Ухвала суду № 75145094, 06.07.2018, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 1-5/2011

Провадження № 1/346/9/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2018 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі

головуючого судді - Веселова В.М.

секретаря – Максим`юк М.А.

розглянувши матеріали кримінальної справи за обвинуваченням №1-5/2011 за обвинуваченням ОСОБА_1 за ст.ст.190 ч.2,191 ч.4,191 ч.5,209 ч.2, 27 ч.5, 28 ч.3,366 ч.2, 358 ч.3 КК України, ОСОБА_2 за ст.ст.191 ч.5,28 ч.3,366 ч.2 КК України, ОСОБА_3 за ст.ст.191 ч.5,209 ч.3, 28 ч.3, 366 ч.2 КК України, ОСОБА_4 за ст.191 ч.5 ст.209 ч.3 , 28 ч.3, 366 ч.2 КК України, ОСОБА_5 за ст.ст.191 ч.5, 209 ч.3, 28 ч.3, 366 ч.2 , 190 ч.2, 358 ч.3 КК України, ОСОБА_6 за ст.ст.191 ч.5, 28 ч.3, 366 ч.2 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до розподілу справ автоматизованою системою документообігу суду, 5 липня 2018 року до мене на розгляд поступило кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_1 за ст.ст.190 ч.2,191 ч.4,191 ч.5,209 ч.2, 27 ч.5, 28 ч.3,366 ч.2, 358 ч.3 КК України, ОСОБА_2 за ст.ст.191 ч.5,28 ч.3,366 ч.2 КК України, ОСОБА_3 за ст.ст.191 ч.5,209 ч.3, 28 ч.3, 366 ч.2 КК України, ОСОБА_4 за ст.191 ч.5 ст.209 ч.3 , 28 ч.3, 366 ч.2 КК України, ОСОБА_5 за ст.ст.191 ч.5, 209 ч.3, 28 ч.3, 366 ч.2 , 190 ч.2, 358 ч.3 КК України, ОСОБА_6 за ст.ст.191 ч.5, 28 ч.3, 366 ч.2 КК України.

Повідомляю, що у мене - судді Веселова В.М. на розгляді у 2013 році перебувала цивільна справа 346/6397/13ц за позовом ПАТ «Банк„Київська Русь” до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про стягнення заборгованості за кредитним договором, які є потерпілими по даній кримінальній справі. За наслідками розгляду даної справи, рішенням від 18.12.2013 року по даній справі, позовні вимоги було задоволено, позов було задоволено частково.

Згідно ст.54 КПК України в редакції 1960 року, суддя не може брати участі в розгляді кримінальної справи: 4) при наявності інших обставин, які викликають сумнів в

об'єктивності судді. Згідно ст.56 КПК України в ред.1960 року За наявності обставин, передбачених статтями 54 і 55 цього Кодексу, суддя зобов'язаний заявити самовідвід. На цих же підставах відвід судді може бути заявлений прокурором, підсудним, захисником, а також потерпілим і його представником, цивільним позивачем і цивільним відповідачем або їх представниками.

Заяви про відвід подаються до початку судового слідства. Пізніша заява про відвід допускається у випадках, коли підстава для відводу стала відома після початку судового слідства. Згідно ст.57 КПК України в ред.1960 року заява про відвід вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.

У відповідності до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.1996 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У відповідності до ст.1 ЗУ «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року,Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», Україна повністю визнає на своїй території дію статті 25 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо визнання компетенції Європейської комісії з прав людини приймати від будь-якої особи, неурядової організації або групи осіб заяви на ім’я Генерального Секретаря Ради Європи про порушення Україною прав, викладених у Конвенції, та статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо визнання обов’язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

П.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) (яка підлягає застосуванню відповідно до ст.9 Конституції України, ст.3 ЦПК України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), закріплено принцип, за яким кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи безстороннім судом.

Так у відповідності до п.п. 49-54 рішення Європейського Суду з прав людини, Справа "Білуха проти України" (Заява N 33949/02) від 9.11.2006 року, яке є остаточним відповідно до умов, зазначених у п. 2 статті 44 Конвенції:

«49. Відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого (inter alia), рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 and 30; рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), N 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).

50. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), пункт 43).

53. З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (див. рішення у справі "ОСОБА_10 проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium), від 26 жовтня 1984 року, п. 26). Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland) та рішення у справі "ОСОБА_11 проти Іспанії" (Castillo Algar v. Spain), від 28 жовтня 1998 року, п. 45).

Наявність безсторонності, відповідно до п.1 ст.6 Конвенції, має визначатись за суб’єктивним та об’єктивним критеріями. Згідно з об’єктивним критерієм визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад умови, за яких були б неможливі сумніви у його безсторонності (вісник ВСУ № 4/2008 стор. 31).

Крім цього, в п.п.66,67,69,70 Рішення ЄСПЛ «Справа Мироненко та Мартенко проти України» від 10.12.2009 року № N 4785/02, зазначено,що: «…п.66. Згідно з усталеною практикою Суду, наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції , за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., зокрема, рішення у справах "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria), рішення від 24 лютого 1993 року, серія A, N 255, с. 12, п. 27, 28 і 30, та "Веттштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява N 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. the United Kingdom), рішення від 10 червня 1996 року, Reports 1996-III, с. 794, п. 38).

67.Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (див. згадане вище рішення у справі Веттштайна (Wettstein), п. 43).

69. Застосовуючи об'єктивний критерій, слід з'ясувати, чи існують, окрім самої поведінки судді, певні факти, які можуть служити підставою для сумніву в його безсторонності. Тобто при визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими (див. згадане вище рішення у справі Веттштайна (Wettstein), п. 44, та рішення у справі "Феррантеллі та

Сантанджело проти Італії" (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), рішення від 7 серпня 1996 року, Reports 1996-III, с. 951-952, п. 58).

70. У цьому зв'язку навіть видимі ознаки можуть мати певне значення або, іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється" (див. рішення у справі "ОСОБА_10 проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium), рішення від 26 жовтня 1984 року, серія A, N 86, с. 14, п. 26). Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (див. згадане вище рішення у справі Веттштайна (Wettstein), там само, та рішення у справі "ОСОБА_12 проти Іспанії" (Castillo Algar v. Spain), рішення від 28 жовтня 1998 року, Reports 1998-VIII, с. 3116, п. 45).

Згідно рішення ЄСПЛ «Михайлова проти України»: справедливість має бути не лише здійснена, це повинно бути помітно (ст. 6 Конвенції, заява № 10644/08, від 06 березня 2018 року). У цьому аспекті ЄСПЛ повторює, що «безсторонність» зазвичай означає відсутність упередженості, і її наявність або відсутність можна перевірити різними способами. Відповідно до сталого прецедентного права ЄСПЛ, існування безсторонності для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції слід визначати відповідно до (I) суб’єктивної перевірки, при якій слід звернути увагу на особисті переконання і поведінку конкретного судді (тобто чи володів суддя якою-небудь особистою упередженістю у справі); і (II) об’єктивною перевіркою (тобто шляхом перевірки того, чи пропонував сам суд (і, серед інших аспектів — його склад) достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву щодо його безсторонності. Об’єктивна перевірка здебільшого стосується ієрархічних або інших зв’язків між суддею та іншими учасниками судового процесу. У зв’язку із цим навіть зовнішній вигляд може мати певне значення, іншими словами, «справедливість має бути не лише здійснена, це повинно бути помітно», оскільки на кону стоїть довіра, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у суспільство.

ЄСПЛ нагадав власну практику, де визнав порушення принципу безсторонності, коли прокурор був відсутній упродовж усього кримінального процесу над заявниками, але суди продовжували розглядати докази, допитували відповідачів і свідків і засудили заявників, а також вказав, що за таких обставин суди сплутали ролі обвинувача і судді, а отже, надали підстави для законних сумнівів у їх безсторонності (рішення у справах «Озеров проти Росії» (заява № 64962/01, від 18 травня 2010 року) та «Крівошапкін проти Росії» (заява № 42224/02, 27 січня 2011 року). У справі «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, від 20 вересня 2016 р.) Суд визнав порушення принципу безсторонності під час провадження, пов’язаного з адміністративним правопорушенням, проти заявника, на якому була відсутня сторона обвинувачення.

Таким чином, наявність безсторонності визначається фактором, чи забезпечення судом умов, за яких були б неможливі сумніви у його безсторонності , про що і зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини в справі Білуха проти України від 9 листопада 2006 року та Справа Мироненко та Мартенко проти України» від 10.12.2009 року,та «Михайлова проти України» від 6.03.2018 року.

Суддею Веселовим В.М. 18 грудня 2013 року було розглянуто цивільну справу за позовом ПАТ «Банк„Київська Русь” до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про стягнення заборгованості за кредитним договором,які є потерпілими по даній кримінальній справі. За наслідками розгляду, даної справи , рішенням від 18.12.2013 року по даній справі №346/6397/13ц , позовні вимоги було задоволено та стягнуто солідарно з ОСОБА_7 , на користь ПАТ «Банк «Київська Русь», (04071, м. Київ, вул.Хорива, 11- а, МФО 319092, код ЄДРПОУ 24214088) заборгованість за кредитним договором №1925-05-07-2 від 09.11.2007 року, що складає 36 452 грн. 64 коп. та судовий збір в сумі 478,83 грн., стягнуто солідарно з ОСОБА_8, на користь ПАТ «Банк «Київська Русь», (04071, м. Київ, вул.Хорива, 11- а, МФО 319092, код ЄДРПОУ 24214088) заборгованість за кредитним договором №1925-05-07-2 від 09.11.2007 року, що складає 36 452 грн. 64 коп. та судовий збір в сумі 478,83 грн. , стягнуто солідарно з ОСОБА_9, на користь ПАТ «Банк «Київська Русь», (04071, м. Київ, вул.Хорива, 11- а, МФО 319092, код ЄДРПОУ 24214088) заборгованість за кредитним договором №1925-05-07-2 від 09.11.2007 року, що складає 36 452 грн. 64 коп. та судовий збір в сумі 478,83 грн. Відповідачі у вищевказаній цивільній справі є потерпілими по кримінальній справі,що поступила до мене. Крім цього, по даній справі я додатково розглядав заяву обвинуваченої ОСОБА_1,якій відмовив у її клопотанні.

Як вбачається з матеріалів вищезгаданої цивільної справи відповідачі ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8 є потерпілими в даній кримінальній справі. Кошти банку ,які отримані відповідачами, є доказовою базою в кримінальній справі, що до мене поступила. Розгляд цивільної справи, по якій було задоволено вимоги банку, та стягнуто з відповідачів – потерпілих по кримінальній справі , коштів, відмова в задоволенні скарги обвинуваченої ОСОБА_1 в рамках розгляду даної цивільної справи, можуть в подальшому викликати сумнів в моїй об’єктивності, як судді при винесенні вироку по даній кримінальній справі і як наслідок потягнути його скасування.

В зв`язку з вищенаведеним , з метою уникнення конфлікту інтересів при розгляді даної справи і можливому подальшому звинуваченні мене у приховуванні факту ,що я розглядав цивільну справу за участі обвинуваченої та потерпілих, керуючись принципом доброчесності і добросовісності,та на підставі викладеного і керуючись ст.ст.54-57 КПК України в ред.1960 року, заявляю самовідвід по за кримінальній справі №1-5/2011 за обвинуваченням ОСОБА_1 за ст.ст.190 ч.2,191 ч.4,191 ч.5,209 ч.2, 27 ч.5, 28 ч.3,366 ч.2, 358 ч.3 КК України, ОСОБА_2 за ст.ст.191 ч.5,28 ч.3,366 ч.2 КК України, ОСОБА_3 за ст.ст.191 ч.5,209 ч.3, 28 ч.3, 366 ч.2 КК України, ОСОБА_4 за ст.191 ч.5 ст.209 ч.3 , 28 ч.3, 366 ч.2 КК України, ОСОБА_5 за ст.ст.191 ч.5, 209 ч.3, 28 ч.3, 366 ч.2 , 190 ч.2, 358 ч.3 КК України, ОСОБА_6 за ст.ст.191 ч.5, 28 ч.3, 366 ч.2 КК України, оскільки не зможу бути неупередженим та об`єктивним при розгляді даної кримінальної справи.

Вищенаведені дані дають мені підстави і право керуючись ст.ст.54-57 КПК України в ред.1960 року, задовольнити заяву про самовідвід по даній справі, оскільки подальший розгляд справи може викликати сумнів в моїй об’єктивності та неупередженості.

Враховуючи наведене, приходжу до висновку, що для забезпечення умов, за яких у сторін не виникало б будь-яких сумнівів щодо розгляду справи безстороннім та неупередженим судом (чи безсторонності судді при розгляді даного позову), заявлений самовідвід слід задовольнити.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Рішення Конституційного Суду № 19-рп/2004 від 01.12.2004, ст. ст.54-57 КПК України в ред. 1960 року, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.1996 року, ст.1 ЗУ «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року,Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», рішення Європейського Суду з прав людини, Справа "Білуха проти України" (Заява N 33949/02) від 9.11.2006 року, Справа «Мироненко та Мартенко проти України» від 10.12.2009 року № N 4785/02, справа «Михайлова проти України» № 10644/08, від 06 березня 2018 року, -

ухвалив:

Заяву про самовідвід судді Веселову В.М. по кримінальній справі за обвинуваченням №1-5/2011 за обвинуваченням ОСОБА_1 за ст.ст.190 ч.2,191 ч.4,191 ч.5,209 ч.2, 27 ч.5, 28 ч.3,366 ч.2, 358 ч.3 КК України, ОСОБА_2 за ст.ст.191 ч.5,28 ч.3,366 ч.2 КК України, ОСОБА_3 за ст.ст.191 ч.5,209 ч.3, 28 ч.3, 366 ч.2 КК України, ОСОБА_4 за ст.191 ч.5 ст.209 ч.3 , 28 ч.3, 366 ч.2 КК України, ОСОБА_5 за ст.ст.191 ч.5, 209 ч.3, 28 ч.3, 366 ч.2 , 190 ч.2, 358 ч.3 КК України, ОСОБА_6 за ст.ст.191 ч.5, 28 ч.3, 366 ч.2 КК України –задовольнити.

Справу передати до канцелярії суду на новий розподіл.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Веселов В. М.