Постанова № 75144837, 05.07.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/6819/17

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними і скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» (далі - ТОВ «Дунайська імпортна компанія») звернулось до суду першої інстанції з позовом до Одеської митниці ДФС, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500060/2017/000122/2 від 10.08.2017 року, а також картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA500060/2017/00844 від 10.08.2017 року.

Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю у суб'єкта владних повноважень, при розмитненні товару, законодавчо визначених підстав для застосування резервного методу, оскільки обставини, що містяться у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, не впливають на ціноутворення та не спростовують реальну вартість товару, яка зазначена у специфікації до контракту та інвойсі.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, зробивши аналіз норм Митного кодексу України та фактичних обставин справи, дійшов висновку, що у поданих до митного оформлення документах (інвойсі, пакувальному листі) повинні міститися відомості про вартість упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням.

Однак, ураховуючи, що в інвойсі, контракті та пакувальному листі позивача були відсутні дані щодо складової вартості товару, а саме: щодо пакування та тари, суд поважав, що позивачем не надано до митного оформлення в повному обсязі документів, що містять відомості про ціну товарів, що виключало можливість перевірки відповідачем числового значення заявленої митної вартості товарів.

Крім того, суд встановив, що в експортній митній декларації від 07.08.2017 року №17GREX410100053818 не визначено клас товару, що не давало змоги перевірити його вартість, а також не підтверджені транспортні витрати.

В апеляційній скарзі ТОВ «Дунайська імпортна компанія», посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, що мають значення для її вирішення, невідповідність висновків суду обставин справи та неправильне застосування судом норм матеріального права, ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та про прийняття нового - про задоволення позову.

Не погоджуючись з апеляційною скаргою, Одеська митниця ДФС подала відзив на неї, оскільки вважала її необґрунтованою та просила залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

У зв'язку з неприбуттям у судове засідання суду апеляційної інстанції належним чином повідомлених про дату, час і місце судового засідання учасників справи, її розгляд відбувся в порядку письмового провадження у відповідності до вимог статті 311 КАС України.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення, на наступних підставах.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 05 липня 2017 року між ТОВ «Дунайська імпортна компанія» та фірмою FRUTOPOLIS S.A. (Греція) був укладений зовнішньоекономічний контракт №341/17, відповідно до умов якого фірма FRUTOPOLIS S.A. зобов'язалася поставляти, а ТОВ «Дунайська імпортна компанія» приймати та оплачувати товар, вказаний у специфікаціях.

Відповідно до специфікації №38 від 07.08.2017 року до контракту та інвойсу №095 від 07.08.2017 року, фірма FRUTOPOLIS S.A. на умовах поставки FCA - Скідра поставила ТОВ «Дунайська імпортна компанія» наступний товар:

- персики свіжі, класу А, у пластикових ящиках - 640 шт., на 8 дерев'яних піддонах, врожай 2017 року, країна виробництва - Греція, виробник - FRUTOPOLIS S.A., вага «брутто» - 6601 кг., вага «нетто» - 6161 кг., на загальну суму: 2279.57 євро, де 0,37 євро за 1 кг;

- персики свіжі, класу В, у пластикових ящиках - 88 шт., на дерев'яних піддонах, врожай 2017 року, країна виробництва - Греція, виробник - FRUTOPOLIS S.A., вага «брутто» - 810 кг., вага «нетто» - 742 кг., на загальну суму: 148,40 євро, де 0,20 євро за 1 кг.;

Представник декларанта - ТОВ «Брокерська Експедиційна Компанія «Атаман-Груп» для проведення митного оформлення наведеного вище товару, 10.08.2017 року подало електронну митну декларацію за №UA500060/2017/013873, де було визначено митну вартість товару, що імпортується, за основним методом - за ціною зовнішньоекономічного контракту №341/17 від 05.07.2017 року.

Для підтвердження митної вартості товару декларант надав: зовнішньоекономічний контракт; специфікацію до контракту про постачання товару; інвойс; прайс-листи виробника; пакувальний лист; сертифікат походження товару; митну декларацію країни відправлення; документи, які підтверджують транспортні витрати (контракти з перевізниками, рахунок-фактура, автотранспортна накладна, договір-заявка, довідка про транспортні витрати, книжка МДП).

Під час здійснення Одеською митницею ДФС контролю правильності визначення митної вартості товарів, що надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці, для підтвердження митної вартості товарів, було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також відсутні усі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та ціни, що фактично була сплачена або підлягала сплаті за товар.

У зв'язку з вказаними обставинами, Одеською митницею ДФС повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) виписки з бухгалтерської документації; 2) висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини.

Додатково декларанта повідомлено про можливість, за власним бажанням, надати будь-які наявні у нього документи для підтвердження заявленою ним митної вартості товарів.

10.08.2017 року уповноваженою особою декларанта було надіслано повідомлення, в якому зазначалося, що додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів надаватися не будуть.

У той же день, митним органом було ухвалено рішення №UA500060/2017/000122/2 про коригування митної вартості товарів та видано позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500060/2017/00844.

У спірному рішенні вказано, що надані декларантом документи містять розбіжності та не містять усі відомості, що підтверджують числове значення складових митної вартості товарів, у зв'язку з чим, митна вартість оцінюваних товарів була визначена за резервним методом.

Зокрема, зазначено:

- відсутність в експортній декларації відомостей про клас товару, що не дає змоги перевірити його вартість;

- непідтверджені транспортні витрати, оскільки до митного оформлення надано довідку від «IRLUX-TRANS» SRL від 07.08.2017 року та рахунок-фактура від «CATICARO-TRANS» SRL від 07.08.2017 року №15, при цьому, у наданих транспортних документах вказані підприємства відсутні.

За проханням позивача товар, який надійшов на його адресу, був випущений у вільний обіг, позаяк декларант забезпечив такі дії фінансовою гарантією.

Скориставшись правом оскарження спірного рішення, позивач 04.10.2017 року подав до Одеської митниці ДФС скаргу та додаткові документи, які підтверджують заявлену позивачем митну вартість товару, а саме: копію інвойсу № 095 від 07.08.2017 року, завірену печаткою митного органу Греції; копію експортної митної декларації, завірену печаткою митного органу Греції; копію довідки з ТПП Греції; калькуляцію вартості товарів зазначених в інвойсі № 095 від 07.08.2017 року; копію платіжного доручення в іноземній валюті та заявки на придбання іноземної валюти, бухгалтерську довідку (а.с.79-80).

Проте, 09.10.2017 року Одеською митницею ДФС було прийняте рішення №3927/10/15-70-61 про відмову в задоволенні скарги (а.с.76-78).

Колегія суддів вважає, що висновки суду, які покладені в основу ухваленого рішення, не можна вважати законними та обґрунтованими, з огляду на наступне.

Аналіз рішення суду першої інстанції дає підстави дійти висновку, що суд першої інстанції відмовив в задоволенні позовних вимог з наступних підстав:

- відсутність в інвойсі, пакувальному листі, поданих позивачем для проведення митного оформлення, даних щодо вартості упаковки, пакувальних матеріалів та робіт;

- у експортній декларації не вказаний клас товару;

- непідтверджені транспортні витрати.

Вирішуючи дані спірні питання колегія суддів дійшла наступних висновків.

На підставі приписів Митного кодексу України орган доходів і зборів здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою, відповідно до ст. 49 цього Кодексу, є їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом частини 1 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2 статті 52 Митного кодексу України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно з частиною 1 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Водночас, відповідно до частини 3 статті 53 цього Кодексу, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначено вказаною нормою.

Частини 5, 6 даної статті 53 забороняє вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За наслідками здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналізуючи дані приписи митного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про те, що у митного органу не було підстав для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю з огляду на наступне.

Як вбачається з доказів, що містяться в матеріалах справи, питання пакування товару та тари повністю врегульовано розділом 7 Контракту 337/17 від 05.07.2017 року «Пакування та маркування».

Так, відповідно до п.7.1 Контракту товар може постачатися Покупцю у зворотній тарі Покупця, а саме: у пластикових ящиках, призначених для транспортування свіжих цитрусових, фруктів та овочів або у тарі Постачальника, призначеної для транспортування свіжих цитрусових, фруктів та овочів.

У випадку постачання товару у зворотній тарі, то це тара Покупця, а якщо у незворотній, то це тара Постачальника та включається до ціни товару.

Пункт 7.2 вказаного документа встановлює, що обов'язок упаковки і маркування товару покладається на Постачальника. Дані витрати входять до ціни товару та не підлягають відшкодуванню.

Таким чином, згідно умов зазначеного контракту, пакування покладається на Постачальника товару фірму «FRUTOPOLIS S.A.» (Греція) та при постачанні товару у тарі Постачальника, її вартість включається до ціни товару та не підлягає поверненню.

Надана при розмитненні товару позивачем експортна декларація 17GREX410100053818 від 07.08.2017 року не містить будь-яких даних щодо зворотної тари, статус якої визначає Постачальник товару при оформленні цієї декларації та надає відповідні документи для перевірки їх митним органам Греції при експорті товару.

Разом з тим, позивачем в митній декларації № UA500060/2017/013873 від 07.08.2017 року в графі 37, 40 мають заповнюватися дані щодо особливостей переміщення товару через митний кордон України, до яких відноситься також режим переміщення тари, однак в цій декларації не зазначено про зворотну тару, тобто, ця тара є не зворотною тарою постачальника, вартість якої включається до ціни товару.

Колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо обов'язкової наявності складових митної вартості в інвойсі та пакувальному листі.

Так, інвойс - це платіжне розрахунковий документ, де відображається вартість товару, яку визначає Постачальник.

Водночас пакувальний лист складається з метою підтвердження кількісних та вагових характеристик товару та вказується вага ящиків.

Про те, що до складової вартості товару входила упаковка та тара свідчить також калькуляція ціни товару від Постачальника. Вказаний документ був наданий митному органу поряд з іншими документами, що були перелічені вище і їх співставлення свідчить, що дані, які в них зазначені щодо ціни товару співпадають.

За змістом ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем:

а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;

б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;

в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.

Отже, вказана норма Митного кодексу України чітко визначає, що наведені складові митної вартості додаються до неї тільки у випадку, якщо вони не включались до ціни, що фактично сплачена або підлягала сплаті.

Що стосується невизначення у експортній декларації класу товару, то суд зазначає наступне.

Відсутність розділення товарів по класам не є принциповим для підтвердження митної вартості товару.

Так, з метою визначення митної вартості товарів в Україні діє спеціальний класифікатор продукції та послуг - Державний класифікатор продукції та послуг (далі - ДКПП). Це систематизоване зведення назв угруповань продукції та послуг, кодування яких побудовано на ієрархічній системі класифікації.

У ДКПП продукція/послуга - це результат окремого виду економічної діяльності відповідно до КВЕД, тобто кожному угрупованню видів економічної діяльності за КВЕД на ієрархічних рівнях «секція - клас» відповідає угруповання (одне чи кілька) продукції, яка є результатом його виконання; пов'язано з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТЗЕД), що відображено через посилання на відповідні коди УКТЗЕД.

В свою чергу, у ДКПП відсутнє розподілення товару, який ввозив позивач, по класам.

Згідно ДКПП для персиків визначений єдиний код « 0809 30 90 00» та одна позиція у класифікаторі, без розділення на класи А, В.

Розділення на класи потрібно та зручно для визначення та пояснення при розмитнені товару різної ціни на один і той же вид товару. Тобто, великий фрукт коштує дорожче чим дрібнішого калібру.

Контрактна вартість товару визначається виключно за домовленістю сторін та вказується у специфікації та інвойсі, які були надані митному органу.

Враховуючи викладене, висновок суду першої інстанції щодо неможливості визначити вартість товару у зв'язку з відсутністю класів у експортній декларації є безпідставним.

Більш того, відсутність поділення на класи не є розбіжностями у числових значеннях митної вартості товару, що унеможливили б визначення митної вартості за ціною контракту, тобто за першим методом.

І останнє, на що наголошував суд першої інстанції, відмовляючи в позові, це те, що позивачем не підтверджено транспортні витрати.

Такого висновку суд першої інстанції дійшов враховуючи те, що до митного оформлення надано довідку від «IRLUX-TRANS» SRL від 07.08.2017 року та рахунок-фактура від «CATICARO-TRANS» SRL від 07.08.2017 року №15, попри те, що у транспортних документах, що підтверджують перевезення, вказані підприємства відсутні.

Суд апеляційної інстанції, проаналізувавши даний висновок вважає його таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, з огляду на наступне

Так, на підтвердження транспортних витрат, позивачем до митниці надано наступні документи:

- контракт на перевезення №342/17 від 17.07.2017 року укладений між ТОВ «Дунайська імпортна компанія» та компанією «IRLUX-TRANS» SRL;

- договір-заявка між ТОВ «Дунайська імпортна компанія» та «IRLUX-TRANS» SRL, до контракту на перевезення, який містить усі необхідні реквізити для підтвердження вартості товару: реквізити Постачальника та Покупця, найменування товару, його вагу, маршрут перевезення, ставка на перевезення та інші умови перевезення;

- рахунок-фактура від «IRLUX-TRANS» SRL № 15 від 07.08.2017 року, який містить реквізити сторін, суму платежу, назву послуги та контракт за яким здійснюється сплата.

- довідка про транспортні витрати «IRLUX-TRANS» SRL, яка містить відомості про маршрут перевезення та вартість послуг від Постачальника товару до кордону України та від кордону до місця вивантаження товару, умови постачання (маршрут).

- товаросупровідний документ - CMR № 0009141 відповідно до якого було здійснено перевезення вантажу, де зазначено усі відомості щодо товару, а саме: відправник товару компанія-постачальник «Фрутополіс» (Греція), отримувач - ТОВ «Дунайська імпортна компанія»; місце завантаження товару - Скідра, Греція, що відповідає умовам контракту, інвойсу та специфікації на товар; в CMR вказаний номер інвойсу за яким здійснюється перевезення товару: № 095 та сертифікат походження товару № А760784; в автотранспортній накладній визначено характеристики товару, які повністю співпадають з тими, що зазначені у інвойсі № 095; у CMR зазначений номер автомобіля KLKW: КIO100/КIO500, який повністю співпадає з номером, що зазначений у інвойсі №095.

Отже, з перелічених вище документів, не вбачається надання рахунку-фактури від «CATICARO-TRANS» SRL від 07.08.2017 року.

Що стосується відсутності у наданих до митного органу транспортних документах назви компанії «IRLUX-TRANS» SRL колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п. 6.2.15 контракту на перевезення № 342/17 від 17.07.2017 року укладеного між ТОВ «Дунайська імпортна компанія» та компанією «IRLUX-TRANS» SRL перевізник товару має право на укладення договору з третіми особами для належного і своєчасного виконання взятих на себе зобов'язань за контрактом. Всі витрати з третіми особами перевізник бере на себе і відшкодуванню, з боку замовника, такі витрати не підлягають.

Так, на виконання п. 6.2.15 вказаного контракту, між компанією «IRLUX-TRANS» SRL та SRL «Tintoreto-Trans» 14.03.2017 року був укладений договір на транспортне-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів № 14/03/2017 - MD.

Водночас за умовами основного контракту на перевезення, компанія «IRLUX-TRANS» SRL несе відповідальність перед замовником за вантаж та отримує винагороду за виконані роботи.

Тому, у заявці на перевезення, у рахунку-фактурі зазначені реквізити основного перевізника товару - компанії «IRLUX-TRANS» SRL. А у CMR та книжці МДП - компанії SRL «Tintoreto-Trans», що безпосередньо здійснювало перевезення за відповідним договором.

Зважаючи на викладені вище аргументи, слід погодитися з вимогами апелянта про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та для ухвалення нового про задоволення позову.

Так, відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема неправильне застосування норм матеріального права.

Також колегія суддів вважає за необхідним вирішити питання щодо судових витрат понесених позивачем.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при поданні позову та апеляційної скарги сплачений судовий збір на загальну суму 8810 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.12-15, 178).

Однак, суд апеляційної інстанції зазначає, що ТОВ «Дунайська імпортна компанія» переплачено судовий збір за подачу позову на суму 324 грн. та відповідно за подачу апеляційної скарги на суму 486 грн., оскільки згідно з ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», в редакції від 15 грудня 2017 року, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано юридичною особою ставка судового збору встановлюється в одному розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2017 року складав 1600 грн. Тобто, за дві вимоги немайнового характеру судовий збір за подання позову повинен складати 3200 грн., а позивачем сплачено 3524 грн., що не відповідає вимогам статті 4 Закону України «Про судовий збір».

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції при задоволенні позову вважає за необхідним стягнути 8000 грн. судового збору (3200+4800) з бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС на користь ТОВ «Дунайська імпортна компанія».

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» - задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2018 року - скасувати.

Ухвалити у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними і скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення нове рішення - про задоволення позову.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів за №UA500060/2017/000122/2 від 10.08.2017 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA500060/2017/00844 від 10.08.2017 року.

Стягнути з Одеської митниці ДФС (код за ЄДРПОУ 39441717) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» (код за ЄДРПОУ 40017905) судові витрати в сумі 8000 (вісім тисяч) грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Доповідач - суддя І.О. Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова

Повне судове рішення складено 05.07.2018 року.