Постанова № 75144818, 05.07.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2018 р.м.ОдесаСправа № 766/12094/17

Категорія: 14 Головуючий в 1 інстанції: Прохоренко В.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Стас Л.В.

суддів - Турецької І.О., Косцової І.П.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 27 квітня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Козоріза Романа Володимировича, Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Квіти Херсона» про визнання недійсними та скасування реєстраційних записів щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду із зазначеним позовом, в якому просили: визнати протиправними дії приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального органу Козоріза Р.В. щодо реєстраційної дії - внесення в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, реєстраційного запису №14991050047004671 від 12.09.2016 року, № 14991050048004671 від12.09.2016року, №49910704671 від 13.09.2016 року, №14991050051004671 від 14.09.2016року, № 14991050052004671 від 27.09.2016року, №14991070053004671від 27.09.2016 року, №14991050055004671 від16.02.2017року щодо внесення змін до відомостей про ТОВ «Квіти Херсона»; визнати недійсними та скасувати записи проведення державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за №499107005004671 від 13.09.2016 року, №14991050051004671 віл 14.09.201б року. № 14991050052004671 від 27.09.2016 року,№14001070053004671 від 27.09.201б року. №14991050055004671 від 16.02.2017року, № 141551050060041156 щодо внесення змін до відомостей про ТОВ «Квіти Херсона».

В обґрунтування позову зазначили, що 12.09.20І6 року приватним нотаріусом Козоріз Р.В. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань протиправно були внесені реєстраційні записи в частині зміни місцезнаходження та складу або інформації про засновників, вони були виключенні зі складу засновників та здійснено перерозподіл часток учасників товариства, затверджено статут товариства. Зазначені дії були вчиненні на підставі протоколу №4 від 08.09.2016 року загальних позачергових зборів товариства, який рішенням Господарського суду Херсонської області, ухваленим у справі № 923/1034\ 16 визнано недійсним.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 27 квітня 2018 року - позов залишено без розгляду на підставі ст. 122 КАС України.

В апеляційній скарзі, ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, вказала на обставини, які свідчать про її звернення до суду в межах передбаченого законом строку, просила скасувати ухвалу суду від 27 квітня 2018 року, та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу, третя особа - ТОВ « Квіти Херсона», зазначила про відсутність в апеляційній скарзі інформації, яка б давала можливість суду поновити строк звернення до суду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного висновку.

Відкривши провадження у справі та призначивши справу до розгляду по суті, а потім залишивши позовну заяву без розгляду з підстав пропуску позивачами строку звернення до суду, суд першої інстанції керувався тим, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Проте такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів …». Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом».

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оскаржених рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із частиною другою статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Таким чином, до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників є суб'єктом владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

При цьому визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.

Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, обставин у справі.

Відповідно до статті 1 ГПК України (в редакції, чинній на момент подання позовної заяви) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі -підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Згідно із частиною четвертою статті 12 ГПК України (в редакції, чинній на момент подання позовної заяви) господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

Отже, справи, що виникають з корпоративних відносин, - це справи зі спорів між юридичними особами та їх учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасниками, які вибули, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, що пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи. Предметом відповідних позовів можуть бути вимоги про визнання недійсними: актів органів управління юридичної особи; її установчих документів; правочинів, укладених юридичною особою, якщо позивач обґрунтує свої вимоги порушенням його корпоративних прав або інтересів, тощо. Виняток становлять трудові спори за участю юридичної особи.

Відповідно до статті 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

З огляду на положення статті 84 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частини п'ятої статті 63, частин першої та третьої статті 167 ГК України, Закону України «Про господарські товариства», Закону України «Про акціонерні товариства», статей 1, 19 і частин першої, шостої статті 20 Закону України «Про фермерське господарство», статей 6, 8, 19 та 21 Закону України «Про кооперацію» корпоративні відносини виникають, зокрема, у господарських товариствах, виробничих кооперативах, фермерських господарствах, приватних підприємствах, заснованих на власності двох або більше осіб.

Відповідно до частини першої статті 79 ГК України господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про господарські товариства» господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарськими товариствами цим Законом визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. До господарських товариств належать акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Як установлено матеріалами справи, позивачі звернулися до адміністративного суду з позовом про визнання недійсними та скасування записів проведення державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за №499107005004671 від 13.09.2016 року, №14991050051004671 віл 14.09.201б року. № 14991050052004671 від 27.09.2016 року,№14001070053004671 від 27.09.201б року. №14991050055004671 від 16.02.2017року, № 141551050060041156 щодо внесення змін до відомостей про ТОВ «Квіти Херсона».

Тобто, визнання недійсними та скасування записів проведення державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вплинуть на корпоративні права позивачів.

Отже, зважаючи на характер правовідносин у цій справі, які є корпоративними, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність розгляду цієї справи в порядку адміністративного судочинства, оскільки такий корпоративний спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Враховуючи викладене, за суб'єктним складом сторін та сутністю спору дана справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Отже, із урахуванням вищенаведеного, колегія суддів дійшла до висновку, що вказаний спір не є публічно - правовим та не належить до юрисдикції адміністративного суду.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19 КАС України, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Приписи п. 1 частини 1 статті 238 КАС України визначають, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з частиною 1 статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали суду першої інстанції із закриттям провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 238, 239, 308, 312, 319, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 27 квітня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Козоріза Романа Володимировича, Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Квіти Херсона» про визнання недійсними та скасування реєстраційних записів щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою провадження у справі - закрити.

Роз'яснити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, що дана справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 05.07.2018р.

Суддя - доповідач :

Судді: