Постанова № 75144799, 21.06.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2018 р. м. ОдесаСправа № 815/6110/17

Категорія: 8.1 Головуючий в 1 інстанції: Левчук О. А. Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді - доповідача Косцової І.П. суддів Стас Л.В. Турецької І.О.за участю: секретаряСтефанцевої Ю.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр "Екотехніка" на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 березня 2018 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр "Екотехніка" до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр "Екотехніка" звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС в Одеській області №5848 від 11.11.2017 року "Про призначення та проведення документальної планової виїзної перевірки, визнати протиправними дії відповідача щодо включення Товариства до плану-графіку проведення документальних планових перевірок на IV квартал 2017 року, зобов'язати відповідача скасувати план-графік перевірок в частині включення до нього ТОВ "НТЦ "Екотехніка".

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Товариство є суб'єктом малого підприємництва та не відноситься до високого ступеня ризику відповідно до вимог пункту 77.2 ст. 77 ПК України, адже згідно Фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва на 31.12.2016 року за попередній 2016 календарний рік має обсяг доходу 18 083 745 грн., що є меншим ніж 20 мільйонів гривень. Тому оскаржуваний наказ керівника ГУ ДФС в Одеській області №5848 про проведення документальної перевірки тривалістю 20 робочих днів суперечить вимогам п. 82.1 ст. 82 ПКУ.

Крім цього позивач вказує, що з урахуванням того, що остання планова перевірка Товариства проведена податковим органом відповідно до наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 09.08.2016 року № 911 за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року, результати якої оформлено актом від 23.08.2016 року № 4486/15-53-14-02/05606960, на час складання плану графіку на IV квартал 2017 року ГУ ДФС в Одеській області неправомірно віднесло Товариство до високого ступеню ризику та протиправно включило його до вказаного плану-графіку. На думку позивача, ініціювання податковим органом документальної планової виїзної перевірки Товариства у тому вигляді, в якому воно відображено в наказі від 10.11.2017 № 5848, вчинено за відсутності визначених на це законом підстав, а тому відповідач при прийнятті спірного наказу діяв не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачено Конституцією та законам України.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 березня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Товариство, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нове про задоволення позову.

В обґрунтування своїх доводів апелянт зазначив, що при прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції не дав належної правової оцінки доводам Товариства про те, що у податкового органу не було законних підстав для призначення та проведення перевірки.

У відзиві на апеляційну скаргу ГУ ДФС в Одеській області зазначило, що суд першої інстанції повною мірою дослідив всі обставини у справі та прийняв законне і обґрунтоване рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 02.10.2017 року ДФС України затверджено план-графік проведення документальних планових перевірок платників податків на IV квартал 2017 року, до якого включено ТОВ "Науково-технічний центр "Екотехніка" (далі - ТОВ "НТЦ "Екотехніка") (а.с. 189-190).

На підставі вищевказаного плану-графіку Головним управлінням ДФС в Одеській області 10.11.2017 року прийнято наказ №5848 про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "НТЦ "Екотехніка" за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 року з 27 листопада 2017 року тривалістю 20 робочих днів (а.с. 12, 131, 162).

Цього ж дня Головним управлінням сформовано повідомлення про проведення перевірки №497/15-32, яке разом з наказом направлено на адресу Товариства (а.с. 163, 171-174).

27 листопада 2017 року фахівцями контролюючого органу, на підставі направлень, здійснено вихід на перевірку, проте у допуску до її проведення представниками Товариства було відмовлено, про що складено відповідний акт (а.с. 129, 139, 140, 175).

На переконання позивача, Головне управління ДФС в Одеській області не мало правових підстав для включення Товариства до плану - графіку проведення документальних планових перевірок на IV квартал 2017 року, що і стало підставою для не допуску посадових осіб податкового органу до проведення перевірки та звернення до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки протягом останніх трьох років податковим органом не проводились планові перевірки позивача, отже контролюючий орган правомірно включив його до плану-графіку перевірок на IV квартал 2017 року, а отже підстави для задоволення позову відсутні. Крім цього суд зазначив, що позивачем не надано беззаперечних доказів щодо необґрунтованого визначення тривалості перевірки, зокрема, того, що Товариство є суб'єктом малого підприємництва, а з урахуванням того, що плани-графіки проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання складаються ДФС України, Головне управління ДФС в Одеській області, яке є територіальним органом, видало оскаржуваний наказ не з власної ініціативи, а на виконання розпорядження вищого органу.

Судова колегія такий висновок суду першої інстанції вважає правильним, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України (в редакції, яка діяла на момент прийняття оскаржуваного наказу), контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За приписами пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Пунктами 77.1, 77.2, 77.4, 77.6., 77.7 ст. 77 ПК України визначено, що документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

До плану-графіку проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Платники податків - юридичні особи, що відповідають критеріям, визначеним пунктом 43 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу, та у яких сума сплаченого до бюджету податку на додану вартість становить не менше п'яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, а також самозайняті особи, сума сплачених податків яких становить не менше п'яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки. Зазначена норма не поширюється на таких платників податків у разі порушення ними статей 45, 49, 50, 51, 57 цього Кодексу.

Про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Строки проведення документальної планової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.

В свою чергу, порядок формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків затверджено наказом Міністерства фінансів України від 02.06.2015 року №524 (далі-Порядок №524).

Відповідно до розділу І Порядку №524 (в редакції, яка діяла на момент прийняття оскаржуваного наказу) проекти річних планів-графіків складаються територіальними органами ДФС не пізніше 01 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки, квартальних планів-графіків - не пізніше 20 числа останнього місяця поточного кварталу засобами інформаційно-телекомунікаційних систем ДФС.

Разом з проектом плану-графіка (коригування плану-графіка) формуються інформаційно-аналітичні довідки за кожним платником податків з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем ДФС.

Після остаточного узгодження проектів планів-графіків (коригування планів-графіків) територіальні органи ДФС надають департаментам аудиту та податків і зборів з фізичних осіб засобами автоматизованої інформаційної системи «Управління документами» плани-графіки (коригування планів-графіків) з відповідними додатками та обґрунтування підстав включення платника податків до плану-графіка (коригування плану-графіка).

При відборі платника податків до плану-графіка відповідно до вимог статті 77 розділу ІІ Кодексу необхідним є врахування також вимог пункту 102.1 статті 102 розділу ІІ Кодексу в частині граничних термінів проведення перевірки та визначення податкового зобов'язання платника податків, вимог пункту 77.3 статті 77 розділу ІІ Кодексу в частині заборони проведення документальної планової перевірки за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, крім правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати митних платежів, податків, зборів та єдиного внеску при виплаті (нарахуванні) доходів фізичним особам, податку на доходи фізичних осіб та зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами.

План-графік складається із планів-графіків територіальних органів ДФС та затверджується Головою ДФС.

Затверджений план-графік є обов'язковим для виконання всіма підрозділами територіальних органів ДФС.

Належну якість формування плану-графіка та його коригування забезпечує територіальний орган ДФС, який сформував план-графік (коригування плану-графіка).

Згідно розділу III Порядку до розділів І, ІІ плану-графіка включаються платники податків реального сектору економіки, які провадять фінансово-господарську діяльність, сплачують податки та взяті на облік в контролюючих органах як платники податків за основним місцем обліку, або щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, або які знаходяться у стані зміни свого місцезнаходження.

Формування переліку платників податків до розділів І, ІІ плану-графіка проводиться за критеріями ризиків згідно з вимогами пункту 5 цього розділу, у тому числі за даними інформаційно-телекомунікаційних систем ДФС. При коригуванні плану-графіка враховуються показники за останній податковий (звітний) період.

При формуванні плану-графіка на наступний рік враховуються показники за результатами діяльності платника податків за 9 місяців поточного року. Якщо податковим (звітним) періодом для податку на прибуток платника податків є календарний рік, при плануванні враховуються показники за попередній рік.

До плану-графіка включаються платники податків, які за результатами господарської діяльності мають найбільші ризики несплати до бюджету податків та зборів, платежів.

До підрозділу А насамперед включаються платники податків, які мають не менше трьох критеріїв високого ступеня ризику та обсяги доходів або обсяги постачання для… інших ГУ ДФС - дорівнюють або більше 20 млн. грн. (у розрахунку на рік).

Критерії відбору платників податків - юридичних осіб наведені у п.5 розділу ІІІ Порядку, відповідно до якого платниками податків

1) з високим ступенем ризику відносяться ті платники, в яких:

рівень зростання податку на прибуток нижчий на 50 та більше відсотків за рівень зростання доходів платника податків, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування;

рівень сплати податку на прибуток нижчий на 50 та більше відсотків за рівень сплати податку за відповідною галуззю; рівень сплати податку на додану вартість нижчий на 50 та більше відсотків за рівень сплати податку за відповідною галуззю;

наявність відносин з контрагентами, які знаходяться в розшуку, або ліквідовані, або визнані банкрутами, якщо сума таких операцій перевищує 5 млн. грн. або перевищує 5 відсотків загальних обсягів постачання, але не менше 100 тис. грн.;

наявність інформації про не підтвердження реального здійснення операції з придбання із сумою податку на додану вартість понад 1 млн. грн. або понад 5 відсотків загального обсягу податкового кредиту, але не менше 100 тис. грн.;

наявність розбіжностей у платника податків згідно із системою автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту у розрізі контрагентів (завищення податкового кредиту) у сумі понад 1 млн. грн.. або понад 5 відсотків загальних обсягів податкового кредиту, але не менше 100 тис. грн.;

здійснення зовнішньоекономічних операцій через нерезидентів - засновників та нерезидентів, зареєстрованих в офшорних зонах, за непрямими поставками у сумі операцій понад 5 млн. грн. або понад 5 відсотків загальних обсягів постачання, але не менше 100 тис. грн.;

наявність інформації правоохоронних органів, структурних підрозділів органів ДФС про ухилення від оподаткування та/або щодо взаємовідносин із платниками податків:

які мають ознаки фіктивності або стосовно яких розпочато досудове розслідування у кримінальних провадженнях, які пов'язані з фіктивним підприємництвом;

реєстрацію яких скасовано у судовому порядку;

стосовно яких встановлено факт неподання податкової звітності протягом двох податкових (звітних) періодів;

які знаходяться в розшуку;

які визнані банкрутами;

стосовно яких розпочато досудове розслідування у кримінальних провадженнях, які пов'язані з ухиленням від сплати податків, зборів (платежів), єдиного внеску та страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;

щодо яких порушено кримінальні справи, які пов'язані з ухиленням від сплати податків, зборів (платежів), єдиного внеску та страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;

здійснення виплати доходів (відсотки, роялті, лізингові платежі тощо) нерезидентам, зареєстрованим в офшорних зонах;

інші витрати перевищують 30 відсотків загальних витрат операційної діяльності;

декларування обсягу нарахованих/виплачених доходів нерезидента, з яких не утримано суми податку, за винятком дивідендів, понад 10 млн. грн.;

декларування від'ємного значення фінансового результату від операційної діяльності;

наявність у органів ДФС оригіналів розрахункових документів, що не передані до органів ДФС дротовими або бездротовими каналами зв'язку у вигляді електронних копій розрахункових документів, які містяться на контрольній стрічці в пам'яті реєстраторів розрахункових операцій або в пам'яті модемів, які до них приєднані;

наявність інформації про ухилення від оподаткування, отриманої із зовнішніх джерел;

здійснення платниками податків коригування звітності шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці понад 30 відсотків;

здійснення операцій з реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) нижче собівартості;

різниця між собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) та чистим доходом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не перевищує 10 відсотків собівартості реалізованої продукції;

декларування експортних та/або імпортних операцій без фактичного здійснення таких операцій;

зростання удвічі та більше кредиторської заборгованості за продукцію (товари, роботи, послуги) протягом двох попередніх (звітних) років при зростанні запасів;

сума інших операційних витрат, витрат на збут та адміністративних витрат перевищує собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг);

інші операційні витрати перевищують суму матеріальних затрат та витрат на оплату праці.

2) середнього ступеня ризику:

декларування від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток протягом двох податкових (звітних) періодів за умови, якщо податковим (звітним) періодом є календарний квартал, або протягом одного податкового (звітного) періоду за умови, якщо податковим (звітним) періодом є календарний рік;

здійснення експортних операцій щодо товарів, нетипових для основного виду діяльності підприємства (нетиповий експорт), у сумі понад 5 млн. грн.. або понад 5 відсотків загальних обсягів постачання, але не менше 100 тис. грн..;

декларування залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у сумі понад 1 млн. грн.. або понад 5 відсотків загального обсягу податкового кредиту, але не менше 100 тис. грн. за останній звітний (податковий) період;

відхилення між значеннями фінансового результату до оподаткування (прибуток або збиток), визначеного у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, задекларованого у податковій звітності, та фінансового результату до оподаткування (прибуток або збиток), задекларованого у фінансовій звітності, понад 10 відсотків;

нарахування та виплата доходів за ознаками, визначеними Довідником ознак доходів, наведеним у додатку до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року № 4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 січня 2015 року за № 111/26556 (далі - Довідник ознак доходів), 101 (заробітна плата, нарахована (виплачена)) та/або 102 (виплати відповідно до умов цивільно-правового договору), без утримання, перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб та/або єдиного внеску;

зменшення у звітності суми нарахованого єдиного внеску за попередні періоди більше ніж на 20 відсотків загальної суми нарахованого єдиного внеску за останні 12 місяців, що передують звітному;

порушення встановлених строків сплати єдиного внеску більше ніж на 365 днів;

наявність інформації щодо здійснення платником податків операцій з купівлі-продажу та інших способів відчуження цінних паперів, емітенти яких за рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку включені до списку емітентів, що мають ознаки фіктивності;

наявність відносин із платниками податків, які обрали спрощену систему оподаткування та є керівниками, засновниками або співробітниками цього підприємства, у сумі операцій понад 5 млн. грн.. або понад 5 відсотків загальних обсягів постачання, але не менше 100 тис. грн..;

наявність інформації про встановлення порушень порядку погашення векселів, авальованих банком (податкових розписок), які видаються до отримання спирту етилового та біоетанолу, легких та важких дистилятів;

різниці, що виникають при формуванні резервів (забезпечень), та різниці, які зменшують фінансовий результат, у сумі становлять понад 30 відсотків різниць, на які збільшується фінансовий результат;

невідповідність суми сплати акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів розрахунковій сумі цього податку із суми загального продажу таких товарів, проведеної через реєстратори розрахункових операцій;

здійснення платником податків коригування звітності шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці від 20 до 30 відсотків;

нарахування та виплата доходів за ознакою 157 (дохід, виплачений самозайнятій особі), визначеною Довідником ознак доходів, у сумі понад 5 відсотків загального обсягу доходу від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначеного за правилами бухгалтерського обліку;

наявність інформації про об'єкти оподаткування у платника податків, який не сплачує плату за землю або сплачує її в неповному обсязі, а також задекларував податкові зобов'язання без документів, які надають право використовувати земельні ділянки;

наявність розбіжностей між обсягами задекларованих у податкових деклараціях з податку на додану вартість податкових зобов'язань або податкового кредиту з податку на додану вартість та обсягами податкових зобов'язань або податкового кредиту з податку на додану вартість за даними Єдиного реєстру податкових накладних на 5 та більше відсотків;

наявність негативних рішень комісії ДФС в системі автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризику, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних протягом трьох звітних періодів;

інші операційні витрати більше інших операційних доходів;

наявність в Системі електронного адміністрування реалізації пального від'ємного ліміту пального;

невідповідність даних звітності реєстратора розрахункових операцій та обсягів постачання, зазначених у деклараціях з податку на додану вартість.

3) незначного ступеня ризику:

проведення протягом місяця більше трьох ремонтів одного реєстратора розрахункових операцій, не пов'язаних із плановим технічним обслуговуванням;

наявність у органів ДФС інформації про відсутність торгових патентів і ліцензій у платників податків, які провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню;

зменшення у звітності суми нарахованого єдиного внеску за попередні періоди від 10 до 20 відсотків загальної суми нарахованого єдиного внеску за останні 12 місяців, що передують звітному;

здійснення платником податків коригування звітності шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці від 10 до 20 відсотків;

декларування платником податків видів діяльності, пов'язаних з торгівлею, громадським харчуванням, наданням послуг, за відсутності зареєстрованого реєстратора розрахункових операцій;

наявність зареєстрованого реєстратора розрахункових операцій за відсутності обсягів реалізації товарів (послуг) через такий реєстратор розрахункових операцій;

суми за повернення товарів становлять понад 5 відсотків суми загального продажу, проведеної через реєстратори розрахункових операцій.

Аналіз наведених приписів законодавства дає підстави для висновку, що періодичність проведення перевірок залежить від ступеня ризику діяльності платника податків, однак з урахуванням строків давності, визначених п. 102.1 ст. 102 ПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, остання планова перевірка ТОВ "НТЦ "Екотехніка" проводилась ДПІ у Приморському районі м. Одеси у 2013 році.

Таким чином, враховуючи, що протягом останніх трьох років податковим органом не проводились документальні планові перевірки позивача, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що включення позивача до плану-графіку перевірок на IV квартал 2017 року здійснено контролюючим органом у відповідності до вимог чинного законодавства.

Натомість судова колегія вважає безпідставними доводи апелянта на помилковість віднесення позивача до високого ступеня ризиків, оскільки, як вірно зазначив суд першої інстанції, визначення ступеня ризиків є компетенцією Державної фіскальної служби України. В свою чергу, наданий до апеляційної скарги витяг з ЄДРПОУ не є належним документом, що встановлює ступінь ризику платника податків.

З приводу ненадання контролюючим органом документів у підтвердження наявності оперативної інформації, що стала підставою для прийняття рішення про включення ТОВ "НТЦ "Екотехніка" до плану-графіку перевірок на IV квартал 2017 року, судова колегія вважає їх необґрунтованими, оскільки, як вбачається з наявної в матеріалах справи інформації про платників податків, включених до плану-графіку проведення документальних перевірок, позивача віднесено до категорії А ІІ група - найбільші контрагенти, через які здійснюються товарно-грошові операції (включаючи посередницьки структури, експортерів, імпортерів, філії інших платників податків - юридичних осіб) (а.с.174 т.1).

Крім того, судова колегія вважає помилковими доводи апелянта, що проведення контролюючим органом позапланової перевірки у 2016 році мало вплинути на графік проведення планової перевірки підприємства у 2017 року, оскільки аналіз податкового законодавства дає підстави для висновку, що наведені перевірки є різними за підставами, адже у 2016 році проводилась позапланова виїзна документальна перевірка Позивача, що, в свою чергу, не може впливати на періодичність проведення планових перевірок за наявності на це законних підстав.

Інші зазначені апелянтом доводи щодо незаконності рішення суду першої інстанції є несуттєвим та не можуть бути підставою для скасування правильно вирішеного по суті судового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції належним чином з'ясовані всі обставини справи, їм надано правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду, не встановлено.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству та доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 308, 315, 316, 321, 322, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр "Екотехніка" - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 березня 2018 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр "Екотехніка" до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання тексту судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення складено 04.07.2018 року.

Суддя-доповідач: І.П. Косцова

Судді: Л.В. Стас

І.О. Турецька.

Головуючий суддя Косцова І.П.Судді Стас Л.В.