Постанова № 75144564, 05.07.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2018 р.м.ОдесаСправа № 821/160/18

Категорія: 10.4.1 Головуючий в 1 інстанції: Морська Г.М.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.,

суддів - Запорожана Д.В.,

- Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держпраці у Херсонській області Державної служби України з питань праці на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 16 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Головного управління Держпраці у Херсонській області Державної служби України з питань праці про скасування постанови,-

ВСТАНОВИЛА:

25.01.2018 року ОСОБА_2 (далі-позивач) звернувся до суду з вказаним позовом до Головного управління Держпраці у Херсонській області Державної служби України з питань праці (далі-відповідач, ГУ Держпраці у Херсонській області), у якому просить скасувати постанову про накладення штрафу від 03.01.2018 року № 21-01-235/380-2с.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами проведеного інспекційного відвідування та розгляду справи відповідачем прийнято постанову від 03.01.2018р. №21-01-235/380-2с, якою на позивача накладено штраф у розмірі 320000,00 грн. за порушення вимог законодавства про працю, зокрема, заробітна плата у подвійному розмірі за роботу у святковий день працівникам не нараховувалась і не виплачувалась. Позивач вважає постанову про накладення штрафу від 03.01.2018р. №21-01-235/380-2с протиправною посилаючись на те, що ним не порушені вимоги ст..107 КЗпП, оскільки усім працівникам, які були залучені до роботи у вихідний день 14.10.2017р. був наданий вихідний день у робочий - 02.01.2018р. Однак, оскільки позивач не був присутній при розгляді справи відповідачем, він був позбавлений можливості надати відповідні докази надання додаткового вихідного дня. Крім того, позивач обґрунтовує протиправність вказаної постанови порушенням з боку відповідача вимог законодавства при проведенні інспекційного відвідування та розгляду справи. На підставі викладеного просить скасувати постанову про накладення штрафу.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 16 березня 2018 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням ГУ Держпраці у Херсонській області подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Відповідно до приписів ст. 311 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 20.11.2017 року на адресу Головного управління надійшла заява гр. ОСОБА_3, в якій вона повідомляла , що пропрацювала в магазині "ІНФОРМАЦІЯ_1" (знаходиться за адресою АДРЕСА_1) 7 днів, при цьому трудові відносини з нею оформлені не були, заробітної плати не отримала. Просила перевірити вказаного суб'єкта господарювання на дотримання вимог законодавства про працю.

На підставі наказу від 29.11.2017 №1008 та направлення на проведення перевірки від 29.11.2017 року №1365 в період з 18.12.2017 по 19.12.2017 року проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_2 на предмет дотримання вимог законодавства про працю.

За результатами проведеного інспекційного відвідування складено акт перевірки №21-01-235/380 від 19.12.2017 р. Зокрема, у пункті 4 вказаного акту зазначено, що заробітна плата у подвійному розмірі за роботу у святковий день працівникам не нараховувалась і не виплачувалась. Так згідно табелів обліку використання робочого часу 14.10.2017 року (День захисника України відповідно до ст. 73 КЗпПУ) працювало 10 працівників, а саме : ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 Заробітна плата у подвійному розмірі не нарахована та не виплачена, чим порушено вимоги ст. 107 КЗпПУ.

03.01.2018 року начальником Головного управління Держпраці у Херсонській області Державної служби України з питань праці Берлим В.В. прийнято постанову про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_2 у розмірі 320 000,00 грн., за порушення вимог ст.107 КЗпПУ.

Не погоджуючись з оскаржуваною постановою, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено належними доказами факт порушення позивачем ст. 24 КЗпП України, а тому постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Головного управління Держпраці у Херсонській області від 03.01.2018 року №21-01-235/380-2с підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією України та законами України.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 (далі Положення №96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно підпункту 5 пункту 6 Положення Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об'єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.

Статтею 259 Кодексу законів про працю України передбачено, що Державна служба України з питань праці має реалізовувати державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю визначена Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 (далі Порядок № 295). Проте під час проведення даних перевірок інспектори праці також повинні враховувати деякі положення Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та інших нормативно-правових актів України. Так, відповідно до ст. 4 Кодексу законів про працю України, законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього. А згідно ч. 1 ст. 3 Кодексу законів про працю України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Пунктом 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).

Відповідно до підпунктів 3, 5 пункту 5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин; за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю.

Перелік підстав для проведення інспекційного відвідування наведено в п. 5 Порядку № 295. Інспекційні відвідування проводяться, зокрема за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин.

Статтею 15 Закону України "Про міжнародні договори України" встановлено, що чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права Для держав-членів МОП конвенції Міжнародної організації праці є обов'язковими у разі їх ратифікації. Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Статтею 8-1 КЗпП України передбачається пріоритет норм міжнародних договорів угод перед актами внутрішнього законодавства України.

Статтею 12 Конвенції міжнародної організації праці № 81 зазначено, що інспектори праці мають право:

а) безперешкодного проходу без попереднього повідомлення у будь-яку годину доби на будь-яке підприємство, яке підпадає під контроль інспекції;

б) входити вдень у всі будинки, що їх вони мають достатні підстави вважати за такі, що підпадають під контроль інспекції;

с) здійснювати будь-які перевірки, контроль розслідування, котрі вони можуть вважати потрібними, щоб упевнитися в тому, що законодавчі положення ефективно виконуються, і зокрема вимагати ознайомлення з будь-якими книгами, реєстрами або документами, ведення яких приписано законодавством, з питань умов праці, з метою їхньої відповідності до законодавчих положень і зняття з них копії або витягів з окремих місць, тощо.

Відповідно до статті 16 Конвенції №81 контрольні заходи проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних положень законодавства.

Статтею 18 Конвенції МОП № 81 зазначено, що національним законодавством передбачаються та ефективно застосовуються відповідні санкції за порушення законодавчих положень, застосування яких підлягає контролю з боку інспекторів праці, та за протидію інспекторам праці під час здійснення їхніх обов'язків.

Суд апеляційної інстанції не бере до уваги доводи позивача про відсутність завчасного повідомлення про проведення перевірки та про проведення інспекційного відвідування позивача за його відсутності, оскільки зі змісту акту вбачається присутність ФОП ОСОБА_2 Крім того, акт перевірки підписано позивачем із зазначенням зауважень.

Пунктами 19, 20 Порядку № 295 визначено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Відповідно до підпункту 54 п. 4 Положення № 96 передбачено, що Державна служба України з питань праці має право накладати у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Держпраці.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за потрібне зазначити, що згідно наказу ТУ Держпраці у Херсонській області від 29.11.2017 р. № 1008 інспектора Шевцову С.П. уповноважено провести інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_2, за адресою: АДРЕСА_2, однак інспектор Шевцова С.П. провела інспекційне відвідування за іншою адресою: АДРЕСА_1.

З матеріалів справи вбачається, що перевіркою встановлено порушення ст.107 КЗпП України: недотримання мінімальних гарантій відносно 10 працівників, а саме: заробітна плата у подвійному розмірі за роботу у святковий день працівникам не нараховувалась і не виплачувалась.

В подальшому 03.01.2018р. відповідачем було проведено розгляд справи по вищевказаних питаннях та на підставі акта перевірки. За результатами розгляду справи начальником Головного управління Держпраці у Херсонській області Державної служби України з питань праці Берлим В.В., за порушення вимог ч. 3 ст. 24 КЗпПУ, керуючись статтею 259 КЗпПУ, ст. 53 Закону України "Про зайнятість населення", ч.3 ст. 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", п. 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 та на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпПУ прийняті постанови від 03.01.18р. № 21-01-235/380-1с та №21-01-235/380-2с, а також два протоколи про адміністративне правопорушення №21-01-235/130 від 19.12.2017 року; №21-01-235/131 від 19.12.2017 року.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що обидві постанови винесені в межах розгляду однієї справи, в один день в один і той самий час, розгляд справи оформлений одним протоколом, беручи до уваги визнання позивачем його участь у прийнятті постанови №21-01-235/380-1с, тому доводи позивача про позбавлення його права участі у розгляді справи про накладення штрафних санкцій є неумісними.

Щодо доводів позивача про несвоєчасне повідомлення розгляду справи про накладення штрафу суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.12.2017р. відповідачем направлено на адресу позивача рекомендованим листом повідомлення про розгляд справи 03.01.2018р. о 10:00 год. Крім того, про призначення розгляду справи також було повідомлено позивача телефонограмою 28.12.2017 р. про що зроблено відповідний запис в журналі телефонограм, копія якого міститься в матеріалах справи.

Відповідно до п. 6 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17.07.2013 року, про розгляд справи Держпраці та її територіальні органи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше, ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в Держпраці чи її територіальному органі, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Отже з наведеного вбачається відсутність порушень вимог законодавства щодо повідомлення позивача про розгляд справи.

Щодо порушення законодавства про працю, яке зафіксовано в акті перевірки та стало підставою для прийняття оскаржуваної постанови №21-01-235/380-2с про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_2 у розмірі 320000,00 грн. Суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

На ФОП ОСОБА_2 накладено штраф за порушення вимог ст..107 КЗпПУ, а саме: за роботу працівникам у святковий день заробітна плата у подвійному розмірі не нараховувалась і не виплачувалась. Так згідно табелів обліку використання робочого часу 14.10.2017 День захисника України, який відповідно до ст. 73 КЗпПУ є святковим працювало 10 працівників, а саме: ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, але працівникам у святковий день 14.10.2017р. заробітна плата у подвійному розмірі не нарахована та не виплачена.

При цьому, відповідач посилається на те, що надання іншого дня відпочинку - це додаткова гарантія, яка не передбачає заміни підвищеної оплати за роботу у святковий (неробочий) день.

ГУ Держпраці у Херсонській області було встановлено недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, відповідальність за яке передбачено ст..265 КЗпП України, у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Статтею 107 КЗпП України робота у святковий і неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі. На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.

Згідно ст.12 Закону України "Про оплату праці" норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні …) і гарантії для працівників … встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.

Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.

Статтею 71 КЗпП України передбачено право залучення окремих працівників до роботи у вихідні дні у виняткових випадках, за письмовим наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

Відповідно до ст. 72 КЗпП України робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі.

Обов'язковою умовою надання іншого дня відпочинку за раніше відпрацьований вихідний день є волевиявлення такого працівника, що знаходить своє відображення в подачі відповідної заяви, адже керівник підприємства, установи та організації позбавлений можливості примусово надавити співробітнику день відпочинку за раніше відпрацьований день.

При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу на наступне, що усі вище перелічені працівники звернулись до роботодавця - ФОП ОСОБА_2 з письмовими заявами про наданням їм іншого дня відпочинку - 02.01.2018р.

Також в матеріаліх справи є наказ ФОП ОСОБА_2 від 13.10.2017р. №12-К "Про зміну режиму роботи" працівників залучено до роботи у святковий день 14.10.2017р., надавши інший день відпочинку - 02.01.2018р.

Таким чином, сторони зазначених трудових відносин узгодили спосіб компенсації роботи у вихідний день шляхом надання дня відпочинку в інший день, що відповідає вимогам чинного трудового законодавства.

Аналогічну позицію підтримав ВАСУ в ухвалі від 23.02.2016р. у справі №808/6683/13-а.

Отже позивачем дотримані мінімальні державні гарантії, тому накладення на нього штрафу за порушення мінімальних державних гарантій є неправомірним.

Також, суд апеляційної інстанції вважає за потрібне зазначити, що наказом ГУ Держпраці у Херсонській області від 29.11.2017 №1008 наказано провести інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2. У направленні на проведення інспекційного відвідування від 29.11.2017 №1365 та повідомленні про розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю від 27.12.2017 №01-08/1/2850, також зазначено адреса АДРЕСА_2.

Частиною 2 статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону.Відповідно до статті 7 Закону № 877 встановлено, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки (ч. 1 ст.7).

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові і засвідчується печаткою (ч. 2 ст. 7).

У посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються: найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід; найменування суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; місцезнаходження суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім'я та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення) (ч.3 ст. 7).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що як вбачається з наказу ГУ Держпраці у Херсонській області від 29.11.2017 №1008 та направлення від 29.11.2017 №1365 були видані на проведення перевірки за адресою АДРЕСА_2, а не за тією адресою за якою фактично проводилася перевірка ( АДРЕСА_1), що не відповідає вищенаведеним вимогам Закону.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції , що відповідачем не доведено належними доказами факт порушення позивачем ст. 24 КЗпП України, а тому постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Головного управління Держпраці у Херсонській області від 03.01.2018 №21-01-235/380-2с підлягає скасуванню.

Відповідно до положень ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною 1 ст. 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 242, 243, 308, 311, 313, 215, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Херсонській області Державної служби України з питань праці залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 16 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення та підписання повного судового рішення - 05.07.2018 року

Головуючий суддя Танасогло Т.М.Судді Запорожан Д.В. Яковлєв О.В.