Постанова № 75144490, 19.06.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/537/17

Категорія: 3.5 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Бойка А.В., Єщенка О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Управління Держпраці у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року (м.Миколаїв, дата складання повного тексту рішення - 18.12.2017р.) по справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Миколаївській області про визнання незаконними дії, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

17.09.2017 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Управління Держпраці у Миколаївській області, в якому, з урахуванням уточнень, просив суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо проведення позапланової перевірки з питань оформлення трудових договорів з працівниками, ведення достовірного обліку виконуваної працівниками та бухгалтерського обліку витрат на оплату праці, виплати заробітної плати з дотриманням вимог законодавства, в результаті якої складено акт перевірки №14-01-127/0027 від 07.02.2017 додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

- скасувати постанову №7-КП від 02.03.2017 про накладення на нього штрафу в розмірі 96000 грн. - за порушення абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України та в сумі 3200 грн. - за порушення абз.8 ч.2 ст.265 КЗпП України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що усі дії та спірні рішення відповідача є неправомірними, оскільки вони ґрунтуються на необґрунтованих та помилкових висновках незаконно проведеної перевірки.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано постанову Управління Держпраці у Миколаївській області №7-КП від 02.03.2017 року.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, заступник начальника Управління Держпраці у Миколаївській області 08.02.2018 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права та просив скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.12.2017 року та прийняти нову, якою відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засіданні суду апеляційної інстанції з невідомих причин не прибув, про день, час та місце розгляду справи був своєчасно та належним чином повідомлений.

Представник позивача, в свою чергу, надав до суду заяву, в якій зазначив, що не визнає апеляційну скаргу та просив залишити без змін постанову суду 1-ї інстанції, а також розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

02.02.2017 року Державна служба України з питань праці ухвалила наказ №33 про проведення позапланової перевірки з питань праці Приватного підприємства «Урсул», яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

При цьому, проведення вказаної перевірки, у зв'язку із зверненням на урядову гарячу лінію гр.ОСОБА_2, було погоджено відповідачем із Державною службою України з питань праці 26.08.2016 року.

02.02.2017 року начальником Управління Держпраці у Миколаївській області головному державному інспектора Терешковій Г.О. було видано направлення №57 на проведення перевірки Приватного підприємства «Урсул» (АДРЕСА_1).

На підставі вказаного вище наказу та направлення, в період з 06.02.2017 року по 07.02.2017 року головним державним інспектором Терешковою Г.О. було проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт №14-01-127/0027, в якому зазначено, що ФОП ОСОБА_1 фактично здійснює свою підприємницьку діяльність в гаражному приміщенні за адресою: АДРЕСА_2.

Також, в ході перевірки інспектором Держпраці було встановлено, що в цьому гаражному приміщенні, переобладнаному для виготовлення дерев'яних виробів, перебуває громадянин ОСОБА_3, який в момент перевірки працював на столярному верстаті, виготовляючи дерев'яні двері. Разом з тим, як з'ясував інспектор, письмовий трудовий договір з ОСОБА_3, в порушення п.6 ч.1 ст.24,ч.3 ст.24 КЗпП України, не укладався і зі слів позивача, останній залучався ним до роботи з випробувальним терміном з 20.12.2016 року та виконував роботу по збору столярних виробів 1-2 рази на тиждень по 2-4 години в день.

За наслідками вказаної перевірки заступником начальника Управління Держпраці у Миколаївській області була прийнята постанова №7-КП від 02.03.2017 про накладення на позивача штрафу за порушення абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України - в сумі 96000 грн. та за порушення вимог абз.8 ч.2 ст.265 КЗпП України - у розмірі мінімальної заробітної плати, т.б. в сумі 3200 грн.

Так, у вказаній постанові зазначено, що позивачем, в порушення ч.2 ст.30 Закону України «Про оплату праці», облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці не вівся, що підтверджується письмовими поясненнями ФОП ОСОБА_1, а в ході перевірки встановлені факти, які свідчать про порушення ФОП ОСОБА_1 в частині дотримання та виконання вимог ч.1 ст.115 КЗпП України, за що передбачена відповідальність за ч.8 ст.265 КЗпП Україна.

Не погоджуюсь з такими діями та рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи справу по суті та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з часткової обґрунтованості та доведеності вимог та, відповідно, з неправомірності спірної постанови відповідача.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Як слідує зі змісту приписів ч.1 ст.6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» №877-V від 05.04.2007р., підставами для здійснення позапланових заходів є: звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю).

Як передбачено положеннями п.п.6,10 «Порядку взаємодії органів виконавчої влади, Секретаріату КМУ та ДУ «Урядовий контактний центр» із забезпечення оперативного реагування на звернення, які надходять на урядову «гарячу лінію»» (затв. Постановою КМУ від 12.08.2009р. №898), інформацію про внесені до бази даних звернення Центр у той же день надсилає в електронному вигляді органу виконавчої влади, до компетенції якого належить розгляд порушених у зверненнях питань. Органи виконавчої влади, Секретаріат Кабінету Міністрів України забезпечують об'єктивний і вчасний розгляд звернень, перевіряють викладені в них факти, приймають у разі потреби відповідні рішення.

Таким чином, як встановлено з матеріалів справи, начальник Управління Держпраці у Миколаївській області, враховуючи вказані вище норми діючого законодавства, у зв'язку із зверненням на «урядову гарячу лінію» громадянина ОСОБА_2, отримавши лист-згоду Державної служби України з питань праці від 26.08.2016, виніс наказ від 02.02.2017р. №33 (який не оскаржено) та видав направлення №57 на проведення позапланової перевірки ПП «Урсул» головному інспектору Терешковій Г.О., яка, в свою чергу, провела цю перевірку та за її результатами 07.02.2017 року склала відповідний акт №14-01-127/0027, в якому зафіксувала виявлені нею порушення позивачем вимог абз.2,8 ч.2 ст.265 КЗпП України (який був підписаний позивачем без зауважень), припис №14-01-127/0027-0023 про усунення порушень вимог ст.ст.24,29,115 КЗпП України (який не оскаржено) та протокол №14-01-127/0013, за результатами розгляду якого, заступник начальника Управління Держпраці у Миколаївській області ухвалив постанову №7-КП від 02.03.2017 про накладення на позивача штрафу за порушення абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України - в сумі 96000 грн. та за порушення вимог абз.8 ч.2 ст.265 КЗпП України - в сумі 3200 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, в судовому засіданні суду 1-ї інстанції головний інспектор Терешкова Г.О. була допитана в якості свідка та повністю підтвердила вищевикладені обставини та, в свою чергу, додатково пояснила, що дійсно у направленні на перевірку була зазначена дещо інша (помилкова) адреса ФОП ОСОБА_1 - АДРЕСА_1, але, виходом на місце вона з'ясувала, що фактично позивач здійснює свою підприємницьку діяльність в гаражному приміщенні, за адресою: АДРЕСА_2, в якому знаходилося верстати, на яких працював неоформлений працівник.

Також, даний свідок підтвердила, що вказане направлення на перевірку, а потім і акт перевірки та припис, були вручені нею особисто позивачу, який, в свою чергу, будь-яких письмових зауважень (заперечень) ні по суті, ні стосовно помилкової адреси та своєї назви не надав та до того ж, допустив її до проведення цієї перевірки.

Ті ж недоліки, на які посилається позивач, як підставу для визнання даної позапланової перевірки протиправною, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, вважає не достатніми для визнання цієї перевірки неправомірною, оскільки, як вже зазначалося вище, відповідно до вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» №877-V, на проведення цієї перевірки була отримана згода Держпраці України, видано відповідний наказ (який не оскаржено) та направлення на перевірку, до якої позивач, в свою чергу, перевіряючих допустив.

Отже, за вказаних обставин, враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги наявність беззаперечної підстави для проведення спірної перевірки (т.б. звернення фізичної особи), судова колегія приходить до аналогічного, що і суд 1-ї інстанції висновку про те, що дана позапланова перевірка була проведена відповідачем правомірно, на підставі та в межах наданих повноважень, а тому, відповідно, позовні вимоги в цій частині дійсно задоволенню не підлягають.

Що ж стосується інших позовних вимог щодо скасування постанови №7-КП від 02.03.2017 року про накладення штрафів за порушення вимог абз.2,8 ч.2 ст.265 КЗпП України, то судова колегія з цього приводу вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, у відповідності до положень ст.265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: 1) фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту); 2) оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та 3) виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у 30-кратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення; 4) порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами 2 - 7 цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

При чому, штрафи, зазначені у частині 2-й цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як встановлено з матеріалів справи судами обох інстанцій, позивачем та свідком ОСОБА_3 в судовому засіданні суду 1-ї інстанції були надані пояснення, з яких вбачається, що на момент спірної перевірки гр.ОСОБА_3 дійсно був присутній в гаражному приміщенні позивача та проходив у останнього стажування з режимом роботи 1-2 рази на тиждень по 2-3 години.

Окрім того, позивач в судовому засіданні суду 1-ї інстанції уточнив, що ОСОБА_3 дійсно працював у нього стажистом на підставі цивільно-правового договору №1, який був укладений ще 18.12.2016 року.

Даний факт повністю підтверджується наявним в матеріалах справи цивільно-правовим договором від 18.12.2016р., актом виконаних робіт від 21.03.2017р., а також поясненнями допитаних судом 1-ї інстанції свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.160-163,173).

Також, цей факт існування цивільно-правової угоди від 18.12.2017р. опосередковано підтверджується й постановою Корабельного районного суду м.Миколаєва від 17.05.2017р. (справа №488/1503/17), якою, свою чергу, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.ч.1,3 ст.41 КУпАП було закрито на підставі ч.2 ст.38 КУпАП.

Крім того, як свідчать матеріали справи, позивач в ході розгляду даної справи надав суду 1-ї інстанції копію чека та податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, з якого, в свою чергу, видно, яка саме сума була реально сплачена стажисту ОСОБА_3 та які відрахування до бюджету з неї зроблені (а.с.160,164-166).

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини та оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції, в даному конкретному випадку, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення цього позову та необхідність скасування оскаржуваної постанови від 02.02.2017р. №7-КП, як передчасної та протиправної.

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.316 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Миколаївській області - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 26.06.2018р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: А.В. Бойко

О.В. Єщенко