Постанова № 75144436, 21.06.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2018 р. м. ОдесаСправа № 815/6731/17

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О. А. Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді - доповідача Косцової І.П.суддів Стас Л.В. Турецької І.О.за участю: секретаряСтефанцевої Ю.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 березня 2018 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "100 ШИН+" до Одеської митниці ДФС про визнання дій протиправними, скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "100 ШИН+" звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправними дії Одеської митниці ДФС щодо відмови у застосуванні митної вартості товару за ціною договору; скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500030/2017/00328 від 25.11.2017 року; визнати протиправними та скасувати рішення про корегування митної вартості № UA500030/2017/000043/2 від 25.11.2017 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відмова відповідача у розмитненні товару за ціною контракту є протиправною, оскільки Товариством надано усі необхідні документи, що підтверджують заявлену у декларації вартість.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 березня 2018 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі Одеська митниця ДФС, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи свої доводи, апелянт зазначив, що надані декларантом до митного оформлення документи не містять всіх відомостей щодо ціни товару, що була включена сплачена або підлягала сплаті, а також містять розбіжності, що виключало можливість перевірки числового значення заявленої позивачем митної вартості цього товару. Крім того, на адресу митного органу надійшов лист ГУ ДФС Одеській області від 22.09.2017 року, в якому повідомлялась, що в ході проведення обшуків офісу декларанта виявлені печатки (кліше) нерезидентів, які могли використовуватись з метою підробки митних документів. Отже, Одеська митниця ДФС, приймаючи оскаржувані рішення, мала обґрунтовані сумніви щодо заявленої декларантом вартості товару.

Відзиву на апеляційну скаргу Товариство не надало.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 13 лютого 2017 року між ТОВ "100 ШИН+" (Покупець) та компанією "COMPASAL TIRE CO. LIMITED" (Продавець) укладено договір купівлі імпортного товару №100Т-COMPASAL, за умовами якого продавець відвантажує, а покупець приймає та оплачує вантажні та легкові шини в асортименті вказаних в комерційних інвойсах, що є невід'ємною частиною договору. Поставка товару здійснюється за умовами «Інкотермс 2010» (а.с. 15-17).

Відповідно до умов комерційного інвойсу №CPSJK20170914-UA01 від 03.11.2017 року компанія "COMPASAL TIRE CO. LIMITED" поставила ТОВ "100 ШИН+" партію товару, а саме:

- автошини 12.00R20-20PR модель HD158, у кількості 85 шт. на загальну суму 13 175 дол. США;

- автошини 11.00R20-18PR модель HD158, у кількості 18 шт. на загальну суму 2 466 дол. США;

- автошини 12.00R20-20PR модель HD686, у кількості 40 шт. на загальну суму 6 560 дол. США;

- автошини 11.00R20-18PR модель HD686, у кількості 24 шт. на загальну суму 3 504 дол. США.

З метою митного оформлення товару 22.11.2017 року ТОВ "100 ШИН+" надіслала до Одеської митниці ДФС електрону митну декларацію №UA500030/2017/018178, в якій визначено митну вартість товарів, що імпортуються, за ціною договору №100Т-COMPASAL.

На підтвердження митної вартості задекларованих товарів декларантом надано: пакувальний лист №CPSJK20170914-UА01 від 03.11.2017 року; рахунок-проформу №CPSJK20170914-UA від 14.09.2017 року; рахунок-фактуру (інвойс) №CPSJK20170914-UА01 від 03.11.2017 року; коносамент №SHIN039798 від 05.10.2017 року; навантажувальний документ №254 від 13.11.2017 року; сертифікат про походження товару №17С4401А1262/06642 від 03.11.2017 року; банківський платіжний документ, що стосується товару від 25.09.2017 року; банківський платіжний документ, що стосується товару від 13.11.2017 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 21.11.2017 року; прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 03.11.2017 року; розрахунок ціни (калькуляція) по інвойсу №CPSJK20170914-UA01 від 03.11.2017 року; зовнішньоекономічний договір №100Т-COMPASAL 13.02.2017 року; копію митної декларації країни відправлення №431020170000099184 від 01.10.2017 року.

23 листопада 2017 року на електронну адресу декларанта надійшло повідомлення, в якому митний орган повідомив про виявлення в поданих документах розбіжностей та запропонував протягом 10 днів надати додаткові документи, які передбачені п.3 ст.53 МК України, а саме:

- виписку з бухгалтерської документації;

- каталоги виробника;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та /або інформація біржових організацій про вартість товару сировини;

- інші документи , що підтверджують заявлену митну вартість товару.

Причиною витребування Митницею додаткових документів в порядку п.3 ст.53 МК України стала та обставина, що при перевірці поданих до митного органу документів встановлено, що сума зазначена в рахунку-проформі від 14.09.2017 року №CPSJK20170914-UA значно більша ніж у комерційному інвойсі від 03.11.2017 року №CPSJK20170914-UA01, у наданій до митного оформлення копії митній декларації країни відправлення від 01.10.2017 року №431020170000099184 не зазначені реквізити зовнішньоекономічного договору (контракту) та/або інвойсу, що унеможливлює ідентифікацію даного документу з партією товарів, що оцінюються, в наданих до митного оформлення банківських платіжних документах від 13.11.2017 року б/н та 25.09.2017 року б/н відсутні підписи та печатки посадових осіб банку.

На вимогу митного органу позивач надав лист пояснення б\н, каталоги виробника товару від 23.11.2017 року №HD686 та №HD158, переклад митної декларації країни відправлення.

25 листопада 2017 року Одеською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500030/2017/000043/2, у зв'язку з чим митна вартість оцінюваних товарів була визначена за резервним методом та складено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500030/2017/00328.

Законність вказаних рішень є предметом спору у даній справі.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем надавались до митного органу документи, що підтверджують заявлену у декларації вартість товару, рішення відповідача про відмову в прийнятті такої декларації та коригування вартості товару є неправомірним.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 1 ст.52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч.1 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Частинами 2, 3 зазначеної статті передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з п.2 ч.5 ст.54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч.6 ст.54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зі змісту наведених норм вбачається, що передбачене ч.5 ст.54 МК України право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів реалізується виключно з підстав, які передбачені цим кодексом, а саме ч.3 ст.53 МК України - надання декларантом документів, які містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як зазначалось вище, вимога про витребування у позивача додаткових документів обґрунтована трьома підставами, а саме:

1) сума зазначена в рахунку-проформі від 14.09.2017 року №CPSJK20170914-UA значно більша ніж у комерційному інвойсі від 03.11.2017 року №CPSJK20170914-UA01;

2) у наданій до митного оформлення копії митній декларації країни відправлення від 01.10.2017 року №431020170000099184 не зазначені реквізити зовнішньоекономічного договору (конракту) та/або інвойсу, що унеможливлює ідентифікацію даного документу з партією товарів, що оцінюються;

3) в наданих до митного оформлення банківських платіжних документах від 13.11.2017 року б/н та 25.09.2017 року б/н відсутні підписи та печатки посадових осіб банку.

З приводу розбіжностей, виявлених відповідачем в сумах товару, зазначених в рахунку-проформі, з даними, зазначеними в комерційному інвойсі, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що оскільки за умовами зовнішньо економічного договору кількість та вартість товару визначається комерційним інвойсом, рахунок-проформи в даному випадку не є документом, що підтверджує митну вартість товару.

Також судова колегія зазначає, що наявна в матеріалах справи експортна декларація №431020170000099184 підтверджує числові значення, встановлені продавцем в комерційному інвойсі №CPSJK20170914-UA01 від 03.11.2017 року.

З приводу доводів апелянта на не неможливість ідентифікації даних декларації країни відправлення з заявленою до розмитнення партією товарів, судова колегія зазначає, що наявні в матеріалах справи експортна декларація, рахунок-фактура (інвойс), пакувальний лист, коносамент дають можливість ідентифікувати мину декларацію з конкретною поставкою.

Щодо відсутності в наданих до митного оформлення банківських платіжних документах підписів та печаток посадових осіб банку, судова колегія зазначає, що оскільки в нижньому правому куті цих документів міститься відмітка - "TASCOMBANK JSC (FORMERLY BANK STANDART) виконано, дата (25.09.2017 та 13.11.2017), код банку MUNIUA22, електронний підпис є коректним", свідчить про те, що вказані доручення проведені банком та підписані електронним цифровим підписом.

Також судова колегія вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо неприйняття до уваги посилань апелянта на кримінальне провадження №32017160020000016, в ході якого в офісному приміщенні ТОВ "100ШИН+" виявлені печатки (кліше) нерезидентів, які могли бути використані з метою підробки митних документів під час ввезення на територію України ТМЦ та можуть використовуватись у даний час, оскільки за відсутності відповідного судового рішення у кримінальній справі вони не несуть жодних правових наслідків.

В свою чергу, дослідивши надані позивачем до митного органу документи, колегія суддів встановила, що останні дають можливість ідентифікувати товар, його числові значення, та вартість, чим спростовуються доводи апелянта про неможливість здійснення митного оформлення товару за заявленою позивачем митною вартістю, тобто за ціною договору, необхідність у витребуванні додаткових документів та у застосуванні другорядних методів визначення митної вартості товарів.

До митного оформлення декларантом були надані документи, перелік яких визначений митним законодавством, та які, як встановлено під час розгляду справи, давали митному органу змогу визначити заявлену митну вартість товарів. А відтак, витребування у декларанта додаткових документів є безпідставним, що свідчить про неправомірність рішення митного органу у неприйнятті митної декларації і відмові митного оформлення товарів та коригування їх митної вартості.

Колегія суддів вважає, що Одеською митницею ДФС, як суб'єктом владних повноважень, на якого КАС України покладає обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих нею рішень, не доведено, які відомості наданих декларантом документах є сумнівними та в чому полягають наявні в нього сумніви, не доведено правомірності прийняття оскаржуваного рішення за резервним методом та неможливості визначення митної вартості товару за ціною угоди, а також не спростовано те, що надані позивачем митному органу документи були достатніми для визначення митної вартості товарів за ціною договору.

Натомість доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст.316 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 березня 2018 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "100 ШИН+" до Одеської митниці ДФС про визнання дій протиправними, скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, визнання протиправним та скасування рішення - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення складено 04.07.2018 року.

Суддя-доповідач: І.П. Косцова

Судді: Л.В. Стас

І.О. Турецька.

Головуючий суддя Косцова І.П.Судді Стас Л.В. Турецька І.О.