Постанова № 75144309, 05.07.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2018 рокуЛьвів№ 876/4213/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Большакової О.О., Макарика В.Я.,

за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Управління соціальної політики Тернопільської міської ради на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2018 року, ухвалене суддею Дерех Н.В. у м.Тернополі о 14:57, повний текст якого складений 20 квітня 2018 року, у справі №819/94/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціальної політики Тернопільської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заборгованості по виплаті соціальної допомоги,-

ВСТАНОВИВ:

22 січня 2018 року позивач - ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до відповідача - Управління соціальної політики Тернопільської міської ради, в якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог (а.с.75) просила визнати бездіяльність протиправною та зобов'язати виплатити заборгованість по виплаті допомоги прри народженні дитини, що виникла у період з листопада 2015 року по квітень 2016 року в сумі 9460,02 грн.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2018 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Управління праці та соціальної політики Тернопільської міської ради щодо невиплати ОСОБА_1 допомоги при народженні дитини з листопада 2015 року по квітень 2016 року. Зобов'язано Управління праці та соціальної політики Тернопільської міської ради здійснити виплату заборгованості по допомозі при народженні дитини ОСОБА_1 з листопада 2015 року по квітень 2016 року.

Постанова мотивована тим, що відповідачем порушені норми спеціальних нормативно-правових актів, що регулюють порядок призначення та виплати соціальної допомоги внутрішньо переміщеним особам та гарантують право на соціальне забезпечення відповідних категорій осіб, а тому суд дійшов висновку позивач має обґрунтоване право на отримання допомоги за період з листопада 2015 року по квітень 2016 року.

Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що рішення ухвалене з неповним з'ясуванням обставин справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скаргзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, зазначає, що припиняючи позивачу виплату державної соціальної допомоги при народженні дитини, управління керувалось вимогами абз.2 п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №637 та п.9.1, п.9.2 «Інструкції щодо порядку оформлення і ведення особових справ отримувачів усіх видів соціальної допомоги», затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики від 19.09.2006 №345, а також припинення виплат пов'язано із завершенням строку дії Довідки про взяття на обік внутрішньо переміщеної особи від 09.10.2014 №6117000015 ОСОБА_1

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, з наступних підстав.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В розумінні ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» №1706-VII, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

З аналізу зазначеної норми слідує, що статус внутрішньо переміщеної особи підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.2 ст.7 цього Закону з метою забезпечення реалізації прав зареєстрованих внутрішньо переміщених осіб Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Пунктом першим Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі - Постанова №637), встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №509 від 01 жовтня 2014 року (надалі Постанова № 509).

Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України".

Згідно із статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

Рішення про скасування дії довідки надається уповноваженим органом у сфері міграції внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з моменту прийняття такого рішення.

Невідкладно уповноважений державний орган на підставі прийнятого рішення вносить відомості до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб щодо скасування дії довідки.

Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутріщшньо переміщених осіб» визначено обов'язки внутрішньо переміщених осіб, зокрема, повідомляти про фактичне місце проживання внутрішньо переміщеної особи найближчий територіальний підрозділ центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), протягом 10 днів; повідомляти про зміну фактичного місця проживання або про повернення до покинутого місця проживання протягом 10 днів; один раз на шість місяців з'являтися до відповідного структурного підрозділу уповноваженого органу міграційної політики.

Відповідно до п.7-1 Порядку 509 уповноважений орган вносить інформацію територіального підрозділу ДМС до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб та у разі наявності підстав приймає рішення про зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб.

Територіальний підрозділ ДМС із залученням працівників територіальних органів і підрозділів МВС, представників інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, здійснює щомісяця вибіркову перевірку наведених у довідках відомостей про фактичне місце проживання внутрішньо переміщених осіб (не менш як 10 відсотків загальної кількості таких осіб), та у разі непідтвердження зазначених відомостей в одноденний строк повідомляє про це уповноваженому органу для прийняття рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб.

Підставою для відновлення на обліку таких осіб є наявність інформації територіального підрозділу ДМС про підтвердження їх фактичного місця проживання.

Таким чином, з системного аналізу наведених норм слідує, невиконання обов'язку внутрішньо переміщеною особою щодо повідомлення про її повернення до покинутого місця постійного проживання в силу приписів п.3 ч.1 ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» є підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання з внесенням інформації територіальним підрозділом ДМС до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб та у разі наявності підстав - прийняття рішення про зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 є Луганська область, м.Лутугине, вул..Шевченка,5/13, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією паспорта серії НОМЕР_2, виданого Лутугінським РВ УМВС України в Луганській області 12 жовтня 1999 року (а.с.8).

У зв»язку із народженням дитини 19.06.2014 у позивача виникло право на отримання соціальної допомоги при народженні дитини, що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини - ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 (а.с.10).

Позивачем на виконання вимог Постанови №509 відкритий рахунок у філії Тернопільського обласного управління АТ «Ощадбанк», що підтверджується випискою по картковому рахунку позивача за період з 01.01.2014 по 30.06.2016.

Згідно довідки Управління праці та соціальної політики Тернопільської міської ради №6117000015 від 09.10.2014 ОСОБА_1 взята на облік за адресою в АДРЕСА_1 як переміщена особа з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції з дітьми: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3. Даною довідкою підтверджується також те, що позивач постійно проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4.

Із наданої на звернення позивача до Управління соціальної політики Тернопільської міської ради відповіді №2416/13.7 від 20.11.2017 слідує, що 31.05.2016 позивач повторно взята на облік як внутрішньо переміщена особа та видано нову довідку №6117001039 від 31.05.2016. При зверненні позивачу призначено, зокрема допомогу при народженні дитини з 01.05.2016. Згідно даного листа підставою для припинення всіх соціальних виплат позивачу з 13.10.2015 слугувала зміна місця проживання, а саме повернення до покинутого місця постійного проживання та завершення строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №6117000015 від 09.10.2014.

Позивач, вважаючи бездіяльність Управління соціальної політики Тернопільської міської ради щодо виплати допомоги при народженні дитини у період з листопада 2015 по квітень 2016 протиправною, звернулась до суду за захистом свого порушеного права.

Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо відповідності визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст. 90 КАС України).

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено відсутність доказів про скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи позивача органом, який її видав - Управління соціальної політики Тернопільської міської ради. Крім того на розгляд суду не надано актів обстеження місця проживання позивача у спірний період, оскільки судом встановлено та не заперечується відповідачем, що такі обстеження не проводились.

Натомість матеріали справи містять акт обстеження матеріально-побутових умов сім»ї №1340 від 10.06.2016, згідно якого заявниця ОСОБА_1 проживає за адресою АДРЕСА_2 із своїми дітьми, та рішення Управління соціальної політики Тернопільської міської ради від 14.06.2016 про призначення допомоги при народженні дитини з 01 липня 2016 по 30.06.2020.

Також згідно довідки від 31.05.2016 №6117001039 позивача повторно взято на облік.

Таким чином позивач отримувала призначену одноразову допомогу при народження дитини лише у періоди з червня 2014 по жовтень 2015 року та з жовтня 2016 року по лютий 2018 року, що підтверджується довідками Управління соціальної політики Тернопільської міської ради №487 та №507.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не надано достатніх та допустимих доказів на підтвердження правомірності припинення позивачу соціальних виплат та зняття позивача з обліку зв»язку із поверненням позивача до покинутого місця проживання, зміною обставин, які випливають на призначення грошової допомоги, та факту відсутності позивача за адресою місця тимчасової реєстрації.

Слід зазначити, що взяття на облік позивача 31.05.2016 за фактичним місцем проживання/перебування АДРЕСА_2, тобто іншою адресою, ніж її було вперше взято на облік як переміщену особу з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції з дітьми(АДРЕСА_1), не має процесуальних наслідків для виплати соціальної допомоги при народженні дитини за спірних період.

Аналізуючи наведені правові норми та обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що припинення Управлінням соціальної політики Тернопільської міської ради допомоги при народженні дитити ОСОБА_1 є протиправним, а тому заявлені позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові особисте суб»єктивне бачення порушеного права чи охоронюваного інтересу та спосіб його захисту.

З огляду на положення статей 5, 245 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги щодо щодо визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю. Встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен визнати такі дії протиправними.

Водночас не можуть бути задоволені позовні вимоги про зобов»язання відповідача нарахувати та виплатити конкретні суми спірних виплат, оскільки саме останній зобов'язаний здійснювати обрахування та виплату спірних сум допомоги при народженні дитини, вказані дії до компетенції адміністративного суду не належать, а тому захист такого порушеного права полягає у зобов'язанні відповідача вчинити кореспондуючі цьому праву дії.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вірним способом відновлення порушеного права позивача є зобов»язання відповідача здійснити виплату заборгованості по допомозі при народженні дитини за період, у який такі виплати були припинені - з листопада 2015 року по квітень 2016 року.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Керуючись статтями 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління соціальної політики Тернопільської міської ради залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2018 року у справі №819/94/18 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. О. Большакова В. Я. Макарик Постанова складена в повному обсязі 06.07.2018.