Постанова № 75144183, 06.07.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2018 рокуЛьвів№ 876/3926/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Попка Я.С., Хобор Р.Б.,

з участю секретаря судового засідання Сідельник Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року про відмову в забезпеченні позову у справі № 819/703/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Тернопільської обласної ради про вжиття заходів забезпечення позову, -

суддя в 1-й інстанції - Подлісна І.М.,

час ухвалення рішення - 24.04.2018 року, не зазначено,

місце ухвалення рішення - м. Тернопіль,

дата складання повного тексту рішення - 24.04.2018 року,

В С Т А Н О В И В :

18 квітня 2018 року до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла заява про забезпечення позову (до пред'явлення позову) ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах її неповнолітньої доньки ОСОБА_3 до Тернопільської обласної ради про вжиття заходів забезпечення позову, шляхом зупинення та заборони вчинення дій.

Дана заява обґрунтовується тим, що заявники вважають рішення Тернопільської обласної ради від 28.03.2018 року № 930 "Про реорганізацію шляхом злиття Тернопільської обласної експериментальної комплексної школи мистецтв імені Ігоря Герети та Тернопільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 21 Тернопільської міської ради Тернопільської області у спеціалізовану комплексну школу мистецтв імені Ігоря Герети Тернопільської міської ради» таким, що є протиправним, порушує їх права, права педагогічного, трудового колективу та права учнів школи і батьків. Тому, без вжиття заходів забезпечення позову усунути негативні наслідки буде неможливо або для цього необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

19 квітня 2018 року ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду заяву про забезпечення позову залишено без руху та надано строк для виправлення недоліків до 03 травня 2018 року, шляхом уточнення вимог заяви про забезпечення позову та подання до Тернопільського окружного адміністративного суду оригіналу документу про сплату судового збору у визначеному законом розмірі або докази звільнення від сплати судового збору.

19 квітня 2018 року заявниками подано заяву про виправлення описки, що міститься в прохальній частині заяви про забезпечення позову, а саме прохання виключити повністю п.3: "заборонити державним реєстраторам реєстраційної служби проводити державну реєстрацію змін до установчих документів Приватного акціонерного товариства «Футбольний клуб «Чорноморець» (ЄДРПОУ 22449841) або її скасування, здійснювати будь-які інші реєстраційні дії стосовно ПАТ «ФК« Чорноморець» та вносити будь-які зміни до відомостей про ПАТ «ФК« Чорноморець», які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців, зокрема, щодо реорганізації ПАТ «Футбольний клуб «Чорноморець»" із даної заяви.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року у задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовлено.

Ухвалу суду першої інстанції оскаржили позивачі подавши на неї апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянти зазначають, що судом першої інстанції неповно з'ясовано факти та обставини, що мають значення для справи, зроблено висновки які не відповідають дійсним обставинам справи, порушено норми матеріального та процесуального права, а також, що суд дійшов помилкового висновку про відсутність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересів позивачів без вжиття заходів забезпечення позову.

Просять скасувати ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року та прийняти нове рішення, яким забезпечити позов.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення позивачів, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що при забезпеченні позову з підстав протиправності оспорюваних рішень, фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті. Крім того в ході розгляду даної заяви судом першої інстанції не було виявлено фактів існування, на час подання даної заяви, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам заявників, які можуть набути статусу позивачів до прийняття у справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Суд, при розгляді клопотання про забезпечення позову повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з передбачених ст.150 КАС України обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти; врахувати пов'язаність заходів щодо забезпечення позову з його предметом, співмірність таких заходів заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам.

При цьому, колегія суддів зауважує, що інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Забезпечення позову є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в адміністративному судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для особи рішення.

Також колегія суддів зазначає, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до п.17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суд України №2 від 06.03.2008р. «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», згідно з частинами третьою та четвертою статті 117 КАС України забезпечення позову в адміністративних справах допускається лише у двох формах: 1) зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються; 2) заборони вчиняти певні дії. Наведений перелік підстав забезпечення позову є вичерпним.

Відповідно до ч.1 ст.154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Розглядаючи та вирішуючи заяву позивача про забезпечення позову, суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може ускладнити або призвести до неможливості виконання судового рішення.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом, ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову, а також запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачами не наведено достатніх доказів в обґрунтування поданої заяви та належних доказів наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди їх правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, а також неможливості захисту прав, свобод та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову.

Суд апеляційної інстанції погоджується також з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість заяви позивачів, в тому числі, з підстав протиправності оспорюваного в майбутньому рішення, який вірно вказав, що у такому випадку фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, оскільки ознаки протиправності оскаржуваного рішення та дій підлягають встановленню при вирішенні справи по суті.

Стосовно забезпечення позову з підстав можливості вчинення Тернопільською обласною радою та іншими приймати будь-які рішення та вчиняти будь-які дії щодо припинення Тернопільської обласної експериментальної комплексної школи мистецтв імені Ігоря Герети, необхідних для внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, передбачені оспорюваним рішенням, то колегія суддів зазначає, що діюче законодавство передбачає можливий захист порушеного права, в тому числі, шляхом відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод чи інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, а не гіпотетичну можливість їх прийняття в майбутньому. При цьому, до заяви про забезпечення позову позивачами не надано доказів порушення їх прав оспорюваним рішенням відповідача.

Таким чином, колегія суддів дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що позивачами не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди їх правам, свободам та інтересам, які б унеможливили захист її прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, а тому правильно вирішив заяву про забезпечення позову, відмовивши у її задоволенні.

З огляду на викладене вище, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення-без змін.

Керуючись ст. 150, 154, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року з питань забезпечення адміністративного позову - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Я. С. Попко Р. Б. Хобор Повне судове рішення складено 06.07.2018 року