Постанова № 75144152, 05.07.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2018 рокуЛьвів№ 876/693/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Іщук Л.П.,

суддів Кухтея Р.В., Носа С.П.,

за участю секретаря судового засідання Джули В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу комунального підприємства «Водотеплосервіс» Калуської міської ради на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2017 року, ухвалену головуючим суддею Матуляком Я.П. об 11:18 у м. Івано - Франківську, повний текст складений 06.12.2017 року, у справі за адміністративним позовом Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Міністерство фінансів України, Калуське управління Державної казначейської служби України Івано - Франківської області до комунального підприємства «Водотеплосервіс» Калуської міської ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Калуської міської ради Івано - Франківської області про стягнення заборгованості,

встановив:

Калуська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (надалі - Калуська ОДПІ ГУ ДФС в Івано - Франківській області) звернулася з позовом до комунального підприємства «Водотеплосервіс» Калуської міської ради ( надалі - КП «Водотеплосервіс») про стягнення заборгованості перед державним бюджетом в розмірі 14951298,41 грн., яка виникла внаслідок невиконання зобов'язань про повернення коштів, отриманих за договором про субкредитування.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2017 року позов задоволений.

КП «Водотеплосервіс» оскаржило постанову суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не досліджено обставин невиконання договору КП «Водотеплосервіс» і правильності нарахування розміру заборгованості, а позивачем не доведено неналежного виконання умов договору про субкредитування. Крім того, апелянт вказує, що позивачем не доведено факту визнання відповідачем заборгованості за цим договором, як і факту самої заборгованості. Зазначає також апелянт, що судом першої інстанції не досліджено позиції третіх осіб, а судові засідання проведено за відсутності Міністерства фінансів України та відповідача, а факт прострочення КП «Водотеплосервіс» заборгованості перед державою не підтверджений доказами.

Просить скасувати постанову суду першої інстанції і ухвалити судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Калуська ОДПІ ГУ ДФС в Івано - Франківській області, Калуське управління Державної казначейської служби України Івано - Франківської області та Міністерство фінансів України подали відзив на апеляційну скаргу, в яких просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Калуська ОДПІ ГУ ДФС в Івано - Франківській області зазначає, що загальна сума заборгованості КП «Водотеплосервіс» за договором субкредиту становить 14951298,41 грн. і зазначений борг відповідачем не сплачений. Покликається на ст.95 ПК України, де зазначено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду.

Калуське управління Державної казначейської служби України Івано - Франківської області в спростування доводів апеляційної скарги звертає увагу на те, що представник Ціжовська В.П. була присутня у судовому засіданні 01.12.2017 року, підтримала позов, про що зазначено в оскаржуваному судовому рішенні та надала матеріали, що підтверджують факт заборгованості, яка виникла станом на 01.03.2017 року в розмірі 14951298,41 грн.

Міністерство фінансів України зазначає, що заборгованість КП «Водотеплосервіс» станом на 18.09.2017 року (враховуючи останній виставлений рахунок на 15.10.2017 року) становить: за основною сумою кредиту - 1069431,75 дол. США, відсотки банку- 140566,4 дол. США, плата за надання гарантій (маржа Мінфіну) - 1004,37 дол. США та пеня - 2167345,13 грн. Покликається на те, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду.

Під час апеляційного розгляду представник апелянта та представник Калуської міської ради підтримали апеляційну скаргу, представник відповідача заперечив її.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представників, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 16.10.2009 року Міністерством фінансів України, Міністерством з питань житлово-комунального господарства України та КП «Водотеплосервіс» (Субпозичальник ) укладений договір про субкредитування № 28010-02/110 про використання сум позики, що надається Україні Міжнародним банком реконструкції та розвитку (Угода про позику Проект розвитку міської інфраструктури) № 4869-UA від 26.05.2008 року.

Згідно пункту 2.1 Договору про субкредитування № 28010-02/110 від 16.10.2009 року, Субкредитор рекредитує Субпозичальнику частину коштів позики у сумі, що не перевищує 9601883 дол. США та включає одноразову комісію (24007,71 дол. США) на платній, зворотній, строковій основі, а Субпозичальник зобов'язується використовувати надані кошти відповідно до умов цього договору, Угоди про позику, виконувати інші зобов'язання, передбачені цим договором повернути отриману суму Субкредитору, сплатити відсотки за користування ним та інші платежі, нараховані згідно з положеннями цього Договору.

Субпозичальник погашає основну суму Субкредиту відповідно до графіка погашення, що міститься у додатку до цього Договору. У разі зміни графіка погашення позики, викладеного у Додатковій статті 3 Угоди про позику, відповідні зміни вносяться до графіка погашення Субкредиту, що оформлюється додатковою угодою до цього Договору. Погашення, обслуговування Субкредиту та сплата будь-яких платежів за цим Договором здійснюється шляхом перерахування Субпозичальником гривневого еквіваленту відповідної суми у валюті Позики (за офіційним курсом НБУ на день перерахування коштів) на вказаний Субкредитором рахунок (пункти 5.1, 5.6 Договору).

Підпунктом 8.1.4 пункту 8.1 Договору передбачено, що Субпозичальник зобов'язаний своєчасно здійснювати платежі в рахунок погашення боргу за основною сумою Субкредиту, відсотками, маржею та іншими платежами, передбаченими цим Договором, інформувати Субкредитора в триденний термін про зміни банківських установ, у яких знаходяться рахунки Субпозичальника в національній та іноземній валютах.

За невиконання або неналежне виконання Субпозичальником своїх обов'язків із своєчасного повернення основної суми Субкредиту, сплати відсотків за користування ним та інших платежів за цим Договором, Субпозичальник сплачує Субкредитору пеню з розрахунку 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла за період, за який стягується пеня, від суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочення платежу, в порядку, визначеному чинним законодавством України (пункт 14.2 Договору).

Засобом забезпечення виконання Субпозичальником своїх зобов'язань за цим Договором є гарантія Калуської міської ради № 1 від 21.09.2009 року, надана Калуською міською радою Міністерству фінансів України.

Судом першої інстанції також встановлено, що КП «Водотеплосервіс» не виконувало зобов'язання щодо повернення коштів, отриманих за Договором про субкредитування № 28010-02/110 від 16.10.2009 року, що призвело до утворення заборгованості перед державним бюджетом України.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що станом на 01.03.2017 року за КП «Водотеплосервіс» залишається непогашеною заборгованість у загальній сумі 14 951 298,41 грн., з яких основний борг складає 13972606,12 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом - 969620,12 грн., заборгованість за платою за надання гарантій - 9071,37 грн. і доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідачем суду не надано.

Апеляційний суд повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції і, надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, зазначає наступне.

Відповідно до абз.1 ч.3 ст.17 Бюджетного кодексу України державні (місцеві) гарантії надаються на умовах платності, строковості, а також забезпечення виконання зобов'язань у спосіб, передбачений законом.

Обов'язковою умовою надання державної (місцевої) гарантії є укладення договору між центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики (відповідним місцевим фінансовим органом) та суб'єктом господарювання про погашення заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за виконання гарантійних зобов'язань. Істотними умовами такого договору мають бути зобов'язання суб'єкта господарювання: внести плату за надання державної (місцевої) гарантії; надати майнове або інше забезпечення виконання зобов'язань за гарантією; відшкодувати витрати державного (місцевого) бюджету, пов'язані з виконанням гарантійних зобов'язань; сплатити пеню за прострочення відшкодування зазначених витрат. Пеня нараховується за кожний день прострочення сплати заборгованості у національній валюті з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України на день нарахування пені; надати гаранту права на договірне списання банком коштів з рахунків суб'єкта господарювання на користь гаранта (абз.3 ч.3 ст.17 Бюджетного кодексу України).

Відповідно до частини 9 статті 17 Бюджетного кодексу України прострочена заборгованість суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) стягується з такого суб'єкта господарювання органами доходів і зборів, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому Податковим кодексом України або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб'єкта господарювання.

Позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) не поширюється.

Згідно пункту 10 Порядку обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993-1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2011 року №174, з метою примусового стягнення в установленому законодавством порядку простроченої заборгованості з боржника територіальні органи Державної казначейської служби до кінця місяця, що настає за звітним періодом інформують органи державної податкової служби за місцем реєстрації боржника про зміну розміру простроченої заборгованості за кредитами на суму нарахованої на неї пені; нараховують пеню та інформують органи державної податкової служби за місцем реєстрації боржника про зміну розміру простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою та суму нарахованої на неї пені.

В п.15 вказаного Порядку передбачено, що прострочена заборгованість за кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, яка не погашена боржником протягом 30 календарних днів після настання строку платежу, а також нарахована на суму простроченої заборгованості за кредитом, бюджетною позичкою/фінансовою допомогою пеня стягуються в установленому законодавством порядку органами державної податкової служби за місцем реєстрації боржника відповідно до подання територіальних органів Державної казначейської служби, яке подається у строки, визначені пунктом 10 цього Порядку.

Виходячи з вищенаведеного, висновок суду першої інстанції про правомірність стягнення органами доходів і зборів у порядку, передбаченому Податковим кодексом України або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб'єкта господарювання, відповідає закону і є обґрунтованим.

Покликання апелянта на те, що позивачем не підтверджено наявність заборгованості спростовується наявними у матеріалах справи поданнями УДКС України Івано-Франківської області №7, №8 та №9 від 27.03.2017 року щодо стягнення простроченої заборгованості перед державним бюджетом за субкредитними угодами у зв'язку із неналежним виконанням КП «Водотеплосервіс» зобов'язань щодо повернення коштів , які надсилалися Калуській об'єднаній державній податковій інспекції (том І, а.с. 13 -15) та поданою в судовому засіданні представником Калуського управління Державної казначейської служби України Івано - Франківської області інформацією про заборгованість підприємств - позичальників (боржників) за субкредитними угодами, укладеними з Міністерством фінансів України в рамках спільних проектів із Світовим та Європейським банками по Івано - Франківській області (том ІІ, а.с.34).

Апеляційний суд також зазначає, що на податковий орган не покладено обов'язок перевіряти правомірність та обґрунтованість заборгованості, а відповідно до підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України , контролюючі органи мають право стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою за кредитами (позиками), залученими державою або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України в установленому законодавством порядку за місцем реєстрації боржника відповідно до подання територіальних органів Державної казначейської служби, яке подається у строки, визначені пунктом 10 цього Порядку.

Пунктом 1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України встановлено, що погашення простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою за кредитом (позикою), залученим державою або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) здійснюється у порядку, визначеному главою 9 розділу ІІ цього Кодексу.

Відповідно до пункту 95.1. статті 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно пункту 95.3. статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Покликання апелянта на те, що розгляд справи проведений за відсутності Міністерства фінансів України та відповідача, як на підставу для скасування судового рішення, не заслуговують на увагу, оскільки КП «Водотеплосервіс» про час, дату та місце розгляду справи належним чином повідомлявся, що підтверджується розпискою, яка міститься в матеріалах справи (т. ІІ, а. с. 27). Міністерство фінансів України також про час, дату та місце розгляду справи належним чином повідомлене, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.31). Крім того, Міністерство фінансів України клопотало про розгляд справи без участі представника.

Відповідно до ч.1 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Апеляційний суд також вважає за необхідне звернути увагу, що відповідач не довів своїх покликань на відсутність заборгованості і безпідставність її стягнення. Відповідач не надав суду жодного доказу на ствердження своїх заперечень, не клопотав суд про витребування доказів чи про призначення експертизи, а також не звертався з позовом до Міністерства фінансів як сторони договору чи до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів про скасування подань Калуського управління державної казначейської служби України в Івано-Франківській області для здійснення до КП «Водотеплосервіс» заходів щодо стягнення простроченої заборгованості перед державним бюджетом.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний суд не здійснює новий розподіл судових витрат відповідно до ч.6 ст.139 КАС України, оскільки судове рішення першої інстанції залишається без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу комунального підприємства «Водотеплосервіс» Калуської міської ради залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2017 року у справі № 809/712/17- без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Л. П. Іщук судді Р. В. Кухтей С. П. Нос Повне судове рішення складене 06.07.2018 року