Постанова № 75143922, 05.07.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2727/18А Справа № 201/4946/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Каратаєва Л.О.

Категорія

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2018 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Каратаєвої Л.О.

суддів: - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря судового засідання – Хоменко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 січня 2018 року у справі за позовом Фонду державного майна України до ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового приміщення і стягнення витрат, -

в с т а н о в и л а:

В квітні 2017 року Фонд державного майна України звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5, в якому просив визнати недійсним договір купівлі-продажу майна від 03.03.2016 житлового приміщення №808 гуртожитку літ. А-12, що знаходиться за адресою м. Дніпро, вул.. Набережна Перемоги, 46 укладеного між ОСОБА_4 та ТОВ «КП-Комфорт» (а.с.2-8).

24 січня 2018 року ОСОБА_4 звернулася до суду з заявою про витребування доказів в порядку ст. 84 ЦПК України (а.с.14).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 січня 2018 року в задоволенні клопотання відповідача про забезпечення доказів шляхом витребування у архіві господарського суду міста Києва справу за позовом ОСОБА_6 до Фонду державного майна України про визнання приватизації недійсною - (мабудь) для огляду в судовому засіданні, долучення до матеріалів справи по цивільній справі про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового приміщення і стягнення витрат відмовлено (а.с.15).

Не погодившись з ухвалою ОСОБА_4 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду від 26 січня 2018 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду питання про витребування доказів, посилаючись на порушення норм процесуального права (а.с.20-27).

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно п.9 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Відмовляючи в задоволенні клопотання про витребування доказів суд першої інстанції виходив із того, що законом не передбачено право чи обов’язок суду збирати і надавати в справу докази на підтвердження позиції чи вимогу будь-якої сторони, частина витребуваних документів матеріалах справи вже є (наданих при подачі позову /копії свідоцтв, договорів, ухвал судів, заяв, довідок, звернення, висновків, витягу та інш./), не зазначено в законі і можливість забезпечення та витребування доказів саме для проведення певних процесуальних дій, також у заяві не зазначено обставини, що можуть бути підтверджені цими доказами та з якою метою потрібно їх забезпечити, а тому з урахуванням вище викладених обставин не може суд прийняти до уваги наполягання заявника на вимогах свого клопотання, оскільки вони спростовуються вищенаведеним і нічим об’єктивно не підтверджуються. Не вказано також для чого потрібно в такому порядку витребувати вказані документи (огляд, долучення, дослідження чи інш.), невідомо кому потрібно ці матеріали (та в якому вигляді їх потрібно витребовувати – копії, оригінали /для чого/), про що вони будуть свідчити та інш. та чому потрібно витребовувати документи навіть у не учасників спору та невідомих для справи осіб. Судом в цьому складі справа ще не розглядається по суті, пояснення сторони не давали, матеріали справи не досліджені, перевірка доказів не проведена, клопотання розглянуто не всі, інших доказів на підтримку клопотання не надано. Заявником до клопотання не надано доказів того, що відповідач або його представник зверталися до вказаної юридичної особи (суду) стосовно надання названих матеріалів чи документів для ознайомлення, зняття копій та інш. та що їм було відмовлено в цьому або неможливо надання вказаних в клопотанні доказів. Крім того, в порушення закону клопотання не оплачене судовим збором, як це передбачено ч. 3 ст. 117 ЦПК України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.

В клопотанні про витребування доказів ОСОБА_4 зазначено, що позивачем не додано до позовної заяви витяг з Переліку державного майна, яке не увійшло до статутного капіталу Дніпропетровської виробничо-торгівельної фірми «Оріль».

Крім того, остання зазначає, що зверталася до Фонду із запитом на інформацію, в якому просила надати їй, зокрема витяг з Переліку державного майна, яке не увійшло до статутного капіталу Дніпропетровської виробничо-торгівельної фірми «Оріль», нащо отримала відповідь про відмову у видачі копії цього документу, оскільки Фонд не володіє цією інформацією.

З урахуванням зазначеного просить витребувати в архіві Господарського суду м. Києва справу №910/10830-13 за позовом ОСОБА_6 до Фонду Державного майна, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – Колективне підприємство «Промінь» про визнання приватизації недійсною для підтвердження доказів щодо включення/не включення гуртожитку до цілісного майнового комплексу під час приватизації його Дніпропетровською виробничо-торгівельною фірмою «Оріль».

Частинами 2 і 3 ст.12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні повинно бути зазначено:1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Відповідно до роз’яснень, які містяться в п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» № 5 від 12 червня 2009 року докази, які збираються або подаються сторонами (показання свідків, письмові чи речові докази), повинні стосуватися суті спору (предмета та підстави позову). Тому, вирішуючи, наприклад, питання про виклик свідків, в усіх випадках слід вимагати від сторін пояснення, які саме обставини можуть бути підтверджені ними. Це ж стосується й вирішення питання про витребування інших доказів (письмових, речових). Докази, які не стосуються справи й предмета доказування, або одержані з порушенням порядку, встановленого законом, або якими не можуть бути підтверджені певні обставини справи, судом не повинні прийматися.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в клопотанні не зазначено для чого потрібно в такому порядку витребувати вказані документи (огляд, долучення, дослідження чи інше), невідомо кому потрібно ці матеріали (та в якому вигляді їх потрібно витребовувати – копії, оригінали /для чого/), про що вони будуть свідчити та чому потрібно витребовувати документи навіть у не учасників спору та невідомих для справи осіб. Зазначене також не спростовано і доводами апеляційної скарги.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає правових підстав щодо скасування ухвали суду першої інстанції, оскільки суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні заяви.

Суд першої інстанції повно та всебічно з’ясував всі обставини по справі, доводи, викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_4 були предметом розгляду суду першої інстанції та їм надана належна оцінка, висновків суду вони не спростовують.

Зважаючи на зазначене, колегія суддів дійшла до висновку, що правових підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції не встановлено.

Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді: