Постанова № 75143668, 03.07.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3800/18 Справа № 201/16404/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Свистунова О.В.

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Свистунової О.В.

суддів Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А.

за участю секретаря Гулієва М.І.о

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою Фермерського господарства “Дар”

на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 грудня 2016 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агросільмаш”, Фермерського господарства “Дар” про стягнення заборгованості по договору безвідсоткової фінансової допомоги на поворотній основі, –

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом про солідарне стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Агросільмаш» (далі – ТОВ «Агросільмаш») та фермерського господарства «Дар» (далі – ФГ «Дар») 5 млн. грн.. заборгованості за договором безвідсоткової фінансової допомоги на поворотній основі від 05 липня 2016 року № 1/08.

Позовна заява мотивована тим, що 05 липня 2016 року на підставі договору безвідсоткової фінансової допомоги на поворотній основі № 1/08 позивач надав ТОВ «Агросільмаш» позику у сумі 5 млн грн, з кінцевим терміном повернення 05 жовтня 2016 року. 14 вересня 2016 року на забезпечення виконання вказаного договору між позивачем та ФГ «Дар» укладено договір поруки № 09-16, за умовами якого поручитель зобов’язався солідарно з ТОВ «Агросільмаш» відповідати перед позивачем за виконання зобов’язання за указаним договором безвідсоткової фінансової допомоги.

Оскільки, ТОВ «Агросільмаш» взяті на себе зобов’язання не виконало, суму позики не повернуло, то позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 5 млн. грн. заборгованості за договором безвідсоткової фінансової допомоги на поворотній основі від 05 липня 2016 року № 1/08 з відповідачів у солідарному порядку.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 грудня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто солідарно з ТОВ «Агросільмаш» та ФГ «Дар» на користь ОСОБА_2 5 млн. грн. заборгованості за договором безвідсоткової фінансової допомоги на поворотній основі від 05 липня 2016 року № 1/08. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що представник ТОВ «Агросільмаш» визнав позов та підтвердив наявність заборгованості перед позивачем за договором безвідсоткової фінансової допомоги від 05 липня 2016 року № 1/08 у розмірі 5 млн. грн., тому борг має бути повернений відповідачами у солідарному порядку.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2017 року апеляційну скаргу ФГ «Дар» задоволено частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 грудня 2016 року в частині стягнення з ФГ «Дар» на користь ОСОБА_2 у солідарному порядку 5 млн. грн. заборгованості за договором безвідсоткової фінансової допомоги від 05 липня 2016 року № 1/08 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 квітня 2018 року рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2017 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 до фермерського господарства «Дар» про стягнення заборгованості за договором безвідсоткової фінансової допомоги на поворотній основі від 05 липня 2016 року № 1/08 скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В порядку пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті “Голос України” повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п.6 ст. 147 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”).

Відповідно до пункту 9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів”, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в межах заявлених вимог та на підставі тих доказів, що надані були сторонами під час розгляду справи по суті, у достатньо повному обсязі з'ясував права і обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Суд апеляційної інстанції переглядає рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 грудня 2016 року саме в частині стягнення з ФГ «Дар» на користь ОСОБА_2 у солідарному порядку 5 млн. грн. заборгованості за договором безвідсоткової фінансової допомоги від 05 липня 2016 року № 1/08.

У судовому засіданні встановлено, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Судом установлено, що 05 липня 2016 року на підставі договору безвідсоткової фінансової допомоги на поворотній основі № 1/08 ОСОБА_2 надав ТОВ «Агросільмаш» позику у сумі 5 млн. грн., з кінцевим терміном повернення 05 жовтня 2016 року. Даний договір не оскаржено.

На підтвердження надання ТОВ «Агросільмаш» грошових коштів у сумі 5 млн. грн. позивачем надано суду квитанції до прибуткових касових ордерів.

14 вересня 2016 року на забезпечення виконання вказаного договору між ОСОБА_2 та ФГ «Дар» укладено договір поруки № 09-16, за умовами якого поручитель зобов’язався солідарно з ТОВ «Агросільмаш» відповідати перед позивачем за виконання зобов’язання за договором безвідсоткової фінансової допомоги від 05 липня 2016 року № 1/08.

За правилами статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов’язання частково або в повному обсязі.

Згідно з статтею 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Звертаючись до суду із зазначеним позовом, ОСОБА_2 указував на те, що ТОВ «Агросільмаш» взяті на себе зобов’язання не виконало, суму позики не повернуло.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суд першої інстанції, стягуючи з відповідачів на користь позивача 5 млн. грн. боргу за договором позики, виходив із того, що, оскільки ТОВ «Агросільмаш» взяті на себе зобов»язання за договором безвідсоткової фінансової допомоги від 05 липня 2016 року не виконав, про що останній не заперечував, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення вказаної суми з боржника та поручителя, відповідачів по справі, у солідарному порядку.

Крім того, як встановлено в суді апеляційної інстанції питання визнання договору поруки недійсним з підстав його укладення неповноважною особою не було предметом судового розгляду та такі вимоги не заявлялись; презумпція дійсності договору позики, за яким у ФГ «Дар» виникли боргові зобов»язання перед позивачем, сторонами не оскаржено.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із ч.3 ст. 203 ЦК України однією із загальних вимог, дотримання якої необхідно для дійсності правочину, є вимога щодо волевиявлення учасника правочину, яке повинно бути вільним та відповідати його внутрішній волі.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ч.3 ст. 215 ЦК України).

Доводами апеляційної скарги є те що як Договір безвідсоткової фінансової допомоги на поворотній основі № 1/08 від 05 липня 2016 року, так і Договір поруки №09-16 від 14 вересня 2016 року є нікчемними, оскільки при їх укладанні порушено публічний порядок та укладені виключно з метою незаконного заволодіння майном ФГ «Дар», а тому закон не вимагає визнання їх недійсними в судовому порядку. Крім того, в силу ст.. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов»язані з його недійсністю.

Доказом порушеного публічного порядку при укладанні цих правочинів зазначили наявність кримінального провадження за фактом протиправного заволодіння нерухомим, рухомим майном, корпоративними правами фермерського господарства «ДАР» шляхом вчинення правочинів з використанням підроблених документів та печаток вчиненого за попередньою змовою групою осіб.

В суді апеляційної інстанції представниками, як апелянта, так і позивача підтверджено, що на даний час рішення у даному кримінальному проваджені не прийнято. Тобто, не встановлено винних дій конкретної особи чи осіб у відношенні ФГ «Дар».

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. ст. 43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

У відповідності до вимог ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявності в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вирішуючи спір, суд з дотриманням вимог статей 212 - 214 ЦПК України, у редакції, чинній на час розгляду справи, повно, всебічно та об’єктивно з’ясував обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку.

Отже, висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судами правильно застосовані.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків у рішенні суду першої інстанції, протирічать вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини, матеріалам справи, зводяться до переоцінки доказів по справі.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які б могли призвести до скасування або зміни рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Враховуючи викладене та конкретні обставини справи, судове рішення відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права і тому, колегія апеляційного суду вважає, що згідно до ст. 375 ЦПК України правових підстав для скасування рішення не має, а тому, доводи апеляційної скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 259,268,374,375,381,382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, –

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства “Дар” – залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 грудня 2016 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді Т.П. Красвітна

ОСОБА_3