Постанова № 75143652, 04.07.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/19289/16 Суддя (судді) першої інстанції: Добрівська Н.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

Суддів: Епель О.В.,

Кобаля М.І.,

при секретарі: Мідянці А.А.,

за участю:

представника позивача Панкулича В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 14 травня 2018 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» до Головного управління Державної казначейської служби України ум.Києві, третя особа: Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м.Києві, про стягнення пені, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна», звернувся до суду з даним позовом, в якому просив стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Аскоп-Україна» пеню в розмірі 1 289 402,46 грн., нараховану на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість за період 25.04.2015 по 07.04.2016.

Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 14 травня 2018 року у задоволені адміністративного позову відмовлено., при цьому, суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскільки ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.05.2016 по справі №826/7380/15 зупинено виконання рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2015, яким визнано протиправною бездіяльність ДПІ щодо неподання до Державного казначейства висновку із зазначенням суми бюджетного відшкодування та стягнуто на користь позивача заборгованість бюжету, то вимоги щодо стягнення пені є передчасними.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, про предметом спору в адміністративній справі №826/7380/15 є протиправна бездіяльність податкового органу щодо відшкодування позивачу узгодженої суми ПДВ за жовтень 2014 року, а не рішення про зменшення заявленої позивачем до відшкодування суми ПДВ чи про відсутність підстав для її відшкодування, тому, будь-яке рішення, яке буде прийняте за результатами розгляду касаційної скарги не вплине на спірне питання.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив скаргу відхилити та залишити без змін рішення суду першої інстанції як законне та обґрунтоване.

В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав і просив її задовольнити.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду справи інші учасники судового розгляду до суду не прибули, що, відповідно до ч. 2 ст.313 КАС України, не є перешкодою для судового розгляду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як, установлено судом першої інстанції і підтверджується матеріалами справи, позивачем разом з декларацією з податку на додану вартість (ПДВ) за жовтень 2014 року була заявлена сума автоматичного бюджетного відшкодування в розмірі 4447644,00 грн, про що надані відповідні розрахунок та заява.

Перевірка достовірності декларування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість була закінчена 27.01.2015 та контролюючий орган повинен був подати до органу Державної казначейської служби України до 02.02.2015 висновок із зазначенням суми ПДВ у розмірі 4447644,00 грн, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету, а орган Державної казначейської служби України - перерахувати ці кошти ТОВ "Аскоп-Україна" до 09.02.2015.

Оскільки, сума податку на додану вартість в розмірі 4447644,00 грн не була відшкодована, ТОВ "Аскоп-Україна" звернулось з відповідним позовом до суду, внаслідок чого, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2015 у справі №826/7380/15 визнано протиправною бездіяльність ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо неподання до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість в розмірі 444644,00 грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна", та стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в місті Києві на користь ТОВ "Аскоп-Україна" заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість в розмірі 4447644,00 грн та пеню в розмірі 211001,11 грн, нараховану на суму такої заборгованості за період з 10.02.2015 по 24.04.2015.

Відповідач не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції оскаржив його у касаційному порядку.

Разом з тим, стягнута судовим рішенням сума ПДВ була відшкодована ТОВ "Аскоп-Україна" з бюджету 07.04.2016.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.05.2016 по справі №826/7380/15 було відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДПІ у Дніпропетровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2015 та зупинено виконання рішення суду апеляційної інстанції до закінчення розгляду касаційної скарги.

В зв'язку з порушенням строків бюджетного відшкодування ПДВ та відповідно до вимог п.200.23 ст.200 Податкового кодексу України позивач додатково розрахував пеню на суму заборгованості за період з 25.04.2015 по 07.04.2016 у розмірі 1289402,46 грн., яку і просить стягнути з Державного бюджету на його користь.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відмовляючи у задоволені адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що наявність ухвали Вищого адміністративного суду України від 18.05.2016 по справі №826/7380/15 про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ДПІ у Дніпропетровському районі ГУ ДФС у м. Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2015, а також зупинення виконання рішення суду апеляційної інстанції до закінчення розгляду касаційної скарги відповідача, перешкоджає задоволенню даного позову.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК) бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення ПДВ на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування ПДВ за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Пунктом 200.7 ст. 200 ПК України передбачено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до п. 200.18 ст. 200 ПК України платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті, подали відповідну заяву та відповідають критеріям, визначеним пунктом 200.19 цієї статті, мають право на автоматичне бюджетне відшкодування податку.

Автоматичне бюджетне відшкодування здійснюється за результатами камеральної перевірки, яка проводиться протягом 20 календарних днів, наступних за граничним терміном отримання податкової декларації, та відповідно до вимог, визначених статтею 76 цього Кодексу.

Згідно з п. 200.18.1 п. 200.18 ст. 200 ПК України контролюючий орган зобов'язаний протягом трьох робочих днів після закінчення перевірки надати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає автоматичному відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до п. 7 Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2011 р. N39 орган державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку зобов'язаний подати органові державної казначейської служби висновок протягом: трьох робочих днів після закінчення камеральної перевірки податкової декларації платника податку, який має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Відповідно до п.п 200.18.2 п. 200.18 ст. 200 ПК України орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, надає платнику податку суму автоматичного бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом трьох операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Відповідно до п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

У разі виконання платником податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування, передбачених пунктами 200.7 та 200.8 статті 200 ПК вимог, та підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування органом державної податкової служби за результатами проведення камеральної чи документальної позапланової виїзної перевірки, цей орган зобов'язаний у триденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Протягом трьох операційних днів після отримання зазначеного висновку орган Державного казначейства України повинен видати платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку.

На суми податку, не відшкодовані протягом визначених статтею 200 ПК строків, які вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування ПДВ, нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Неподання органом державної податкової служби після закінчення перевірки до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у зв'язку з цим заборгованості бюджету з ПДВ, не позбавляє платника податку права пред'явити вимоги про стягнення зазначеної пені.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховного Суду України у постанові від 03.06.2014р. (справа № 21-131а14).

Як наголошувалось вище, на виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2015 у справі №826/7380/15 сума бюджетного відшкодування та пеня, нарахована на суму цієї заборгованості за період з 10.02.2015 по 24.04.2015, була виплачена позивачеві з бюджету 07.04.2016 (а.с.50).

Відповідно до вимог п.200.23 ст.200 Податкового кодексу України позивач додатково нарахував пеню на суму заборгованості за період з 25.04.2015 по 07.04.2016 у розмірі 1 289 402,46 грн., при цьому, розрахунок здійснений з урахуванням змін ставок Національного банку України за періоди з 25.04.2015 по 27.08.2015 - 30,00%, з 28.08.2015 по 24.09.2015 -27,00%, а також з 25.09.2015 по 07.04.2016 - 22,00% (а.с.8).

Наведені розрахунки учасниками справи під сумнів не ставилися і не спростовувалися.

Колегія суддів погоджується з доводами позивача, що предмет спору у справі №826/7380/15 стосується бездіяльності ДПІ щодо відшкодування суми ПДВ за жовтень 2014 року і не стосується розміру заявленої до відшкодування суми, тому будь-яке рішення у тій справі не вплине на результат розгляду даної справи.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а суд першої інстанції, відмовляючи в позові, припустився помилки, невірно застосував норми матеріального права і неповно з»ясував обставини, що мають значення для справи, тому судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб»єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб»єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, позивачем сплачено судовий збір під час подання позову в сумі 19 341,04 грн., та 29 011,56 грн. - за подання апеляційної скарги, загалом 48 352,60 грн., які йому мають бути відшкодовані за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 14 травня 2018 року - скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» - задовольнити.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» пеню в розмірі 1 289 402,46 грн., нараховану на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість за період з 25.04.2015 року по 07.04.2016 року.

Стягнути з Головного управління Державної казначейської служби України ум.Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 48 352 (сорок вісім тисяч триста п'ятдесят дві) грн. 60 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанова в повному обсязі складена і підписана 05 липня 2018 року.

Головуючий-суддя Л.В.Губська

Судді О.В.Епель

М.І.Кобаль