Постанова № 75143634, 04.07.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції: Житняк Л.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2018 року Справа № 825/438/18

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Епель О.В.,

суддів: Губської Л.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року у справі

за позовом ОСОБА_2

до Чернігівської міської ради

третя особа на стороні відповідача,

яка не заявляє самостійних вимог

на предмет спору: Управління архітектури та містобудування

Чернігівської міської ради

про визнання протиправним та нечинним рішення у

частині, визнання протиправними та скасування рішень, скасування висновків та

зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Чернігівської міської ради (далі - відповідач), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради про:

1) визнання протиправним та нечинним з дати його оприлюднення пункту 3 рішення сорок п'ятої сесії шостого скликання Чернігівської міської ради «Про надання дозволу на розроблення Детального плану території групи житлових будинків кварталів «Лісковиця» від 28.11.2014 р., а саме: «До затвердження проекту Детального плану території групи житлових кварталів «Лісковиця» ввести тимчасову заборону на надання дозволів громадянам на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок (вільних від забудови земель запасу комунальної власності для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)»;

2) визнання протиправними та скасування:

- пунктів 14, 15, 34.27 рішення «Про надання дозволів на розробку проектів землеустрою» від 17.08.2017 р. № 22/VІІ-23;

- пункту 6 рішення «Про надання дозволів на розробку проектів землеустрою» від 26.10.2017 р. № 24/VII-20;

3) скасування висновків Управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради, викладених у листах від 04.09.2017 р. № 01-18/1777, від 16.06.2017р. №№ 01-18/1228, 01- 18/1227;

4) зобов'язання відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га, що розташована в межах АДРЕСА_1 та навпроти будинку АДРЕСА_2, згідно з наданими графічними матеріалами - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та повідомити позивача про це у триденний строк з дня його прийняття;

5) зобов'язання відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га, що розташована в межах АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4, згідно з наданими графічними матеріалами - для індивідуального дачного будівництва та повідомити позивача про це у триденний строк з дня його прийняття;

6) зобов'язання відповідача сплатити позивачу 761173,20 грн. на відшкодування майнової шкоди та 150000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року адміністративний позов у частині позовних вимог про визнання протиправним та нечинним з дати його оприлюднення пункту 3 рішення сорок п'ятої сесії шостого скликання Чернігівської міської ради «Про надання дозволу на розроблення Детального плану території групи житлових будинків кварталів «Лісковиця» від 28.11.2014 р., а саме: «До затвердження проекту Детального плану території групи житлових кварталів «Лісковиця» ввести тимчасову заборону на надання дозволів громадянам на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок (вільних від забудови земель запасу комунальної власності для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» - залишено без розгляду.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену ухвалу суду та направити справу в цій частині позовних вимог до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на те, що судом йому відмовлено в доступі до правосуддя, що суд не з'ясував, коли він дізнався про порушення свого права, а також на те, що він не міг ознайомитися з оскаржуваним рішенням ради і що ним заявлено відвід судді першої інстанції.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що оскаржувана ним ухвала суду прийнята за неповно встановлених обставин та з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про залишення без розгляду його позовних вимог у відповідній частині.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду - без змін, наголошуючи на тому, що ще у грудні 2014 року оскаржуване позивачем рішення ради від 28.11.2014 р. було офіційно оприлюднено як в газеті, так і на офіційному сайті ради.

У судове засідання 04.07.2018 р. о 12:40 год. учасники справи, які були повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, не з'явилися у зв'язку з чим розгляд справи на підставі ст. 311 КАС України, здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішення сорок п'ятої сесії шостого скликання Чернігівської міської ради «Про надання дозволу на розроблення Детального плану території групи житлових будинків кварталів «Лісковиця» від 28.11.2014 р. оприлюднено в газеті «Чернігівські відомості» 10.12.2014 р. № 50.

Також дане рішення було розміщено на офіційному веб-порталі Чернігівської міської ради в розділі «Нормативні документи» - «Рішення міської ради».

Судова колегія встановила, що залишаючи адміністративний позов без розгляду в частині позовних вимог щодо оскарження рішення ради від 28.11.2014 р., суд першої інстанції виходив з того, що воно було офіційно оприлюднено ще у грудні 2014 року і позивач мав реальну можливість з ним ознайомитися, а також з того, що позивачем не наведено поважних причин пропуску строку звернення до суду з даним адміністративним позовом в цій частині, а ті обставини, на які він посилається, не є підставами для поновлення йому вказаного строку.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ч.ч. 1, 2 ст. 122 КАС України у редакції, чинній на момент прийняття судом першої інстанції рішення у цій справі, визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 4 ст. 123 КАС України в редакції, яка була чинною на момент ухвалення судом першої інстанції рішення у цій справі та на теперішній час, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Таким чином, законодавством регламентовано шестимісячний строк звернення до суду з адміністративним позовом, перебіг якого починається з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення свого права та/або законного інтересу, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на захист.

Разом з тим, предметом оскарження позивачем у даній справі є рішення Чернігівської міської ради від 28.11.2014 р., яке було офіційно оприлюднено в газеті «Чернігівські відомості» 10.12.2014 р. № 50 /Т.1 а.с.204-295/ та перебувало у вільному доступі, а отже, у позивача була реальна можливість ознайомитися з таким рішенням ще в грудні 2014 року та своєчасно звернутися до суду, однак, позивач своїм правом не скористалась і подав даний адміністративний позов лише 17.01.2018 р., тобто зі спливом шестимісячного строку, регламентованого ч. 2 ст. 122 КАС України.

При цьому, апеляційний суд зазначає, що реалізація особою своїх прав залежить від її волевиявлення і здійснюється нею на власний розсуд.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з даним адміністративним позовом в частині таких позовних вимог.

Доводи апелянта про те, що суд не з'ясував, коли він дізнався про порушення свого права, є безпідставними, оскільки у ч. 2 ст. 122 КАС України чітко зазначено, що строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, а в даному випадку, як встановлено вище, позивач міг дізнатися про те, що п.3 оскаржуваного ним рішення порушує його права ще в грудні 2014 року, що й було встановлено судом першої інстанції у мотивувальній частині рішення /Т.1 а.с. 209/.

Твердження апелянта, що він не міг ознайомитися з оскаржуваним рішенням ради є необґрунтованими з огляду на вищевикладене.

Доводи апелянта про те, що ним заявлено відвід судді першої інстанції, до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки предметом оскарження у межах даного апеляційного провадження є зовсім інше процесуальне рішення суду, не щодо вирішення заяви про відвід судді, і як вбачається з матеріалів справи, заяви про відвід судді першої інстанції у цій справі позивачем подані після прийняття ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року, що наразі ним оскаржується.

Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції йому відмовлено в доступі до правосуддя, є необґрунтованими, оскільки суд першої інстанції правильно застосував норми процесуального права щодо залишення без розгляду позовної заяви в частині вимог щодо рішення ради від 28.11.2014 р.

Таке узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, яка закріплює те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справи «Стаббігс та інші проти Великобританії», «Девеер проти Бельгії»).

Відповідно до ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки ЄСПЛ є джерелом права.

Отже, проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, яким повно і правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року - без змін.

При цьому, оскільки судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, то відповідно до ст. 139 КАС України, понесені відповідачем та апелянтом у цій справі судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 229, 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Рішення виготовлено 04 липня 2018 року.

Головуючий суддя:

Судді: