Постанова № 7514344, 22.12.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2009 р.                                                                       справа № 2а-13895/09/0570

час прийняття постанови: 11.05 година

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Могильницького М.С.

при секретарі                                                  Фенделєвій В.Є.

за участю:

представника позивача – Катуніної О.В.

представників відповідача –           Туралокової Т.В., Романенка О.М.

прокурора – Вартанової О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом універсальної біржі «Примус» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську про скасування податкових повідомлень-рішень від 13.01.2009 року № 0000081701/0/1924/10/17-113, від 27.03.2009 року № 0026931701/1/16183, від 15.06.2009 року № 0026931701/2/39929,

В С Т А Н О В И В:

          Універсальна біржа «Примус» звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000081701/0/1924/10/17-113 від 13.01.2009 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податковим органом була проведена позапланова виїзна перевірка універсальної біржі «Примус» з питань дотримання вимог податкового. За результатами перевірки був складений акт № 2673/23/2/25340553 від 25.12.2008 року, та прийняте податкове повідомлення-рішення від 13.01.2009 року № 0000081701/0/1924/10/17-113 про визначення податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 2439171.06 грн., яке було оскаржено в адміністративному порядку. Рішенням про результати розгляду скарги зазначене податкове повідомлення-рішення було частково скасовано на суму 8815.28 грн. нарахованого податку та 17630.56 грн. фінансових санкцій.

Позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення від 13.01.2009 року та рішення про результати розгляду скарги від 27.03.2009 року є незаконними та підлягають скасуванню з наступних підстав.

Підставою перевірки у наказі від 12.12.2008 року № 1478, податковим органом визначено п. 6 ч. 6 ст. 11№ Закону України «Про державну податкову службу в Україні», але, як зазначає позивач, ліквідація або реорганізація УБ «Примус» не проводилась, проводилось закриття підрозділу Донецьке представництво УБ «Примус».

Законом України «Про товарну біржу» визначено правові умови створення та діяльності товарних бірж на території України. Так, позивач зазначає, що відповідно до ст. 21 зазначеного Закону визначено можливість припинення товарної біржі, реорганізації вказаним законом не передбачено, тому, вважає, що підстав для проведення перевірки у зв’язку з реорганізацією не існує.

Також, позивач зазначає, що податковим органом порушено вимоги наказу ДПА України № 80, яким передбачено, що у тому випадку, якщо юридична особа та її відокремлений підрозділ (відокремлені підрозділи) перебувають на обліку в різних органах державної податкової служби, організацією взаємодії відповідних органів щодо проведення перевірки здійснює той орган державної податкової служби, в якому перебуває на обліку юридична особа. Проте, перевірка Донецького представництва УБ «Примус» не проводилось.

Крім того, позивач звертає увагу суду на те, що в акті перевірки відсутні посилання на первинні документи та разом з цим зазначає, що чинне законодавство України не містить положень, які б зобов’язували товарні біржі вимагати від фізичних осіб-покупців або продавців оціночний акт про вартість транспортних засобів.

Відповідно до вимог Господарського кодексу України та Закону України «Про товарну біржу» товарна біржа не займається комерційним посередництвом і не має на меті одержання прибутку.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про товарну біржу»угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Позивач зазначає, що УБ «Примус» не займається комерційним посередництвом, тому не має статусу податкового агента.

Тому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000081701/0/1924/10/17-113 від 13.01.2009 року.

Під час судового розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги про, що надав відповідну заяву та просив скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську від 13.01.2009 року № 0000081701/0/1924/10/17-113, від 27.03.2009 року № 0026931701/1/16183, від 15.06.2009 року № 0026931701/2/39929.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги на визнали, надали суду заперечення проти позову та зазначили, що згідно вимог наказу ДПА України від 19.02.1998 року № 80 та наказу ДПА України від 28.02.2007 року № 110 була призначена перевірка позивача у відповідності з п. 6 ч. 6 ст. 11№ Закону України «Про державну податку службу в Україні». Позапланову перевірку позивача податковим органом було розпочато 16.12.2008 року згідно наказу «Про проведення позапланової виїзної перевірки» від 12.12.2008 року № 1478 та направлення № 2248 від 15.12.2008 року. Перевірка проводилась за період з 01.12.2005 року по 15.12.2008 року, за результатами якої складено акт від 25.12.2008 року № 2673/23-2-25340553.

Актом перевірки встановлено, що на порушення п. 1.15 ст. 1, п.п. 12.1, 12.3 ст. 12, п. 17.2 ст. 17, п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» позивачем при здійсненні операцій з продажу об’єктів рухомого майна згідно укладених і зареєстрованих на біржі договорів купівлі-продажу податок з доходів фізичних осіб не утримувався і до бюджету не перераховувався.

Перевіряючими були досліджені листи відділу РЕР м. Краматорська при УДАІ ГУМВС України в Донецькі області від 11.04.2007 року № 912/9-1668 та від 12.12.2008 року № 9-12/10к-2684, якими по 257 угодам купівлі-продажу транспортних засобів була надана інформація щодо оціночної вартості автомобілів, яка, як стверджує відповідач, значно вища, ніж зазначена у наданих позивачем до перевірки договорах купівлі-продажу.

На підставі акту перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000081701/0/1924/10/17-113 від 13.01.2009 року.

У зв’язку із поданням скарг позивачем, податковим органом були прийняті та наступні податкові повідомлення-рішення: від 27.03.2009 року № 0026931701/1/16183, яким позивачу визначене податкове зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 2412725.22 грн.

Також, представниками відповідача зазначалось, що при проведенні біржової операції з купівлі-продажу рухомого майна одна зі сторін угоди (покупець) набирає право власності, а друга сторона угоди (продавець) одержує дохід від такого продажу тільки з моменту реєстрації угоди на біржі. Таким чином, при укладанні угод з купівлі-продажу майна біржа виступає як посередник. Позивач відповідно до п. 12.3 ст. 12 Закону 889 зобов’язаний здійснювати функції податкового агента стосовно оподаткування доходів, отриманих від продажу майна.

Згідно п. 19.2 ст. 19 Закону 889 на податкового агента покладений обов’язок своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який перераховується під час такої виплати та за її рахунок.

На підставі вказаного просили відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Універсальна біржа «Примус» є юридичною особою, включена до ЄДРПОУ за № 25340553.

          Відповідач по справі – Державна податкова інспекції у м. Краматорську, є суб`єктом владних повноважень, якій реалізує владні управлінські функції на підставі ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

          У період з 16.12.2008 року по 22.12.2008 року Державною податковою інспекцією у м. Краматорську була проведена виїзна позапланова перевірка Універсальної біржі «Примус» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.12.2005 року по 16.12.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.12.05 р. по 31.12.06 р., за результатами якої податковим органом було складено акт від 25.12.2008 року № 2673/23/2/25340553 /а.с. 9-33/.

Відповідно до зазначеного акту податковим органом встановлено, що позивачем порушені вимоги Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» в частині заниження податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 813057.02 грн. /а.с. 32/.

          На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у м. Краматорську 13.01.2009 року було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000081701/0/1924/10/17-113 про визначення Універсальній біржі «Примус» податкового зобов’язання з податку з доходів від продажу рухомого майна в розмірі 2439171.06 грн., у тому числі: за основним платежем – 813057.02 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 1626114.04 грн. /а.с. 43/. Дане податкове повідомлення-рішення позивачем було оскаржено в адміністративному порядку. За результатами оскарження Державною податковою інспекцією у м. Краматорську було прийнято рішення від 27.03.2009 року за № 15548/10/25-012-3 /а.с. 36-42/, яким податковим органом частково скасовано податкове повідомлення-рішення від 13.01.2009 року № 0000081701/0/1924/10/17-113 на 8815.28 грн. – нарахованого податку з доходів фізичних осіб, та на 17630.56 грн. – застосованої фінансової санкції, в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишене без змін /а.с. 42/.

Після процедури оскарження рішення суб’єкта владних повноважень податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0026931701/1/16183 від 27.03.2009 року, яким позивачу визначене податкове зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 2412725.22 грн., у тому числі: 804241.74 грн. – основний платіж, 1608483.48 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

6 квітня 2009 року Універсальною біржою «Примус» за вих. № 11-103 до Державної податкової адміністрації у Донецькій області була надана повторна скарга на податкове повідомлення-рішення від 13.01.2009 року № 0000081701/0/1924/10/17-113. За результатами розгляду якої Державною податковою адміністрацією у Донецькій області прийнято рішення від 02.06.2009 року № 9452/10/25-013-5, яким скаргу позивача залишено без задоволення.

12 червня 2009 року позивачем до Державної податкової адміністрації України була направлена скарга № 11-220 на податкове повідомлення-рішення від 13.01.2009 року № 0000081701/0/1924/10/17-113, яка у подальшому (22.07.2009 року) була ним відкликана та у зв’язку з чим була повернута без розгляду.

Після процедури оскарження рішення податкового органу до Державної податкової адміністрації у Донецькій області, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.06.2009 року № 0026931701/2/39929, яким позивачу визначене податкове зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 2412725.22 грн., у тому числі: 804241.74 грн. – основний платіж, 1608483.48 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність своїх дій.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спором по даній справі є визначення товарної біржі (позивача) як податкового агента у розумінні Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а також порядку визначення об’єкта оподаткування при здійснені операцій з купівлі-продажу рухомого майна.

Позиція відповідача ґрунтується на тому, що біржа при укладенні угод з купівлі-продажу транспортних засобів виступає як посередник, і тому підпадає під визначення податкового агента, що міститься у п. 1.15 ст. 1 та п. 12.3 ст. 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», у зв’язку з чим має виконувати обов’язки, визначені п. 19.2 ст. 19 цього Закону, зокрема, своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходів фізичних осіб, який перераховується під час такої виплати та за її рахунок. До того ж, на думку відповідача, дохід платника податку визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу, але яка не може бути нижче оціночної вартості об’єкта рухомого майна, визначеної відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженою спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395.

Проте, суд з такою позицією відповідача не погоджується з наступних підстав.

          У відповідності до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності умов, зокрема, якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі.

          Стаття 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачає порядок оподаткування операцій з продажу або обміну об'єкта рухомого майна.

          Згідно п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є, зокрема, для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України - податковий агент.

У відповідності до пп. «а» п. 20.2 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» фінансово відповідальними за порушення норм цього Закону при порушенні правил нарахування, утримання та сплати до бюджету податку з доходів платника податку, що здійснюються особами, визначеними цим Законом податковими агентами, - такі особи.

Згідно п. 20.3.1 ст. 20 цього Закону особами, відповідальними за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу з цього податку, при нарахуванні податку особою, на яку покладається відповідальність за таке нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету згідно з нормами цього Закону, - така особа - податковий агент.

           Пунктом 12.3 ст. 12 визначається наступне: якщо об'єкт рухомого майна продається за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента, то така особа вважається податковим агентом платника податку стосовно оподаткування доходів, отриманих таким платником податку від такого продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 295 Господарського кодексу України комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє.

Не є комерційними агентами підприємці, що діють хоча і в чужих інтересах, але від власного імені.

Стаття 356 Господарського кодексу України регулює посередництво, пов'язане з випуском та обігом цінних паперів. При цьому суб'єктами такого посередництва визначені торговці цінними паперами, видами посередницької діяльності - виконання за дорученням, від імені та за рахунок емітента обов'язків з організації передплати на цінні папери або їх реалізації іншим способом; купівля-продаж цінних паперів, що здійснюється торговцем цінними паперами від свого імені, за дорученням і за рахунок іншої особи; купівля-продаж цінних паперів, що здійснюється торговцем цінними паперами від свого імені та за свій рахунок (частини друга та третя).

Поряд із торговцями цінними паперами (суб'єктами господарювання, що здійснюють посередництво у сфері випуску та обігу цінних паперів) Господарський кодекс України окремо визначає статус фондової біржі (стаття 360).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що посередництво означає діяльність уповноваженого суб'єкта із вчинення юридичних дій в інтересах іншої особи від імені цієї особи або від власного імені.

Відповідності до ст. 1 Закону України «Про товарну біржу» товарна біржа є організацією, що об'єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов'язаних з ним торговельних операцій.

Товарна біржа не займається комерційним посередництвом і не має на меті одержання прибутку.

Діяльність товарної біржі здійснюється відповідно до цього Закону та чинного законодавства України, статуту біржі, правил біржової торгівлі та біржового арбітражу.

Відповідно до ст. 279 Господарського кодексу України товарна біржа є особливим суб'єктом господарювання, який надає послуги в укладенні біржових угод, виявленні попиту і пропозицій на товари, товарних цін, вивчає, упорядковує товарообіг і сприяє пов'язаним з ним торговельним операціям.

Товарна біржа є юридичною особою, діє на засадах самоврядування і господарської самостійності, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банку, печатку зі своїм найменуванням.

Товарна біржа діє на підставі статуту, який затверджується засновниками біржі.

Товарна біржа не займається комерційним посередництвом і не має на меті одержання прибутку.

Обов'язками товарної біржі, як це передбачено частиною другою статті 280 Господарського кодексу України та статтею 4 Закону України «Про товарну біржу», є: створення умов для проведення біржової торгівлі; регулювання біржових операцій; регулювання ціни на товари, що допускаються до обігу на біржі; надання членам і відвідувачам біржі організаційних, інформаційних та інших послуг; збір, обробка і розповсюдження інформації, що стосується кон'юнктури ринку.

Частиною другою статті 15 Закону України «Про товарну біржу» встановлено, що угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Та обставина, що зареєстровані на біржі угоди не потребують нотаріального посвідчення, а приватні нотаріуси як особи, що здійснюють незалежну професійну діяльність, Законом України від 1 липня 2004 року № 1958-IV «Про внесення змін до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» визнані податковими агентами, не означає, що товарна біржа через схожість юридичних наслідків реєстрації біржових угод з нотаріальним посвідченням договорів має статус податкового агента.

          Відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» дохід платника податку від продажу об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 цього Закону. Тобто, об’єктом оподаткування є саме дохід, отриманий платником податку від продажу рухомого майна.

          Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 4 ст. 656 Цивільного кодексу України до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Це положення стосується і ціни товару. Як зазначається в ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Тобто, цивільне законодавство визначає, що ціна товару встановлюється саме в договорі купівлі-продажу, тому і розмір доходу, отриманого платником податку від продажу рухомого майна, повинен визначатися саме з ціни товару, визначеною умовами договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» угода вважається укладеною тільки з моменту її реєстрації на біржі, тобто при здійснені біржової операції з купівлі-продажу рухомого майна одна зі сторін угоди (покупець) набуває права власності на придбане майно, а інша сторона угоди (продавець) одержує прибуток від такого продажу тільки з моменту реєстрації угоди. Таким чином, дана норма Закону встановлює момент укладання угоди, тобто час виникнення у сторін певних прав та обов’язків. Той факт, що момент реєстрації на біржі є моментом укладання такої угоди, не визначає, що така угода здійснюється біржею від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок сторони угоди, тобто за посередництвом біржі.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що позивач не є посередником при укладанні договорів купівлі-продажу транспортних засобів, і тому неможливо застосування до позивача визначення податкового агента з підстав здійснення ним посередництва.

Суд не приймає до уваги позицію податкового органу, яка міститься в акті перевірки, та доводи відповідача про порушення позивачем п. 12.3 ст. 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» щодо заниження податку з доходів фізичних осіб за договорами купівлі-продажу транспортних засобів внаслідок заниження вартості транспортних засобів. При цьому відповідач посилається на те, що позивачем не була здійснена оцінка транспортних засобів з метою встановлення дійсної вартості.

Дійсно, у відповідності до ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим, зокрема, у випадку оподаткування майна згідно з законом.

Тобто, законодавець передбачає обов’язковість оцінки майна у разі оподаткування саме майна, а не доходу, отриманого від його продажу.

Крім того, суд вважає неправомірним посилання відповідача на Методику товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затверджену наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 р. за № 1074/8395.

Відповідно до п. 1.2 методика встановлює порядок оцінки (визначення вартості) дорожніх транспортних засобів, регламентує загальні принципи, методи оцінки та товарознавчих досліджень, а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості ДТЗ. Отже, ця методика є нормативним актом, який регламентує порядок проведення оцінки, а не встановлює будь-які права та обов’язки.

Також, суд зазначає, що неправомірними є посилання відповідача на Правила державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. № 1388.

Згідно п. 1 цими правилами встановлюється єдиний на території України порядок державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок (далі - транспортні засоби) та видачі реєстраційних документів і номерних знаків.

Тобто, даний нормативно-правовий акт регулює правовідносини щодо державної реєстрації транспортних засобів, а не порядок укладення договорів купівлі-продажу таких засобів.

Тому суд вважає, що ці нормативно-правові акти не можуть бути застосовані при вирішення даного спору.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до наказу Державної податкової інспекції у м. Краматорську від 12.12.2008 року № 1478 підставою для проведення перевірки позивача визначений п. 6 ч. 6 ст. 11№ Закону України «Про державну податкову службу в Україні», відповідно до якого позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, зокрема, проводиться реорганізація (ліквідація) підприємства.

Проте, як встановлено судом, ліквідації або реорганізації універсальної біржі «Примус» не проводилось, а проводилось закриття підрозділу Донецького представництва універсальної біржі «Примус».

Таким чином, відповідно до наказу Державної податкової адміністрації України від 19 лютого 1998 року № 80 «Про затвердження Порядку обліку платників податків, зборів (обов’язкових платежів)» у разі прийняття рішення про припинення юридичної особи призначається та одночасно проводиться перевірка юридичної особи та її не знятих з обліку відокремлених підрозділів. У разі прийняття рішення про закриття відокремленого підрозділу призначається і проводиться перевірка підрозділу, який закривається, та може бути призначена перевірка юридичної особи в установленому законодавством порядку. Якщо у таких випадках юридична особа та її відокремлений підрозділ (відокремлені підрозділи) перебувають на обліку в різних органах державної податкової служби, організацію взаємодії відповідних органів щодо проведення перевірки здійснює той орган державної податкової служби, у якому перебуває на обліку юридична особа.

Судом встановлено, що перевірка Донецького представництва універсальної біржі «Примус» податковим органами не проводилась, тому, суд вважає, що в даному випадку відповідачем порушено норми зазначеного вище наказу Державної податкової адміністрації України.

          Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, діяв на підставі, в межах повноважень, що передбачені законодавством, з метою, з якою це повноваження надане, але діяв не у спосіб, що передбачений законами, не обґрунтовано, без урахування усіх обставин, упереджено.

          З урахуванням викладених обставин, суд задовольняє позов та визнає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними.

          Згідно ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

          Позов універсальної біржі «Примус» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську про скасування податкових повідомлень-рішень від 13.01.2009 року № 0000081701/0/1924/10/17-113, від 27.03.2009 року № 0026931701/1/16183, від 15.06.2009 року № 0026931701/2/39929, задовольнити у повному обсязі.

          Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську від 13 січня 2009 року № 0000081701/0/1924/10/17-113 про визначення універсальній біржі «Примус» податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 2439171.06 грн., у тому числі: за основним платежем – 813057.02 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 1626114.04 грн.

          Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську від 27 березня 2009 року № 0026931701/1/16183 про визначення універсальній біржі «Примус» податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 2412725.22 грн., у тому числі: за основним платежем – 804241.74 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 1608483.48 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську від 15 червня 2009 року № 0026931701/2/39929 про визначення універсальній біржі «Примус» податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 2412725.22 грн., у тому числі: за основним платежем – 804241.74 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 1608483.48 грн.

          Стягнути з Державного бюджету України на користь універсальної біржі «Примус» (84333, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Шкадінова, буд. 20, ЄДРПОУ 25340553) витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 (три) гр. 40 коп.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 22 грудня 2009 року в присутності представників сторін. Постанова виготовлена в повному обсязі 27 грудня 2009 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Могильницький М.С.