Постанова № 75143187, 06.07.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 липня 2018 року справа № 811/1147/18

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.,

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю. ,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області

на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 травня 2018 року (суддя - Пасічник Ю.П.) у справі №811/1147/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

-визнати протиправною відмову ГУ Держгееокадастру у Кіровоградській області у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2 га на території Клинівської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області, викладену в листі від 15.02.2018 року №Р-9996/0-1021/0/17-18;

-зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2 га на території Клинівської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області;

- зобов'язати подати звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.11.2017 року у справі №П/811/1960/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, яка набрала законної сили 27.12.2017 року, визнано протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області стосовно відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Клинівської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області, викладену у листі №Р-9996/0-7810/0/6-17 від 16.06.2017 року, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 17.05.2017 року №ЗВГ-СП та зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.05.2017 року №ЗВГ-СП про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства, на території Клинівської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області, з урахуванням висновків суду. Але не зважаючи на дану постанову суду відповідачем повторно відмовлено у наданні відповідного дозволу. Вважав такі дії відповідача неправомірними та такими, що порушують

його законні права та інтереси. Вказані обставини стали підставою для звернення до суду.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 травня 2018 року позов задоволено. Рішення суду фактично мотивовано встановленими обставинами справи, які свідчать про те, що спірні правовідносини між позивачем та Держгеокадастром щодо відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, вже були предметом судового розгляду і судовим рішенням, яке набрало законної сили, визнано неправомірними дії Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області щодо відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. Встановивши такі обставини справи, суд першої інстанції вказав на те, що оскільки судовим рішенням в іншій справі встановлена неправомірність дій Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області щодо відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, але за наслідками повторного розгляду заяви ОСОБА_1 Держгеокадастром знову відмовлено у наданні такого дозволу, то у суду наявні правові підстави для ухвалення у цій справі рішення про зобов'язання відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач посилається на те, що суд дійшов безпідставного висновку про наявність підстав для задоволення позову. З цього приводу заявник апеляційної скарги вказує на те, що наявність тільки звернення до органу, що здійснює розпорядження земельними ділянками, не означає автоматичне задоволення такого клопотання, оскільки орган державної влади на законних підставах має право відмовити заявнику у задоволенні такого клопотання. При цьому, як зазначає відповідач, суд не з'ясував чи були наявні підстави для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. Крім цього, заявник апеляційної скарги вказує на те, що покладення судовим рішенням зобов'язання на відповідача свідчить про втручання в діяльність суб'єкта владних повноважень, що суперечить завданням адміністративного судочинства.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити без змін рішення суду першої інстанції з огляду на його законність і обґрунтованість.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.11.2017 року у справі №П/811/1960/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, яка набрала законної сили 27.12.2017 року, визнано протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області стосовно відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Клинівської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області, викладену у листі №Р-9996/0-7810/0/6-17 від 16.06.2017 року, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 17.05.2017 року №ЗВГ-СП та зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.05.2017 року №ЗВГ-СП про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства, на території Клинівської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області, з урахуванням висновків суду.

Головним управління Держгеокадастру України у Кіровоградській області, на підставі вище вказаної постанови, повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 та листом від 15.02.2018 року №Р-9996/0-1021/0/17-18 повідомило позивача, про відмову в надані дозволу на розроблення проекту землеустрою, у зв'язку з невідновідністю місця розташування земельної ділянки (а.с.13).

Не надання відповідачем дозволу на розробку документації із землеустрою, за наслідками повторного розгляду заяви, стало підставою звернення позивачем з позовом до суду.

За наслідками перегляду судового рішення, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.118 Земельного кодексу України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно ч.4 ст.122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно із ч.7 ст.118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, законодавцем визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Враховуючи те, що лист відповідача не містять інформації про наявність підстав для відмови у наданні дозволів на розробку документації із землестрою, які визначені вимог ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що відмова відповідача у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою не відповідає вимогам чинного законодавства.

При цьому, посилання відповідача у листі на те, що Головним управлінням сформовано перелік земельних ділянок із зазначенням площі, які можуть передані в межах норм безоплатної приватизації на території Кіровоградської області, не може свідчити про наявність правових підстав для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, оскільки чинне законодавство не передбачало такої умови для надання дозволу, як включення бажаної до відведення земельної ділянки до переліку земельних ділянок, що передаються в межах норм безоплатної приватизації на території відповідної області, сформованого територіальним органом Держгеокадастру.

Посилання заявника апеляційної скарги на те, що наявність тільки звернення до органу, що здійснює розпорядження земельними ділянками, не означає автоматичне задоволення такого клопотання, не свідчать про необґрунтованість висновків суду першої інстанції, оскільки орган державної влади може відмовити у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою лише з підстав, які прямо визначені законом, але у спірному випадку, відмовляючи у наданні такого дозволу, відповідач не навів законодавчо визначених для цього підстав.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що судовим рішенням, яке набрало законної сили, вже було встановлено неправомірність дій Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області щодо ненадання позивачу дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за наслідками повторного розгляду заяви відповідачем неправомірно знову відмовлено у наданні такого дозволу.

Встановивши обставини справи, які свідчать про порушення прав позивача у спірних правовідносинах, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що належним способом захисту права є зобов'язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки саме такий спосіб захисту реально призведе до відновлення порушеного права позивача враховуючи те, що зобов'язальне рішення суду, яке ухвалено у справі №П/811/1960/17 на користь позивача, не призвело до поновлення права за захистом якого звертався позивач.

Отже, суд апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо належного способу захисту порушеного права у спірних правовідносинах.

В апеляційній скарзі, окрім вищезазначених аргументів, відповідач вказує на те, що порушення судами правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19 КАС України, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги. В той же час, заявник апеляційної скарги не зазначає у чому полягає таке порушення враховуючи те, що вказаний спір, з огляду на його предметний та суб'єктний склад, підвідомчий судам адміністративної юрисдикції з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.19 КАС України.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстав для його скасування не існує.

На підставі викладеного, керуючись статтями п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області залишити без задоволення, а рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 травня 2018 року у справі №811/1147/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, визначені ст. 329 КАС України.

Повне судове рішення складено 06.07.2018р.

Головуючий суддя: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк