Постанова № 75142652, 05.07.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 754/10827/17-ц № апеляційного провадження: 22-ц/796/4151/2018

Головуючий у суді першої інстанції: Таран Н.Г. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Прокопчук Н.О.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд м.Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ : судді-доповідача: ПрокопчукН.О.

суддів: Семенюк Т.А., Поливач Л.Д.,

при секретарі: Булах А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві

на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 13 березня 2018 року

в цивільній справі за позовом Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві до ОСОБА_3 про стягнення суми переплати пенсії ,-

ВСТАНОВИВ :

У серпні 2017 року Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві, правонаступником якого відповідно до Постанови КМУ № 203 від 29.03.2017 р. є Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, звернулося до суду з даним позовом до відповідача. Позивач зазначав, що на обліку в Лівобережному об'єднаному управлінні ПФУ в м. Києві перебував ОСОБА_3, який отримував пенсію по втраті годувальника. Після приведення пенсійної справи у відповідність до вимог чинного законодавства відділом з нарахування та виплати пенсії ГУ ПФУ в м. Києві було виявлено рахункову помилку при нарахуванні пенсії за період з 01.06.2015 по 30.09.2015 р., у зв'язку з чим виникла переплата пенсії у розмірі 3796 грн. Управлінням з метою досудового врегулювання спору було направлено відповідачу лист, яким було запропоновано сплатити суму боргу в добровільному порядку, разом з тим, набуті ОСОБА_3 без достатньої правової підстави грошові кошти повернуті не були. З урахуванням викладеного позивач просив стягнути з відповідача на свою користь борг у розмірі 3 796 грн.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 13.03.2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, подало апеляційну скаргу в якій ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та постановлення нового про задоволення позову у повному обсязі. Посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права, ухвалення оскаржуваного рішення за неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи. Вказує, що переплата пенсії виникла внаслідок рахункової помилки при автоматизованому способі обробки пенсійної документації, а відтак у відповідності до ст. 1215 ЦК України вказана сума повинна бути повернута відповідачем.

Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України ( у редакції Закону № 2147- VIII від 03 жовтня 2017 року), до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIIIапеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У зв'язку із вищевикладеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.

До суду апеляційної інстанції представник позивача не з&qu-a;явився, повідомлений належним чином (а.с.86-87). Виходячи з положень ч.2 ст.372 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе провести апеляційний розгляд справи за його відсутності.

ОСОБА_3 просив апеляційну скаргу відхилити.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив з того, що позивачем не було доведено ту обставину, що переплата пенсії відбувалася у зв'язку з рахунковою помилкою і недобросовісною поведінкою відповідача, що свідчила б про недобросовісність набуття нею одержаних коштів.

Колегія суддів з такими висновками суду погоджується.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 перебував на обліку у Лівобережному об'єднаному управлінні ПФУ в м. Києві та отримував пенсію по втраті годувальника відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Під час перевірки пенсійної справи відділом з нарахування та виплати пенсії ГУ ПФУ в м. Києві було виявлено помилки у нарахуванні пенсії за період з 01.06.2015 р. по 30.09.2015 р., у зв'язку з чим виникла її переплата у розмірі 3 796 грн.

Позивач 20.01.2016 р. надіслав ОСОБА_3 листа, в якому запропонував сплатити переплату йому пенсії в добровільному порядку, проте даний лист був проігнорований відповідачем, переплачені кошти повернені позивачу не були.

Статтею 103 ЗУ &qu5p;Про пенсійне забезпечення&quan; визначено, що стягнення сум пенсії, надміру виплачених пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Звертаючись до суду із позовними вимогами про стягнення з ОСОБА_3 на користь Лівобережного об'єднаного управління ПФУ в м. Києві боргу у розмірі 3 796 грн. позивач посилався на ч. 1 ст. 1212 ЦК України, відповідно до якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підставі, зобов'язана повернути потерпілому це майно.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Стаття 1215 ЦК України встановлює випадки, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.

Так, не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача (частина перша статті 1215 ЦК України).

Отже, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.

Правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у статті 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів.

Дана правова позиція висловлена Верховним Судом України в постановах у справі № 6-91цс14 та № 6-151цс13 та має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Разом з тим, позивачем ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції не було надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що спірні кошти були набуті відповідачем недобросовісно, а також того, що дані кошти були виплачені ОСОБА_3 в результаті рахункової помилки.

Оскільки позивачем не було доведено, а судом першої інстанції не було встановлено факту недобросовісного набуття ОСОБА_4 отриманих коштів у розмірі 3 796 грн., які є пенсійною виплатою, призначеною йому Управлінням ПФУ, як не встановлено й наявності рахункової помилки, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідно до статті 1215 ЦК України поверненню спірна сума не підлягає.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції вважає,що висновки суду відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.

Всі висновки суду першої інстанції щодо пред'явлених у рамках даної справи позовних вимог повно та послідовно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення .

Обставин, які б давали суду апеляційної інстанції підстави для спростування указаних висновків суду, апеляційна скарга не містить.

Встановивши факти та зумовлені ними правовідносини, суд першої інстанції ухвалив правильне по суті рішення, підстав для скасування якого колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст.268,367-368,374-375,381-384 ЦПК України , суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 13 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів з дня складання повного її тексту може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач :

Судді :

Повний текст постанови складений : 06 липня 2018 року