Рішення № 75142308, 05.07.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 липня 2018 року № 826/18108/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Добрівської Н.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від №3972-1305 та №3973-1305,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у місті Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.04.2016: №3972-1305, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем «земельний податок з фізичних осіб» у розмірі 592319,11 грн та№3973-1305, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем «земельний податок з фізичних осіб» у розмірі 337626,18 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки контролюючого органу не відповідають нормам чинного законодавства, а тому податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню. Позивач стверджує, що йому невідомо на які саме земельні ділянки нараховано земельний податок, оскільки за позивачем не зареєстровано право власності на земельні ділянки. Крім того, відповідно до даних публічної кадастрової карти України, що міститься на відкритому Інтернет ресурсі Держгеокадастру (http://map.land.gov.ua/kadastrova-karta) відсутні відомості щодо земельних ділянок за кадастровими номерами НОМЕР_3 та НОМЕР_1, на які посилається контролюючий орган.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, обґрунтовуючи свою позицію тим, що з моменту набуття права власності на житловий будинок (будівлю або споруду) у набувача виникає право (власності чи користування) на земельну ділянку, на якій знаходиться цей об'єкт, а з ним і обов'язок сплачувати земельний податок чи орендну плату.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.01.2017 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.

В подальшому відповідно до розпорядження Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.10.2017 №4884 «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ» справу № 826/18108/16 передано на повторний автоматичний розподіл між суддями.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.10.2017 дану справу передано для розгляду судді Окружного адміністративного суду м. Києва Дегтярьовій О.В.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.10.2017 прийнято до провадження адміністративну справу №826/18108/16, зобов'язано позивача надати до дати судового засідання: документальні докази придбання (отримання) позивачем у власність об'єктів нерухомого майна за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3, реєстрації права власності на такі об'єкти нерухомого майна у встановленому законом порядку, письмові пояснення щодо порядку та способу використання об'єктів нерухомого майна; зобов'язано відповідача надати до дати судового засідання наступні документи: нормативно та документально обґрунтовані детальні розрахунки спірних сум земельного податку, з поясненнями щодо кожної складової таких розрахунків, періоду нарахування сум податку, підстав та джерел отримання інформації про складові розрахунків; а також призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

28.11.2017 протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва витребувано від позивача документи на підтвердження права його власності на приміщення, пояснення, докази відчуження нежитлових приміщень; від відповідача пояснення з приводу розрахунку податку.

15.12.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесені зміни до Кодексу адміністративного судочинства України - викладено його в новій редакції.

Пунктом 10 підпункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядається за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв'язку з наведеним, розгляд даної справи продовжується судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 15.12.2017.

На підставі розпорядження про повторний автоматичний розподіл від 22.01.2018 №451 та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.01.2018 визначено суддю Добрівську Н.А. для розгляду адміністративної справи №826/18108/16 та вказану справу 23.01.2018 передано на розгляд судді Добрівській Н.А.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.03.2018 прийнято до провадження адміністративну справу №826/18108/16, зобов'язано учасників процесу подати до канцелярії суду всі наявні документи та пояснення, які, на думку учасників процесу, мають значення для розгляду даної справи, а також, з урахуванням положень частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності письмових заяв учасників процесу, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною 3 статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши думку представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідно до витягу з бази даних ПК «Кадастр» по фізичним особах (ділянки, право користування на яких не оформлене) наданого Департаментом земельних ресурсів КМДА, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2) має у користуванні наступні земельні ділянки:

1) АДРЕСА_2 (кадастровий номер НОМЕР_4), площею 3151 м2, як власник нежитлового фонду (відповідно до відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно за даною адресою знаходиться нежитлова будівля площею 826,3 м2, що перебуває у власності ОСОБА_1 на підставі рішення постійно діючого Третейського суду при громадській організації «Всеукраїнське авторське товариство» від 11.06.2007 № 4/8-2007);

2) АДРЕСА_3 (кадастровий номер НОМЕР_5), площею 5528 м2, як власник нежитлового фонду (за даною адресою знаходяться нежилі будівлі (літ. Б літ. Ж) загальною площею 1194 м2, що перебувають у власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нoтapiycoм Київського нотаріального нотаріального округу Прокопенко Л.В. 15.09.2005, зареєстрованого в peєcтpi за № 3682).

29.04.2016 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення форми «Ф»: №3972-1305, якими на підставі п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54 та п.286.5 ст.286 Податкового кодексу України позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем «земельний податок з фізичних осіб» у розмірі 592319,11 грн та №3973-1305, яким на підставі п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54 та п.286.5 ст.286 Податкового кодексу України позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем «земельний податок з фізичних осіб» у розмірі 337626,18 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх у порядку адміністративного оскарження до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві та Державної фіскальної служби України.

Рішеннями про результати розгляду скарг Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 17.08.2016 №5292/с/26-15-10-02-16 та Державної фіскальної служби України від 27.10.2016 №11277/с/99-99-11-03-01-25 скарги ОСОБА_1 залишені без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення без змін.

Незгода позивача з даним податковим повідомленням-рішенням зумовила звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу на підставі договору купівлі-продажу від 15.09.2005, який зареєстрований Київським міським Приватним нотаріусом Прокопенко Л.В., реєстраційний №834721, належне йому на праві приватної власності нерухоме майно: нежитлові будівлі (літ.Б, літ.Ж), перелік яких наведено в п.1.2 цього Договору, загальною площею 1194,00 кв.м., що складає 12/100 частин від адміністративно-виробничого комплексу, площею 10460,00 кв.м., які знаходяться в будинку АДРЕСА_3.

Відповідно до статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Статтею 270 вказаного Кодексу визначено, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

За змістом пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Згідно пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Пунктом 287.6 статті 287 Податкового кодексу України встановлено, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Тобто, фізична особа - власник нежилого приміщення (його частини) є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

За таких обставин, незважаючи на те, що ОСОБА_1 не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належним йому на праві власності приміщенням, обов'язок зі сплати земельного податку виник у позивача з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Згідно пункту 286.6 статті 286 Податкового кодексу України, за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб:

1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності;

3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

Відповідно до частини 1 статті 377 Цивільного кодексу України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

З аналізу наведених норм вбачається, що в даному випадку земельний податок має сплачуватися кожним з власників будівлі розташованої за адресою: АДРЕСА_3 пропорційно до площі (частки), що належить їм на праві власності, оскільки вказана будівля перебуває у спільній сумісній власності.

В силу вимог пункту 287.8 статті 287 Податкового кодексу України власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Приписами статті 120 Земельного кодексу України закріплено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Отже, платником земельного податку є особа, яка володіє відповідним речовим правом на земельну ділянку (правом власності або правом користування), відповідно з моменту набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (нежитлового приміщення), обов'язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розміщений такий об'єкт, покладається на особу, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду.

Відповідно до наведених норм законодавства, фізична особа - власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно та зобов'язаний сплачувати до бюджету податок за площі під такими приміщеннями з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території.

Відтак, платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов'язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена Верховним Судом України у постанові від 07.07.2015 (справа №21-775а15), постанові від 24.11.2015 №21-2352а15 і постановах Верховного Суду від 20.03.2018 (справа №820/3176/17), від 24.01.2018 (справа №820/7996/13-а), від 17.04.2018 (справа №010229 (820/3171/17).

Водночас, при вирішенні питання правомірності визначення позивачу податкового зобов'язання із земельного податку необхідним є встановлення факту використання відповідачем офіційних відомостей при здійсненні розрахунку податкового зобов'язання.

У своїх розрахунках податкового зобов'язання, нарахованого позивачу у спірному податковому повідомленні-рішенні, відповідач вказує рішення органів, уповноважених на визначення відповідних показників (коефіцієнтів), що мають враховуватись у грошову оцінку земельних ділянок.

Так, положеннями підпунктів 271.1.1, 271.1.2 пункту 271.1 статті 271 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

У своїх додаткових поясненнях відповідач наводить розрахунок визначеного позивачу зобов'язання по сплаті земельного податку за земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3. Так, за твердженням контролюючого органу, сума земельного податку площею 3151 кв.м та 5528 кв.м становлять: 3151 кв.м. х 782,56 х 2.5 х 1.02 х 1.249 х 1.433 х 3 % = 337626,18 грн. та 5528кв.м. х 782,56 х 2.5 х 1.02 х 1.249 х 1.433 х 3 % = 592319,11 грн. де:

- 3151 кв.м та 5528 кв.м - площа земельних ділянок згідно з витягом з бази даних міського земельного кадастру;

- 782,56 - базова вартість 1 кв.м відповідно рішення Київської міської ради від 03.07.2014 №23/23 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва»;

- 3% - відсоток ставки земельного податку;

- 1,02 - локальний коефіцієнт;

- 2,5 - функціональний коефіцієнт;

- 1,249 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Держземагенства №6 -28-0 22-215/2-15 від 14.01.2015;

- 1,433 - коефіцієнт індексації грошової, відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру №6-28-0,22-201/2-16 від 11.01.2016 «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель».

Суд не може визнати наведений розрахунок достовірним з огляду на наступне.

Як неодноразово наголошувалось судом, базою оподаткування земельним податком є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок розташованих у межах населених пунктів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом (пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України).

Одночасно пунктом 286.1 статті 286 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (зокрема, за приписами норм ст.ст.15, 20 Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07 липня 2011 №3613-VI) до Державного земельного кадастру включаються цілий ряд відомостей про земельні ділянки, зокрема: кадастровий номер; місце розташування; площа; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; нормативна грошова оцінка, а також інформацію про її власників (користувачів), зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Такі відомості внесені до Державного земельного кадастру є офіційними).

Відповідні центральні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів та державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь та земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки (п.274.1 ст.274 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

З контексту наведених норм Податкового кодексу України можна дійти висновку, що нарахування фізичним особам сум земельного податку проводиться контролюючим органом на підставі даних державного земельного кадастру та з використанням нормативної грошової оцінки земельної ділянки, визначеної у встановленому порядку.

Статтями 1, 18 Закону України «Про оцінку земель» від 11 грудня 2003 року №1378-IV (в останній редакції) встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, проводиться незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України «Про землеустрій». За результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація.

Відповідно до ст.ст.15, 20, 23 Закону України «Про оцінку земель» підставою для проведення оцінки земель, у тому числі нормативної грошової оцінки земельних ділянок, є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Виготовлена технічна документація нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

За результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), відповідно до п.1 Положення про зазначений орган, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №15.

Згідно з п.21 Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, що затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 23.031995 №213, дані за результатами проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель, що видається територіальним органом Держгеокадастру за місцезнаходженням земельної ділянки у строк, що не перевищує трьох робочих днів з дати надходження відповідної заяви.

Таким чином, належним джерелом даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки є витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, який виданий територіальним органом Держгеокадастру за місцем розташування земельної ділянки, або в силу норми ст.15 Закону України «Про Державний земельний кадастр», - відомості з Державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку станом на відповідну дату. При цьому, безпосередньо контролюючий орган не наділений повноваженнями на встановлення та зміну нормативної грошової оцінки земельних ділянок самостійно (в тому числі окремих її складових).

Під час розгляду цієї справи оригінал чи засвідчену витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, на якій розташована будівля з нежитловим приміщенням, власником якого є позивач, виданий відповідним органом виконавчої влади у сфері земельних відносин, та/або офіційні відомості про вказану земельну ділянку з Державного земельного кадастру, на підставі яких відповідач повинен був обчислювати суму податкового зобов'язання позивача по земельному податку, відповідач без поважних причин не надав, з огляду на що у суду відсутня можливість перевірити правильність нарахування ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві земельного податку та, відповідно, перевірити правомірність нарахування контролюючим органом суми грошового зобов'язання із земельного податку згідно оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Згідно з ч.1 ст.193 Земельного кодексу України, державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Призначенням державного земельного кадастру, відповідно до ст.194 Земельного кодексу України, є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

Порядок користування відомостями Державного земельного кадастру регламентований ст.38 Закону України «Про Державний земельний кадастр» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), згідно якої, відомості Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі:

- витягів з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру;

- довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території) за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру;

- викопіювань з кадастрової карти (плану) та іншої картографічної документації Державного земельного кадастру.

Користування відомостями Державного земельного кадастру може також здійснюватися у формі надання доступу до нього в режимі читання.

Доступ до Державного земельного кадастру надається банкам, центральному органу виконавчої влади, який здійснює державний контроль за використанням та охороною земель, та особам, які в установленому законом порядку включені до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників та Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів.

Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку містить усі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги.

Для здійснення повноважень, визначених законом, органи державної влади та органи місцевого самоврядування користуються відомостями і документами Державного земельного кадастру щодо земель та земельних ділянок, розташованих на відповідній території, на безоплатній основі.

На отримання відомостей Державного земельного кадастру про земельну ділянку мають право, зокрема, органи державної влади та органи місцевого самоврядування для реалізації своїх повноважень, визначених законом.

Витяг з Державного земельного кадастру підписується Державним кадастровим реєстратором та посвідчується його печаткою.

Відповідно до ч.1 ст.20 Закону України «Про Державний земельний кадастр», відомості Державного земельного кадастру є офіційними.

Згідно п.п.14 п.24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, нормативна грошова оцінка це значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у пункті 24, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку.

Отже, наведений контролюючим органом розрахунок містить складові, правильність визначення яких не підтверджена жодним належним, достатнім і достовірним доказом.

Так, згідно із визначенням, наведеним в частині 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.74 Кодексу адміністративного судочинства України).

Достовірними, в силу частини 1 статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України, є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно частини 1 статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на наведене та враховуючи ненадання відповідачем на вимогу суду доказів, правильність визначення податкового зобов'язання спірними податковими повідомленнями-рішеннями визнається судом безпідставним, оскільки відповідачем як суб'єктом владних повноважень, який заперечує проти задоволення позову, не було виконано обов'язок щодо надання належних даних державного земельного кадастру і матеріали нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3.

Отже, на підставі викладеного можливо зробити висновок, що відповідачем розрахунок суми земельного податку з фізичних осіб для позивача здійснено за відсутності відомостей, обов'язкова наявність яких обумовлена нормами Податковим кодексом України, що має своїм наслідком визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. При цьому, спірні податкові повідомлення-рішення відповідача підлягають скасуванню не через відсутність у позивача вказаного податкового обов'язку, а через висновок про неправильний розрахунок відповідачем суми податкового зобов'язання.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 06.02.2018 (справа 826/15139/16 (К/9901/1450/17) та від 17.04.2018 (справа 2а-10031/12/2670).

Такий підхід узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

Зважаючи на те, що податкові повідомлення-рішення від 29.04.2016: №3972-1305, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем «земельний податок з фізичних осіб» у розмірі 592319,11грн та №3973-1305, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем «земельний податок з фізичних осіб» у розмірі 337626,18 грн визнається судом протиправним і таким, що підлягає скасуванню з огляду на наведені вище мотиви.

Крім наведеного судом враховується наступне.

За змістом підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Контролюючий орган, відповідно до пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факти, визначені в абзацах 2-4 цього пункту.

Згідно абзацу сьомого пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Так, наказом Міністерства фінансів України 28.12.2015 №1204, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.01.2016 за №124/28254, з метою встановлення єдиного порядку надіслання податкових повідомлень-рішень платникам податків затверджено Порядок надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків (далі по тексту - Порядок №1204).

У відповідності до підпункту 3 пункту 1 Порядку №1204 контролюючий орган визначає суму нарахування (зменшення) грошових, податкових зобов'язань, …, що передбачені Кодексом або іншим законодавством, і складає податкове повідомлення-рішення у випадку, якщо згідно із законодавством з питань державної митної справи, податковим та іншим законодавством відповідальним за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Згідно пункту 2 Порядку №1204 у випадках, зазначених у пункті 1 цього розділу, відповідний структурний підрозділ контролюючого органу складає податкове повідомлення-рішення, якщо відповідно до законодавства контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних із порушенням податкового або іншого законодавства, - за формою «Ф» - для платників податків - фізичних осіб (додаток 1 до Порядку №1204).

Форма «Ф», що визначена у додатку 1 до Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків (пункт 2 розділу II), передбачає наведення у податковому повідомлені-рішенні, крім іншого, податкового періоду та суму податкового зобов'язання (грн, коп.).

Такі реквізити є обов'язковими для заповнення, оскільки саме вони дозволяють визначити не тільки суму податкового зобов'язання, яка має бути сплачена платником податків, але і період часу, за який таке зобов'язання нараховується контролюючим органом.

Відповідно до статті 7 Податкового кодексу України, якою закріплюються загальні засади встановлення податків і зборів, податковий період є одним з елементів, що обов'язково визначаються під час встановлення податку (п.п.7.1.6 п.7.1 ст.7 цього Кодексу).

Згідно статті 33 Податкового кодексу України податковим періодом визнається встановлений цим Кодексом період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів (п.33.1).

Податковий період може складатися з кількох звітних періодів (п.33.2 Податкового кодексу України).

Базовий податковий (звітний) період - це період, за який платник податків зобов'язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, крім випадків, передбачених цим Кодексом, коли контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податку (п.33.3 Податкового кодексу України).

Види податкового періоду наведені у статті 34 Податкового кодексу України.

Так, Податковим кодексом України встановлено, що податковим періодом може бути: календарний рік (п.п.34.1.1); календарне півріччя (п.п.34.1.2); календарні три квартали (п.п.34.1.3); календарний квартал (п.п.34.1.4); календарний місяць (п.п.34.1.5); календарний день (п.п.34.1.6).

Згідно положень, закріплених у підпунктах 285.1, 285.2 статті 285 Податкового кодексу України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Водночас, як вбачається зі змісту оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 29.04.2016: №3972-1305, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем «земельний податок з фізичних осіб» у розмірі 592319,11 грн за податковий період: «60 днів з дня вручення» та №3973-1305, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем «земельний податок з фізичних осіб» у розмірі 337626,18 грн за податковий період: «60 днів з дня вручення».

Зазначена обставина не тільки свідчить про неналежне оформлення суб'єктом владних повноважень рішення, на підставі якого в подальшому може бути заявлена вимога про стягнення суми зобов'язання у примусовому порядку, але і не дозволяє ідентифікувати період часу, за який таке зобов'язання нараховано, що перешкоджає здійсненню перевірки правомірності такого нарахування.

Наведене є самостійною підставою для визнання такого податкового повідомлення-рішення протиправним і, як наслідок, для його скасування.

З огляду на зазначене суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст.ст.3, 5, 7-11, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 29.04.2016: №3972-1305 та №3973-1305.

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 5900 (п'ять тисяч дев'ятсот) гривня 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, визначені ст.ст.293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки: НОМЕР_2, адреса: 04128, АДРЕСА_1).

Відповідач - Державна податкова інспекція у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ - 39513550, адреса: 03115, м. Київ, вул. Верховинна, 9.

Суддя: Н.А. Добрівська