Рішення № 75142132, 27.06.2018, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/1108/16-ц

Провадження № 2/0182/77/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.06.2018 року Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого-судді Рибакової В.В.

при секретарі Затуливітер Н.В.

за участю представників позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, відповідача – ОСОБА_5, представника відповідача ОСОБА_6 – ОСОБА_7, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нікополя цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_5, про припинення права на частку у спільному майні, встановлення порядку користування земельної ділянки, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 29.02.2016 року звернувся до суду з зазначеним позовом (а.с.2-4), який уточнював (а.с.154-155), посилаючись на наступні обставини.

08.07.2001 року помер його батько ОСОБА_9 13.04.1997 року помер його брат ОСОБА_10 Згідно свідоцтва про право на спадщину від 26.11.2004 року та договору довічного утримання від 14.06.2005 року йому та його племіннику ОСОБА_8 на праві власності належить 9/29 частин будинку за адресою АДРЕСА_1, який розташований на земельній ділянці загального користування площею 2570 кв.м. Земельна ділянка не приватизована. Фактично в належному йому та його племіннику будинку мешкає його мати ОСОБА_2

Послався на те, що ОСОБА_8 належить 3/58 частин будинку за адресою АДРЕСА_1, частка 3/58 (1/6) є незначною, не може бути виділена в натурі. Згоди щодо купівлі 3/58 частки у спільному майні з ОСОБА_8 не дійшли. Оселя потребує капітального ремонту, так як збудована в 1936 році.

Співвласниками будинку та користувачами земельної ділянки згідно технічної документації є ОСОБА_5 (10/29 частки будинку, 886 кв.м. земельної ділянки) та ОСОБА_6І (10/29 частки будинку, 886 кв. м. земельної ділянки).

На теперішній час фактичний розмір земельної ділянки ОСОБА_8 складає 653 кв.м., ОСОБА_6 - 946 кв.м., ОСОБА_5 - 968 кв.м.

Збільшення розміру земельної ділянки кв. №3 було здійснено ОСОБА_6 в березні 2007 року шляхом самовільного перенесення дерев’яної огорожі, якою було позначено межу розмежування земельної ділянки між співвласниками, вглиб його території за його відсутності. Збільшення розміру земельної ділянки №1 було здійснено батьком ОСОБА_5, який переніс межу в бік кв. №2 всупереч будівельних норм. Зазначив, що правильність розмежування земельних ділянок підтверджується розміром оплати земельного податку з фізичних осіб, що здійснюється ним за 0,0798 га, довідкою БТІ та технічним звітом товариства «Домінант». Співвласники ОСОБА_6 та ОСОБА_5 позбавили їх можливості користуватися технічною водою при поливі своєї земельної ділянки, що відбулося шляхом демонтажу трубопроводів, який монтувався ними за свої кошти. ОСОБА_6 знищила двадцятирічне дерево горіха, присвоїла його драбину. ОСОБА_5 без його дозволу обрізав гілки дерев, які ростуть на його ділянці (черешні, абрикосу, туї). Гілка дерева вишні ОСОБА_5 впала на дах його сараю, розтрощила шифер, від ремонту крівлі сараю ОСОБА_5 відмовляється.

З огляду на викладені обставини, просить суд припинити право власності ОСОБА_8 на 3/58 частки у спільному майні, стягнувши з нього - позивача ринкову вартість, та визнати за ним право власності на 3/58 частки домоволодіння; встановити порядок користування земельною ділянкою по вул. Пестеля, 10 у м. Нікополь у відповідності до технічної документації; стягнути з ОСОБА_6 на його користь у відшкодування матеріальної шкоди – 6484,00 грн., моральної шкоди – 1000,00 грн.; стягнути з ОСОБА_5 на його користь у відшкодування матеріальної шкоди – 2552,00 грн., моральної шкоди - 2000,00 грн.; стягнути з відповідачів понесені ним судові витрати.

Ухвалою судді від 13.05.2016 року було відкрито провадження у справі у відповідності до ст.122 ЦПК України (в редакції, яка діяла на той час) (а.с.73).

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.10.2016 року (а.с.115) цивільну справу № 182/1108/16-ц було передано у провадження судді Рибакової В.В.

Розгляд справи почато по суті.

15.12.2017 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу Адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №2147-VIII від 03.10.2017 року, яким ЦПК України викладено у новій редакції.

У відповідності до п.9 ч.1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України (в новій редакції), справи в судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою суду від 23.04.2018 року ОСОБА_1 відмовлено у прийнятті Доповнень до позовної заяви (а.с.185-186).

Представники позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у судовому засіданні обставини позову та уточнені позовні вимоги підтримали, просили задовольнити повністю.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 пояснила наступне. Відповідач ОСОБА_8 мешкає у м. Києві, будинок руйнується. Частка ОСОБА_8 є незначною, тому позивач хоче сплатити йому вартість частки. На поставлене судом питання щодо вимоги про встановлення порядку користування земельною ділянкою, зазначила, що пропонує визначити порядок користування земельної ділянки по другому варіанту технічного звіту від 2013 року, що наявний в матеріалах справи. Вказала, що позивачу належить вісім соток землі. Вимоги щодо стягнення з ОСОБА_6 матеріальної шкоди в розмірі 6484,00 грн. обґрунтувала тим, що відповідачем ОСОБА_6 було перенесено паркан на 0,43 м, 09.03.2014 року кинуто цеглу в трубу, зрушено шифер на 0,4 м, частково розібрано паркан, розбито вікно, відрізано поливні труби, зрублено дерево горіх, на відновлювані роботи потрібна зазначена сума та у відшкодування її витрат на експертизу. Крім того, ОСОБА_6 присвоїла дробину. Моральну шкоду за це оцінюють у 1000, 00 грн. Вимоги щодо стягнення з ОСОБА_5 матеріальної шкоди в розмірі 2552,00 грн. обґрунтувала тим, що він демонтував поливні труби, чим позбавив їх поливу, що дерево вишня, належне йому, впало на сарай, пошкодило шифер на ньому, на відновлювані роботи потрібна вказана сума та у відшкодування витрат, понесених за кадастрову зйомку, експертизу. Вказала, що ОСОБА_5 поливав її дерева отрутою. Моральну шкоду за це оцінюють у 2000,00 грн.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_3 пояснила наступне. Відповідач ОСОБА_8 у спірній частині будинку жити не буде. Частину будинку розділити не можливо. Зазначила, що експертизу не проводили. Вони не заперечують сплатити відповідачу за його частку 54700,00 грн. Вважає, що можливо визначити порядок користування земельної ділянки за фактичним розміщенням по другому варіанту технічного звіту.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_4 позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

Відповідач ОСОБА_5 у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував. Вважає позов безпідставним. Суду пояснив, що позивач до нього претензій не пред’являв, він бачив його у 2003 році і більш не бачив. Вважає, що претензії тільки у ОСОБА_2 Ні він, ні відповідач ОСОБА_6 паркан не переносили. Труби для поливу технічною водою прогнили, тому він їх вирізав та перекинув на дільницю позивача. Коли він будував сарай, то відрізав 2 м сараю. Позивач посадив велике дерево черешню впритул паркану, що є порушенням норм. Рішенням комісії з земельних спорів позивачу було рекомендовано надати доступ до вікон, проте ОСОБА_2 погрожувала йому сокирою. З ОСОБА_2 він не спілкується взагалі. Земельна ділянка фактично не розділена. Зазначив, що експертизу ніхто не робив, Товариство «Домінант» не має на це ліцензії.

Представник відповідача ОСОБА_6 – ОСОБА_7 у судовому засіданні проти позову заперечував, просив у позові відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю. Пояснив, що межу не порушували, труби не відрізали. Обставини викладені в позові в обґрунтування матеріальної та моральної шкоди не відповідають дійсності, вважає їх надуманими. З 2001 року позивача бачили можливо раз десять, ніколи не спілкувалися. ОСОБА_2 переставила паркан на задньому дворі. Запропонованого представниками позивача варіанта два щодо встановлення порядку користування земельною ділянкою він ніколи не бачив, експертиза не проводилася. Користуються земельною ділянкою згідно плану БТІ.

Відповідач ОСОБА_8 у судове засідання не з’явився, повідомлявся належним чином. У матеріалах справи наявні письмові заперечення відповідача ОСОБА_8 проти позову (а.с.109,110), в яких зазначив, що право власності є непорушним, іншого майна крім спірних 3/58 частин житлового будинку, зареєстрованих за ним належним чином у нього немає, а тому припинення права на частку у спірному будинку завдасть йому істотної шкоди. Вважає, що позивач помилково дійшов протилежного висновку. Він не вважає неможливим спільне володіння та користування майном разом з рідною бабою та дядьком. Зазначив, що його право власності на 3/58 частин спірного будинку не порушує прав та законних інтересів позивача щодо відновлення в натурі меж земельної ділянки на підставі правовстановлюючих документів на земельну ділянку. У позові просить відмовити. У судовому засіданні 20.11.2017 року пояснив, що він є власником спірної частки на підставі свідоцтва про право на спадщину. 12.08.2015 року він подав документи на реєстрацію своєї частки. Вартість його частки не обговорювалась, йому просто пропонують суму грошей. Вважає, що його намагаються позбавити права власності на належне йому нерухоме майно. Він не заперечує приймати участь у капітальному ремонті будинку за умови надання йому відповідних документів. На даний час він закінчив навчання в м. Києві та працює там, іншого житла, крім спірного, у нього немає. Спірну частину майна він згоден продати за 8000 доларів США, про що через ОСОБА_2 пропонував позивачу, але ОСОБА_2 відмовила йому. Експертиза щодо неможливості користування 1/6 частиною не робилася. Суперечок щодо користування земельною ділянкою у нього не виникало. Земельна ділянка не приватизована.

Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Вислухавши представників позивача, відповідача ОСОБА_5, представника відповідача ОСОБА_6 – ОСОБА_7, беручі до уваги надані раніше пояснення відповідача ОСОБА_8, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання.

Згідно зі ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» передбачено, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК (в редакції закону 2004 року), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Як вбачається з Довідки-характеристики №3641 виданої Комунальним підприємством «Нікопольське міжміське бюро технічної інвентаризації» 14.04.2004 року за №3850 (а.с.11,11-на звороті), в м. Нікополі, по вул. Пестеля, будинок №10 зареєстровано в Нікопольському міжміському бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі №5 під реєстровим №73, наступним чином: 9/29 частин за ОСОБА_9 на підставі договору купівлі-продажу від 24.01.1992 року, р.№1-49; 10/29 частин за ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 08.10.2001 року. р.№2152; 10/29 частин за ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 29.06.1992 року, р.№1251, розташовані на земельній ділянці площею 2570 кв.м., належний розмір земельної ділянки підлягає реєстрації.

Вказане підтверджується іншими матеріалами справи (а.с.170 - ОСОБА_4 з реєстру прав власності на нерухоме майно, а,с.171- Договір купівлі – продажу частини жилого будинку, а.с.172-176 – технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок №10/3 по вул. Пестеля в м. Нікополі станом на 21.08.2014 року, а.с.177-182 – технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок №10/1 по вул. Пестеля в м. Нікополі станом на 21.08.2014 року).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.11.2004 року, зареєстровано в реєстрі за № 1-3958 (а.с.5), спадкоємцем майна ОСОБА_9, який помер 13.07.2001 року, на 3/58 частки є його син ОСОБА_1. Спадкове майно, на яке в зазначеній частці видане свідоцтво, складається з 9/58 частин жилого будинку з господарчими побудовами, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Пестеля, 10. На земельній ділянці площею 2570 кв.м. розташовано цегляний жилий будинок літ.А жилою площею 147,8кв.м., загальною площею 273,3 кв.м., цегляний сарай літ.Б, шлакоблочний гараж літ.Д, шлакоблочний гараж літ. Г. спорудження 1-7,І-ІІ,І, що належало померлому на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Другою Нікопольською державною нотаріальною конторою 24.01.1992 року, р.№1-49, зареєстровано в Нікопольському МБТІ 03.02.1992 року в реєстровій книзі №5 під реєстровим №73.

Вказане також підтверджується іншими матеріалами справи (а.с.6-на звороті - ОСОБА_4 про реєстрацію права власності на нерухоме майно).

Відповідно до Договору довічного утримання від 14.06.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу ОСОБА_11, зареєстровано в реєстрі за №1474 (а.с.8,8-на звороті), ОСОБА_1 належить 12/58 частин житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться в м. Нікополі, вул. Пестеля, 10. На земельній ділянці площею 2570 кв.м. розташовано цегляний жилий будинок літ.А жилою площею 147,8кв.м., загальною площею 273,3 кв.м., цегляні сараї Б,З, шлакоблочні гаражі Д,Г,Ж, цегляний гараж – сарай И, спорудження. Вказане підтверджується іншими матеріалами справи (а.с.9 - ОСОБА_4 з Державного реєстру правочинів, а.с.10-на звороті - ОСОБА_4 про реєстрацію права власності на нерухоме майно).

ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.11.2004 року, зареєстровано в реєстрі за № 1-3970 (а.с.7,7-на звороті,156-158), є власником 3/58 частки; батько якого ОСОБА_10 помер 13.04.1997 року. Спадкове майно, на яке в зазначеній частці видане свідоцтво складається з 9/58 частки жилого будинку з господарчими побудовами, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Пестеля, 10. На земельній ділянці площею 2570 кв.м. розташовано цегляний жилий будинок літ.А жилою площею 147,8 кв.м., загальною площею 273,3 кв.м., цегляний сарай літ.Б, шлакоблочний гараж літ.Д, шлакоблочний гараж літ. Г. спорудження 1-7,І-ІІ,І, що належало померлому на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Другою Нікопольською державною нотаріальною конторою 24.01.1992 року, р.№1-49, зареєстровано в Нікопольському МБТІ 03.02.1992 року в реєстровій книзі №5 під реєстровим №73. Вказане підтверджується іншими матеріалами справи (а.с.111,112 - ОСОБА_4 з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності).

На підставі чого, було виготовлено технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок №10 по вул. Пестеля в м. Нікополі станом на 05.05.2005 року (а.с.14-15), в якому зазначено власником 15/58 частки ОСОБА_1, власником 3/58 частки ОСОБА_8.

У судовому засіданні встановлено, що в провадженні Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області знаходилась цивільна справ № 182/8449/13-ц за позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_8 до ОСОБА_6 і ОСОБА_5 про встановлення порядку користування земельною ділянкою. Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03.03.2014 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_8 до ОСОБА_6 і ОСОБА_5 про встановлення порядку користування земельною ділянкою було залишено без розгляду (а.с.12). Ухвала набула чинності 09.03.2014 року.

З рішення комісії з вирішення земельних спорів від 03.07.2014 року (а.с.13) вбачається, що на розгляд комісії надійшла заява ОСОБА_6 та ОСОБА_5 стосовно вирішення земельного спору з суміжними землекористувачем, яка мешкає по вул. Пестеля, 10/2. Комісією вирішено власникам домоволодіння №10 по вул. Пестеля звернутись до землевпорядної організації, яка має ліцензію на виконання землевпорядних робіт для приватизації земельної ділянки; установити порядок користування земельною ділянкою по вул. Пестеля, 10 після отримання свідоцтва про право власності на земельну ділянку та засвідчити нотаріально; ОСОБА_2 надати доступ ОСОБА_6 та ОСОБА_5 для обслуговування стін та вікон житлового будинку.

З матеріалів справи вбачається, що за зверненням ОСОБА_2 (Договір №61 від 15.05.2012 року) Товариством з обмеженою відповідальністю «Домінант» виготовлено Технічний звіт з проведення кадастрової зйомки земельної ділянки за фактичним розміщенням за фактичним розміщенням житлового будинку по вул. Пестеля, 10 в м. Нікополі, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі. З копії вказаного Технічного звіту (а.с.16-36) вбачається, що в результаті проведення робіт з встановлення меж земельної ділянки за фактичним користуванням з визначенням меж та площі між користувачами складені плани розподілу земельної ділянки у масштабі 1:500; загальна площа ділянки складає 0,2567 га, у тому числі площа земельної ділянки №1 за адресою вул. Пестеля, 10/1 – 0,0946 га, №2 за адресою вул. Пестеля, 10/2 – 0,0653 га, №3 за адресою вул. Пестеля, 10/3 – 0,0968 га. В копії Технічного звіту наявна копія Акту обстеження земельної ділянки в м. Нікополі по вул. Пестеля, 10,2 під багатоквартирним будинком для встановлення порядку користування земельною ділянкою (а.с.27). З копії вказаного Акту обстеження земельної ділянки вбачається, що під час обстеження земельної ділянки встановлено: загальна площа земельної ділянки під багатоквартирним будинком на вул. Пестеля, 10 складає 0,2567 га, в тому числі угіддя 0,0480 га - будівля капітальна 0,2087 га – прибудинкова територія; площа земельної ділянки по вул. Пестеля, 10/1 складає 0,0968 га, в тому числі угіддях 0,0158 га – будівля капітальна, 0,0810 га –прибудинкова територія; площа земельної ділянки по вул. Пестеля, 10/2 складає 0,0653 га, в тому числі угіддях 0,0153 га – будівля капітальна, 0,0500 га –прибудинкова територія; площа земельної ділянки по вул. Пестеля, 10/3 складає 0,0946 га, в тому числі угіддях 0,0170 га – будівля капітальна, 0,0776 га –прибудинкова територія; забезпеченість під’їзду до об’єкту з вул. Пестеля та з вул. Рилєєва; співвласники багатоквартирного будинку та суміжники земельної ділянки на вул. Пестеля, 10/2 ОСОБА_6 Пестеля, 10/3; ОСОБА_5 вул. Пестеля, 10/1. У п.8 вказаного Акту обстеження земельної ділянки зазначено, що є наявність можливості розподілу земельної ділянки при умові спільної власності на окремі будівлі і споруди, а при її відсутності можливість укладення угоди про порядок користування земельної ділянки.

Відповідно до Звіту про оцінку нерухомого майна від 05.04.2016 року, складеного суб’єктом підприємницької діяльності – фізичною особою ОСОБА_12 (а.с.41-62), вартість 3/58 частин житлового будинку загальною площею 273 кв.м. з господарчими побудовами, розташованому на земельній ділянці площею 2570 кв.м. за адресою: Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Пестеля, 10, складає 54700,00 грн.

На виконання вимог ч.2 ст.365 ЦК України, позивачем ОСОБА_1 на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Дніпропетровській області було попередньо внесено вартість 3/58 частин жилого будинку з господарчими побудовами, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Пестеля, 10/2, що належить відповідачу ОСОБА_8 в сумі 54700 грн. 00 коп. (а.с.199).

Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи (а.с.5,6-на звороті,8,9,10-на звороті,37), позивач ОСОБА_1 є власником 15/58 частин жилого будинку з господарчими побудовами, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Пестеля, 10. Відповідач ОСОБА_8 є власником 3/58 частин жилого будинку з господарчими побудовами, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Пестеля, 10, що підтверджується матеріалами справи (а.с.7, 37,106,111,112).

Відповідачем ОСОБА_8 право власності на належну йому частку майна було зареєстровано належним чином в установленому законом порядку.

Згідно ч.4 ст.334 ЦК України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст.365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім’ї.

З аналізу положень ст. 365 ЦК України та судової практики можна прийти до висновку, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено за наявності будь-якої з передбачених п.п.1-3 ч.1 ст. 365 ЦК України підстав, які є самостійними, але за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні спорів про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

Вказаний правовий висновок міститься у Постанові Верховного Суду України від 16.01.2012 року (справа №6-81цс11), Постанові Верховного Суду України від 15.07.2016 року (справа №6-1599ц16).

В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.01.2016 року (справа №6-12402ск15), суд зазначив, що відсутність іншого житла у співвласника квартири, частка якого припиняється на підставі ст. 365 ЦК України, є істотною шкодою, що завдається йому у зв'язку з таким припиненням права власності.

Крім того, як зазначається в постанові Верховного Суду України від 15.07.2016 року (у справі №6-1599ц16), тягар доказування, що частки відповідачів є незначними і вони не можуть бути виділені в натурі, несе позивач.

У відповідності до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Жодних доказів на підтвердження того, що частка є незначною і не може бути виділена в натурі (п.1 ч.1 ст.365 ЦК України), що річ є неподільною (п.2 ч.1 ст.365 ЦК України), що спільне володіння і користування майном є неможливим (п.3 ч.1 ст.365 ЦК України), що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім’ї (п.4 ч.1 ст.365 ЦК України) – позивачем, всупереч вимог ч.3 ст.12 ЦПК України, суду не надано.

Як вбачається з довідки №12-019/517 від 16.06.2016, Довідки №12-019/518 від 17.06.2016 (а.с.85,86) відповідач ОСОБА_8 з 01.09.2014 року по 30.06.2017 року навчався на денній формі навчання в Інституті банківських технологій та бізнесу ДВНЗ «Університет банківської справи». Як пояснив відповідач ОСОБА_8 у судовому засіданні, він після закінчення навчання залишився працювати в м. Києві, у зв’язку з чим проживає на даний час в м. Києві, іншого власного житла, крім належної йому частки у спірному будинку, не має.

Посилання представників позивача на те, що відповідач не проживає в будинку, проживає в м. Києві не є підставою для задоволення позову.

Реалізація права на свободу пересування жодним чином не впливає на обсяг права власності особи, на її повноваження як власника майна, не може слугувати підставою для обмеження особи у праві користування своїм жилим приміщенням, у здійсненні права власності, тим більше підставою для позбавлення відповідного права. Позивачем не доведено, що частка відповідача ОСОБА_8 у праві власності на нерухоме майно є незначною і не може бути виділена в натурі, що є неподільною, що спільне володіння і користування майном є неможливим. Посилання позивача на ці обставини є припущенням позивача, належних та допустимих доказів на підтвердження цього суду представлено не було. Крім того, припинення права власності відповідача ОСОБА_8 на значну частку в майні, що одночасно є позбавленням права власності на житлове приміщення, не може бути визнано таким, що не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника, оскільки така шкода є очевидною. Тому суд дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_8 не може бути позбавлений права володіння єдиним жилим приміщенням, що йому належить.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідним у задоволенні позовних вимог позивача до відповідача ОСОБА_8 про припинення права на частку у спільному майні – відмовити.

Щодо вимог позивача про встановлення порядку користування спірною земельною ділянкою, суд зазначає, що позивачем експертиза щодо можливих варіантів порядку користування земельною ділянкою не проводилась, доказів такого суду не представлено, варіанти порядку користування земельною ділянкою позивачем суду не надано, клопотання щодо призначення судової будівельно-технічної експертизи щодо можливих варіантів порядку користування земельною ділянкою не заявлялось. З Технічного звіту з проведення кадастрової зйомки земельної ділянки за фактичним розміщенням житлового будинку у спільно частковій власності по вул. Пестеля, 10 в м. Нікополі (а.с.16-36), виготовленого Товариством з обмеженою відповідальністю «Домінант» за зверненням ОСОБА_2, на варіант другий якого в судовому засіданні посилались представники позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 та ОСОБА_3, цього не вбачається, варіанти можливого порядку користування земельною ділянкою Технічним звітом не визначалися, а лише зазначено, що є наявність можливості розподілу земельної ділянки при умові спільної власності на окремі будівлі і споруди, а при її відсутності можливість укладення угоди про порядок користування земельної ділянки. Як зазначили в судовому засіданні відповідач ОСОБА_5 та представник відповідача ОСОБА_6 – ОСОБА_7 варіанти порядку користування спірною земельною ділянкою їм не пропонувалися, відповідні експертизи не проводилися. Доказів зворотнього позивачем суду не надано. Враховуючи викладене, суд вважає, що у задоволенні вимоги щодо встановлення порядку користування земельної ділянки слід відмовити.

Суд не бере до уваги наявні на а.с.40 копії повідомлення та квитанції щодо сплати позивачем земельного податку, як такі що не стосуються предмету доказування.

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно ч.2 ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках.

Позивачем обставин, викладених в позові щодо завдання йому матеріальної шкоди відповідачами ОСОБА_6 та ОСОБА_5 не доведено, жодних допустимих та належних доказів на підтвердження цих обставин не представлено. Тому, у задоволенні позовної вимоги про відшкодування матеріальної шкоди з відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_5 слід відмовити за недоведеністю. Так як у задоволенні цієї вимоги позивачу відмовлено, то не підлягає задоволенню вимога про відшкодування моральної шкоди, яка тісно пов’язана з вимогою, у задоволенні якої позивачу відмовлено.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову повністю.

Так як позивачу у задоволенні позову відмовлено повністю, то не підлягає стягненню на його користь сплачений ним судовий збір, що відповідає положенням ч.1 ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.12,13,76-78,81,89,141,259,263-265,268 ЦПК України, п.п.15.5 п.15 ч.1 Перехідних положень ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання за адресою: 53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Барнаульська, 30/63) до ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_2, місце реєстрації за адресою: 03142, АДРЕСА_2), ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_3, місце проживання за адресою: 53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Пестеля, 10/3), ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_4, місце проживання за адресою: 53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Пестеля, 10/1), про припинення права на частку у спільному майні, встановлення порядку користування земельної ділянки, відшкодування матеріальної та моральної шкоди – відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг) до або через Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: ОСОБА_13