Рішення № 75141929, 14.06.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 червня 2018 року № 826/12810/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії:

головуючого судді - Добрівської Н.А., суддів: Кузьменко А.І., Маруліної Л.О.

за участю секретаря судового засідання - Шаповалової К.В.,

та представників сторін:

від позивача - Лавринюк І.Л.,

від відповідачів - Морозова П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

з позовомДержавного підприємства «Регіональні електричні мережі» в особі Луганської філії доДержавної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській областіпровизнання протиправними та скасування рішення і вимоги про сплату боргу (недоїмки) та зобов'язання утриматись від вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Регіональні електричні мережі» в особі Луганської філії (далі - позивач, ДП «Регіональні електричні мережі» в особі Луганської філії) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач-1, ДФС України), Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області (далі - відповідач-2, ГУ ДФС у Луганській області) з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення ДФС України №19429/6/99-99-11-02-02-25 від 01.09.2017 про результати розгляду скарги позивача №04/884 від 03.08.2017;

- визнати протиправним та скасувати вимогу ГУ ДФС у Луганській області про сплату боргу (недоїмки) від 04.07.2017 №Ю-202-23 зі сплати єдиного внеску, штрафу, пені в частині нарахування штрафу у розмірі 1342260,72 грн та пені у розмірі 540072,69 грн;

- зобов'язати ГУ ДФС у Луганській області утриматись від вчинення певних дій по застосуванню до позивача штрафних та фінансових санкцій за невиконання обов'язків щодо несвоєчасної сплати єдиного внеску, який утворився за період з 21.08.2014 по 31.12.2015, тобто за період дії пункту 9-3 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Позовні вимоги мотивовані тим, що у зв'язку з проведенням антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей та по незалежним від позивача причинам - відсутністю фінансування державного підприємства для своєчасної оплати праці за фактично відпрацьований час працівникам філії, які виконували свої обов'язки на неконтрольованій території та єдиного внеску, у 2015 році виникла заборгованість по заробітній платі перед працівниками Луганської філії та недоїмка зі сплати єдиного внеску. Також, позивач зазначив, що оскільки у період з 21.08.2014 по 23.11.2015 діяв пункту 9-3 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» вимога відповідача-2 про сплату боргу (недоїмки) №Ю-202-23 від 04.07.2017 зі сплати єдиного внеску, штрафу, пені є незаконною, а тому відповідальність, штрафні та фінансові санкції до позивача не застосовуються. Крім того, на думку позивача, рішення відповідача-1 №19429/6/99-99-11-02-02-25 від 01.09.2017 про результати розгляду скарги позивача №04/884 від 03.08.2017 є таким, що винесено з порушенням чинного законодавства України.

У своїх додаткових поясненнях до позовної заяви від 17.05.2018 позивач підтримав, наведені вище, доводи.

ГУ ДФС у Луганській області у своїх письмових запереченнях проти позову просить суд відмовити у задоволені позову у повному обсязі, оскільки відсутність фінансування не звільняє позивача від обов'язків, визначених частиною 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», зокрема щодо своєчасності повноти на рахування, обчислення та сплати єдиного внеску. Також зазначає, для можливості застосування саме пп.б п.8 ч.4 ст.11 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», за час дії цього пункту платники єдиного внеску мали звернутися з відповідною заявою до органу доходів і зборів, в якому вони перебувають на обліку, та, враховуючи вимоги ст.10 зазначеного закону, до такої заяви платник єдиного внеску має надати належний доказ наявності обставин непереборної сили, що зумовили неможливість належного виконання своїх зобов'язань зі сплати єдиного внеску. Крім того, навіть за умови звільнення позивача від застосування штрафних та фінансових санкцій на підставі пп.б п.8 ч.4 ст.11 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», податковий орган не звільняється від обов'язку з надіслання оскаржуваної вимоги у передбачувані законом строки. На думку відповідача, вимога про зобов'язання відповідача-2 утриматись від вчинення певних дій по застосуванню до позивача штрафних та фінансових санкцій за невиконання обов'язків щодо несвоєчасної сплати єдиного внеску, який утворився за період з 21.08.2014 по 31.12.2015, тобто за період дії пункту 9-3 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», є передчасною, оскільки немає підстав вважати, що контролюючий орган у майбутньому застосує до позивача штрафну чи фінансову санкцію за невиконання неїснуючих обов'язків.

Представник ДФС України позовні вимоги не визнав, у своїх письмових запереченнях просив у задоволенні позову відмовити повністю, зважаючи на те, що оскаржуване позивачем рішення ДФС України прийнято в рамках адміністративного оскарження вимоги №Ю-202-23 та є остаточним, пред'явлення позивачем одночасно вимог про скасування вимоги №Ю-202-23 від 04.07.2017 та Рішення №19429 є невірним способом захисту, оскільки у разі визнання протиправною та скасуванні судом вимоги №Ю-202-23 від 04.07.2017, оскаржуване Рішення №19429 не може спричинити жодних порушень прав позивача. При цьому, безпосередньо під час розгляду скарги позивача в адміністративному порядку встановлено та підтверджено, що станом на 30.06.2017 загальна сума заборгованості позивача становить 16662339,75 грн. При цьому на час винесення оскаржуваної вимоги, положення закону, на які посилався відповідач у своїй скарзі, втратили чинність. Також, представник відповідача-1 підтримав позицію ГУ ДФС у Луганській області щодо правомірності оскаржуваної вимоги №Ю-202-23 від 04.07.2017.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.10.2017 клопотання Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» в особі Луганської філії про відстрочення сплати судового збору задоволено. Відстрочено сплату судового збору Державному підприємству «Регіональні електричні мережі» в особі Луганської філії до дня ухвалення судового рішення у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.10.2017 відкрито провадження у справі; зобов'язано позивача подати до канцелярії суду власне письмове підтвердження того, що у провадженні судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору; зобов'язано відповідачів подати до канцелярії суду всі матеріали, що були, або які мали бути взяті ними до уваги при прийняті рішення, вчиненні дій, допущення бездіяльності з приводу яких подано позов.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.11.2017 закінчено підготовче провадження і призначено справу в судове засідання.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити з викладених у позовній заяві підстав.

Представник відповідачів у судовому засіданні позов не визнав і заперечив проти його задоволення.

15.12.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесені зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до пункту 10 підпункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядається за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши думку представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

28.01.2015 ДП «Регіональні електричні мережі» в особі Луганської філії взято на облік як платника єдиного внеску у ДПІ у м. Лисичанськ у Луганській області.

Протягом 2015 року ДП «Регіональні електричні мережі» в особі Луганської філії фактично здійснювало виробничу діяльність, як на території, що контролюється органами державної влади України, так і на тимчасово неконтрольованій території (відповідно до Постанови НКРЕКП №61 від 02.10.2014 визначено перелік місцевих (локальних) електричних мереж, які визначають межі території ліцензійної діяльності ДП «Регіональні електричні мережі»).

Крім того, на території, що тимчасово не контролювалась протягом 2015 року органами державної влади України, фактично виконувала свої обов'язки більша частина працівників Луганської філії ДП «Регіональні електричні мережі».

07.05.2015 прийнята постанова Кабінету Міністрів України №263 «Про особливості регулювання відносин у сфері електроенергетики на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження».

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №199 від 14.02.2015 передбачено виділення обігових коштів для підтримання життєдіяльності ДП «Регіональні електричні мережі» - виплати заробітної плати лише працівникам, які виконували свої обов'язки на території підконтрольній Україні, що призвело до порушення позивачем у 2015 році вимог статті 97 Кодексу законів про працю України, статті 15, статті 24 Закону України «Про оплату праці» - своєчасна оплата за фактично відпрацьований час працівникам на неконтрольованій території.

Відповідно до сертифікату №6760 про форс-мажорні обставини, виданого Торгово-промисловою палатою України від 05.09.2016 вих. №957/05.0-4, на підставі наданих документів засвідчено позивачу настання обставин непереборної сили при здійсненні господарської діяльності на території Донецької та Луганської областей, захоплення активів підприємства, які знаходяться на території, яка не контролюється владою.

Сфера ліцензованої діяльності позивача - вугілля підприємства державної та приватної форми власності, заводи та інші об'єкти господарської діяльності, комунально-побутові об'єкти, об'єкти соціальної сфери усіх форм власності та населення, що перебувають у зоні електропостачання підприємства.

Позивачем на адресу ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області була направлена заява від 23.12.2015 №166 про звільнення від виконання обов'язків, визначених частиною 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яка не була задоволена контролюючим органом, про що свідчить відповідь ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області №377/12-09-17-04 від 18.01.2016.

ГУ ДФС у Луганській області 04.07.2017 винесено податкову вимогу №Ю-202-23, згідно якої позивачу нараховані суми недоїмки 14780006,34 грн, суми штрафу - 1 42260,72 грн та пені - 540072,69 грн.

Не погоджуючись із вказаною податковою вимогою позивач оскаржив її у порядку адміністративного оскарження до Державної фіскальної служби України.

Рішеннями про результати розгляду скарг ДФС України від 01.09.2017 №19429/6/99-99-11-02-02-25 скарга позивача залишена без задоволення, а податкова вимога залишена без змін.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи доводи позивача та заперечення відповідачів, суд бере до уваги наступне.

Суд зазначає, що при формуванні вимоги контролюючий орган не визначає платнику суму єдиного внеску до сплати, оскільки такі суми попередньо визначаються на підставі відповідної звітності або рішень. Фактично, вимога формується внаслідок наявності в картці платника відомостей про нараховані суми єдиного внеску, у тому числі нараховані самим платником, але не сплачені у встановлений частиною 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» строк.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим Кодексом України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України, статті 94 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно до приписів підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини є Закон України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Згідно з пунктом 1 та пунктом 12 частини 2 статті 6 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

Суд зазначає, що ДП «Регіональні електричні мережі» є платником єдиного внеску згідно з пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

За приписами абзаців першого та другого частини 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини 1 статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 вказаного Закону визначено, що недоїмка це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Законом України №1669-VII від 02.09.2014 «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який набрав чинності 15.10.2014, у Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 9-3 (у наступному 9-4) такого змісту:

9-3. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» №405/2014 від 14.04.2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» №405/2014 від 14.04.2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області із заявою про визнання безнадійною та списання в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу, недоїмки зі сплати єдиного внеску.

Статтею 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» передбачено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Спірним питанням даної справи є не виникнення податкового боргу, а прийняття та виставлення контролюючим органом позивачу, який здійснює діяльність в зоні проведення антитерористичної операції, податкової вимоги.

Спеціальним законодавством стосовно справляння податків, зборів та єдиного внеску на час проведення АТО встановлено, що позивач, який зареєстрований в зоні проведення АТО, звільнений від сплати поточних зобов'язань зі сплати єдиного внеску, виходячи з наступного.

Указом Президента України №405/2014 від 14.04.2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» №1669-VІІ від 02.09.2014 (далі по тексту - Закон №1669).

Законом України №1669-VІІ внесено зміни до Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», зокрема, розділ VIII Прикінцеві та перехідні положення доповнено пунктами 9-3 та 9-4 такого змісту:

Тимчасово на період дії особливого правового режиму, визначеного Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», зупиняється застосування до платників єдиного внеску із місцезнаходженням (місцем проживання) на тимчасово окупованій території України норм статей 25 і 26 цього Закону.

Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» №405/2014 від 14.04.2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Розпорядженням №1275-р від 02.12.2015 Кабінет Міністрів України затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Підпунктами 10 пункту 2 додатку до вказаного розпорядження м. Лисичанськ (Луганської області), віднесено до переліку населених пунктів, на території яких проводилася антитерористична операція.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ДП «Регіональні електричні мережі» в особі Луганської філії було зареєстровано за адресою: 93110, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Лесі Українки, буд. 7А, відповідно до зазначеного Розпорядження Кабінету Міністрів України №1275-р, м. Лисичанськ входить до зазначеного переліку.

З викладених підстав, внесені Законом України №1669 зміни до Закону №2464 звільняють від сплати єдиного внеску суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, оскільки на час розгляду даної справи Президентом України не приймався указ про завершення проведення антитерористичної операції, тобто період проведення АТО триває. Крім того, відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Пунктом 28 розділу І Закону України №911-VIII від 24.12.2015 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01.01.2016, виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», але положення пп. 8 п.4 ст.11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» були реалізовані шляхом внесення відповідних змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а змін безпосередньо до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо виключення (або викладення в новій редакції тощо) п.9-4 розділу VIII цього Закону - не було внесено.

Тобто, положення пп.8 п.4 ст.11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» після набрання ними чинності стали невід'ємною складовою Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а сам пп.8 п.4 ст.11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» вичерпав свою функцію. Аналогічний підхід застосовано Конституційним Судом України в ухвалі від 05.02.2008 справа №2-1/2008.

Оскільки на момент прийняття спірної вимоги п.9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не був скасований та зміни до нього не були внесені, він продовжував свою дію.

Крім того, у листі Комітету з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення Верховної Ради України №04-34/17-20 (192377) від 05.08.2016, повідомляється про чинну редакцію Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» з урахуванням п.9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення».

Отже, позивач є звільненим від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, а дії контролюючого органу з пред'явлення за оскаржуваною вимогою суми недоїмки, нарахованих штрафу та пені є такими, що суперечать вимогам чинного законодавства.

Отже, з огляду на вищевикладене суд вважає, що позовні вимоги ДП «Регіональні електричні мережі» в особі Луганської філії щодо визнання протиправними та скасування вимоги ГУ ДФС у Луганській області про сплату боргу (недоїмки) від 04.07.2017 №Ю-202-23 зі сплати єдиного внеску, штрафу, пені в частині нарахування штрафу у розмірі 1342260,72 грн та пені у розмірі 540072,69 грн підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення ДФС України про результати розгляду скарги позивача №04/884 від 03.08.2017, колегія суддів в цій частині погоджується з доводами представника відповідача-1 щодо відсутності правових підстав для задоволення вказаної вимоги, зважаючи на те, що рішення, прийняте за результатами адміністративного оскарження вимоги про сплату недоїмки, в разі скасування її судом, не спричиняє правових наслідків для платника податків.

Також, колегія суддів дійшла висновку щодо відмови у задоволені позову частині щодо зобов'язання відповідача-2 утриматись від вчинення певних дій по застосуванню до позивача штрафних та фінансових санкцій за невиконання обов'язків щодо несвоєчасної сплати єдиного внеску, який утворився за період з 21.08.2014 по 31.12.2015, тобто за період дії пункту 9-3 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»,

Так, відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на день звернення позивача до суду із даним позовом, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійснені ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Дана норма процесуального законодавства, викладена у цьому ж Кодексі в редакції на час винесення судом рішення, визначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Отже, процесуальне законодавство, як на час звернення до суду позивача, так і на день розгляду справи по суті визначає, що захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено в майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушене чи ні.

При цьому, Кодекс адміністративного судочинства України не містить положень, які б давали позивачу право звертатись до суду із вимогою щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити в інтересах позивача певні дії (або утриматись від вчинення певних дій), спрямовані на захист прав, порушення яких на момент постановлення судового рішення не відбулось.

Таким чином, предметом оскарження в адміністративному суді можуть бути лише фактично вчинені дії суб'єкта владних повноважень або невчинені дії за наявності обов'язку їх вчинення, що безпосередньо вплинуло на права на обов'язки позивача у справі.

Наведене виключає можливість задоволення позовної вимоги про зобов'язання суб'єкту владних повноважень утриматися від вчинення певних дій на майбутнє.

У відповідності до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на висновки суду щодо наявності підстав для часткового задоволення позову, а також враховуючи постановлену судом 11.10.2017 ухвалу щодо відстрочення сплати судового збору Державному підприємству «Регіональні електричні мережі» в особі Луганської філії до дня ухвалення судового рішення, судовий збір у розмірі 3 200 грн підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету.

Керуючись ст.ст.2, 3, 5-11, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» в особі Луганської філії задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про сплату боргу (недоїмки №Ю-202-23 від 04.07.2017 в частині нарахування штрафу у розмірі 1 342 260,72 грн та пені у сумі 540 072,69 грн.

В задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» (філія: код ЄДРПОУ - 26447684, адреса: 93110, м. Лисичанськ, Луганської області, вул. Л.Українки, 7-А; юридична особа: код ЄДРПОУ - 32402870, адреса: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 85) судовий збору у розмірі 3 200 (три тисячі двісті) гривень 00 коп. (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському р-ні м. Києва, код отримувача (код ЄДРПОУ) - 38004897, рахунок отримувача - 31218206784007, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача - 820019, код класифікації доходів бюджету - 22030101).

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено протягом 30 днів з моменту складення повного тексту до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному ст.ст.293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Головуючий суддя: Н.А. ДобрівськаСудді: А.І. Кузьменко Л.О. Маруліна