Рішення № 75141887, 14.06.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 червня 2018 року №826/15715/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва, (також далі - суд), надійшов позов ОСОБА_1, (далі - позивач, ОСОБА_1.), до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві, (далі - відповідач), про скасування податкових повідомлень-рішень від 19 вересня 2016 року №0010221306 та №0010231306.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва (суддя Погрібніченко І.М.) від 11 жовтня 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/15715/16, (далі - справа).

У подальшому, у зв'язку із припиненням повноважень судді Погрібніченка І.М. щодо здійснення правосуддя, у провадженні якого перебувала справа та ним не розглянута по суті, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для її подальшого розгляду і вирішення визначено суддю Шрамко Ю.Т.

Так, ухвалою суду від 10 квітня 2017 року справу прийнято до провадження судді Шрамко Ю.Т.

При цьому, у судовому засіданні 18 травня 2017 року представником позивача подано письмову заяву про уточнення позовних вимог, а саме, просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19 вересня 2016 року №0010221306 та №0010231306, від 30 вересня 2016 року №0010361306 та №0010371306, (далі - оскаржувані податкові повідомлення-рішення).

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті відповідачем з порушенням вимог законодавства, зокрема, сума грошових зобов'язань розрахована безпідставно.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті ним на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

З 23 по 30 серпня 2016 року відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку фізичною особою ОСОБА_1 за період з 01 січня по 31 грудня 2015 року, за результатами якої відповідачем складено акт №4874/26-56-13-06-05/НОМЕР_1 від 02 вересня 2016 року (далі - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог:

- абз. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 176.1 ст. 176 Податкового кодексу України (далі - ПК України) - позивачем не задекларовано дохід у вигляді додаткового блага, який підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 167.1 ст. 167 ПК України, та не сплачено податок на суму 18658,27 грн.;

- п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України - позивачем не сплачено військовий збір на суму 1445,04 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 19 вересня 2016 року прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- №0010221306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 23322,83 грн., з яких 18658,27 грн. - за основним платежем, та 4664,56 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0010231306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору на загальну суму 1806,30 грн., з яких 1445,04 грн. - за основним платежем, та 361,26 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

При цьому, відповідачем надіслано позивачу лист від 21 вересня 2016 року №5755/Г/26-56-13-06-80, в якому просив вважати відкликаним податкове повідомлення-рішення №0010221306 від 19 вересня 2016 року, в зв'язку із надходженням до ДПІ заперечень до Акту перевірки.

Листом від 27 вересня 2016 року відповідач повідомив позивача про залишення без змін висновків, зазначених в Акті перевірки.

30 вересня 2016 року відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- №0010361306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 23322,83 грн., з яких 18658,27 грн. - за основним платежем, та 4664,56 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0010371306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору на загальну суму 1806,30 грн., з яких 1445,04 грн. - за основним платежем, та 361,26 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

У контексті викладеного суд зазначає наступне.

З Акту перевірки вбачається, що його висновки ґрунтуються на тому, що позивачем в 2015 році отримано дохід у розмірі 96336,36 грн., у вигляді додаткового блага, а саме, сума боргу позивача за кредитом перед ПАТ "Укрсоцбанк" анульована кредитором.

Судом встановлено, що 26 червня 2007 року між позивачем, як позичальником, та ПАТ "Укрсоцбанк", як кредитором, укладено Договір кредиту №030.29-50/1582-А, за умовами якого кредитор надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 49900,00 дол. США зі сплатою 11 відсотків річних.

Разом з тим, 03 червня 2015 року між ПАТ "Укрсоцбанк", як кредитором, та ОСОБА_1, як позичальником, укладено Договір про внесення змін №1 до Договору кредиту №030.29-50/1582-А від 26 червня 2007 року, згідно якого станом на дату укладання даного договору про внесення змін заборгованість за Договором кредиту складає 9121,98 дол. США - за кредитом, та 79,90 дол. США - по нарахованих та не сплачених процентах за користування кредитом; сторонами погоджено, що якщо позичальник починаючи з дати укладення цього Договору про внесення змін здійснить одноразовий платіж в сумі від 4600,95 дол. США на підставі Заяви на сплату заборгованості згідно умов Опції 50-50 з частковим анулюванням, то позичальник набуває права на анулювання (прощення) заборгованості по кредиту, процентах та комісіях в сумі, що дорівнює сумі здійсненого платежу.

Так, 03 червня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ "Укрсоцбанк" із відповідною заявою про сплату заборгованості згідно умов Опції 50-50 з частковим анулюванням.

ПАТ "Укрсоцбанк" листом від 06 червня 2016 року №11.1-186/79-705 повідомило відповідача про анулювання боргу позивачу у сумі 96945,36 грн., ознака доходу - "126", за 2 кв. 2015 р.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 164.1 ст.164 ПК України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 164.1.2 п. 164.1 ст. 164 ПК України, загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені п. 164.2 ст. 164 ПК України.

Так, відповідно до абз. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Згідно з пп. 14.1.47, пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 ПК України, додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

При цьому, відповідно до пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України, дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Таким чином, згідно ПК України визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі.

При цьому, згідно пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо, крім випадків, передбачених ст. 165 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 165.1.49 п. 165.1 ст. 165 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються інші доходи, які згідно з цим Кодексом не включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доход.

При цьому, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання (пп. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 ПК України).

Отже, відсотки, нараховані боржнику внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання, не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

При цьому, згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 605 ЦК України, зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Отже, відносини, що виникли між банком та його клієнтом з питань надання кредиту є цивільно-правовими відносинами, які регулюються актами цивільного законодавства України, зокрема нормами ЦК України. При цьому, нарахування пені та штрафів є лише засобом забезпечення виконання основного зобов'язання перед третьою особою - банком.

Прощена позивачу неустойка у вигляді пені та штрафів не є його доходом та додатковим благом, оскільки, якщо сума кредиту надається безпосередньо позичальнику, то неустойка ним не отримується, а банк вправі як стягувати її, так і не стягувати.

Отже, прощення пені та штрафів (неустойки) у вигляді відсотків за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання регулюється між сторонами зобов'язання в межах договірних правовідносин цивільним законодавством.

На підставі наведеного суд вважає, що штрафи та пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, нарахована банком відповідно до умов договору та анульована за його рішенням, не є доходом платника податків в розумінні ПК України, який підлягає оподаткуванню згідно абз. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України.

Крім того, судом встановлено, що відповідачем безпідставно не враховано п. 8 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, згідно якого не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.

Враховуючи те, що матеріали справи не містять, а відповідачем в порушення вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, не надано належних доказів того, які суми з прощеного (анульованого) боргу є тілом кредиту, відсотками та штрафними санкціями, а також не враховано п. 8 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, суд приходить до висновку про необґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Крім того, наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення.

Однак, в даному випадку частину оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, яку суд вважає протиправною, виокремити неможливо, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню повністю.

Водночас, виходячи з того, що матеріали справи не містять належних доказів прийняття контролюючим органом рішення про скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 19 вересня 2016 року №0010221306 та №0010231306, а тому, з метою повного захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне також визнати протиправними та скасувати вказані оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Враховуючи вищезазначене у сукупності, суд прийшов до висновку про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідачем прийнято протиправно, тому вони підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі - КАС України), розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 551,20 грн.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 134, 139, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: 04074, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) задовольнити повністю.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві (місцезнаходження: 04655, м. Київ, вул. Турівська, 12; код ЄДРПОУ 39467012) від 19 вересня 2016 року №0010221306 та №0010231306, від 30 вересня 2016 року №0010361306 та №0010371306.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір у розмірі 551,20 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна гривня двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко