Ухвала суду № 75141836, 07.03.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/1862/18

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

07.03.2018 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів: Животова Є.Г. (головуючий), Гошовського Г.М., Крегула М.М., за участі: секретаря судового засідання Головець М.А., прокурора Попович І.І., підозрюваного ОСОБА_3 та його захисника - адвоката Бухтоярова Р.О., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційного провадження № 11-сс/777/151/18 за апеляційною скаргою прокурора відділу прокуратури Закарпатської області ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.02.2018 про часткове задоволення погодженого прокурором клопотання слідчого - застосування щодо підозрюваного за ч.2 ст.146, ч.4 ст.187, ч.3 ст.289 КК УкраїниОСОБА_3запобіжного заходу у виді домашнього арешту.

Оскарженою ухвалою слідчого судді відмолено у задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Закарпатській області Рачкулинець Б.С. від 23.02.2018 про застосування запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою - застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, не судимого.

ОСОБА_3 підозрюється у тому, що він 16.11.2014, біля 8 год. 50 хв., за попередньою змовою із ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 увійшли до магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2» в АДРЕСА_2, де на той час знаходився власник магазину ОСОБА_10, де з погрозою застосування предметів, схожих на пістолет та бойову гранату, тобто насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілого ОСОБА_10, а також із застосуванням небезпечного для здоров'я фізичного насильства до останнього, вчинили розбійний напад, в результаті якого відкрито заволоділи належними ОСОБА_10 грошовими коштами: 80 000 грн, а також: 1) 11 200 доларів США, 2) 9 500 євро, 3) 1 500 000 угорських форинтів, що станом на 16.11.2014 за курсом НБУ складало, відповідно: 1) 172 592 грн, 2) 184 205 грн, та 3) 93 995 грн, а також - картками поповнення мобільного зв'язку «МТС» кількістю 80 штук номіналом по 100 грн кожна на загальну суму 8 000 грн, мобільним телефоном «LG GS-290» із двома сім-картками «МТС» та «Київстар», вартістю 250 грн, завдавши ОСОБА_10 матеріальної шкоди в особливо великих розмірах, на загальну суму 539 042 грн, що в 600 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Крім того, 16.11.2014, біля 8 год. 55 хв., ОСОБА_3 після вчинення розбійного нападу за вищевказаних обставин на ОСОБА_10 за попередньою змовою із ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_7, незаконно заволоділи транспортним засобом ОСОБА_10 «Аudi-Q7», н.з. НОМЕР_1 та незаконно позбавили волі ОСОБА_10 - будучи у приміщенні вказаного магазину, наказали останньому підкоритися їх незаконним вимогам, вийти із приміщення магазину, зачинити його та прослідувати із ними проти його волі.

Розуміючи, що ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 озброєні і можуть застосувати до нього зброю, ОСОБА_10 був змушений, всупереч своєї волі, підкоритися їх злочинній вимозі та прослідувати із ними, пройти до належного йому вказаного вище автомобіля, що знаходився поряд із магазином і сісти на пасажирське сидіння, після чого ОСОБА_8 із ОСОБА_11, заштовхавши ОСОБА_10 на заднє сидіння, сіли по сторонам, тим часом як ОСОБА_3 сів за кермо вказаного автомобіля, а ОСОБА_9 пішов у протилежному напрямку для подальшої зустрічі в обумовленому місці.

Після того ОСОБА_3 разом із ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_10, на автомобілі «Аudi-Q7», н.з. НОМЕР_1, виїхали через м. Берегово в напрямку м. Мукачева, одягнули ОСОБА_10 у автомобілі дві матерчаті маски на голову, зв'язали руки шматком паска безпеки, чим позбавили його волі та у подальшому, внаслідок переслідування їх працівниками міліції, з метою уникнення затримання, заїхали у лісову місцевість в напрямку с. Жнятино Мукачівського району, в районі між селами Гать Берегівського району та Жнятино Мукачівського району залишили зв'язаного потерпілого ОСОБА_10 у його автомобілі, а самі із викраденим майном через лісопосадку зникли.

Обставини вчинення вказаного злочину підтверджуються:

а) протоколами: 1) огляду місця події від 16.11.2014 - магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2» в м. Берегово, по вул. І. Франка, 58 та прилеглої території, а також - ділянки біля лісового масиву між населеними пунктами с. Гать Берегівського району та с. Страбичово Мукачівського району; 2) допиту потерпілого ОСОБА_10, свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15; 3) впізнання осіб по фотознімках із свідком ОСОБА_12, потерпілим ОСОБА_10, які впізнали ОСОБА_9, із свідками ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, які впізнали ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_3; 4) допиту інших свідків;

б) висновками: 1) молекулярно-генетичної експертизи № 10/514 від 16.01.2015 - встановлено генетичні ознаки клітин із запальнички, виявленої в автомобілі «Аudi-Q7», що збігаються із генетичними ознаками клітин у фільтрі із недопалка «Мальборо», виявленого в ході огляду місця події біля магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2»; 2) молекулярно-генетичної експертизи № 10/69 від 12.02.2015, за результатами якої встановлено генетичні ознаки клітин із недопалку «Winston», що відібрано у ОСОБА_16, які згідно з листом Львівського НДЕКЦ від 12.03.2015 збігаються із генетичними ознаками клітин, виявлених на запальничці та на фільтрі недопалку «Маrlboro», а також шапок-масок (за висновком № 10/514 від 16.01.2015); 3) судово-хімічної експертизи № 3/1479 від 19.01.2015, згідно з яким у речовині буро-коричневого кольору з плям на правому рукаві сорочки потерпілого виявлено залишкові кількості діазепаму, що відноситься до групи психотропних речовин;

в) відеозаписами камер спостереження: 1) магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2» за 16.11.2014, на яких зафіксовано подію розбійного нападу та нападників, опис яких співпадає по всім ознакам зовнішності із особами, яких бачили мисливці 16.11.2014 поблизу с. Павшино Мукачівського району; 2) в м. Берегово, на яких зафіксовано автомобіль «Nissan Rogue», н.з. НОМЕР_2, що використовувався нападниками; інформацією про телефонні з'єднання в місці вчинення злочину та на шляхах відходу.

25.01.2017 складено повідомлення про підозру ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.146, ч.4 ст.187 КК України, ч.3 ст.289 КК України, яке йому не вручено внаслідок невстановлення його місця перебування, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.

За результатами проведених розшукових заходів згідно з відомостями оперативного підрозділу встановити місце перебування підозрюваного ОСОБА_3 не надалося можливим.

24.01.2017 підозрюваного ОСОБА_3 оголошено у розшук та ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26.01.2018 (справа № 308/868/18) надано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_3 з метою приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Підозрюваного ОСОБА_3 затримано в м. Києві о 9 год. 22.02.2018.

Слідчий звернувся до місцевого суду з відповідним клопотанням, яке обґрунтував тим, що в даному випадку наявні ризики, передбачені п. 1,2,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, ОСОБА_3 вчинив особливо тяжкі злочини, передбачені ч.4 ст.187, ч.3 ст.289 КК України, є мешканцем м. Київ і тривалий час, у тому числі після оголошення його у розшук, переховувався від органів слідства, змінивши свій телефон, не перебував за місцем свого проживання. Зважаючи, крім іншого, на дані обставини, слідчий вважає, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти вищезазначеним ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Тому слідчий вважає, що інший, менш суворий ніж тримання під вартою, запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Відповідно до оскарженої прокурором ухвали слідчого судді від 23.02.2018, при вирішенні ним питання про часткове задоволення клопотання слідчого враховано наявність обґрунтованої підозри, яка, однак, не є підставою для застосування найсуворішого запобіжного заходу підозрюваному у виді тримання під вартою. Також слідчим суддею місцевого суду враховано те, що ОСОБА_3 не судимий, його вік та стан здоров'я, наявність у нього постійного місця проживання, сімейний стан підозрюваного, який має досить міцні соціальні зв'язки, оскільки одружений та має на утриманні двох неповнолітніх дітей.

Також слідчий суддя визнав, що ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення.

З наведених підстав слідчим суддею у відношенні ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід, однак менш суворий ніж тримання під вартою - домашній арешт; покладено на цього підозрюваного обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого, прокурора та суду за їх першою вимогою; утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками у кримінальному провадженні № 12014070060000973; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати постановлену щодо ОСОБА_3 вказану ухвалу слідчого судді від 23.02.2018 і постановити нову, якою застосувати щодо цього підозрюваного запобіжний захід саме у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор вказує, що слідчий суддя місцевого суду не врахував тих обставин, що підозрюваний ОСОБА_3 з січня 2017 року переховувався від органів досудового розслідування, у зв'язку з чим оголошувався у розшук; не має на території Закарпатської області постійного місця проживання, обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, два з яких є особливо тяжкі.

Ці обставини, свідчать про те, що ОСОБА_3 може ухилитися від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати відшуканню доказів, здійснювати тиск як на потерпілого, так і на свідків.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи: прокурора на підтримання апеляційної скарги з наведених у ній обставин, підозрюваного ОСОБА_3 та його захисника Бухтоярова Р.О., які заперечили проти апеляційної скарги прокурора, посилаючись на обґрунтованість оскарженої ухвали слідчого судді, обговоривши доводи сторін та вивчивши матеріали провадження, колегія апеляційного суду визнає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.

Під час розгляду клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу слідчий суддя правильно встановив, що надані слідчим докази свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним відповідного кримінального правопорушення, що стверджується матеріалами провадження; наявні достатні підстави вважати, що існує ризик можливого переховування підозрюваного ОСОБА_3 від органів досудового розслідування та суду у разі не обрання йому жодного запобіжного заходу.

Застосовуючи підозрюваному ОСОБА_3 запобіжний захід менш суворий ніж тримання під вартою, слідчим суддею місцевого суду обґрунтовано враховано стан здоров'я ОСОБА_3, який не судимий, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, молодий вік та постійне місце проживання.

Слідчим та прокурором не доведено того, що підозрюваному ОСОБА_3 неможливо застосувати менш суворий ніж тримання під вартою запобіжний захід.

З огляду на фактичні обставини кримінального провадження та особу підозрюваного, оцінивши обставину можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, слідчий суддя обґрунтовано застосував у відношенні ОСОБА_3 менш суворий ніж винятковий запобіжний захід у виді тримання під вартою - домашній арешт для запобігання наведеним вище ризикам, зазначеним у клопотанні слідчого.

Лише обставина, на яку у своєму клопотанні посилається слідчий - підозра ОСОБА_3 у вчиненні особливо тяжких злочинів не може бути підставою для застосування у відношенні цього підозрюваного найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який відповідно до ч.1 ст.183 КПК України є винятковим.

З рішення Європейського суду з прав людини «Москаленко проти України» від 20.05.2010 вбачається, що сама по собі тяжкість обвинувачення не може слугувати виправданням тримання особи під вартою, в тому числі коли таке є тривалим, інакше це буде порушенням п.3 ст.5 Європейської Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод»; органи державної влади додатково до обґрунтованої підозри щодо заявника посилалися в основному на три підстави: 1) тяжкість злочинів, у вчиненні яких він обвинувачувався; 2) суворість покарання, яке йому могло бути призначено і 3) необхідність забезпечити належний хід провадження, враховуючи ризик того, що заявник міг переховуватися від слідства і суду та примусити свідків давати неправдиві показання.

Щодо ризику того, що заявник переховуватиметься від слідства і суду та примушуватиме свідків давати неправдиві показання Суд зазначає, що у своїх рішеннях про тримання заявника під вартою чи продовження тримання під вартою, органи державної влади не вказали жодних конкретних причин, на підставі яких вони дійшли такого висновку.

В даному випадку слідчий суддя обґрунтовано застосував у відношенні ОСОБА_3 менш суворий ніж тримання під вартою запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Враховуючи наведене, апеляційний суд визнає, що оскаржена прокурором ухвала слідчого судді є законна та ґрунтується на матеріалах провадження.

Керуючись ст.ст. 404, 407 ч.3, 418,419,422 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.02.2018 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: