Ухвала суду № 75141593, 02.07.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

02 липня 2018 року справа № 823/1234/18 м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Рідзеля О.А.,

за участю:

секретаря судового засідання - Мельникової О.М.,

представника позивача - ОСОБА_1 (за ордером),

представника Лисянської селищної ради - Лещенко Т.В. (за довіреністю),

третьої особи - ОСОБА_4 (особисто у режимі відеоконференції),

представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 (за ордером у режимі відеоконференції),

розглядаючи у підготовчому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до державного реєстратора Лисянської районної державної адміністрації Озюменко Олександри Вікторівни, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Лисянська селищна рада, ОСОБА_4, - про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

15.03.2018 ОСОБА_6 (далі-позивач) звернулась у Черкаський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Лисянської районної державної адміністрації Озюменко Олександри Вікторівни (далі-відповідач) від 17.06.2016 №30107016 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У судовому засіданні ОСОБА_4 та її представник заявили клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем без поважних причин строку звернення до суду. В обґрунтування клопотання зазначено, що позивач дізнався про оскаржуване рішення державного реєстратора під час розгляду цивільної справи №700/768/16-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6, третя особа на стороні позивача - Лисянська селищна рада про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Представник позивача заперечував проти задоволення клопотання з огляду на те, що підставою для прийняття державним реєстратором спірного рішення став витяг з рішення Лисянської селищної ради від 02.06.2016 №8-3/VIІ відповідно до якого затверджено ОСОБА_4 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,0592 га (кадастровий номер НОМЕР_1). Разом з тим, на адвокатський запит представника позивача Лисянською селищною радою 22.01.2018 надано копію повного тексту рішення Лисянської селищної ради від 02.06.2016 №8-3/VIІ відповідно до п.6 якого відмовлено ОСОБА_4 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,0592 га (кадастровий номер НОМЕР_1). У зв'язку з цим, виникли підстави для звернення в суд з цим позовом.

Заслухавши пояснення учасників справи, оцінивши доводи заявленого клопотання, суд встановив таке.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до частин 1-2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", Європейська Конвенція "Про захист прав людини і основоположних свобод" і практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права.

Відповідно до Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини", правило встановлення обмежень до суду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично й не має абсолютного характеру.

На підставі ч.1 ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні ЄСПЛ по справі "Мушта проти України" зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби

У рішенні ЄСПЛ у справі "Плахтєєв та Плахтєєва Проти України" зазначено, що пункт 1 статті 6 Ковенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом. Однак це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності. Якщо доступ до суду обмежено внаслідок дії закону або фактично, суд має з'ясувати, чи не порушило встановлене обмеження саму суть цього права і, зокрема, чи мало воно законну мету, і чи існувало відповідне пропорційне співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою (рішення ЄСПЛ у справі "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року).

Так, клопотання про залишення позову без розгляду обґрунтоване тим, що у провадженні Лисянського районного суду перебувала цивільна справа №700/768/16-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6, третя особа на стороні позивача - Лисянська селищна рада про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

У матеріалах вказаної справи наявна довідка з Державного реєстру прав на нерухоме майно, з якої вбачається реєстрацію за ОСОБА_4 права власності на земельну ділянку, площею 0,0592 га (кадастровий номер НОМЕР_1), що здійснена відповідно до рішення державного реєстратора Лисянської районної державної адміністрації Озюменко Олександри Вікторівни від 17.06.2016 №30107016 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. При цьому, вказане рішення державного реєстратора прийняте на підставі витягу з рішення Лисянської селищної ради від 02.06.2016 №8-3/VIІ.

Ухвалою Лисянського районного суду від 30.11.2016 залишено позовну заяву без розгляду. Отже, на думку ОСОБА_4, позивач дізналася про спірне рішення саме під час розгляду вказаної цивільної справи.

Разом з тим, суд встановив, що 13.01.2018 представник позивача ОСОБА_1 направив Лисянській селищній раді адвокатський запит від 22.01.2018 №58, на який йому надано копію повного тексту рішення Лисянської селищної ради від 02.06.2016 №8-3/VIІ відповідно до п.6 якого відмовлено ОСОБА_4 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,0592 га (кадастровий номер НОМЕР_1).

Оскільки підставою для прийняття спірного рішення державного реєстратора став витяг з рішення селищної ради про затвердження ОСОБА_4 проекту землеустрою на вищевказану земельну ділянку, а на адвокатський запит представника позивача надано копію рішення Лисянської селищної ради від 02.06.2016 №8-3/VIІ з протилежним результатом, суд дійшов висновку, що саме ця обставина стала підставою для звернення в суд з цим позовом, а отже строк звернення пропущений з поважних причин.

Суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні від 04.12.1995 у справі «Беллет проти Франції», в якому Суд зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання ОСОБА_4 про залишення позовної заяви без розгляду.

Керуючись ст.ст. 236, 241-246, 255, 294-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити повністю у задоволенні клопотання ОСОБА_4 про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_6 до державного реєстратора Лисянської районної державної адміністрації Озюменко Олександри Вікторівни, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Лисянська селищна рада, ОСОБА_4, - про визнання протиправним та скасування рішення.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя О.А. Рідзель

Ухвала у повному обсязі складена 05.07.2018.