Ухвала суду № 75141280, 06.07.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження

06 липня 2018 р. Справа № 2040/5265/18

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Панченко О.В., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали у справі

за позовом ОСОБА_1 до Ізюмського міськрайонного суду Харківської області , Харківського апеляційного адміністративного суду

про стягнення матеріальної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, згідно якої просить стягнути з Ізюмського міжрайонного суду Харківської області та Харківського апеляційного адміністративного суду спричинену йому, як він вважає, матеріальну шкоду в розмірі 2010 грн., яка складається з витрат зі сплати судового збору, а також моральну шкоду: з Ізюмського міжрайонного суду Харківської області - 1 000,00 грн., з Харківського апеляційного адміністративного суду - 3 000,00 грн.

В обґрунтування поданого позову ОСОБА_1 зазначає, що звернувся до Ізюмського міжрайонного суду Харківської області з позовною заявою, згідно якої просив зобов'язати відповідний реєстраційний орган внести в паспорт позивача виправлення щодо його особистих даних. Зокрема, позивач просив замінити найменування «Торчинський Олександр Миколайович» на «Торчінскій Алєксандр Ніколаєвіч».

Позивач вказує, що Ізюмським міжрайонним судом Харківської області його позовну заяву було залишено без руху, про що суддею цього суду прийнято ухвалу від 03.08.2016р.

В подальшому, суддею було прийнято ухвалу від 12.08.2016р. про повернення позивачу його позовної заяви в зв'язку з неусуненням ним її недоліків. Вказану ухвалу було залишено без змін Харківським апеляційним адміністративним судом за наслідками її апеляційного оскарження, про що прийнято ухвалу від 07.09.2016р. В подальшому, ухвалою Вищого адміністративного суду України судове рішення суду апеляційної інстанції було скасовано, а справу направлено на новий апеляційний розгляд. За наслідками нового апеляційного розгляду ухвалу Ізюмського районного суду від 12.08.2016р. було скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Позивач зазначає, що вищою судовою інстанцією було визнано незаконними рішення судів першої та апеляційної інстанції (ухвали від 12.08.2016р. та 07.09.2016р.) та вказаними незаконними рішеннями йому спричинено матеріальну і моральну шкоду, яку він просить стягнути з відповідачів.

Дослідивши матеріали позовної заяви, проаналізувавши зміст норм процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд доходить висновку про необхідність відмовити позивачу у відкритті провадження за його позовними вимогами в зв'язку з тим, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

При цьому суд керується наступним.

Судом за матеріалами позовної заяви встановлено, що позивач звернувся до Ізюмського міжрайонного суду Харківської області з позовною заявою, яка була залишена без руху згідно ухвали судді від 03.08.2016р., а 12.08.2016р. повернута позивачу з посиланням на не усунення ним недоліків позовної заяви у встановлений судом строк. Ухвалою судді Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2016р. відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою позивача на ухвалу суду першої інстанції від 12.08.2016р. про повернення позовної заяви з підстав того, що її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.06.2017р. вказану ухвалу судді суду апеляційної інстанції було скасовано та справу направлено на новий апеляційний розгляд, за наслідками якого ухвалу суду першої інстанції від 12.08.2016р. скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В зв'язку із встановленим суд зазначає, що відповідно до ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:

1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом;

6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;

8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;

9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;

10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;

11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю;

12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень";

13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".

Відповідно до ч. 5 ст. 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншими порушеннями прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Слід зауважити, що Європейський суд з прав людини у декількох своїх рішеннях («Coeme та інші проти Бельгії», «Gurov проти Молдови», «Олександр Волков проти України» ) наголосив, що поняття «суд, встановлений законом», стосується не тільки юридичного підґрунтя самого по собі існування «суду», але також і дотримання судом спеціальних норм, які регулюють його юрисдикцію, підсудність, повноваження судді (належний склад суду).

Відтак, умовою належного розгляду судової справи є дотримання підсудності суду, встановленої законом.

В даній справі позивачем не заявлено вимог про визнання рішень, про які він зазначає, незаконними, а лише вимоги про відшкодування шкоди, що унеможливлює розгляд даної справи в порядку адміністративного судочинства.

Крім того, додатково слід врахувати, що відповідно до положень Конституції України (ст. 127, 129), а також норм процесуальних кодексів, суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Судові рішення суддів і дії, а також бездіяльність суддів з питань відправлення правосуддя, пов'язані з підготовкою та розгляду справ у судових інстанціях, виконання судових рішень, підлягають оскарженню в апеляційному або касаційному порядку, а не шляхом звернення їх у інший суд, оскільки оскарження порушило би принципи незалежності суддів і заборону втручання в їх діяльність при відправленні правосуддя.

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 23.05.2001 р. № 6-рп/2001, процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття по них судових рішень належить до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З урахуванням викладеного, в разі коли позивач вважає, що незаконними рішеннями або діями державних органів йому спричинено шкоду, він має право звернутися з відповідними позовними вимогами до місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст., ст. 17, 21, 241, 242, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Ізюмського міжрайонного суду Харківської області, Харківського апеляційного адміністративного суду про стягнення шкоди, спричиненої незаконними рішеннями державних органів.

Роз'яснити позивачу можливість звернення з даними позовними вимогами до місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Панченко О.В.