Рішення № 75139963, 03.07.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2018 року № 810/2623/17

Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградова О.І., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Віракс" до Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення сум платежів,

в с т а н о в и в:

31 липня 2017 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Віракс" (далі - позивач) з позовом до Київської митниці ДФС (далі - відповідач) про:

- визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості від 20 грудня 2016 р. № 125150001/2016/010094/2;

- зобов'язання відповідача прийняти рішення щодо визнання заявленої декларантом митної вартості товару щодо товарів, які імпортувалися за митною декларацією від 20 грудня 2016 р. № 125150001/2016/710449 (далі - МД № 125150001/2016/710449);

- стягнення з відповідача на користь позивача суми переплачених податків та обов'язкових митних платежів в розмірі 56 272 грн 75 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем при митному оформленні товару, який ввозився на територію України, було визначено митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту), та було заявлено цей показник у декларації митної вартості, до якої додано документи, що її підтверджують згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України (далі - МК України), тому сумніви у правильності визначення заявленої митної вартості є необґрунтованими.

Відповідач позов не визнав, подав до суду заперечення, в яких у його задоволенні просив відмовити, посилаючись на те, що під час митного оформлення задекларованого товару позивач надав не всі документи, що підтверджують і необхідні для визначення митної вартості імпортованого товару, у наданих декларантом документах було виявлено розбіжності, крім того, спрацювала автоматизована система аналізу та управління ризиками за напрямом митної вартості, яка показала, що контролю потребує правильність визначення митної вартості товару, та необхідність витребування документів на її підтвердження.

Представники сторін подали до суду письмові заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

За таких обставин у судовому засіданні 27 червня 2017 р. суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.

15 березня 2017 р. відповідно до протоколу №1/2017 загальних зборів учасників товариство з обмеженою відповідальністю «Візард-Україна» (далі - ТОВ «Візард-Україна») вказане підприємство було перейменовано з ТОВ «Візард-Україна» на ТОВ «Віракс» (а.с. 98).

4 травня 2016 р. між ТОВ «Візард-Україна» (покупець) та «WERLAND INVEST LP» (продавець) укладено контракт № 04/05-16 (далі - контракт № 04/05-16) (а.с. 17-22).

Відповідно до вимог п. 1.1 вказаного контракту продавець продає, а покупець купляє санітарно-технічне, нагрівальне, опалювальне та інше устаткування даних груп товарів, а також комплектуючі до нього.

Назва, одиниця вимірювання та загальна кількість товару, який підлягає поставці за цим Контрактом, його часткове співвідношення (асортимент, вид, номенклатура) визначаються в інвойсі (п. 1.2 контракту № 04/05-16).

Умови даного контракту викладені сторонами у відповідності з Міжнародними правилами тлумачення термінів «Інкотермс» в редакції 2010 року, які застосовується, з урахуванням особливостей, пов’язаних з даним контрактом (п. 1.3 контракту № 04/05-16).

Вартість за одиницю товару визначається в інвойсі (п. 3.3 контракту № 04/05-16).

20 грудня 2017 р. з метою митного оформлення товару, поставленого на виконання вимог контракту № 04/05-16, позивач подав до відповідача МД № 125150001/2016/710415, міжнародну автомобільну накладну (CMR), прайс-лист виробника, інвойс, пакувальний лист, контракт, доповнення до контракту, договір про надання послуг митного брокера, декларацію про походження товару. Відповідно до зазначеної митної декларації товар був поміщений у митний режим імпорт. Митну вартість товару позивач визначив за основним методом (за ціною договору (контракту)).

Під час прийняття вказаної митної декларації позивача спрацювала Автоматизована система аналізу та управління ризиками за наступними профілями ризиків: 106-2 «витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів»; 105-2 «контроль правильності визначення митної вартості товарів».

Крім того, під час розмитнення товару інспектор відповідача дійшов висновку, що подані позивачем документи містять розбіжності, а також не містять повної інформації про митну вартість та її складові частини, у зв'язку з чим позивачу було надіслано електронне повідомлення з вимогою надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, передбачені п. 3 ст. 53 МК України, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов’язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (а.с. 162).

20 грудня 2016 р. позивач листом № 9 просив відповідача винести рішення щодо митної вартості товару раніше 10-денного терміну, у зв’язку із неможливістю надання документів стосовно підтвердження митної вартості (а.с. 141).

У цей же день відповідачем було винесено рішення №125150001/2016/010094/2 про коригування митної вартості товарів, згідно з яким вартість задекларованого товару була визначена за резервним методом (а.с. 142-143) та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 125150001/2016/00196 (а.с. 146-147).

У подальшому, 20 грудня 2016 р. позивач подав до відповідача нову митну декларацію № 125150001/2016/710449, в якій відкоригував митну вартість товару з урахуванням рішення відповідача про коригування митної вартості, сплатив до державного бюджету всі митні платежі, у тому числі й різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною відповідачем, що підтверджуються відповідними відмітками на митній декларації (а.с. 27-32).

24 лютого 2017 р. позивач звернувся до відповідача із заявою № 2017/02-55 про скасування оскаржуваного рішення щодо коригування митної вартості товарів та прийняття митної вартості товарів, заявлену декларантом, з урахуванням додатково поданих документів. У п. 2 вказаної заяви позивач зазначив, що умови поставки - CPT UA Parubne, згідно яких витрати на транспортування включені до митної вартості оцінюваних товарів. Страхування не здійснювалось (а.с. 24-26).

Позивач, не погоджуючись з оскаржуваним рішенням митного органу щодо коригування митної вартості, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Спірні правовідносини врегульовані МК України.

Відповідно до вимог ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як убачається з ч. ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та додаткових документів на вимогу митного органу наведено у ст.53 МК України.

Відповідно до вимог ст. 54 МК України визначено порядок проведення контролю правильності визначення митної вартості товарів органом доходів і зборів, його права обов’язки.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України.

Як убачається з ч. 3 ст. 54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Повідомляючи декларанта про необхідність надати додаткові документи митний орган має обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом.

Право витребовувати додаткові документи не означає безапеляційного неврахування наданих під час проведення консультацій документів та в процедурі підтвердження заявленої митної вартості товарів, що декларуються.

З аналізу приведених норм також вбачається наявність у митного органу обов'язку зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості перевірки розрахунку митної вартості на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Крім того, для витребування доказів на спростування наявності впливу взаємозв'язку покупця та продавця на митну вартість задекларованого товару митниця зобов'язана обґрунтувати обставини, які свідчать про ймовірність існування такого взаємозв'язку.

Наявні матеріали справи свідчать про таке.

Як вже зазначалося, 4 травня 2016 р. між позивачем та компанією «WERLAND INVEST LP» було укладено контракт № 04/05-16 (а.с. 17-22).

З метою митного оформлення товару, поставленого на виконання вимог контракту № 04/05-16, 20 грудня 2016 р. позивач подав до відповідача МД № 125150001/2016/710415, рахунки-фактури (інвойси), міжнародну автомобільну накладну (CMR), прайс-лист виробника, контракт, доповнення до контракту, договір про надання послуг митного брокера, пакувальний лист, декларацію про походження товару. Відповідно до зазначеної митної декларації товар був поміщений у митний режим імпорт. Митну вартість товару позивач визначив за основним методом (за ціною договору (контракту)).

Під час прийняття вказаної митної декларації позивача спрацювала Автоматизована система аналізу та управління ризиками за наступними профілями ризиків: 106-2 «витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів»; 105-2 «контроль правильності визначення митної вартості товарів».

Крім того, під час розмитнення товару інспектор відповідача дійшов висновку, що подані позивачем документи містять розбіжності, а також не містять повної інформації про митну вартість та її складові частини, у зв'язку з чим позивачу було надіслано електронне повідомлення з вимогою надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, передбачені п. 3 ст. 53 МК України, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов’язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (а.с. 162).

20 грудня 2016 р. позивач листом № 9 просив відповідача винести рішення щодо митної вартості товару раніше 10-денного терміну, у зв’язку із неможливістю надання документів стосовно підтвердження митної вартості (а.с. 141).

У цей же день відповідачем було винесено рішення №125150001/2016/10094/2, згідно з яким вартість задекларованого товару була визначена за резервним методом (а.с. 142-143) та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 125150001/2016/00196 (а.с. 146-147).

У подальшому, 20 грудня 2016 р. позивач подав до відповідача нову митну декларацію № 125150001/2016/710449, в якій відкоригував митну вартість товару з урахуванням рішення відповідача про коригування митної вартості, сплатив до державного бюджету всі митні платежі, у тому числі й різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною відповідачем, що підтверджуються відповідними відмітками на митній декларації (а.с. 27-32).

При вирішенні правомірності оскаржуваного рішення, судом враховано таке.

Як убачається з матеріалів справи, позивач при подачі митної декларації для підтвердження заявлених відомостей подав перелік документів для підтвердження митної вартості товару відповідно до ст.53 Митного кодексу України.

Проте, проаналізувавши подані позивачем документи відповідач дійшов до висновку, що є розбіжності у поданих декларантом відомостях та електронним повідомленням і витребував у позивача додаткові документи.

Зокрема:

- інформацію щодо страхових витрат, передбачених умовами поставки СРТ;

- прайс-лист не має відомостей про тривалість дії цінової пропозиції та виданий продавцем, а не виробником товарів.

Водночас, позивач стверджує, що всі складові вартості було включено до ціни товару, оскільки поставка здійснювалась на умовах СРТ згідно «Інкотермс 2010».

Згідно з вимогами п. 1.3 контракту № 04/05-16 умови контракту викладені у відповідності з Міжнародними правилами тлумачення термінів «Інкотермс» в редакції 2010 року, які застосовується, з урахуванням особливостей, пов’язаних з даним контрактом.

Відповідно до вимог п. 6.2 вказаного контракту вказано, що за згодою сторін договір з перевізником на перевезення товару може бути укладений, як продавцем так і покупцем, який самостійно обирає перевізника, укладає з ним договір перевезення, сплачує фрахт.

Тобто, вказані вище пункти контракту № 04/05-16 передбачають відступ від умов поставки СРТ щодо транспортування товару.

Як вже зазначалося, 24 лютого 2017 р. позивач подав до відповідача заяву про визнання заявленої митної вартості товару, оформленого за митними деклараціями з урахуванням додатково поданих документів № 2017/02-55 (а.с. 24-26).

Крім того, до вказаної заяви позивачем було долучено копії:

- платіжного доручення в іноземній валюті від 23 грудня 2016 р. № 11 (оскільки відповідно до вимог п. 7.2 контракту покупець здійснює 100% оплату товару в доларах США на відповідний рахунок протягом 90 днів, після отримання покупцем партії товару, тобто надати даний документ станом на 20 грудня 2016 р. не було можливості) (а.с. 33);

- листа «WERLAND INVEST LP» від 24 січня 2017 р., в якому дане товариство послалось на комерційну таємницю відносно надання посередницьких документів (договорів, рахунків і інших комерційних рахунків від його контрагентів) (а.с. 34);

- видаткових накладних та оборотно-сальдової відомості, згідно з якими позивачем було реалізовано поставлений товар (а.с. 35-36);

- прайс-листа від 14 грудня 2016 р., виданого «WERLAND INVEST LP» (а.с. 37-38);

- експертного висновку Житомирської торгово-промислової палати від 27 грудня 2016 р. № В-3872/5 (а.с. 39-41);

- митної декларації країни експортера, що підтверджує, що товар перевозиться на територію України зі складу продавця «WERLAND INVEST LP» (а.с. 42-43);

- калькуляції витрат на виготовлення продукції від виробника, що спростовує висновок про ненадання документів на підтвердження країни виробництва (а.с. 44-83);

- листа позивача від 25 січня 2017 р. № 25/01/003, в якому зазначено про те, що страхування товару не проводилось, оскільки умови контракту №04/05-16 не покладають на позивача обов’язку її страхувати, договорів на добровільне страхування вантажу не укладалось (а.с. 84).

До того ж стосовно прайс-листа суд зазначає, відсутність відомостей про тривалість дії цінової пропозиції та його видача продавцем, а не виробником товарів не може слугувати належною підставою для коригування митної вартості, заявленої позивачем.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позивачем 24 лютого 2017 р. було подано відповідачу заяву про визнання митної вартості № 2017/02-55 та додано до неї всі документи, які були зазначені у графі 33 рішення про коригування, а також доведено неможливість подання інших документів з огляду на їх відсутність, зокрема з приводу страхування, походження товару та оплати його перевезення, натомість відповідачем не спростовано інформацію, яка містилася у додатково наданих документах та не доведено, що на підставі цих документів неможливо підтвердити правильність зазначеної позивачем митної вартості товарів.

Доводи відповідача, що позивач жодних документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів у встановлені строки не подав є необґрунтованими, оскільки строк у 80 днів, визначений ст.55 МК України, пропущено не було. Використання можливості випуску товарів шляхом надання гарантій не позбавляє права апелянта на подання додаткових документів у зазначений строк для визнання заявленої митної вартості.

При вирішенні справи судом також враховано, що МК України чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребовування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів. А саме, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. Сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Ненаведення відповідачем у графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості товарів.

Крім того, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19 червня 2018 р. у справі № 826/6346/16.

З оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товарів за ціною договору. Отже, у відповідача під час прийняття вказаного рішення не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товарів позивачем - за ціною договору.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої митної вартості товару не встановлено, натомість, доказами, що містяться в матеріалах справи підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, поданих документів було достатньо для прийняття рішення на їх підставі.

Зокрема, наданими до митного оформлення документами визначалось: предмет поставки, умови поставки, порядок розрахунків, ціни на товар та інші. При цьому такі документи чітко визначали найменування товару, що підлягає поставці, його кількість та ціну; складові елементи такого товару із зазначенням, відносно кожного елемента складової: кількості товару, ціни, тому позиція митного органу, що надані позивачем документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів містять неповні відомості (у наданих документах містяться розбіжності) є необґрунтованою.

За таких обставин суд дійшов висновку про необґрунтованість використання відповідачем резервного методу визначення митної вартості товару, оскільки у нього були наявні всі правові підстави для визначення митної вартості імпортованого товару за першим методом - за ціною договору, вказані відповідачем недоліки не можуть бути підставою для коригування митної вартості товарів, тому позовні вимоги про скасування рішення №125150001/2016/01094/2, зобов'язання відповідача прийняти рішення щодо визнання заявленої декларантом митної вартості товару щодо товарів, які імпортуються за митною декларацією №125150001/2016/710415 та стягнення з відповідача на користь позивача суму переплачених податків та обов'язкових митних платежів в розмірі 56 272 грн 75 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Дана правова позиція викладена в постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2018 р. у справі № 810/2614/17.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, що і було зроблено позивачем.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, чого не було зроблено відповідачем.

Водночас, при вирішенні справи судом не може бути взяти до уваги посилання відповідача на те, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, оскільки воно спростовується наданими позивачем доказами.

Як убачається з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у сумі 4800 грн 00 коп.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Державної фіскальної служби України про коригування митної вартості від 20 грудня 2016 р. № 125150001/2016/010094/2.

Зобов'язати Київську митницю Державної фіскальної служби України прийняти рішення щодо визнання заявленої декларантом митної вартості товару щодо товарів, які імпортуються за митною декларацією від 20 грудня 2016 р. №125150001/2016/710415.

Стягнути з Київської митниці Державної фіскальної служби України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВІРАКС» суму переплачених податків та обов'язкових митних платежів в розмірі 56 272 (п'ятдесят шість тисяч двісті сімдесят дві) грн 75 коп.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Державної фіскальної служби України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВІРАКС» судові витрати у сумі 4800 (чотири тисячі вісімсот) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Виноградова О.І.