Рішення № 75138134, 03.07.2018, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження 2/235/1435/18

Справа №235/3243/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2018 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі : головуючого судді Хмельової С.М.

за участю: секретаря судового засідання Соловйової М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду № 7 м. Покровськ в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

До Красноармійського міськрайонного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що з відповідачем по справі він перебував у трудових відносинах з 27.01.1999 року по 16.09.2016 року, працював гірником очисного забою, машиністом гірничо-виємочних машин з повним робочим днем в шахті. Звільнено його було на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України через невідповідність виконуваній роботі за станом здоров’я.

06.11.2007 року позивача було травмовано на підприємстві під час виконання трудових обов’язків, а саме внаслідок обвалу породи він отримав закритий попереково-оскольчатий перелам н/3 правого стегна зі зміщенням.

Внаслідок отриманої травми позивач був вимушений проходити тривалі курси лікування що підтверджується копіями наданих ним медичних документів.

За даним фактом був складений акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, з формою Н-1 від 08.11.2007 року.

Крім того, згідно медичного висновку Центральної лікарсько-експертної комісії від 26 вересня 2017 року № 33/808 було встановлено наявність професійного характеру захворювання.

23 листопада 2017 року був складений акт причин виникнення хронічного професійного захворювання, згідно якому зазначено, що позивачу були встановлені діагнози: хронічна радикулопатія L5, S1 ліворуч в стадії неповної ремісії з помірними статико-динамічним порушеннями та больовим синдромом, хронічний бронхіт II ст., фаза затихаючого загострення, прикореневий та базальний пневмосклероз, JIH І-ІІ ст. (першого-другого ст.), хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з легким ступенем зниження слуху (II ст.) за класифікацією ОСОБА_3 та ОСОБА_4, захворювання професійні, встановлені вперше.

13.12.2017 року згідно довідки МСЕК позивачу за сукупністю було встановлено 65% втрати професійної працездатності безстроково, з яких 30% за радикулопатією вперше, 25% за хронічним бронхітом вперше, 5% за приглухуватістю вперше, та 5% повторно за трудовим каліцтвом 06.11.2007 року, визнаний інвалідом третьої групи з 13.12.2017 року безстроково.

Лікування за наслідками травми, отриманої при виконанні трудових обов’язків, та професійних захворювань позивач продовжує і зараз. Стан його здоров’я залишається досить тяжким, в зв’язку з чим він відчуває великий дискомфорт. Він і надалі потребує реабілітаційного лікування. Позивач вважає, що внаслідок нещасного випадку та професійних захворювань йому була заподіяна моральна шкода, яка полягає в тому, що після одержання травми та встановлення професійних захворювань, а також в подальшому він зазнав і продовжує зазнавати дуже сильного фізичного болю і страждань, після одержання інвалідності і втрати працездатності у нього змінилися умови життя, що тягнуть за собою зниження життєвої активності, систематичне нездужання і послаблення організму.

Все це разом вплинуло на його образ життя, на сімейний бюджет, оскільки для лікування необхідні чималі кошти. Внаслідок отримання травми та професійних захворювань він втратив нормальні життєві зв'язки і йому доводиться приймати додаткові зусилля для організації свого життя та життя своєї родини, він не може реалізовувати в повній мірі свої повсякденні заняття, звички та бажання. Вищевикладені обставини негативно відбиваються на його душевному стані. Він відчуває душевні страждання та переживання, у нього з’явилося почуття тривоги перед майбутнім, особливо з урахуванням незворотності наслідків отриманого ушкодження та тяжкого стану його здоров’я. У нього критичне відношення до себе, як до неповноцінного, в трудовому та соціальному відношенні, громадянина.

Заподіяну позивачу моральну шкоду він оцінює у 90 000 грн. Оцінюючи моральну шкоду в зазначену суму, він виходив з тривалості та глибини моральних та фізичних страждань, обставин, при яких його було травмовано, тяжкості травми, наслідків отриманих професійних захворювань, з безлічі негативних наслідків для нього, які виникли внаслідок отримання травми та професійних захворювань, а також незворотності значного погіршення стану його здоров’я.

Просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на його користь на відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 90000грн.

Ухвалою суду від 08 червня 2018 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач визнає позов частково в розмірі 26000грн. (із умовного розрахунку 400грн. за кожний відсоток втрати працездатності). Вказував, що позивач з 2013 року вже знав про свої захворювання, усвідомлюючи, що працюючи за своєю професією та в шкідливих умовах, його стан здоров’я буде погіршуватися ще більше, продовжував працювати у шкідливих умовах. Вважає, що саме цими діями позивачем було порушено ст.14 Закону України «Про охорону праці», в якій зазначено, що працівник зобов’язаний дбати про особисту безпеку і здоров’я, та п.2.11 «Колективного договору підприємства на 2015-2017р.р.» згідно з яким працівник повинен дотримуватися заходів особистої безпеки. Якщо внаслідок недбалості медичних працівників та внаслідок свідомого приховування позивачем фактів погіршення свого здоров’я у позивача під час медичних оглядів не було виявлено ознак професійних захворювань і якщо з цих причин зазначена вище особа не була своєчасно усунута ПАТ «ШУ «Покровське» від дії шкідливих факторів виробничого середовища, то це є також іншими обставинами, про які йдеться в статті 23 ЦК України і які повинен врахувати суд при визначенні розміру моральної шкоди. Крім того, позивачу виплачуються значні страхові виплати від Фонду соціального страхування, пенсія за віком та пенсія за інвалідністю. Справу просили розглянути без присутності представника.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем по справі з 27.01.1999 року, працював гірником очисного забою, машиністом гірничо-виємочних машин з повним робочим днем в шахті. 16.09.2016 року був звільнений за ст. 40 п.2 КЗпП України через невідповідність працівника виконуваній роботі за станом здоров’я (а.с.6-7).

06.11.2007 року позивача було травмовано на підприємстві під час виконання трудових обов’язків. За даним фактом було складено акт №71 про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом, за формою Н-1 від 08.11.2007 року (а.с.8-11).

Крім того, згідно акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання по формі П-4 від 27.11.2017 року, в пунктах 16, 17 якого вказано, що професійне захворювання виникло у зв’язку з тривалим періодом роботи в шкідливих умовах обумовлених впливом шкідливого фактора – фізичне навантаження, робоча поза; пил; шум. Причиною професійного захворювання є важкість праці: фізичне динамічне навантаження (за участю м’язів нижніх кінцівок та тулубу) – фактична величина 97,7Вт при нормативному значенні 90Вт; фізичне динамічне навантаження (за участю м’язів плечового поясу) – фактична величина 53,3Вт, при нормативному значенні 45Вт; маса вантажу, що підіймається та переміщується – фактична величина 15кг при нормативному значенні 30кг. Запиленість повітря робочої зони з вмістом діоксиду кремнію до 5% складала - 91,1мг/мЗ (ГДК 10мг/мЗ) протягом 85,0% часу робочої зміни. Шум від працюючого обладнання – 91дБА (ГДР 80 дБА). Робоча поза: перебування у наклонному положенні позі до 30 град. – фактичне значення 63% зміни при нормативному значенні 25%; нахили корпусу (кількість за зміну) фактична величина – 70 при нормативному значенні 100; переміщення у просторі (переходи) фактичне значення 1,4км при нормативному значенні 10 км (а.с.12-15).

Позивач неодноразово проходив курси лікування.

В період з 08.09.2017 року по 02.10.2017 року ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в Клініці професійних захворювань ДУ «Інститут медицини праці академії медичних наук України» з діагнозом: хронічна радикулопатія L5, S1 ліворуч в стадії неповної ремісії з помірними статико-динамічним порушеннями та больовим синдромом, хронічний бронхіт II ст., фаза затихаючого загострення, прикореневий та базальний пневмосклероз, JIH І-ІІ ст. (першого-другого ст.), хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з легким ступенем зниження слуху (II ст.) за класифікацією ОСОБА_3 та ОСОБА_4, захворювання професійні, встановлені вперше (а.с.18).

Згідно медичного висновку Центральної лікарсько-експертної комісії про наявність (відсутність) професійного характеру захворювання від 26 вересня 2017 року №33/808 ОСОБА_1 встановлено діагноз: хронічна радикулопатія L5, S1 ліворуч в стадії неповної ремісії з помірними статико-динамічним порушеннями та больовим синдромом, хронічний бронхіт II ст., фаза затихаючого загострення, прикореневий та базальний пневмосклероз, JIH І-ІІ ст. (першого-другого ст.), хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з легким ступенем зниження слуху (II ст.) за класифікацією ОСОБА_3 та ОСОБА_4, захворювання професійні, встановлені вперше (а.с.23).

Згідно довідки МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги та довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 13.12.2017 року ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності, причина інвалідності – професійне захворювання, огляд проведено первинно-повторно, інвалідність встановлена безстроково. Ступінь втрати працездатності у відсотках за сукупністю складає 65%. Потребує в медикаментозному лікуванні за профзахворюваннями, наслідками трудового каліцтва, санаторно-курортному лікуванні (а.с.20).

Відповідно до ст.ст.1, 3 ст. 43, ч. 1 та 2 ст. 46 Конституції України Україна як соціальна держава, зміст і спрямованість діяльності якої визначають права і свободи людини та їх гарантії, проголосила право громадян на належні, безпечні і здорові умови праці, соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника.

Правовідносини сторін регулюються статтею 273-1 КЗпП України, за якою відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.

Відповідно до роз'яснень, наданими в п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року № 5, відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до ч.1 ст.153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких частиною 2 вказаної статті цього Кодексу покладено на власника або уповноважений ним орган.

До юридичного складу, що є підставою відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди роботодавцем, є моральні страждання робітника, втрата нормальних життєвих зв’язків та необхідність для працівника докладання додаткових зусиль для організації свого життя.

Вина роботодавця не відноситься до обов’язкових умов для настання відповідальності за спричинення працівнику моральних страждань під час виконання своїх трудових обов’язків.

Згідно ст. 38 Гірничого закону України до обов’язків гірничого підприємства відноситься відшкодування шкоди, завданої фізичній особі.

Стаття 1168 Цивільного кодексу України передбачає, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1-рп/2004 від 27 січня 2004 року за наявності у потерпілого стійкої втрати професійної працездатності висновок МСЕК про факт спричинення моральної шкоди не потребується. Позивачу висновком МСЕК встановлена стійка втрата професійної працездатності, отже нема необхідністі встановлення факту заподіяння позивачу моральної шкоди висновком МСЕК. Ушкодження здоров’я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов’язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють моральні та фізичні страждання.

В рішенні Конституційного Суду України зазначено, що відповідно до статей 23, 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на

охорону здоров'я тощо.

Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Згода позивача на працю в тяжких умовах праці, не знімає обов’язку та відповідальності з відповідача за забезпечення належних умов праці.

Статтею 160 КЗпП України передбачено, що постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладається на власника.

Стаття 173 КЗпП України передбачає, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Також роботодавець здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва,використання засобів колективного та індивідуального захисту, виконання робіт відповідно до вимог з охорони праці, та несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Суд вважає, що саме діями відповідача спричинені моральні страждання, пов`язані із нещасним випадком на виробництві, який є прямим наслідком небезпечних умов праці на підприємстві відповідача.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

При встановленні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, суд виходить з принципів розумності та справедливості, враховує фактичні обставини справи: тяжкість ушкодження здоров'я, глибину, характер і тривалість страждань, наявність вимушених змін у його життєвих стосунках. Також, для визначення розміру відшкодування моральної шкоди, визначальним є необхідність у медикаментозному лікуванні позивача, якому для відновлення стану здоров’я потрібен певний час та грошові кошти.

Позивач достатньо аргументував у позовній заяві моральні страждання, які спричинені йому внаслідок нещасного випадку на виробництві. Факт спричинення моральної шкоди позивачу, яка полягає в душевних стражданнях, яких він зазнав і зазнає у зв'язку з ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, неможливість його відновлення, порушенні нормальних життєвих зв'язків внаслідок неможливості продовжувати активне життя, обмеженням умов праці, у судовому засіданні доведений дослідженими письмовими доказами по справі, довідки МСЕК, медичними документами. Сам факт ушкодження здоров'я, що призвело до втрати працездатності, свідчить про наявність моральних страждань.

З урахуванням конкретних обставин справи, суд вважає, що сума, яку просить стягнути позивач, надмірна, і визначає розмір грошової компенсації за спричинену моральну шкоду у розмірі 55000 гривень.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI, позивачі за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також смертю фізичної особи звільняються від сплати судового збору.

Частина 6 ст.141 ЦПК України, передбачає, що якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача в дохід держави, становить 704,80 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.153, 233, 234, 237-1 КЗпП України, ст. ст. 4, 5, 10, 12, 81, 89, 141, 223, 265, 279 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», код ЄДРПОУ 13498562, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у якості відшкодування моральної шкоди 55000 (п’ятдесят п’ять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», код ЄДРПОУ 13498562, на користь держави судовий збір 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

В судовому засіданні 03 липня 2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення виготовлено 06 липня 2018 року.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське», місцезнаходження: Донецька область, м. Покровськ, пл. Шибанкова, буд.1а, код ЄДРПОУ 13498562.

Суддя