Ухвала суду № 75137811, 06.07.2018, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа №263/7038/18

Провадження № 1-кс/263/4038/2018

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2018 року місто Маріуполь

Слідчий суддя Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області ОСОБА_1, при секретарі Соколовій О.Б., за участю прокурора Ігнатолі Д.В., захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3, підозрюваного ОСОБА_4, розглянувши матеріали клопотання слідчого в ОВС другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Донецької області ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, працюючого директором державної установи «Донецька обласна фітосанітарна лабораторія», офіційно не одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, який мешкає за адресою: Донецька область, м.Маріуполь, пр.Будівельників, 189-45,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України,

ВСТАНОВИВ: У провадженні другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Донецької області перебуває кримінальне провадження №42016050000001143 від 26.10.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368, ч. 1 ст. 369, ч. 2 ст. 191 КК України.

24 травня 2018 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а сааме, у тому, що він будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, діючи умисно, з корисливих мотивів, використовуючи службове становище, одержав неправомірну вигоду для себе в інтересах того, хто її надав, за вчинення ним певних дій.

Так, у повідомленні про підозру вказано, що ОСОБА_4 22.05.2018 у період часу з 18:30 год. до 18:42 год., знаходячись за адресою: вул. Харлампієвська, буд. 15, м. Маріуполь Донецька область, у приміщенні магазину «Вітязь», в якому здійснює господарську діяльність його мати ОСОБА_6, в порушення покладених на нього обов’язків, діючи з корисливих мотивів, одержав неправомірну вигоду від представників ТОВ УТА «Логістик» в сумі 18800 грн. за безперешкодне отримання позитивного висновку проведених фітосанітарних процедур об’єкту карантинного дослідження - зернових культур.

Наявність підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого правопорушення обґрунтована зібраними у кримінальному проваджені доказами, а саме: протоколами допитів ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, протоколом огляду та вручення грошових коштів свідку ОСОБА_10, протоколом огляду, проведеного в приміщенні ТОВ «ФК «Магнат», під час якого було вилучено предмет неправомірної вигоди, протоколом обшуку приміщення ТОВ «ВІТЯЗЬ», матеріалами проведених під час слідства негласних слідчих (розшукових) дій та іншими матеріалами кримінального провадження.

30 травня 2018 року до суду надійшло клопотання слідчого в ОВС другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Донецької області про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4

Клопотання слідчого обґрунтовано тим, що при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно врахувати наявні обґрунтовані ризики, передбачені, ч.1 ст.177 КПК України, а саме, можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки він матиме можливість отримати перепустку та виїхати на тимчасово непідконтрольну владі України територію Донецької та Луганської областей, усвідомивши тяжкість покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих злочинів. Крім того, ОСОБА_4 може незаконно вплинути на свідків у даному кримінальному провадженні, а також іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, перекручувати або знищувати речові докази, збирання та перевірка яких проводиться у кримінальному провадженні.

08.06.2018р. постановою слідчого в ОВС другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Донецької області ОСОБА_5 досудове розслідування у даному кримінальному провадженні було зупинено у зв’язку з тяжким захворюванням підозрюваного.

06.07.2018р. досудове розслідування в даному кримінальному провадженні було відновлено слідчим.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав у повному обсязі з підстав, вказаних слідчим, просив у разі обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто, в сумі 140 960 грн. Повідомив, що відомостей про намагання підозрюваного переховуватися від слідства або вчиняти незаконний тиск на учасників кримінального провадження та іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню у сторони обвинувачення не має. Крім того, прокурор у своїй промові посилався на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Летель’є проти Франції», у якому зазначено, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув’язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Проте прокурор не обґрунтував необхідність застосування саме цього рішення ЄСПЛ під час розгляду клопотання слідчого та не повідомив, за яких обставин ЄСПЛ ухвалив вказане рішення.

Захисник ОСОБА_2 у судовому засіданні зазначив, що підозру вважає необґрунтованою, оскільки допити трьох свідків та протокол проведеного обшуку не підтверджують отримання грошових коштів ОСОБА_4, грошові кошти у останнього не вилучалися. Зазначив, що ОСОБА_4 раніше не судимий, перебуває у цивільному шлюбі, має на утриманні малолітню дитину, має постійне місце роботи та проживання, тяжко хворіє, у зв’язку з важким станом здоров’я перебував у лікарнях у м.Маріуполі та м.Києві. Вказав, що прокурором не доведено, чому інші запобіжні заходи не достатні для застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. З дня повідомлення про підозру, на ОСОБА_4 не було покладено ніяких процесуальних обов’язків, однак, він переїжджав з лікарень в різних містах України та мав можливість або впливати на свідків або переховуватися від органів досудового розслідування, однак, нічого для цього не робив та підтверджень таким діям ОСОБА_4 стороною обвинувачення не представлено. ОСОБА_4, вважаючи себе невинним, буде намагатися довести свою невинуватість та спростувати підозру у скоєнні інкримінованого злочину, факти вчинення ним кримінального правопорушення відсутні. Просив відмовити у задоволенні клопотання та, в разі обрання запобіжного заходу, обрати запобіжний захід не пов’язаний з триманням під вартою.

Захисник ОСОБА_3 в повному обсязі підтримала доводи захисника ОСОБА_2 та додатково зазначила, що вважає підозру необґрунтованою, оскільки у ОСОБА_4 не було можливості впливати на роботу працівників «Донецька обласна фітосанітарна лабораторія», тому просила відмовити в задоволенні клопотання слідчого та обрати підозрюваному запобіжний захід у виді особистого зобов’язання.

Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав думку захисників. Додатково зазначив, що отримує заробітну плату у розмірі 6000 грн. та пенсію по інвалідності у розмірі 2000 грн., проживає у власній однокімнатній квартирі, за яку виплачує кредит, автомобіля не має, але іноді користується автомобілем «Фольксваген Пассат», який належить його товаришу. Повідомив, що на даній посаді директора державної установи «Донецька обласна фітосанітарна лабораторія» перебуває з лютого 2018 року.

Вивчивши клопотання слідчого та матеріали додані до клопотання, з'ясувавши думку осіб, що беруть участь у його розгляді, зокрема, міркування прокурора щодо доведеності наданими слідчому судді доказами обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, доводи підозрюваного та його захисників, проаналізувавши та зіставивши результати розгляду клопотання слідчого між собою та в сукупності з наданим до клопотання обґрунтуванням, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.185 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігати ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Згідно зі ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, інших учасників цього ж кримінального провадження; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Крім того, статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров’я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

У матеріалах провадження достатньо наявних даних, які вказують на факти, що ОСОБА_4 міг вчинити інкриміноване правопорушення і такі є переконливими для суду.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, а саме питань, пов’язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, то слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначає, що причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.

Суд враховує дані про особу ОСОБА_4, який раніше не судимий, має міцні соціальні зв’язки в м.Маріуполі, має постійне місце проживання, де проживає разом з родиною - цивільною дружиною та малолітньої дитиною (3 міс.), працевлаштований. Відомості про переховування від органу досудового розслідування, про перешкоджання кримінальному провадженню, про вчинення інших кримінальних правопорушень суду стороною обвинувачення не надані, що підтвердив і прокурор в судовому засіданні під час розгляду клопотання. Крім того, суд враховує, що підозрюваний самостійно без жодного примусу, не будучи затриманим, з’явився до суду для розгляду даного клопотання. З моменту пред’явлення підозри - 24.05.2018р. ОСОБА_4, не маючи жодних покладених на нього обов’язків, не переховувався від слідства, не намагався якимось чином вплинути на хід досудового розслідування тощо, перебував у лікарнях на стаціонарному лікуванні з приводу хвороби серця, має незадовільний стан здоров’я, що підтверджується відповідними довідками та виписками з історій хвороб, наданих суду стороною захисту.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (рішення Європейського суду з прав людини Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії), § 106). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв’язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення Європейського суду з прав людини Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови) § 58). Цей ризик також зменшується зі збігом часу. У той же час серйозність покарання є релевантною обставиною та тяжкість обвинувачення сама по собі не може служити виправданням попереднього ув’язнення особи.

Ризик того, що обвинувачений буде перешкоджати належному відправленню судочинства не може оцінюватись абстрактно. У справі Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови) від 4 жовтня 2005 року Європейський суд з прав людини вказав, що факт такого перешкоджання має бути підтверджено доказами.

Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає, що з урахуванням займаної ОСОБА_4 на даний час посади, від якої він не відсторонений, дійсно наявний ризик того, що підозрюваний може намагатися впливати на хід досудового розслідування, вчиняти вплив на свідків тощо, однак, органом досудового розслідування та прокурором в судовому засіданні не доведено, що більш м’який запобіжний захід буде недостатнім для запобігання вказаного ризику.

При цьому, суд вважає, що прокурором не доведено ризиків щодо можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, враховуючи вищевикладені обставини та позицію Європейського суду з прав людини.

Таким чином, зважаючи на правову позицію, викладену в рішенні Європейського суду з прав людини «Харченко проти України», відповідно до якої при розгляді клопотання про обрання або ж продовження строку тримання під вартою обов’язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів, слідчий суддя зобов’язаний розглянути питання можливості застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 альтернативних запобіжних заходів, не пов’язаних з триманням під вартою.

При цьому слідчий суддя вважає недоречним посилання прокурора в даному випадку на рішення Європейського суду з прав людини «Летель’є (Letellier) проти Франції» від 26.06.1991р., порушеного за скаргою громадянки ОСОБА_11Летель’є з приводу порушення їх прав під час розслідування кримінального провадження за її обвинуваченням у співучасті у вбивстві її чоловіка, оскільки з п.51 вказаного рішення вбачається, що суд визнав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства та соціальні наслідки, які роблять виправданим попереднє ув’язнення протягом певного часу. При виключних обставинах цей момент може бути врахований у світлі Конвенцій, в будь-якому випадку в тій мірі, у якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину. Однак, цей фактор можливо вважати виправданим та необхідним лише тоді, коли маються підстави стверджувати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок або, якщо цей порядок дійсно знаходиться під загрозою. Попереднє ув’язнення не повинно випереджати покарання у виді позбавлення волі та не може бути "формою очікування" обвинувального вироку. Суд констатував, що в даному випадку такі умови не були виконані. Обвинувальні палати абстрактно підійшли до необхідності продовження строку тримання під вартою, обмежившись лише урахуванням тяжкості злочину.

Враховуючи, що ОСОБА_4 не був затриманий, а прокурор не довів в судовому засіданні, що наслідки не обрання відносно нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою порушить публічний порядок або цей порядок дійсно знаходиться під загрозою, суд не застосовує в даному випадку висновки, викладені у рішенні Європейського суду з прав людини «Летель’є (Letellier) проти Франції» від 26.06.1991р.

Відповідно до ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м’який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов’язки, передбачені частиною п’ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

За змістом ст.176 КПК України найбільш м’яким запобіжним заходом є особисте зобов’язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

За змістом ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Зважаючи на викладене, враховуючи кожну обставину окремо та в сукупності, проводячи оцінку поданих доказів, беручи до уваги мету і підстави застосування запобіжних заходів, що передбачені ст.177 КПК України, слід дійти висновку про відмову у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 та наявність підстав для застосування до підозрюваного запобіжного заходу менш суворого, ніж утримання під вартою, як просила сторона обвинувачення, а саме, у виді домашнього арешту, в межах строку досудового розслідування.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 177, 178, 182, 183, 194 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання слідчого в ОВС другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Донецької області ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 – відмовитии.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до 19 серпня 2018 року, включно.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_4, обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме:

- прибувати по першому виклику до службової особи на визначений нею час;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця свого проживання;

- не залишати місце постійного проживання - Донецька область, м.Маріуполь, пр.Будівельників, 189-45, цілодобово, без дозволу слідчого, прокурора, або суду, за винятком необхідності отримання медичної допомоги;

- утримуватися від спілкування зі свідками з приводу обставин вчинення інкримінованого злочину;

- уникати відвідування будівлі державної установи «Донецька обласна фітосанітарна лабораторія», а також уникати спілкування з посадовими та службовими особами державної установи «Донецька обласна фітосанітарна лабораторія»;

- здати на збереження до відповідних органів державної влади паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в’їзд в Україну (за наявності).

Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4, що в разі не виконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід і накладено грошове стягнення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на співробітників Центрального ВП ГУНП України в Донецькій області.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Донецької області протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя О.М.Томілін