Рішення № 75137336, 02.07.2018, Волноваський районний суд Донецької області

221/2553/16-ц

2/221/281/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2018 року м.Волноваха

Волноваський районний суд Донецької області у складі: головуючого – Овчиннікової О.С.,

при секретарі - Москаленко А.А.,

за участю представника позивача - не з"явився,

представника відповідача - не з"явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу в залі суду м.Волноваха за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому зазначив, що він має загальний трудовий стаж роботи з 1975 року до 1996 року - на підприємствах вугільної промисловості зі шкідливими умовами праці – Шахтоуправління імені «Газети Правда» «Донецьквугілля» . 29.12.1976 року під час виконання трудових обов»язків він отримав трудове каліцтво : о 23.00 годині під час прибирання породи керував лебідкою БС-4П. Під час руху ковша заклинив канат, внаслідок чого стався ривок і розворіт лебідки, яка збила його з ніг та травмувала праву ногу. У лікарні було встановлено діагноз: закритий перелом обох кісток правої гомілки без зміщення. Висновком МСЕК від 27.05.2003 року позивачу вперше встановлено втрату 25 % відсотків професійної працездатності безстроково в зв»язку з трудовим каліцтвом. Тривалий час знаходився на лікуванні. На теперішній час йому важко рухатися та пересуватися, він не може виконувати деякі роботи вдома, не може повністю відновити стан здоров»я, не має можливості отримати підвищення на роботі, оскільки частина робочих професій через каліцтво для нього закрита, - все це спричиняє йому моральні страждання, тому він просив стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду в сумі 25000 гривень.

В судове засідання позивач та його представник не з»явилися, позивач у позові вказав про розгляд справи без його участі, за участю представника. Представник позивача подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача належним чином повідомлений про дату та місце розгляду, в судове засідання не з»явився, тому суд ухвалює рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що первинним оглядом МСЕК 27.05.2003 року позивачу встановлено 25% втрати професійної працездатності безстроково в зв"язку з трудовим каліцтвом 29.12.1976 року.

З наданого акту № 122 від 30.12.1976 року форми Н-1 встановлено, що на шахті ім.Газети «Правда» в м.Донецьку ОСОБА_1 , проходчик, 29.12.1976 року близько 23.00 години годині під час прибирання породи керував лебідкою БС-4П. При русі ковша, заклинив канат, в результаті чого стався ривок і розвертання лебідки, яка збила його з ніг та травмувала праву ногу. Причина нещасного випадку - неякісне кріплення лебідки.

На а.с. 28 містяться заперечення на позовну заяву, подані представником відповідача, де він вказує, що позов не підлягає задоволенню, оскільки статтею 9 Закону України "Про оплату праці" визначено, що відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування України відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Законом України від 28.12.2014, №77-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., N46 - 47, ст. 403 із наступними змінами) внесені зміни та ОСОБА_2 викладений в новій редакці з назвою «ОСОБА_2 України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування».

Відповідно до частини 7 статті 36 вказаного Закону, страхові виплати складаються з:

1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата);

2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого);

3) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;

4) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

ОСОБА_2 набрав законної сили 1 січня 2015 року.

Положеннями ч.8 ст.36 Закону передбачено, що відшкодування моральної шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень Цивільного Кодексу України та Кодексу Законів про працю України.

Оскільки позивач звернувся до суду 14.05.2016 року, після набрання Законом чинності, він не має права на відшкодування моральної шкоди Фондом.

Відповідно до положень ЗУ "Про загальнообов*язкове державне соціальне страхування" в редакції від 01.01.2015 року, обов*язок відшкодування моральної шкоди покладено на підприємство незалежно від часу настання страхового випадку.

На момент встановлення позивачеві втрати працездатності МСЕК ( 27.05.2003 року), відповідальності відповідача за моральну шкоду немає, тому правових підстав для стягнення морпльної шкоди не існує.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України, відшкодування моральної (немайнової шкоди) покладається на власника або уповноважений їм орган незалежно від форми власності, виду діяльності або галузевої приналежності і проводиться власником або уповноваженим їм органом у випадку , якщо порушення законних прав працівника привели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв*язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Представник позивача у відповідь на відзив представника відповідача надав пояснення, якими вказував, що спірні правовідносини виникли у 2003 році, у період дії Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", до внесення змін Законом від 23.02.2007 року № 717-V та Законом від 28.12.2014 року № 77, тому застосуванню підлягає ОСОБА_2, що діяв на час їх виникнення. Зокрема, послався на висновок Верховного Суду України у постанові від 11.05.2016 року, відповідно якого, та, відповідно до ст.5 Цивільного Кодексу України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

За змістом підпункту «е» пункту 1 частини 1 статті 21 Закону "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні зокрема й грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

Частиною 3 ст. 34 вказаного Закону встановлено обов*язок саме Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодовувати моральну (немайнову) шкоду, заподіяну умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності. Відшкодування здійснювалося у вигляді одноразової страхової виплати незалежно від інших видів страхових виплат. Сума страхової виплати за моральну (немайнову) шкоду визначалася в судовому порядку. При цьому сума страхової виплати не могла перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, незалежно від будь-яких інших страхових виплат.

Рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2004 року по справі 1-9/2004 року у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (справа про відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування) роз*яснено, що в аспекті конституційного звернення положення частини третьої статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"( 1105-14) треба розуміти як визначення порядку, процедури та розмірів відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної (немайнової) шкоди, заподіяної умовами виробництва, в окремому випадку-лише у разі відсутності втрати потерпілим професійної працездатності. Зазначене положення не виключає обов'язку Фонду відшкодовувати моральну шкоду, заподіяну умовами виробництва, в інших випадках, коли здійснення права застрахованих на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної умовами виробництва, має забезпечуватися Фондом на підставі статей 1, 5, 6, 13, 21 та частини третьої статті 28 цього Закону ( 1105-14 ) всім потерпілим, у тому числі в разі тимчасової, стійкої часткової чи повної втрати професійної працездатності. Під шкодою, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, треба розуміти таку шкоду, за якої не втрачається здатність працівника до роботи за своєю професією (фахом) і кваліфікацією або за іншою адекватною їй професією (фахом). Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до

виконання на території України, остаточним і не може бути

оскаржене.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що до правовідносин, що виникли між сторонами у травні 2003 року, тобто, з часу встановлення позивачеві втрати працездатності МСЕК, підлягає застосуванню ОСОБА_2 України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", в редакції, що діяла станом на 27.05.2003 року, на підставі якого позивач має право на отримання одноразової страхової виплати з відшкодування моральної шкоди, тому його позовні вимоги підлягають задоволенню частково: з урахуванням ступеня втрати професійної працездатності та обставин справи необхідно стягнути з відповідача 8 тисяч гривень моральної шкоди.

На підставі пп.”е” п.1 ч.1 ст. 21 , ч.3 ст. 28 Закону України від 23 вересня 1999 року „Про загальнообов”язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” № 660-ІV від 03.04.2003 року, п. 5 Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” зі змінами , внесеними згідно з Постановою № 5 від 25.05.2001 року, керуючись ст.ст. ст.ст. 12, 76-81, 89, 95, 133, 141, 263 -265ЦПК України,

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про стягнення моральної шкоди, задовольнити частково.

Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 8 ( вісім ) тисяч гривень.

Позивач: ОСОБА_1, 25.10.1953 року нараодження, НОМЕР_1 виданий 23.11.2007 року Пролетарським РВ ДМУ ГУМВСУ в Донецькій області, адреса: м.Донецьк, вул.Федько, 4/22, поштовий індекс 83034.

Відповідач:Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, ЄДРПОУ 41325231, місцезнаходження: м.Слов*янськ Донецької області, вул.Свободи, 5 , поштовий індекс 84122.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області шляхом подачі до Волноваського районного суду Донецької області апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.С.Овчиннікова