Постанова № 75137033, 02.07.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 147/1009/17

Провадження № 22-ц/772/1198/2018

Категорія: 48

Головуючий у суді 1-ї інстанції Волошин І. А.

Доповідач:Копаничук С. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2018 рокуСправа № 147/1009/17м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого : Копаничук С.Г.

Суддів: Кучевського П.В., Якименко М.М.

при секретарі Богацькій О.М.

за участю ОСОБА_3, її представника адвоката ОСОБА_4,

ОСОБА_5

учасники справи:

позивач: ОСОБА_3

відповідач: ОСОБА_5

третя особа орган опіки та піклування Тростянецької РДА

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Тростянецького районного суду від 30.03.2018 року, ухваленого о 14 год. 42 хв. в приміщенні Тростянецького районногосуду суддею Волошиним І.А. у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, за участю третьої особи органу опіки та піклування Тростянецької РДА, про надання дозволу на виготовлення проїзного документа дитині для виїзду за кордон та виїзд за кордон без згоди батька,

В с т а н о в и л а :

17.10.2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, за участю третьої особи органу опіки та піклування Тростянецької РДА, про надання дозволу на виготовлення проїзного документа дитині для виїзду за кордон та виїзд за кордон без згоди батька.

Зазначила, що вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. Від даного шлюбу у них народилася дочка ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Тростянецького районного суду від 19.03.2012 року шлюб між сторонами було розірвано. Дитина залишилася проживати з матір'ю. 16.05.2013 року вона уклала шлюб із ОСОБА_7 та у них народився син. Зазначає, що у неї є можливість та намір поїхати на відпочинок до моря, щоб оздоровити дітей, повести на екскурсію до інших країн, зокрема до Польщі, Франції, Німеччини, але відповідач відмовився надати свою згоду на оформлення проїзних документів та згоду на виїзд за межі України їхній доньці. Вважає, що не даючи згоду на виїзд за кордон ОСОБА_5 діє в супереч інтересам дитини, адже дитина виховується в родині і позивач не може поїхати без неї, це буде психологічною травмою для дитини, ні ОСОБА_3, ні її чоловік не ділять дітей, а діють лише в їх інтересах. Відповідач бере участь лише в матеріальному забезпеченні дитини, за рішенням суду з нього проводиться стягнення аліментів, але він не спілкується з донькою з 2012 року, не цікавиться її життям, не бажає приймати участь у її вихованні.

Просила надати ОСОБА_6, до 16-ти річного віку, дозвіл на безперешкодний виїзд за межі України та виїзд за кордон без згоди її батька ОСОБА_5 в супроводі матері ОСОБА_3 або іншої уповноважено особи з часу постановлення рішення до досягнення дитиною 16-річного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1, надати дозвіл на замовлення та виготовлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон на ім'я ОСОБА_6

Рішенням Тростянецького районного суду від 30.03.2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_5, третьої особи органу опіки та піклування Тростянецької РДА, про надання дозволу на виготовлення проїзного документа дитині для виїзду за кордон та виїзд за кордон без згоди батька - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить зазначене рішення суду скасувати через порушення судом норм матеріального і процесуального права ,а по справі ухвалити нове рішення яким позов задовольнити. зазначила, що судом допущено неповне з'ясування обставин ,що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального права. Вважає, що суд не звернув увагу, що відповідач бере участь лише в матеріальному забезпеченні дитини , але не добровільно , а за рішенням суду. Крім того, судом не було взято до уваги інтереси дитини, її право на виготовлення проїздних документів, у зв'язку з вона позбавлена можливості виготовити документи, яка надають право в подальшому поїхати дитині для оздоровлення за межі України тимчасово

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Відповідно до п.п.8,9 Розділу Перехідні положення ЦПК України в редакції Закону № №2147 від 03.10.2017 року до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується. Справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно ч.3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, представника заінтересованої особи, перевіривши матеріали справи, рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що останню слід залишити без задоволення.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду відповідає.

Суд першої інстанції встановив, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який було між ними розірвано, що підтверджується рішенням про розірвання шлюбу від 19.03.2012 року. Сторони є батьками ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає разом з позивачкою.

16.05.2013 року позивач зареєструвала шлюб з ОСОБА_7, в зв'язку з чим змінила прізвище на ОСОБА_3.

Рішенням Тростянецького районного суду від 05.05.2011 року з відповідача на користь позивача стягуються аліменти на дочку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно до досягнення дитиною повноліття, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 22.03.2010 року.

Згідно висновку №01-31/3481 від 11.12.2017 року, орган опіки та піклування Тростянецької РДА вважає доцільним тимчасовий виїзд дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, за кордон без згоди батька та виготовлення проїзних документів.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що надання дозволу на постійне безперешкодне перетинання та виїзду дитини за кордон без згоди та супроводу батька, як просить ОСОБА_3, без зазначення часу його початку і закінчення, суперечить чинному законодавству, що визначає рівність прав та обов'язків батьків відносно виховання дитини, що може призвести до фактичного позбавлення батька дитини передбаченої законодавством можливості брати участь у її вихованні та можливості спілкування з нею.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції у зв'язку з наступним.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Відповідно до ч. 2, ч. 4 ст. 150 Сімейного Кодексу України, ч. 1, ч. 2 ст. 255 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані поважати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини, а мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Згідно ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Питання виховання дитини за вимогами ст. 157 СК України вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального і соціального розвитку.

Як вбачається зі ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» батько та мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до ст. 313 Цивільного Кодексу України, фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), опікунів і в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.

Згідно ст. 7 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», п. 16, п. 18 «Правил оформлення і видачі паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини, їх тимчасового затримання та вилучення» самостійний виїзд за кордон дітей, які не досягли 18-річного віку, здійснюється за нотаріально засвідченою згодою батьків. За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього за кордон може бути дозволений на підставі рішення суду.

Тимчасовий виїзд малолітньої дитини за межі України повинен відбуватись лише за погодженням з іншим з батьків, оскільки такий переїзд спричиняє зміну режиму спілкування дитини з іншим із батьків, порядок участі у вихованні дитини, зміну звичайного соціального, культурного, мовного середовища дитини, що впливає на її подальше життя, розвиток і виховання.

Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» регулює конкретний (одноразовий) виїзд дитини за кордон із визначенням його початку й закінчення.

Виходячи з положень зазначених норм матеріального права дозвіл на виїзд неповнолітньої дитини за межі України в супроводі одного з батьків за відсутності згоди другого з батьків на підставі рішення суду може бути наданий на конкретний одноразовий виїзд з визначенням його початку й закінчення.

Надання дозволу на необмежений виїзд дитини за кордон без дозволу одного з батьків за рішенням суду законодавством не передбачено та суперечить положенням цього Закону та статтей 141, 153, 157 СК України.

Суд вірно встановив обставини у справі ,належним чином перевірив та оцінив надані докази у їх сукупності, вірно визначив спірні правовідносини та застосував норми права та дійшов у даному випадку підставного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд позбавив позивачку можливості виготовити проїздні документи для виїзду за кордон доньки, є безпідставними, оскільки позивачка, звертаючись з позовом про надання дозволу на виготовлення проїзного документа дитині для виїзду за кордон та виїзд за кордон без згоди батька, не вказала конкретний період виїзду дитини за кордон із визначенням його початку й закінчення.

Доводи апеляційної скарги про невірність висновків суду та невідповідність їх обставинам справи є безпідставними, так як не ґрунтуються на вимогах законодавства.

Рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та без порушень процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

П о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Тростянецького районного суду від 30.03.2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду на протязі тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Копаничук С.Г.

Судді: Кучевський П.В.

Якименко М.М.

Згідно з оригіналом:

Суддя: Копаничук С.Г.