Постанова № 7513656, 23.12.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2009 р.                                                                       справа № 2а-21509/09/0570

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Галатіної О.О.

при секретарі                                                  Овчаренко О.М.

за участю:

представника позивача                              Красильникової С.О.

представника відповідача                              Чугуненко О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства „Селидіввугілля” до Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення та недійсними повідомлень, суд,-

ВСТАНОВИВ:

          До Донецького окружного адміністративного суду звернулося Державне підприємство „Селидіввугілля”з адміністративним позовом до Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення та недійсними повідомлень.

          В обґрунтування позову позивач вказав, що 12.11.2009 р. працівниками відповідача була проведена невиїзна документальна перевірка позивача стосовно своєчасності сплати за користування надрами, про результати якої було складено акт № 708\159-15\33426253 від 12.11.2009 р.

          На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення – рішення від 24.11.2009 р. № 0001021840\0, предметом якого визначено податкове зобов’язання за користування надрами загальною сумою 136096,00 грн. у вигляді штрафної (фінансової) санкції.

          Крім того, позивач повідомляє, що ним були отримані від відповідача повідомлення, якими відповідач сповістив його про зарахування сплачених позивачем сум податкових зобов’язань з плати за користування надрами на погашення податкового боргу та пені згідно з абз. 2 п. п. 16.3.3 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

          Позивач не погоджується зі спірним податковим повідомленням – рішенням та повідомленнями відповідача, а тому просить суд визнати податкове повідомлення – рішення від 24.11.2009 р. № 0001021840\0 недійсним частково на суму 130274,86 грн., а також визнати недійсними повідомлення № 105210010226599 від 11.09.2009 р. та № 105210010233207 від 09.10.2009 р.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, на їх задоволенні наполягав.

Представник відповідача в судовому засіданні з позовом не погодився, просив суд у його задоволенні відмовити, зазначивши, що 12.11.2009 р. було проведено невиїзну документальну перевірку згідно п. 1 ст. 11 Закону України від 14.12.1990 р. № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» (зі змінами та доповненнями) з питання погашення позивачем зобов’язань зі збору за користування надрами за 4 квартал 2008 року, за результатом якої встановлені порушення податкового законодавства, а саме: п. п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (зі змінами та доповненнями), так як позивачем, на думку відповідача, несвоєчасно сплачуються погоджені суми податкового зобов’язання зі збору за користування надрами.

У зв’язку з цим, на підставі п. п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (зі змінами та доповненнями) за затримку сплати більше 90 календарних днів від граничного терміну сплати було нараховано штрафну санкцію у розмірі 50 % у сумі 136096,00 грн.

Таким чином, відповідач вважає, що спірні податкове повідомлення – рішення та податкові повідомлення прийняті відповідно до вимог чинного законодавства.

Суд, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову та наданих заперечень, встановив наступне.

          Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України та частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Позивач, Державне підприємство «Селидіввугілля», є юридичною особою, ідентифікаційний код 33426253, зареєстрований 06.06.2005 р. виконавчим комітетом Селидівської міської ради Донецької області, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 за № 192565.

Основними видами діяльності позивача є: добування та збагачення кам’яного вугілля та професійно-технічна освіта, що підтверджується довідкою серії АБ за № 027522, виданою Відділом статистики у місті Селидовому.

Свою діяльність позивач здійснює відповідно до Статуту, затвердженого наказом Міністра вугільної промисловості України від 27.12.2005 р.

12.11.2009 р. відповідачем було проведено невиїзну документальну перевірку позивача стосовно своєчасності сплати плати за користування надрами за 4-й квартал 2008 року, за наслідками якої складено акт від 12.11.2009 р. за № 708\159-15\33426253.

Відповідно до висновку акту перевірки від 12.11.2009 р., відповідачем було встановлено, що у порушення п. п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платником несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобов‘язання по платі за користування надрами на суму 272192,00 грн.

24.11.2009 р. відповідачем було прийняте податкове повідомлення рішення за № 0001021840\0, згідно з яким, відповідачем на підставі зазначеного акту перевірки та пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку на 231 календарний день граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов‘язання в розмірі 272192,00 грн. позивача було зобов‘язано сплатити штраф у розмірі 50 % в сумі 136096,00 грн. за платежем плата за користування надрами.

Крім того,з матеріалів справи вбачається, що 11.09.2009 р. відповідачем було винесено повідомлення за № 105210010226599, зі змісту якого вбачається, що відповідачем здійснено розподіл сплаченої 10.09.2009 р. згідно з платіжним документом від 10.09.2009 р. № 8189 суми податкового боргу за таким платежем: позивачем сплачено податковий борг у сумі 100000,00 грн.,який розподілено відповідачем на податковий борг (крім пені) в сумі 94128,67 грн. та пеню в розмірі 5871,33 грн.

Також, відповідач повідомив позивача, що сума податкового боргу, що залишилась несплаченою за станом на 10.09.2009 р. в результаті розподілу сплаченої суми податкового боргу за платежем платежі за користування надрами загальнодержавного значення становить: сума податкового боргу (крім пені) 768081,57 грн., пеня 55448,05 грн.

09.10.2009 р. відповідачем було винесено повідомлення за № 105210010233207, зі змісту якого вбачається, що відповідачем здійснено розподіл сплаченої 08.10.2009 р. згідно з платіжним документом від 08.10.2009 р. № 9415 суми податкового боргу за таким платежем: позивачем сплачено податковий борг у сумі 100000,00 грн.,який розподілено відповідачем на податковий борг (крім пені) в сумі 93882,82 грн. та пеню в розмірі 6117,18 грн.

Також, відповідач повідомив позивача, що сума податкового боргу, що залишилась несплаченою за станом на 08.10.2009 р. в результаті розподілу сплаченої суми податкового боргу за платежем платежі за користування надрами загальнодержавного значення становить: сума податкового боргу (крім пені) 757886,47 грн., пеня 56996,33 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність своїх дій.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.п. 1, 2 ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до визначення термінів, наданих у статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами":

податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України;

податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання;

штрафна санкція (штраф) - це плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами;

податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Відповідно до п. п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно з пп. 4.1.4 «б» п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (зі змінами та доповненнями) податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків) – протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

На підставі п. п. 19.3.5 Закону України «Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», для забезпечення сталого надходження коштів до бюджетів (державних цільових фондів) протягом перехідного періоду установити, що податкові декларації подаються: за податковий (звітний) період за наслідками четвертого кварталу або другого півріччя 2000 року згідно з підпунктом "б" підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону - протягом 25 календарних днів, наступних за останнім календарним днем такого кварталу (півріччя); за податковий (звітний) період за наслідками 2000 року згідно з підпунктом "в" підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем такого року.

В акті перевірки відповідач вказав, що підставою для нарахування штрафних санкцій стало зарахування відповідачем поточних платежів, сплачених позивачем 20.08.2009 р., 10.09.2009 р. (за 3-й квартал 2009 р.), 08.10.2009 р. (за 4-й квартал 2009 р.), в погашення податкового боргу інших періодів (за 4-й квартал 2008 р.), а не тих, що були визначені у платіжних дорученнях.

Разом з тим, суд не погоджується з викладеною позицією відповідача з наступних підстав.

При дослідженні в судовому засіданні копій платіжних доручень, судом встановлено наступне:

Платіжним дорученням від 20.08.2009 р. за № 7361 позивачем сплачено поточне зобов’язання з плати за користування надрами за 3-й квартал 2009 р. в сумі 220000,00 грн., при цьому граничним строком сплати за 3-й квартал 2009 р. є 19.11.2009 р.). які відповідач у свою чергу спрямував на погашення податкового боргу за 4-й квартал 2008 р.

Платіжним дорученням від 10.09.2009 р. за № 8189 позивачем сплачено поточне зобов’язання з плати за користування надрами за 3-й квартал 2009 р. в сумі 100000,00 грн., при цьому граничним строком сплати за 3-й квартал 2009 р. є 19.11.2009 р.). які відповідач у свою чергу спрямував на погашення податкового боргу за 4-й квартал 2008 р.

Платіжним дорученням від 08.10.2009 р. за № 9415 позивачем сплачено поточне зобов’язання з плати за користування надрами за 4-й квартал 2009 р. в сумі 100000,00 грн., при цьому граничним строком сплати за 4-й квартал 2009 р. є 19.02.2010 р.). які відповідач у свою чергу спрямував на погашення податкового боргу за 4-й квартал 2008 р.

Таким чином, відповідач безпідставно нарахував позивачу суму штрафної санкції в розмірі 130 274,86 грн.

Тому, суд приходить до висновку, що спірне податкове повідомлення – рішення підлягає визнанню частково недійсним на суму 130274, 86 грн.

Щодо спірних повідомлень відповідача суд зазначає наступне.

Пунктом 16.3.3. ст. 16 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що у разі, коли платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі при сплаті податкового боргу, то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частину), та надсилає такому платнику податків повідомлення. В якому міститься зазначена інформація.

Таким чином, прийняття податковим органом повідомлення про розподіл сплаченої суми передбачається лише у випадку, коли платник податку сплачує податковий борг і не сплачує пеню, нараховану на такий податковий борг.

Під поняттям податкового боргу слід розуміти (п. 1.3. ст. 1 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”) податкове зобов’язання самостійно узгоджене платником податків, або узгоджене в адміністративного чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання.

Позивач фактично сплачував 10.09.2009 р. згідно платіжного документу № 8189 на суму 100000,00 грн. збір за надра за 3-й квартал 2009 р. по строку 10.09.2009 р., але відповідач спрямував цю суму на погашення податкового боргу у сумі 94128,67 грн. та пені в розмірі 5871,33 грн.

Крім того, позивач фактично сплачував 08.10.2009 р. згідно платіжного документу № 9415 на суму 100000,00 грн. збір за надра за 4-й квартал 2009 р. по строку 08.10.2009 р., але відповідач спрямував цю суму на погашення податкового боргу у сумі 93882,82 грн. та пені в розмірі 6117,18 грн.

Право на такий розподіл у ДПІ виникає лише у тому разі, коли платник податків самостійно сплачує податковий борг (або його частку), не відділяючи в платіжними документі розмір пені.

Прийняття повідомлення про розподіл сум сплаченого податкового боргу є однією із форм рішень податкового органу, як органу стягнення, направленого на примусове погашення податкового боргу і стосується безпосередньо прав і обов’язків платника податків, є обов’язковим для платника податків і за своєю природою є однією із форм рішень (активів) державного органу.

Крім того, ст. 7 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” регулює питання щодо джерел сплати податкових зобов’язань або погашення податкового боргу платника податків.

П.п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами – у рівних пропорціях.

Зазначена вимога закону є обов’язком платника податків і у разі його невиконання, податковим органом можуть бути застосовані до платника податків заходи передбачені Законом України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” для примусового стягнення податкового боргу за рішення податкового органу як органу стягнення, однак у податкового органу відсутні повноваження щодо самостійної зміни призначення здійсненного позивачем платежу, зазначеному в платіжному документі.

Тому, суд вважає, що зазначені спірне повідомлення відповідача також підлягають визнанню недійсними.

          Крім того, суд вважає, що при винесенні спірних податкового повідомлення-рішення та повідомлень відповідачем були порушені принципи обґрунтованості та розсудливості.

З урахуванням викладених обставин, суд задовольняє позовні вимоги ДП«Селидіввугілля».

Відповідно до ст. 94 КАСУ якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 24, 71, 94, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Задовольнити позов Державного підприємства «Селидіввугілля» до Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення та недійсними повідомлень.

Визнати податкове повідомлення – рішення Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області від 24.11.2009 р. за № 0001021840\0 частково недійсним на суму 130274,86 грн.

Визнати недійсними повідомлення Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції Донецької області за № 105210010226599 від 11.09.2009 р. та за № 105210010233207 від 09.10.2009 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь державного підприємства «Селидіввугілля» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 (три) гривні 40 коп.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 23 грудня 2009 року.

Повний текст постанови складений 28 грудня 2009 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Галатіна О.О.