Вирок № 75135867, 04.07.2018, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/2984/17

Провадження № 1-кп/161/242/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 04 липня 2018 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Ковальчука В.О.,

секретаря судового засідання Камінського Ю.В.,

номер кримінального провадження у Єдиному реєстрі досудових розслідувань 12016030010005365 від 20 листопада 2016 року, про обвинувачення:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого водієм у приватній фірмі “Юніка”, задовільним станом здоров’я, не одруженого, не маючого утриманців, проживаючого та зареєстрованим місцем проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, кв.№6, не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,

з участю:

прокурора Шубіна Д.В.,

представника потерпілого ОСОБА_2,

потерпілого ОСОБА_3,

захисників ОСОБА_4,ОСОБА_5,

обвинуваченого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань вказане кримінальне провадження,-

В С Т А Н О В И В :

Біля 18-тої години 50-т хвилин 19 листопада 2016 року, в м.Луцьк, ОСОБА_1, перебуваючи напроти магазину “Домашній”, що в буд.№24 по вул. Івана Кожедуба, під час конфлікту, який виник з ОСОБА_3, з умислом на заподіяння тілесних ушкоджень, умисно, наніс два удари ножем в ліву ділянку грудної клітки, в результаті чого спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді проникаючого поранення лівої половини грудної клітки в проекції 6-го ребра різаної рани 3.5х1.5 см. по парастернальній лінії, та проникаючого поранення в проекції 5-го міжребер’я рани 3.5х1.5 см. по передній аксілярній лінії з пересіченням хрящів 6-7 ребер в ділянці реберної дуги зліва, з пошкодженням серця в ділянці правого шлуночка з гемоперикардом та пошкодженням 5-го сегменту лівої легені з великим гемотораксом; гемарогічний шок 2 ступеня, що за ступенем тяжкості відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

В судовому засіданні 18 жовтня 2017 року обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України не визнав та показав, що в той день подзвонив Линник та повідомив його що ОСОБА_3 не розрахувався з ним за роботу, в зв’язку з чим він забрав в нього телевізор, а в даний час має зустрітися з ОСОБА_3, тому запропонував поїхати з ним для підтримки.

Також, ОСОБА_1 показав, що прибувши на місце зустрічі, до “Домашнього”, він побачив, як з таксі вийшов ОСОБА_3, і підбігши до ОСОБА_6, почав до нього грубити, а тому він, ОСОБА_1, став між ними, однак, ОСОБА_3 почав наносити удари йому руками, колінами, від чого він впав, а щоб захиститися він дістав із кишені ключі із брелком у формі ножа, щоб відмахуватися, але як все він в подальшому робив не пам’ятає.

Разом з тим, ОСОБА_1 показав, що ОСОБА_3 наносив удари, взяв за куртку та за шию, від чого він впав на коліна, і почав його бити, а тому він відмахувався брелком, не наносячи потерпілому ударів, та саме цей брелок він віддав в поліції слідчому.

Окрім цього, ОСОБА_1 показав, що від ударів у нього була побита губа, подряпини, синці, а тому він звертався до лікаря.

Під час слідчого експерименту від 13 січня 2017 року ОСОБА_1 показував на місці обставини справи щодо нанесення йому ОСОБА_3 ударів, про які він аналогічно повторив в судовому засіданні, однак, заперечив під час слідчого експертименту щодо застосування ним ножа (а.с.202-204).

В судовому засіданні 17 квітня 2018 року, обвинувачений ОСОБА_1 змінив своє відношення до обвинувачення та показав, що коли з машини вийшов Линник, то до нього підбіг ОСОБА_3 та сказав давай розбиратися, а він став між ними, щоб стати перешкодою.

Також, ОСОБА_1 показав, що на запитання ОСОБА_3 відповів, що він друг ОСОБА_6 та після цього йому нанесли удар кулаком, схопили за плечі та нагнули, наносили удари, під час того, було скупчення людей, а він прикриваючись рукою, нічого не бачив та від ударів не орієнтувався.

Разом з тим, ОСОБА_1 показав, оскільки відчував небезпеку тому, що хлопці що його оточили були сильні та великі, а він не міг нікуди сховатися, то він почав відмахуватись брелком у формі ножа та наніс ОСОБА_3 пошкодження, вдарив його більше одного разу.

Суд, відповідно до ст.ст.22,349 КПК України дослідив докази сторони обвинувачення.

Так, в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 показав, що за рекомендацією ОСОБА_7, чоловік в квартирі за кілька днів взявся покласти плитку, однак, через хворобу дитини він не зміг дати йому завдаток, та цей чоловік забрав у нього телевізор, і сказав, що як віддасть він гроші, тоді поверне йому телевізор.

Також, ОСОБА_3 показав, що в зв’язку з цим, він біля 18-19 години неподалік заводу “Мотор” зустрівся з цим чоловіком, однак, між ним, ОСОБА_3, та цим чоловіком, став ОСОБА_1 і запитав, чого він іде до їх товариша та вдарив головою йому в лоб.

Разом з тим, ОСОБА_3 показав, що у відповідь, він наніс ОСОБА_1 удар правою рукою в голову та почав з ним боротися, намагаючись його зупинити та вдарив ОСОБА_1 коліном в грудну клітку, щоб останній впав.

Окрім того, ОСОБА_3 показав, що повернувся щоб піти до таксі, однак, ОСОБА_1 взяв його за плече та наніс йому ножові удари, скільки точно, не пам’ятає, від яких в нього пішла кров, а тому злякавшись за власне життя, він, ОСОБА_3 почав тікати.

Також, ОСОБА_3 показав, що свідками події були Павляк, Ярмак, ОСОБА_8, ОСОБА_7.

Під час пред’явлення особи для впізнання від 20 листопада 2016 року, потерпілий ОСОБА_3 впізнав особу, яка розташована під №3, яка нанесла йому ножові удари в область грудної клітини, яким виявився ОСОБА_1 (т.№1 а.с.182-184).

Під час слідчого експерименту від 16 січня 2017 року ОСОБА_3 показував на місці обставини справи та нанесення йому ОСОБА_1 удару головою, не менше двох ударів ножем, про що він аналогічно повторив в судовому засіданні (а.с.205-207).

В судовому засіданні свідки ОСОБА_9, ОСОБА_8, кожен показали нанесення ОСОБА_1 не менше двох ударів ножем в тіло ОСОБА_3.

Під час пред’явлення особи для впізнання від 20 листопада 2016 року, свідок ОСОБА_9 впізнав особу, яка розташована під №2, яка спричинила ножове поранення ОСОБА_3, яким виявився ОСОБА_1 (т.№1 а.с.174-177).

Під час пред’явлення особи для впізнання від 20 листопада 2016 року, свідок ОСОБА_8 впізнав особу, яка розташована під №1, яка нанесла спричинила ножове поранення ОСОБА_3, яким виявився ОСОБА_1 (т.№1 а.с.178-18).

Під час слідчого експерименту від 16 січня 2017 року свідок ОСОБА_9 та слідчого експерименту від 16 січня 2017 року свідок ОСОБА_8, кожен показував на місці обставини справи та нанесення ОСОБА_1 не менше двох ударів ножем в тіло ОСОБА_3, про що вони аналогічно повторили в судовому засіданні (а.с.208-210, 211-213).

В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 підтвердив конфлікт між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 щодо розрахунку за виконану роботу та домовленості про зустріч, щоб ОСОБА_3 віддав ОСОБА_6 гроші, а той повернув ОСОБА_3 телевізор.

Також, ОСОБА_7 показав, що під час зустрічі біля магазину “Домашній”, ОСОБА_3 розпочав розмову із ОСОБА_6, в яку втрутився ОСОБА_1, почув, що відбулася штовханина та помітив, як ОСОБА_3 відстрибнув від ОСОБА_1, крикнув, “ой, щось кольнуло” та почав бігти, а ОСОБА_1 з ОСОБА_6 сіли в автомобіль і поїхали.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показав, що почув шарпанину між ОСОБА_3 та ще кимось та ОСОБА_3 закричав, що щось його вкололо, що боляче та всі розбігалися, а він сівши в автомобіль, поїхав.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показав, що ОСОБА_3 підійшов до нього, щоб говорити, а ОСОБА_1 став між ними тому ОСОБА_3 наніс ОСОБА_1 3-4 удари, та почав бити ОСОБА_1 колінами, а ОСОБА_1 однією рукою прикрився, іншою відмахувався, після чого ОСОБА_3 щось вигукнув.

Також, ОСОБА_6 показав, що в ОСОБА_1 нічого в руках не було, потім всі почали втікати в сторону шино монтажу, ОСОБА_1 присів після того, в нього був розбитий ніс та губа, а на наступний день дізнався, що ОСОБА_3 підрізали.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_11 підтвердив бійку біля магазину “Домашній” між двома людьми, під час якого один із хлопців присів.

З протоколу огляду місця події від 19 листопада 2016 року встановлено, що на доріжці від буд.№1 по вул. Ківерцівській до вул. Івана Кожедуба в м. Луцьку виявлені краплини бурого кольору, неподалік розташовані готель “Мотор” та магазин “Домашній” (т.№1 а.с.162-165).

З протоколу огляду місця події від 19 листопада 2016 року встановлено, що в приміщенні санітарної кімнати приймального відділення Луцької міської клінічної лікарні за адресою: буд.№13, пр.-т Відродження, м.Луцьк, вилучені пара кросівок та одяг з слідами бурого кольору (т.№1 а.с.166-169).

З протоколу огляду місця події від 20 листопада 2016 року встановлено, що слідчий з дозволу та участі користувача ОСОБА_12, в період з 11 год.9 хв. до 11 год. 30 хв. провів огляд квартири №11, що в буд.№5а по проспекті Відродження в м.Луцьку та вилучив ніж (т.№1 а.с.171).

З протоколу огляду місця події від 20 листопада 2016 року встановлено, що слідчий в період з 12 год.30 хв. до 12 год. 51 хв., під час огляду кабінету №409, що в буд.№2 по вул. Грибоєдова в м. Луцьку в ОСОБА_1 вилучив ніж (т.№1 а.с.172-173).

З висновку експерта №3110 від 16 січня 2017 року судової експертизи холодної зброї, встановлено, що вилучений ніж під час огляду місця події від 20 листопада 2016 року в квартирі №11 що в буд.53а, по проспекті Відродження в м. Луцьку та ніж що вилучений під час огляду кабінету №409, що в буд.№2 по вул. Грибоєдова в м. Луцьку, кожен до холодної зброї не відноситься, а є ножами господарсько-побутового призначення (т.№1 а.с.196-199).

З висновку експерта №12-МК від 26 січня 2017 року судової медико-криміналістичної експертизи встановлено, що не виключена можливість заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_3 дворазовою дією клинком ножа, вилученим під час огляду місця події від 20 листопада 2016 року в квартирі №11 що в буд.53а по проспекті Відродження в м.Луцьку (т.№1 а.с.214-220).

З висновку експерта №30 від 11 січня 2017 року судово-медичної експертизи встановлено, що у ОСОБА_3 було виявлено тілесні ушкодження: проникаючі поранення лівої половини грудної клітки в проекції 6-го ребра по парастернальній лінії та в проекції 5-го міжребер’я по передній аксілярній лінії з пересіченням хрящів 6-7 ребер в ділянці реберної дуги зліва, пошкодженням серця в ділянці правого шлуночка з гемоперикардом та пошкодженням 5-го сегменту лівої легені з великим гемотораксом, гемарогічний шок 2 ступеня, що за ступенем тяжкості відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя (т.№1 а.с.200-201).

Висновок експерта №83/83 від 13 грудня 2016 року судової медико-криміналістичної експертизи щодо відсутності крові на вилучених 20 листопада 2016 року ножах, не містить даних що доводять вину ОСОБА_1 (т.№1 а.с.186-191).

В судовому засіданні сторона захисту, відповідно до ст.ст..22,349 КПК України в підтвердження спростування обвинувачення заявила клопотання про допит судово-медичного експерта ОСОБА_13 для роз’яснення висновку експерта №30 від 11 січня 2017 року, яка показала, що під час проведення експертизи досліджувалася медична карта стаціонарного хворого №20069/1941 на ОСОБА_3.

Разом з тим, ОСОБА_13 показала, що наявність ран в ОСОБА_3 вказують, що була кровотеча, бо це було проникаюче поранення у внутрішні органи, в даному випадку поранення у грудну порожнину.

Під час виступу в судових дебатах захисник зазначив, що нанесення ОСОБА_3 множинних професійних ударів в область голови та обличчя ОСОБА_1 за своїми об’єктивними рисами було суспільно-небезпечним і протиправним, воно вже почалося, обвинуваченому не було відомо чим можуть закінчитись такі удари, він не мав можливості залишити місце події, в тому числі шляхом втечі, оскільки фактично його оточили друзі потерпілого, а тому за умови нанесення ОСОБА_1 вказаних ударів ножем, в останнього виникло гарантоване ч.3 ст. 27, ч.5 ст. 55 Конституції України право будь-яким не забороненим законом засобом захищатись від протиправного посягання, він мав право на необхідну оборону, передбачену ст..36 КК України, діяв правомірно, а тому в його діях відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України та ОСОБА_1 слід виправдати.

Таким чином, на підставі об’єктивно проведеного аналізу поданих з боку обвинувачення та захисту доказів, суд, встановив, що покази потерпілого ОСОБА_3 є правдиві, оскільки дані послідовно, логічно, не суперечливо та узгоджуються з показами свідків, та об’єктивно підтверджуються висновками судово-медичної експертизи, медико-криміналістичної експертизи та доводять винність ОСОБА_1 в скоєнні злочину.

Покази обвинуваченого ОСОБА_1, в частині сприйняття загрози його здоров’ю ОСОБА_3, через наявність очевидних фізичних даних, а саме: зросту та сили в руках, наявності інших осіб та умислу перебувати в стані необхідної оборони, не знайшли свого об’єктивного підтвердження, оскільки ОСОБА_1 першим скоїв напад на ОСОБА_3, нанісши удар головою, а від інших присутніх при цьому осіб погроз ОСОБА_1 не отримував.

Разом з тим, суд встановив, що умисел ОСОБА_1 на умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження ОСОБА_3 об’єктивно доводиться активними діями ОСОБА_1 під час нападу на людину з очевидно значними фізичними даними із застосуванням ножа для отримання переваги над потерпілим, з достатньою для цього довжиною та шириною клинка, нанесенням з значною силою кількох ножових ударів в життєво важливі органи потерпілого, що підтверджується глибиною та розмірами ран у потерпілого та відношенням ОСОБА_1 після скоєння злочину, залишенням місця злочину та у не наданні термінової допомоги ОСОБА_3 при очевидній небезпеці його життю.

За таких обставин, доводи захисника ОСОБА_4 щодо невинності ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження, оскільки суперечать аналізу доказів, на підставі якого доводиться винність ОСОБА_1 в межах обвинувального акту.

Суспільно-небезпечні дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч.1 ст.121 КК України за ознаками, умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Суд дослідив дані про особу ОСОБА_1.

Так, з довідки з інформаційного центру ГУМВС України в Волинській області, вироку, суд встановив, що ОСОБА_1 14 лютого 2011 року судимий Луцьким міськрайонним судом за ст.296 ч.2 КК України, звільнений від покарання 25 серпня 2011 року на підставі п.”а” ст.1 ЗУ “Про амністію” від 8 листопада 2011 року та визнаний таким що не судимий відповідно до ст.ст.88,89 КК України.

Разом з тим, з зазначеного вироку суд встановив, що ОСОБА_1 схильний до скоєння злочинів протии здоров’я громадян ( т.№1 а.с.223).

За місцем проживання ОСОБА_1 характеризується посередньо (т.№1 а.с.224).

З довідок з Волинського обласного наркологічного диспансера, Волинської обласної психіатричної лікарні №1 м.Луцька, встановлено, що ОСОБА_1 на обліку не перебуває, являється осудним (т.№1 а.с.226,227).

Обставиною, що пом’якшує покарання, суд визнає добровільне відшкодування шкоди ОСОБА_3 (т.№2 а.с.62).

Обставини, що обтяжують покарання суд не встановив.

Суд, призначаючи покарання ОСОБА_1, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, як за рівнем суспільної небезпеки так і за класифікацією злочину, як тяжкого, дані про особу винного, що указані вище, молодий вік, відсутність сім’ї, наявність пом’якшуючої та відсутність обтяжуючої обставин покарання, приходить до висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання у виді позбавлення волі, в межі санкції статті, за якою він притягається до кримінальної відповідальності.

Разом з тим, вирішуючи питання про застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу, суд, вважає, що відповідно до ст.ст.177,178, 181 КПК України, для забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов’язків відповідно до даного вироку, при доведеній вині в межах обвинувачення по даній справі, запобіганню вчиняти інші кримінальні правопорушення, з врахуванням тяжкості призначеного покарання у виді позбавлення волі, віку, стану здоров’я, приходить до висновку, що до набрання вироку законної сили, слід обрати ОСОБА_1 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.

Відповідно до п.5 ч.9 ст.100 КПК України речові докази: згідно переліку, що зазначені в постанові слідчого від 13 січня 2017 року, а саме: чоловічий светр та футболку, зазначені в постанові слідчого від 26 січня 2017 року, а саме: два ножі - відданні на відповідальне зберігання до камери зберігання речових доказів Луцького ВП ГУНП у Волинській області, після набрання вироку законної сили - знищити(т.№1 а.с.221,222).

Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати по справі в сумі 1628 гривень 26 копійок за проведення експертизи (т.№1 а.с.31-34 ).

Цивільний позов КЗ “Луцька міська клінічна лікарня” про стягнення витрат понесених на лікування потерпілого ОСОБА_14 у сумі 10437 гривень, цивільний відповідач ОСОБА_1 не визнав.

Відповідно до ч.1ст.1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину.

З врахуванням зазначеного, поданих позивачем доказів, довідки щодо розрахунку витрат на лікування, тривалості лікування, суд, встановив, що заявлений позов КЗ “Луцька міська клінічна лікарня” підлягає до повного задоволення.

Цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди в сумі 12629 гривень 21 копійок та моральної шкоди в сумі 50000 гривень слід залишити без розгляду відповідно до заяви цивільного позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.128,368,370,371,374 КПК України, ч.1 ст.1206 ЦК України, суд,-

З А С У Д И В :

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років.

Строк відбуття ОСОБА_1 відраховувати з моменту приведення вироку до виконання.

Обрати ОСОБА_1 до набрання вироку законної сили запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, поклавши на нього обов’язки:

- цілодобового не залишати місце постійного проживання: ІНФОРМАЦІЯ_5, без дозволу суду;

- не відвідувати розважальні заклади та заклади громадського харчування, де здійснюється продаж алкогольних напоїв на розлив;

Згідно ст.181 ч.4 КПК України орган внутрішніх справ зобов’язаний негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту і повідомити про це суд.

Речові докази: згідно переліку, що зазначені в постанові слідчого від 13 січня 2017 року, а саме: чоловічий светр та футболку, зазначені в постанові слідчого від 26 січня 2017 року, а саме: два ножі, та відданні на відповідальне зберігання до камери зберігання речових доказів Луцького ВП ГУНП у Волинській області, після набрання вироку законної сили – знищити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати по справі в сумі 1628 (одна тисяча шістсот двадцять вісім) гривень 26 копійок за проведення експертизи.

Заявлений цивільний позов Комунального закладу “Луцька міська клінічна лікарня” – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального закладу “Луцька міська клінічна лікарня” 10437 (десять тисяч чотириста тридцять сім) гривень.

Цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди - залишити без розгляду.

На вирок може бути подана апеляція через Луцький міськрайонний суд в апеляційний суд Волинської області, протягом тридцяти діб з дня його проголошення.

Копію вироку, після його проголошення вручити обвинуваченому, захисникам, представнику потерпілу, потерпілому та прокурору та направити органу внутрішніх справ для виконання.

Головуючий Ковальчук В.О.