Постанова № 75135440, 04.07.2018, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2018 року Справа № 924/12/18

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Огороднік К.М. , суддя Дужич С.П.

при секретарі судового засідання Левчук І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національного природного парку "Подільські Товтри" на рішення господарського суду Хмельницької області від 12.04.2018р. (повний текст складено 20.04.2018р.) у справі №924/12/18 (суддя Муха М.Є.)

за позовом Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області (м.Хмельницький)

до Національного природного парку "Подільські Товтри" (м.Кам’янець-Подільський Хмельницької області)

про стягнення 147072,50 грн. шкоди, заподіяної навколишньому середовищу

за участю представників:

позивача - не з'явився;

відповідача - ОСОБА_1 (довіреність №234 від 26.03.2018р.) (в режимі відеоконференції);

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 12.04.2018р. у справі №924/12/18 задоволено позов Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області до Національного природного парку "Подільські Товтри" про стягнення 147072,50 грн. шкоди, заподіяної навколишньому середовищу.

Стягнуто з Національного природного парку "Подільські Товтри" на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу, в розмірі 147072,50 в дохід Державного бюджету України, місцевих бюджетів Хмельницької обласної ради та Залучанської сільської ради, зарахувавши кошти на аналітичний рахунок, відкритий в Головному управлінні Державної казначейської служби України у Хмельницькій області за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між Державним та місцевими бюджетами". Стягнуто з відповідача на користь позивача 2206,09грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Національний природний парк "Подільські Товтри" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою (арк.справи 125, 126).

Апелянт вважає, що позивач не наділений процесуальною дієздатністю в суді щодо подання заявленого позову, тобто є неналежним позивачем в справі, оскільки права і інтереси позивача по події правопорушення пов'язаного з незаконною порубкою 26 штук дерев дуба порушені не були. Тому, судом першої інстанції неправомірно відмовлено у задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду на підставі п.1 ч.1 ст.226 ГПК України.

Також, вважає неправомірною відмову суду першої інстанції у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі до часу вступу в законну силу вироку у кримінальному провадженні №42016241070000054 за 2016 рік.

Апелянт звертає увагу, що суд вніс в описову частину свого рішення відомості про клопотання відповідача щодо залишення позову без розгляду чи зупинення провадження в розглядуваній справі, однак не навів свого висновку про їх вирішення у резолютивній частині рішення, чим сплутав правила 8 і 9 стадій господарського процесу і грубо порушив права відповідача на апеляційне оскарження судових ухвал постановлених в порядку, передбаченому ст.ст.226, 227 ГПК України.

На підставі викладеного, відповідач просить суд скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції і залишити позов без розгляду на підставі п.1 ч.1 ст.226 ГПК України.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Дужич С.П., суддя Мамченко Ю.А.

14.05.2018р. головуючим суддею Саврієм В.А. на адресу господарського суду Хмельницької області було надіслано запит №01-23/924/12/18/1887/18 про надіслання матеріалів справи №924/12/18 на адресу Рівненського апеляційного господарського суду.

25.05.2018р., на виконання запиту, до Рівненського апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №924/12/18 з апеляційною скаргою Національного природного парку "Подільські Товтри".

Розпорядженням керівника апарату від 29.05.2018р., у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді-члена колегії ОСОБА_2, відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, стаття 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 18, 20 Розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, призначено заміну судді-члена колегії у справі №924/12/18.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 29.05.2018р. визначено колегію у складі суддів: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Дужич С.П., суддя Огороднік К.М.

Ухвалою від 29.05.2018р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Національного природного парку "Подільські Товтри" на рішення господарського суду Хмельницької області від 12.04.2018р. у справі №924/12/18 та призначено розгляд скарги на 04 липня 2018р. об 12:20 год. в приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м.Рівне, вул.Яворницького, 59 у залі судових засідань №4.

03.07.2018р. на електронну адресу суду від позивача надійшла заява, в якій останній просить розгляд справи проводити без участі його представника.

Враховуючи клопотання позивача, приписи ст.ст.269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, а також те, що явка представників учасників справи в судове засідання обов'язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника позивача.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 04.07.2018р. представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, у зв’язку з чим просить його скасувати і залишити позов без розгляду на підставі п.1 ч.1 ст.226 ГПК України.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

У період з 24.10.2016р. по 11.11.2016р. працівниками Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області було проведено планову перевірку дотримання Національним природним парком «Подільські Товтри» вимог природоохоронного законодавства про додержання режиму територій та об’єктів природно-заповідного фонду, за результатами якої складено акт перевірки №104/03 від 11.11.2016р.

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення вимог законодавства, а саме: квартал 12 виділ 2 площа 19,3 га санітарно - вибіркова рубка 2016 року, лісорубний квиток серія 02ЛКБ №465208 від 22.01.2016р. на проведення санітарно - вибіркової рубки 2016 року Чемеровецьке ПОНДВ. Проведено контрольний попенний перелік дерев дуба, в результаті якого виявлено 86 пнів зрізаних дерев дуба. За даними відводу в рубку відведено 60 дерев дуба. В результаті контрольного попенного переліку виявлено незаконну рубку 26 дерев дуба, пні незаконно зрізаних дерев клеймовані.

Заступник директора з рекреації та екологічної освіти НПП «Подільські Товтри» ОСОБА_3 підписав акт перевірки від 11.11.2016р. та зазначив, що зауваження будуть подані після ознайомлення.

18.11.2016р. Державною екологічною інспекцією винесено директору НПП "Подільські Товтри" припис про усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки проведеної з 24 жовтня по 11 листопада 2016 року.

23.01.2018р. НПП "Подільські Товтри" направлено до ОСОБА_4 відділу поліції ГУНП в Хмельницькій області листа у якому просить визнати парк потерпілою особою у кримінальному провадженні №42016241070000054 відкритому за ознаками ч.2 ст.364 КК України щодо самовільної вирубки 26 дерев породи дуба у кварталі 12 виділу 2 лісового масиву Чемеровецького ПОНДВ "Подільські Товтри".

У відповідь на вказаний лист (вих.№1454/108-2018 від 06.02.2018р.), ОСОБА_4 відділ поліції ГУНП в Хмельницькій області повідомив відповідача, що під час проведення досудового розслідування стороною слідства не було отримано документів які б підтверджували право власності юридичної особи НПП "Подільські Товтри" у кварталі 12 виділу 2 лісового масиву Чемеровецького ПОНДВ "Подільські Товтри" в с.Залуччя, а тому визнати потерпілим у кримінальному провадженні №42016241070000054 НПП "Подільські Товтри" не видається можливим.

ОСОБА_4 відділу поліції ГУНП в Хмельницькій області від 20.03.2018р. (вих.№3513/108-2018) повідомлено суд першої інстанції, що кримінальне провадження №42016241070000054 перебуває на стадії досудового розслідування у якому проводяться відповідні слідчі дії.

На підставі такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду України, затверджених постановою КМУ від 24.07.2013р. №541 „Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд, Державною екологічною інспекцією у Хмельницькій області здійснено розрахунок розміру шкоди, завданої внаслідок незаконної рубки дерев.

Згідно розрахунку шкоди, заподіяної незаконною рубкою дерев в кварталі 12 вид 2 на території Чемеровецького ПОНДВ НПП "Подільські Товтри", сума складає 147072,50 грн.

Листом №1783/06 від 21.04.2017р. Державна екологічна інспекція в Хмельницькій області повідомила Національний природний парк «Подільські Товтри», що проведеною в період з 24.10.2016р. по 11.11.2016р. плановою перевіркою дотримання вимог природоохоронного законодавства про додержання режиму територій та об’єктів природно-заповідного фонду НПП «Подільські Товтри» встановлено факт незаконної рубки 26 дерев породи дуб у кварталі 12 виділ 2 площа 19,3 га. Розмір шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, склав 147072,50 грн. Повідомлено про необхідність сплати шкоди у десятиденний термін.

Відповідач в добровільному порядку шкоду не сплатив, позивач звернувся із даним позовом до господарського суду Хмельницької області.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Згідно ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що природні ресурси України є власністю Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах, визначених Конституцією України, цим та іншими законами України. Громадяни України мають право користуватися природними ресурсами України відповідно до цього та інших законів.

Статтею 5 цього Закону визначено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси. Особливій державній охороні підлягають території та об'єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об'єкти, визначені відповідно до законодавства України.

Згідно ст.34 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.

Статтею 35 цього Закону визначено, що державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища. Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, природних територій та об'єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі.

Згідно ст.20 цього Закону до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належать державний контроль за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони республіки, а також за додержанням норм екологічної безпеки.

Відповідно до п.2 Положення про Державну екологічну інспекцію у Хмельницькій області, затвердженого Наказом Державної екологічної інспекції України №652 від 28.09.2017р. (далі - Положення), Інспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, зокрема вимог законодавства про додержання режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

Згідно п.3 Положення, інспекція проводить перевірки (у тому числі документальні) із застосуванням інструментально-лабораторного контролю, складає відповідно до законодавства акти за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції, надає обов’язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства та здійснює контроль за їх виконанням, здійснює лабораторні вимірювання (випробування).

Як встановлено п.1.4 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого Наказом №464 від 10.09.2008р. (чинної на момент складення акту №104/03 від 11.11.2016р.) Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, під актом перевірки слід розуміти документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.

Пунктом 4.13 зазначеного Порядку визначено, що за результатами проведеної планової або позапланової перевірки, в тому числі спільно з іншими органами державного нагляду (контролю), державним інспектором складається уніфікований акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, що містить перелік питань для здійснення планових заходів державного нагляду (контролю), залежно від ресурсу, що перевірявся.

У відповідності до п.4.20 Порядку в останній день перевірки два примірники акта перевірки підписуються державними інспекторами, які проводили перевірку, і всіма членами комісії (якщо перевірка проводилася комісією), керівником або уповноваженою особою суб'єкта господарювання. Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта перевірки. У разі відмови суб'єкта господарювання підписати акт, про це зазначається в акті перевірки.

Як підтверджено матеріалами справи, Державною екологічною інспекцією у Хмельницькій області проведено перевірку Національного природного парку "Подільські Товтри" на предмет дотримання вимог природоохоронного законодавства про додержання режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду, за результатами якої складено акт перевірки №104/03.

Частинами 3, 4 статті 17 Лісового кодексу України встановлено, що ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища. У разі прийняття рішення про надання лісів у постійне користування обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями таке рішення погоджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища. Прийняття рішень Кабінетом Міністрів України не потребує погоджень з іншими органами. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Відповідно до п.1.1 Положення Про Національний природний парк «Подільські Товтри», НПП «Подільські Товтри» створений відповідно до Указу Президента України №474/96 "Про створення національного природного парку «Подільські Товтри», є об'єктом природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.

Згідно п.1.2. Положення, парк є бюджетною, неприбутковою, природоохоронною, рекреаційною, культурно-освітньою, науково-дослідною установою і входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання.

Відповідно до п.2.1. Положення парк створений з метою збереження, відтворення та раціонального використання природних ландшафтів Поділля з унікальними історико-культурними комплексами, що мають важливе природоохоронне, наукове, освітнє, естетичне, рекреаційне та оздоровче значення.

Як передбачено п.2.2. Положення основними завданнями парку є, зокрема, збереження та відтворення цінних природних та історико-культурних комплексів та природних об'єктів ландшафтів Поділля, включаючи підтримання та збереження екологічної природної рівноваги в регіоні, створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних комплексів та об'єктів.

Охорона території Парку покладається на службу його охорони, що входить до складу служби державної охорони природно-заповідного фонду України. Службу державної охорони Парку очолює директор Парку, який несе повну відповідальність за організацію її діяльності та забезпечення додержання режиму території, а також збереження, відтворення та раціональне використання природних комплексів і ресурсів у межах його території. Основними завданнями служби державної охорони є забезпечення додержання режиму охорони території та природних об'єктів, попередження та припинення порушень природоохоронного законодавства.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Національний природний парк «Подільські Товтри» є постійним лісокористувачем, який створений з метою збереження, відтворення і раціонального використання природних ландшафтів Поділля.

Згідно ч.2 ст.19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; вести первинний облік лісів.

Як встановлено статтею 63 Лісового кодексу України, ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Відповідно до п.5 ст.64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані, зокрема, здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Частиною 1 статті 69 Лісового кодексу України встановлено, що спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток, що видається безоплатно.

Відповідно до ст.107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Як було зазначено вище, в ході перевірки відповідача, Інспекцією встановлено, що у кварталі 12 виділ 2 площа 19,3 га, за результатами контрольного попенного переліку, виявлено незаконну рубку 26 дерев дуба. Пні незаконно зрізаних дерев клеймовані.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 10.12.2004р. №17 „Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля порубка дерев визнається незаконною, якщо вона вчинена: без відповідного дозволу; за дозволом, виданим із порушенням чинного законодавства; до початку чи після закінчення установлених у дозволі строків; не на призначених ділянках чи понад установлену кількість; не тих порід дерев, які визначені в дозволі; порід, вирубку яких заборонено.

Статтею 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі (ст.69 Закону).

Частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Приписи вказаної норми передбачають, що підставою для виникнення цивільно-правової відповідальності є наявність шкоди, протиправна поведінка (дія чи бездіяльність) заподіювача шкоди, причинний зв'язок між ними та наявність вини особи, яка заподіяла шкоду.

Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом завдана шкода відшкодовується в повному обсязі (мова йдеться про реальну шкоду та упущену вигоду).

Завдану шкоду підтверджено складеним за наслідками перевірки актом №104/03 дотримання вимог природоохоронного законодавства про додержання режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду, який у встановленому законодавству порядку не оскаржений та не скасований, в частині що стосується обставин, які мають значення для предмету спору.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд» від 24.07.2013р. №541 затверджено такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд внаслідок незаконної рубки або пошкодження дерев та рослин, що мають здерев’яніле стебло, до ступеня припинення росту (додаток №1) за кожне дерево, зрубане або пошкоджене до ступеня припинення росту з діаметром дерева у корі біля шийки кореня дубу сирого: 26,1-30 см - 2112 грн., 30,1-34см - 2832 грн., 34,1-38 см - 3602 грн., 42,1-46см - 5247 грн., 46,1-50см - 6066 грн., 51см - 6259грн., 52см - 6450грн., 53см - 6642грн., 57см - 7410грн., 60см - 7986грн., 62см - 8370грн., 68см - 9522грн., 70см - 9906грн., 78см - 11442грн.; дубу сухого: 34,1-38см. - 3602грн., 38,1-42см - 4422грн., 42,1-46см - 5247грн., 42,1-46см - 5247грн., 78см - 11442грн.

Пунктом 6 примітки додатку №1 вищевказаної Постанови встановлено, що у разі привласнення буреломних, вітровальних дерев, а також самовільного вирубування сухостійних дерев розмір шкоди обчислюється за цією таксою, зменшеною у два рази.

Розрахунок розміру шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства внаслідок незаконного вирубання дерев, здійснено відповідно до наведених вище такс.

Відтак, відповідно до розрахунку, складеного позивачем на підставі акту перевірки та згідно до Постанови КМУ від 24.07.2013р. №541 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд», розмір шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної рубки 26 дерев дубу становить 147072,50грн.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, Національний природний парк "Подільські Товтри", допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування невстановленими особами дерев (нанесення збитків).

Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, саме внаслідок бездіяльності працівників Національного природного парку "Подільські Товтри" стало можливим і відбулось вирубування дерев невстановленими особами та заподіяна шкода.

Будь-яких дозвільних документів, які б підтверджували право на санітарну вирубку на кількість дерев, яка встановлена в акті перевірки Держекологінспекції, відповідачем не надано. В свою чергу, лісорубний квиток від 22.01.2016р. не спростовують даних, вказаних в акті перевірки, оскільки передбачають меншу кількість дерев, вирубку яких дозволену, ніж ту, яка встановлена працівниками Держекологічної інспекції.

Поряд із цим, приймається до уваги, що виною є ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності.

Зважаючи на усвідомлення відповідачем ризику здійснення незаконної вирубки дерев, а також те, що саме на останнього покладено відповідальність за попередження таких вирубок, відповідач передбачав можливість настання шкідливих наслідків відсутності належного контролю за спірною територією, але легковажно розраховував на їх відвернення.

Згідно пункту 6.1.2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001р. №02-5/744 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища»: «У вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства на підвідомчій лісовому господарству території факту правопорушення, вчиненого невстановленими особами, необхідно виходити з того, що обов'язки із: забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень; дотримання правил і норм використання лісових ресурсів; ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкуваня, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення, відповідно до ст.19 Лісового кодексу України, покладено на постійних лісокористувачів».

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також і постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов'язків. Тобто, проявом їх протиправної поведінки є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев). Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Вищого господарського суду України від 16.07.2014р. у справі №907/535/13, від 14.10.2014р. у справі №906/249/14, від 12.11.2014р. у справі №914/1138/14, від 30.07.2015р. у справі №927/56/15, від 08.10.2015р. у справі №912/1676/14 та від 28.10.2015р. у справі №909/132/15.

Не приймаються до уваги пояснення відповідача, які стосуються передачі матеріалів про незаконні рубки до правоохоронних органів та відкриття кримінального провадження №42016241070000054 за ознаками ч.2 ст.364 КК України щодо самовільної вирубки 26 дерев породи дуба у кварталі 12 виділу 2 лісового масиву Чемеровецького ПОНДВ «Подільські Товтри», як заперечення своєї вини, оскільки вказані заходи є його обов'язком і стосуються лише встановлення осіб, які вчинили порушення природоохоронного законодавства, та притягнення їх до передбаченої законом відповідальності.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що покладення відповідальності виключно на осіб, що безпосередньо здійснюють незаконне вирубування, та звільнення від юридичної відповідальності, як засобу державного примусу, лісокористувачів, знівелює принцип невідворотності покарання за неналежну охорону ввіреного в їх користування лісового фонду та призведе до втрати найбільш дієвого механізму стимулювання стосовно самих лісокористувачів до належного виконання покладених на них обов'язків з охорони лісу.

За приписами наведених норм, позивач повинен довести факт заподіяння шкоди, її розмір, наявність протиправної поведінки (бездіяльності) відповідача і причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою (бездіяльністю) та шкодою.

При цьому, відсутність вини доводиться відповідачем.

Перевіривши усі обставини та зібрані у справі докази, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом вірно встановлено факт незаконного вирубування дерев на підконтрольній відповідачеві території Національного природного парку, внаслідок чого державі було заподіяно шкоду в розмірі 147072,50грн. Судом також вірно встановлено наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної бездіяльності відповідача, котра виявилась у незабезпеченні ним належної охорони і захисту лісу. Внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань, які покладені на нього лісовим і природоохоронним законодавством та Положенням, відбулося вирубування невстановленими особами 26 дерев дуба. Також встановлено наявність безпосереднього причинного зв'язку між шкодою і бездіяльністю відповідача, адже шкода виступає об'єктивним наслідком бездіяльності відповідача через недотримання лісового і природоохоронного законодавства; наявність самої шкоди.

Відсутність вини у незаконній вирубці дерев відповідач не довів.

Щодо твердження апелянта про відсутність у позивача процесуальної дієздатності в справі, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 19 квітня 2017р. N275, Держекоінспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Згідно пп. ґ) п.4 ч.2 Положення про Державну екологічну інспекцію України, остання відповідно до покладених завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів, зокрема щодо:пошкодження дерев і чагарників, знищення або пошкодження лісових культур, сіянців або саджанців у лісових розплідниках і на плантаціях, природного підросту та самосіву на землях, призначених під відновлення лісу, законності вирубування; повноти та законності здійснених заходів щодо відтворення лісів, зокрема цінними та рідкісними породами дерев, породами, притаманними відповідному регіону, та повноти заходів з догляду за лісовими культурами на землях, призначених під відновлення лісу; раціонального та невиснажливого використання лісових ресурсів; добування продуктів лісу та використання лісових ресурсів; здійснення комплексу необхідних заходів захисту для забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу, застосування пестицидів і агрохімікатів у лісовому господарстві та лісах; використання полезахисних лісосмуг, водоохоронних і захисних лісових насаджень; заготівлі деревини в порядку рубок головного користування та здійснення лісогосподарських заходів; експлуатації нових і реконструйованих підприємств, цехів, агрегатів, транспортних шляхів, магістральних трубопроводів, комунальних та інших об'єктів, не забезпечених обладнанням, що запобігає шкідливому впливу на стан і відтворення лісів; збереження корисної для лісу фауни;

Відповідно до п.п.8, 9 Положення про Державну екологічну інспекцію України, остання відповідно до покладених завдань: пред'являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами; вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах;

Згідно п.п.3, 6, 7 Положення про Державну екологічну інспекцію у Хмельницькій області, затверджену Наказом Державної екологічної інспекції України від 28 вересня 2017р. №652, основними завданнями Інспекції є реалізація повноважень Держекоінспекції у межах Хмельницької області,

Як встановлено п.п.6,7 розділу ІІ Положення про Державну екологічну інспекцію у Хмельницькій області, остання розраховує розмір шкоди, збитків і втрат, заподіяних внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції; вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах.

Отже, всупереч твердженням апелянта, Державна екологічна інспекція у Хмельницькій області є належним позивачем в справі, а судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду на підставі п.1 ч.1 ст.226 ГПК України.

Відповідачем до суду першої інстанції також було подано клопотання про зупинення провадження у справі до часу вступу в законну силу вироку у кримінальному провадженні №42016241070000054 за 2016 рік.

Приписами ст.227 ГПК України передбачено, що суд зобов’язаний зупинити провадження у справі у випадку об’єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об’єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

З огляду на відсутність доказів розгляду пов'язаної справи у порядку кримінального судочинства, колегія суддів вважає правомірною відмову у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.

Згідно зі ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на встановлення факту порушення відповідачем вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, як і наявність усіх складових цивільного правопорушення, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позов обґрунтований, підтверджений належними доказами та підлягає задоволенню.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.69-1 Бюджетного кодексу України, до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належить: 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів обєднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Згідно з ч.1 ст.29 Бюджетного кодексу України до доходів Державного бюджету України включаються доходи бюджету, за винятком тих, що згідно із статтями 64, 66, 69, 691 та 71 цього Кодексу закріплені за місцевими бюджетами, при цьому джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є - 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності (п. 7 ч.3 ст.29 Бюджетного кодексу України).

Як встановлено п.п.2.2. Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 29.01.2013 № 43, у процесі казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету органи Казначейства: відкривають бюджетні рахунки для зарахування надходжень у національній валюті в головних управліннях Казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі; здійснюють розподіл платежів між загальним та спеціальним фондами державного бюджету, між державним і місцевими бюджетами відповідно до нормативів відрахувань, визначених бюджетним законодавством, та перераховують розподілені кошти за належністю. Відомість розподілу платежів до бюджетів (п.8.1. Порядку).

З огляду на викладене, судом першої інстанції правомірно стягнуто кошти на рахунок вказаний позивачем у позові, а в подальшому органи Казначейства здійснюють розподіл платежів між державним і місцевими бюджетами відповідно до нормативів відрахувань, та перераховують розподілені кошти за належністю.

Згідно до п.1 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

У відповідності до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст.275-280 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийнято у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.269, 270, 273, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Національного природного парку "Подільські Товтри" на рішення господарського суду Хмельницької області від 12.04.2018р. у справі №924/12/18 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 06.07.2018р.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Дужич С.П.