Постанова № 75135154, 06.07.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2018 року м. ОдесаСправа № 915/397/18Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Будішевської Л.О.

суддів Таран С.В., Мишкіної М.А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Краншип”

на ухвалу господарського суду Миколаївської області, постановлену 08.05.2018, суддею Ковалем Ю.М., м. Миколаїв про повернення позовної заяви

у справі № 915/397/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Краншип”

до Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Миколаївської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (Адміністрація Миколаївського морського порту)

про стягнення 102436,02 грн.

ВСТАНОВИВ:

В травні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Краншип” (далі ТОВ «Краншип») звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Миколаївської філії Державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (Адміністрація Миколаївського морського порту) (далі ДП «АМПУ») про стягнення з останнього 102436,02 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 30-П-АМПУ-16 від 10.02.2016 про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України, а саме приписів пункту 3.12 зазначеного договору щодо повернення залишку переплат по попереднім рахункам по портовим зборам за заходи на зовнішній рейд порту та виходи із зовнішнього рейду порту в травні 2017 року буксирів позивача «Топаз-Н», «Торнадо», «Туман», «Юпітер».

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 08.05.2018 позовну заяву та додані до неї документи повернуто ТОВ «Краншип» без розгляду на підставі п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України.

Ухвала суду мотивована наступним.

У позовній заяві об’єднані вимоги матеріального характеру про стягнення грошових коштів з ДП «АМПУ», якою безпідставно стягнуто у травні 2017 року із попередньо сплачених сум ТОВ “Краншип” портових зборів за заходи на зовнішній рейд Миколаївського морського порту та виходи із його зовнішнього рейду буксирів «Топаз-Н», «Торнадо», «Туман», «Юпітер», судновласником яких є позивач, для здійснення операцій із швартування, відшвартування, переставлення (перешвартування) суден до причалів.

Також супроводження суден у Миколаївський морський порт та на підходах до нього, котрі надавалися на підставі різних договорів портового буксирування за завданнями різних контрагентів позивача, а саме, за договорами, укладеними з 1) ТОВ “Миколаївська морська агенція “Інтерброкер” від 22.12.2015 № 221215 КР/ИБ; 2) ТОВ СП “Нібулон” від 01.07.2015 № 190615 КР/НБ; 3) ТОВ “Омега ОСОБА_1” від 04.01.2016 № 04/01 КР/ОМ;4) ТОВ “Нортоп Лоджістікс” від 18.09.2015 № 180915 КР/НР; 5) ТОВ “Старк Шиппінг” від 19.09.2016 № 190916 КР/СШ; 6) ПП “Морське агентство-Ніка” від 28.04.2017 № 280417 CR/MAN; 7) ТОВ “ОСОБА_1 Логістика” від 25.04.2017 № 13/НТЛ/Б-17; 8) ТОВ “Сервіс ОСОБА_1” від 26.05.2017 № 260517 CR/ST.

Стягнення Адміністрацією портових зборів з ТОВ “Краншип” пов’язано з наданням останнім послуг буксирним флотом його контрагентам. Тобто вимоги про безпідставне стягнення таких зборів за надання послуг по кожному із зазначених вище господарських договорів, укладених між позивачем та його контрагентами, є окремим предметом спору, і відносно кожного з них подано різні розрахунки заборгованостей.

Крім того, суд зазначив, що до позову подано великий обсяг документів, які, в тому числі, не пов’язані між собою. Спільний розгляд вимог, що випливають з різних підстав і підтверджуються не пов’язаними між собою доказами, утруднить вирішення спору та потребує значного часу дослідження таких доказів.

Не погодившись з ухвалою суду, позивач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Апеляційна скаргу мотивована наступним.

Позовна заява ТОВ «Краншип» містить одну вимогу, а саме стягнення з ДП «АМПУ» коштів на підставі договору № 30-П-АМПУ-16 від 01.01.2016, укладеним між позивачем та відповідачем і передбачає один спосіб захисту прав і законних інтересів – стягнення коштів, як примусове виконання обов’язку в натурі (п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Таким чином, судом першої інстанції порушено норму процесуального права (п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України), оскільки позивачем не було порушено правил поєднання вимог та взагалі не було об’єднано кілька вимог, сумісний розгляд яких перешкодив би з’ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи утруднив вирішення спору.

Крім того, помилковим є висновок суду і про надання позивачем різних розрахунків заборгованості, оскільки ТОВ «Краншип» надало єдиний розрахунок заборгованості переплати по портовим зборам за єдиним договором позивача з відповідачем за період.

Розгляд позовної заяви ТОВ «Краншип» в тому вигляді, в якому її було подано суду, дає можливість досягти процесуальної економії, ефективного використання процесуальних засобів для відновлення порушеного права, а також унеможливлює винесення різних рішень за однакових обставин.

До позовної заяви надана велика кількість документів, проте позивачем зроблене все необхідне для досягнення процесуальної економії.

Надані ТОВ «Краншип» до позовної заяви докази поєднані між собою, їх основна частина підтверджує обставини справи як щодо всіх буксирів, всіх їх суднозаходів разом, так і щодо окремих буксирів, суднозаходів. Такі докази згруповані за чіткою логікою, їх перелік є структурованим.

Сама по собі велика кількість доказів не можу бути підставою для розділення позовної вимоги на кілька окремих, та відповідним розділенням на кілька позовних заяв та судових справ.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив.

Розглянувши матеріали повернення позовної заяви, оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту позовної заяви ТОВ «Краншип», вимогою позивача є стягнення з ДП «АМПУ» переплати за отримані послуги, які були надані на підставі договору № 30-П-АМПУ-16 від 10.02.2016, що оплачуються у складі портових зборів за травень 2017 року у розмірі 102436,02 грн.

Повертаючи позовну заяву без розгляду, місцевий господарський суд виходив з того, що вимоги позивача про безпідставне стягнення портових зборів за надання послуг по кожному з господарських договорів, укладених між позивачем та його контрагентами є окремим предметом спору. Отже вимоги позивача випливають з різних підстав і підтверджуються не пов’язаними між собою доказами.

Судова колегія не погоджується з висновком місцевого господарського суду з наступних підстав.

Об'єднання і роз'єднання позовів врегульовані статтею 173 ГПК України, відповідно до якої в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об'єднати в одне провадження декілька справ за позовами: 1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача; 2) одного й того самого позивача до різних відповідачів; 3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.

Об'єднання справ в одне провадження допускається до початку підготовчого засідання, а у спрощеному позовному провадженні - до початку розгляду справи по суті у кожній із справ.

Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом та щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.

Пунктом 3.6. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз’яснено, що позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Однорідними можуть вважатися позовні заяви, які, пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

Якщо позивач порушив правила об'єднання вимог або об'єднання цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору, суддя має право повернути позовну заяву.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (п. 3.12 вищезазначеної постанови пленуму).

В даному випадку, в позовній заяві ТОВ «Краншип» містяться вимоги про стягнення з ДП «АМПУ» заборгованості по портовим зборам, які виникли на підставі укладеного між сторонами договору 30-П-АМПУ-16 від 10.02.2016 року, що не порушує правило об'єднання вимог, а навпаки в даному випадку, лише сприяє повному, всебічному з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін.

Судова колегія зазначає, що висновок суду першої інстанції про те, що стягнення портових зборів повинно заявлятись окремо щодо кожного судна (баржі, буксиру), якому нараховані портові збори та стягнення портових зборів за надання послуг по кожному з господарських договорів, укладених між позивачем та його контрагентами є окремим предметом спору є помилковим, оскільки відповідач здійснює агентське обслуговування всіх зазначених суден на підставі єдиного договору.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що у позовній заяві ТОВ "Краншип" містяться позовні вимоги про стягнення заборгованості по портовим зборам, які виникли на підставі укладеного між сторонами договору 30-П-АМПУ-16 від 10.02.2016, що не порушує правила об'єднання вимог, колегія суддів дійшла висновку, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для повернення позовної заяви без розгляду на підставі п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 280 ГПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Приймаючи до уваги, що оскаржувана ухвала суду прийнята з порушенням норм процесуального права, судова колегія дійшла висновку про необхідність її скасування та направлення справи № 915/397/18 до господарського суду Миколаївської області для подальшого розгляду.

Керуючись ст.ст. 227, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 280-283 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Краншип” задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду Миколаївської області від 08.05.2018 про повернення позовної заяви у справі № 915/397/18 скасувати.

3. Справу № 915/397/18 передати для продовження розгляду до господарського суду Миколаївської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 ГПК України, у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя Л.О. Будішевська

Суддя С.В. Таран

Суддя М.А. Мишкіна