Постанова № 75135051, 20.06.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2018 р. Справа№ 910/21053/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Мальченко А.О.

Агрикової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2018

у справі №910/21053/17 (суддя - Спичак О.М..)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

до Публічного акціонерного товариства "Українська Залізниця"

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім - Укртатнафта»

про стягнення 135939,40 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Дубчак С.Є., довіреність №01/01/07/01-167/д від 17.01.2018

від відповідача-1: не з'явився.

від відповідача-2: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

24.11.2017 до господарського суду м. Києва звернулося Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" з позовом до відповідачів: Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім - Укртатнафта" про стягнення 30 688,60 грн., з яких 18 419,80 грн. становить вартості нестачі палива дизельного підвищеної якості (марки Л Євро5-В0) та 12 268,80 грн. вартості нестачі бензину моторного автомобільного підвищеної якості (марки А-92-Євро-Е5). (а.с.7-16,т.1),

16.01.2018 представником позивача через відділ діловодства суду було подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" просило стягнути солідарно з відповідачів вартість нестачі нафтопродуктів на загальну суму 135 939,40 грн. (а.с.176-184,т.1).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір транспортного обслуговування №29/1717-р від 30.12.2011 року укладений між ним та ПАТ «УКРТАТНАФТА» за яким останній зобов'язався надавати позивачу послуги по відвантаженню, організації оформлення і відправлення вантажів замовника (позивача у справі) з промислового майданчика виконавця залізничним транспортом.

Позивач стверджує, що за залізничними накладними №№ 44875474, 44382497, 43038728, 43038538, 43762640 відповідач-2 направив на адресу отримувачів (відокремлені підрозділі позивача) цистерни з нафтопродуктами із зазначенням в накладних маси вантажу. Однак, при прийманні нафтопродуктів в місці призначення встановлено, що фактично маса вантажу менше ніж зазначено в накладних відповідно на 1284 кг, 769 кг, 2454 кг, 1635 кг, 1003 кг, а із врахуванням норм природних втрат при прийманні нафтопродуктів, менше відповідно на: 826 кг (вартістю 18419,80 грн), 426 кг (вартість 12268,80грн), 1192,00кг. (вартістю 6832,80 грн.), 1955кг ( вартістю 52785,00грн), 579кг (вартістю 15633,00грн). Позивач просить стягнути солідарно з відповідачів у справі вартість нестачі посилаючись на приписи ст. 1166 ЦК України та ст. 224 ГК України.

Відповідач-1, ПАТ «Українська залізниця» позов не визнає. У відзиві на позовну заяву (а.с.41,т.1) стверджує, що навантаження вантажу та визначення його маси і опломбування здійснювалося вантажовідправником. Вантаж прибув до місця призначення без ознак втрати, за справними запоно-пломбувальними пристроями (ЗПП) та відповідно до пам'ятки № 15 від 26.05.2017, №32 від 02.10.2017 прийнятий від залізниці. Посилаючись на норми ст.ст. 2, 6, 52, 111, 129 Статуту Залізниць України, Правила оформлення перевізних документів, Правила перевезення наливних вантажів вважає, що вина залізниці у нестачі вантажу відсутня (а.с.162-166,т.1).

Відповідач-2, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім - Укртатнафта» позов не визнає, у відзиві на позовні вимоги позивача (а.с.95,т.1) стверджує, що виконав обов'язки вантажовідправника за договором від 01.07.2011 №10118, що укладений між ним та ПАТ «Укртатнафта» щодо здійснення організації перевезення вантажу, належним чином із додержанням інструкцій та технології наливу нафтопродуктів на естакаді наливу ПАТ «Укртатнафта». Після комісійного огляду завантажені вагоно-цистерни залюковуються та опломбовуються у присутності прийомоздавальника станції залізниці, про що складається відомість запоно-пломбувальних пристроїв (ЗПП). Після опломбування вагоно-цистерни зважуються на електронних вагонних вагах, повірених у встановленому порядку, данні показники зазначаються у перевізних документах.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.03.2018 (повний текст рішення складено 28.03.2018) у задоволені позовних вимог відмовлено (а.с108-117,т.2).

Місцевий господарський суд посилаючись на норми ст. 610, 611, 22, 1166 ЦК України, ст.ст. 224, 225 ГК України, ст.ст. 76, 77 ГПК України дійшов висновку про недоведеність належними та допустимими доказами вини відповідачів у втраті вантажу.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач - Публічне акціонерне товариство "Укрнафта", подав апеляційну скаргу №01/01/07/1353 від 16.04.2018 (вх. №09.1-04/2439/18 від 24.04.2018) (а.с.126,т.2), в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2018 у справі № 910/21053/17 та прийняти нове про задоволення позовних вимог. Апелянт не погоджується з рішенням суду, вважає його незаконним, таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Стверджує, що при прийнятті рішення у справі суд посилається на локальний акт - Технологічний процес роботи залізничних станцій з наливу та зливання нафтовантажів і промивально-пропарювальних станцій з очищення та підготовки цистерн для перевезення, затверджений Наказом Укрзалізниці № 066-Ц від 31.03.2005, який регулює роботу окремого суб'єкта господарювання, однак не визначає правила поведінки та не впливає на права та обов'язки інших учасників правовідносин з перевезення вантажів. Даний акт не зареєстровано в установленому законом порядку, не є актом законодавства, відтак не може бути застосований при встановлені відповідальності залізниці чи вантажовідправника. При постановлені оскаржуваного рішення судом не досліджено всі обставини справи, що мають суттєве значення для вирішення спору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.05.2018 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2018 у справі №910/21053/17 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Жук Г.А., судді: Мальченко А.О., Агрикова О.В., відкрито апеляційне провадження. В порядку підготовки справи до розгляду відповідачам був наданий строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань, пояснень.(а.с.123, т.2).

16.05.2018 до Київського апеляційного господарського суду від відповідача -2, ТОВ «Торговий дім - Укртатнафта» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому сторона просить оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2018 у справі № 910/21053/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення (а.с.140, т.2).

Відповідач-1 не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2018 справу № 910/21053/17 призначено до розгляду на 06.06.2018 з повідомленням учасників про час та місце розгляду справи (а.с.167,т.2).

В судовому засіданні 06.06.2018 , в порядку ст. 216 ГПК України, оголошено перерву до 20.06.2018.

Представник відповідача-1 в судові засідання 06.06.2018, 20.06.2018 не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В матеріалах справи наявні повідомлення поштової установи № 0411621725386 та № 0411621725670 про вручення відповідачу-1 ухвали про призначення справи до розгляду 29.05.2018, та ухвали про відкладення розгляду справи - 15.06.2018.

Представник відповідача-2 в судові засідання 06.06.2018, 20.06.2018 не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Однак, надіслав клопотання (вх.№ 09.1-13/9682/18 від 01.06.2018 та № 09.1-13/10804 від19.06.2018) про розгляд справи за його відсутності, з врахуванням відзиву на апеляційну скаргу та наданих ним документів, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду - без змін.

Відповідно до ст.ст. 269, 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем, Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" та Публічним акціонерним товариством "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" існують тривалі взаємовідносини з договору поставки нафтопродуктів, згідно яких постачальник - ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" зобов'язався поставити покупцеві - ПАТ «Укрнафта» нафтопродукти в асортименті, кількості та за ціною, узгодженими сторонами. Копії договорів поставки № 04.3/1110/2/2118/375-НП від 10.05.2017 та № 04.3/1845/2/2118/756-НП від 08.08.2017, № 04.3/2620/2/2118/1028-НП від 06.10.2017, № 04.3/1391/2/2118/467-НП від 01.06.2017, наявні в матеріалах справи (а.с.58,т1,а.с.64,т.1, а.с.228,т.1, а.с.232,т.1).

30.12.2011р. між Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" (замовник за договором, позивач у справі) та Публічним акціонерним товариством "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (виконавець) було укладено договір №29/1717-Р транспортного обслуговування відповідно до п.1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобов'язання здійснювати транспортне обслуговування замовника, яке полягає у наданні послуг по відвантаженню, організації оформлення і відправленню вантажів замовника з промислового майданчика виконавця, що знаходиться за адресою м. Кременчук, вул. Свіштовська, 3, та оплаті перевезення вантажів замовника залізничним транспортом до вказаних останнім залізничних станцій призначення.(а.с. 17, т.1).

Договором сторони обумовили, що виконавець зобов'язаний виконувати роботи з організації навантаження залізничного рухомого складу, оформлення перевізних залізничних документів та передачі вантажу підприємствам залізничного транспорту - «Укрзалізниці» до подальшого перевезення до станцій призначення, що вказані у письмових розпорядженнях замовника; виконувати самостійно, за рахунок Замовника, оплату послуг по навантаженню залізничного рухомого складу, по оформленню залізничних документів на оплату залізничного тарифу та податкових платежів «Укрзалізниці»; забезпечити своєчасне відвантаження вантажів; оформляти звітні документи, акти наданих послуг та передавати їх замовнику для проведення остаточних розрахунків (п.2 договору); забезпечувати охорону і супроводження вантажу у випадку направлення вантажів на станції призначення відповідно додатку №1 до даного договору (п.2.1.2. договору в редакції Додаткової угоди №7 від 03.02.2014 ). У випадку, якщо забезпечення охорони та супроводження вантажу здійснюється виконавцем відповідно до умов даного договору саме виконавець несе відповідальність за нестачу (втрату), пошкодження вантажу, що виникли під час транспортування до покупця, в розмірі вартості вантажу, який втрачено (пошкоджено) або нестачу якого виявлено одержувачем (п.5.5 договору в редакції Додаткової угоди №7 від 03.02.2014 ).

За умовами п.1.4 договору №29/1717-Р від 30.12.2011 при виконанні своїх зобов`язань за договором виконавець має право залучати третіх осіб для організації перевезень вантажів замовника.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою виконання своїх обов'язків за договором №29/1717-Р від 30.12.2011 Публічним акціонерним товариством "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" залучено для перевезення вантажів Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім - Укртатнафта" на підставі договору №10118(2088/10/2119) від 01.07.2011, згідно умов якого виконавець зобов'язався за завданням замовника надати послуги, пов'язані з організацією перевезень вантажів замовника по території України та інших держав, а саме: при транспортуванні вантажів залізничним транспортом здійснювати організацію перевезення вантажів замовника з основної промислової ділянки за адресою: м.Кременчуг, вул.Святошинська, 3; при транспортуванні вантажів автомобільним транспортом здійснювати налив вантажів, виконання комплексу дій з направлення вантажів замовника (а.с. 99,т.1).

Місцевим господарським судом досліджено, що позивачем заявлено вимогу до відповідачів про стягнення збитків в порядку ст. 1166 ЦК України та 224 ГК України в розмірі вартості нестачі вантажу за накладними №№ 43038728, 34038538, 4376264, 44875474, 44382497 в вагонах (цистернах) №№ 73950677, 73926123, 74225616, 74734773, 72801905.

Так, згідно залізничної накладної №44875474 від 20.05.2017 (цистерна №74734773) Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Укртатнафта" було направлено на адресу вантажоодержувача НГДУ "Борислафнефтегаз" (відокремлений структурний підрозділ Публічного акціонерного товариства "Укрнафта") 56350 кг. дизельного палива. Зі змісту залізничної накладної вбачається, що вантаж прибув до місця призначення 26.05.2017. При прийманні дизельного палива у цистерні №74734773 встановлено нестача 1284 кг проти даних залізничної накладної №44875474 від 20.05.2017, про що складено акт №9 від 26.05.2017 приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю та акт експертизи №2-753-В/1 від 26.05.2017.

Відповідно до залізничної накладної №44382497 від 23.09.2017 (цистерна №72801905) відповідачем-2 було відправлено на адресу НГВУ "Надвірнанафтогаз" (відокремлений структурний підрозділ Публічного акціонерного товариства "Укрнафта") 42 900 кг. бензину моторного, вантаж прибув до місця призначення 02.10.2017. При прийманні нафтопродуктів у цистерні №72801905 встановлено нестачу 769 кг. бензину моторного проти даних залізничної накладної №443882497 від 23.09.2017, що підтверджено актом №70 від 03.10.2017 приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю та актом експертизи №В-457 від 03.10.2017.

Відповідно до залізничної накладної №43038728 від 15.11.2017 (цистерна №73950677) відповідачем-2 було відправлено на адресу НГДУ "Бориславнефтегаз" 62400 кг. дизельного палива, вантаж прибув до місця призначення 22.11.2017. При прийманні дизельного палива у цистерні №73950677 встановлено нестачу 2454 кг. проти даних залізничної накладної №43038728 від 15.11.2017, що підтверджено актом №26 від 22.11.2017 приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю та актом експертизи №2-1604-В/2 від 22.11.2017.

Відповідно до залізничної накладної №43038538 від 15.11.2017 (цистерна №73926123) відповідачем-2 було відправлено на адресу НГДУ "Бориславнефтегаз" 55450 кг бензину моторного, вантаж прибув до місця призначення 22.11.2017. При прийманні вантажу у цистерні №73926123 встановлено нестачу бензину моторного 1635 кг проти даних залізничної накладної №43038538 від 15.11.2017, про що складено акт №27 від 22.11.2017 приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю та акт експертизи №2-1604-В/1 від 22.11.2017.

Відповідно до залізничної накладної №43762640 від 02.08.2017 (цистерна №74225616) відповідачем-2 було відправлено на адресу НГДУ "Надвірнефтегаз" 51600 кг бензину моторного, вантаж прибув до місця призначення 08.08.2017. При прийманні вантажу у цистерні №74225616 встановлено нестача бензину моторного 1003 кг проти даних залізничної накладної №43762640 від 02.08.2017, про що складено акт №65 від 11.08.2017 приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю та акт експертизи №В-334 від 11.08.2017.

За твердженням позивача, при наявності нестачі вантажу у відповідачів, які безпосередньо були організаторами та перевізниками вантажу виник обов'язок солідарно відшкодувати Публічному акціонерному товариству "Укрнафта" вартість нестач нафтопродуктів у розмірі вартості нестачі нафтопродуктів. На думку позивача, спір у даній справі виник у зв'язку з наявністю вини відповідачів у частковій втраті вантажу під час його перевезення, внаслідок чого позивачу заподіяно збитки на суму 135 939,40 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги позивача до визначених ним відповідачів є необгрунтованими та не відповідають обставинам справи, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Обов'язок відшкодувати збитки є загальною формою цивільно-правової відповідальності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобов'язань.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

Таким чином, позивач повинен довести протиправність дій відповідачів і їх вину, наявність та розмір збитків, наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою та спричиненням шкоди.

З огляду на вищезазначене, можна зробити висновок, що відшкодуванню підлягають завдані збитки, тобто збитки, причиною яких є порушення зобов'язання, якого припустився боржник, в даному випадку - відповідач-1 та відповідач-2. Тобто, між порушенням та збитками має бути причинний зв'язок. За відсутністю такого зв'язку збитки не відшкодовуються. При вирішенні питання про наявність чи відсутність причинного зв'язку слід враховувати, що необхідно виявляти зв'язок між саме порушенням зобов'язання та шкідливими наслідками (збитками), а не між діями (бездіяльністю) боржника взагалі та збитками.

Однак, як вбачається з матеріалів справи у позивача виникли правовідносини у сфері господарювання на підставі договорів поставки № 04.3/1110/2/2118/375-НП від 10.05.2017 та № 04.3/1845/2/2118/756-НП від 08.08.2017, № 04.3/2620/2/2118/1028-НП від 06.10.2017, № 04.3/1391/2/2118/467-НП від 01.06.2017 та договору №29/1717-Р транспортного обслуговування з Публічним акціонерним товариством "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта", який не є учасником справи, а правовідносини щодо організації перевезення та перевезення вантажу безпосередньо з відповідачами відсутні.

Відтак, сума, яка заявлена позивачем до стягнення, не є збитками в розумінні ст. 22 ЦК України, ст.224 ГК України, оскільки між позивачем та відповідачем-2 відсутні договірні відносини, і, як наслідок, відповідач-2 не порушував та не міг порушити будь-якого зобов'язання щодо поставки певної кількості нафтопродуктів. Надані позивачем докази, які містяться в матеріалах справи свідчать про наявність факту нестачі та її розмір, проте не доводять відповідальність ТОВ «Торговий дім «Укртатнафта» перед позивачем, оскільки така відповідальність за договорами поставки та транспортного обслуговування №29/1717-Р лежить на іншій особі .

Відповідно до ч. 2 ст. 1166 ЦК України, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ГК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.

Приписами ч. 1 ст. 932 ЦК України передбачено, що експедитор має право залучати до виконання своїх обов'язків інших осіб.

01.07.2011 між ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (замовник) та ТОВ "Торговий дім - Укртатнафта" (виконавець) укладено договір № 10118 (2088/10/2119), відповідно до п. 1.1 якого відповідач 2 взяв на себе зобов'язання по наданню послуг з організації перевезення вантажів замовника із основного промислового майданчику за адресою м. Кременчук, вул. Свіштовська, 3.

Колегія суддів звертає увагу на те, що із змісту умов договору № 10118 (2088/10/2119) вбачається, що у відповідача-2, відповідно до п. 6.1.4 договору № 10118 (2088/10/2119) від 01.07.2011 виникли зобов'язання не перед позивачем, а перед ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта", яка є замовником за договором і не є стороною у справі. Крім того, відповідальність відповідача-2 за збереження вантажу обмежується періодом часу - з моменту передачі йому вантажу до моменту передачі відповідачу-1 ( перевізнику).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач-2 прийняв від ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" вантаж (нафтопродукти), що належав позивачу та відправив вантаж вантажоотримувачу за залізничними накладними №№ 43038728, 34038538, 4376264, 44875474, 44382497 в вагонах (цистернах) №№ 73950677, 73926123, 74225616, 74734773, 72801905.

Перевезення вантажу залізничним транспортом регулюється Статутом залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457( з послідуючими змінами та доповненнями), який визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Відповідно п. 6 Статуту, накладна це - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та Правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.

У відповідності до п. 28 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 р. за № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 р. за № 863/5084, договір про перевезення вантажу вважається укладеним з моменту проставляння календарного штемпеля станції відправлення в оформленій паперовій накладній або з моменту накладення електронного цифрового підпису працівником залізниці в електронній накладній.

Згідно п. 1.2.5 Правил перевезення наливних вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 18.04.2003 р. за № 299, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 07.07.2003 р. за № 558/7879, відповідальність за правильність оформлення перевізних документів, у тому числі щодо назви вантажу, наявності відповідних знаків небезпеки, а також дотримання умов наливу, зливу і очищення цистерн, бункерних напіввагонів і контейнерів-цистерн покладається на відправника і одержувача.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, у відповідності до Інструкції "Про порядок приймання, транспортування, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України", затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 р. за № 281/171/578/155, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 р. за № 805/15496, позивач повинен перевірити номер запірно-пломбувального пристрою накладеного на цистерну та його справність; оглянути всі вузли та котел цистерни і визначити її технічний стан, а також здійснити інші дії передбачені вищевказаним регламентуючим документом.

Так, при прийманні нафтопродуктів у спірних вагонах актами експертизи було встановлено, що: залізнична цистерна №74734773 надійшла за непорушним запірно-пломбувальним пристроєм вантажовідправника, люк цистерни опломбовано запірно-пломбувальним пристроєм № Р950634, запобіжно-впускний клапан опломбовано свинцевою пломбою, номер запірно-пломбувального пристрою відповідає даним, які вказані в залізничній накладній, нижній зливний пристрій не опломбований, слідів механічної дії на люк, запобіжно-впускний клапан та зливний пристрій, а також свіжих слідів потьоків нафтопродуктів вниз по котлу цистерни не виявлено, що виключає можливість доступу до вмісту цистерни. (акт експертизи №2-753-В/1 від 26.05.2017); цистерна №72801905, опломбована не пошкодженим запірно-пломбувальним пристроєм, повітряний клапан заварений, зливний люк не опломбований (акт експертизи №В-457 від 03.10.2017); цистерна №73950677 опломбована не порушеним запірно-пломбувальним пристроєм №У732262 вантажовідправника, люк цистерни опломбовано ЗПП, а запобіжно-випускний клапан заварено скобою (акт експертизи №2-1604-В/2 від 22.11.2017); цистерна №73926123 опломбована не порушеним запірно-пломбувальним пристроєм №У732280 вантажовідправника, люк цистерни опломбовано ЗПП, а запобіжно-випускний клапан опломбовано пломбою №S84796961( акт експертизи №2-1604-В/1 від 22.11.2017); цистерна №74225616 опломбована не порушеним запірно-пломбувальним пристроєм №Р976362УЗ вантажовідправника, повітряний клапан заварений, зливний люк не опломбований (акт експертизи №В-334 від 11.08.2017).

Відповідно до ст. 111 Статуту залізниць України, залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, зокрема, у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами.

В матеріалах справи відсутні, а позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що часткова втрата вантажу сталась з вини ПАТ "Українська залізниця".

Пункт 6.1.4 договору № 10118 (2088/10/2119) від 01.07.2011 виключає можливість відповідальності ТОВ "Торговий дім - Укртатнафта" за збереження (втрату, недостачу, порчу, пошкодження) вантажів з моменту передачі їх перевізнику, а відповідно докази того, що така втрата сталась з моменту отримання вантажу відповідачем-2 до моменту передачі відповідачу 1, в матеріалах справи відсутні.

Позивач просить застосувати солідарну відповідальність до відповідачів.

За змістом ст. 227 ГК України солідарне відшкодування збитків можливо у разі заподіяння збитків кількома учасниками господарських відносин. При цьому збитки відшкодовується кожною з осіб в частині, заподіяній нею

Тобто, солідарна відповідальність виникає при спільному спричиненні кількома особами шкоди потерпілому і розрахована на ті випадки, коли неможливо встановити, які з дій і якою мірою спричинили збитки. Така відповідальність виникає із господарських зобов'язань, які відсутні між сторонами у справі.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2018 у справі № 910/21053/17 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається.

Судові витрати в порядку ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта

Керуючись ст. ст. 129, 253-254, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2018 у справі № 910/21053/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2018 у справі № 910/21053/17 залишити без змін.

3. Справу № 910/21053/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді А.О. Мальченко

О.В. Агрикова

Повний текст постанови складно 05.07.2018