Рішення № 75134613, 02.07.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" липня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/797/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.

при секретарі судового засідання Шевченко К.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Петров В-П.С. за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_1 за довіреністю;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства "НІБУЛОН" до відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" ОСОБА_2 акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 10881,18грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН" звернулось до ОСОБА_2 акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" ОСОБА_2 акціонерного товариства "Українська залізниця" з позовом про стягнення вартості нестачі вантажу у сумі 10881,18грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов’язань щодо перевезення вантажу.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.05.2018р. відкрито провадження у справі, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду по суті на 29.05.2018р. о 11:00.

24.05.2018р. за вх.суду№10343/18 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву в якому проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні від 29.05.2018р. позивач надав до суду відповідь на відзив відповідача.

В судовому засіданні від 29.05.2018р. було оголошено перерву по 19.06.2018р. о 11:40.

В судовому засіданні від 19.06.2018р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі №916/797/18.

В судовому засіданні від 19.06.2018р. було оголошено перерву по 02.07.2018р. о 11:00.

В судовому засіданні від 02.07.2018р. представник позивача надав до суду письмові пояснення.

В судовому засіданні від 02.07.2018р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі №916/797/18.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Як зазначає позивач, 23.12.2017р. ТОВ СП „НІБУЛОН”, що є вантажовідправником та вантажоодержувачем, завантажив у вагон №95615662 насипом вантаж – насіння кукурудзи та передав залізниці для перевезення, що відображено у залізничній накладній №43468792. Під час прийняття вагону та його огляду, працівником ТОВ СП „НІБУЛОН” було виявлено пошкодження вагону №95615662 та внесені до пам’ятки про подавання вагонів №63 від 26.12.2017р. зауваження, а саме в нижній частині середніх розвантажувальних люків завдовжки 30см, частково знята монтажна піна та затиснуте зерно кукурудзи. На кришках бункера є свіжий слід від механічного пошкодження, здир верхнього металевого шару. Під час переважування вказаного вагону по масі брутто було виявлено ознаки недостачі вантажу, а саме виявлено ознаки нестачі вантажу у розмірі 2650кг, що підтверджується актом про виявлення нестачі вантажу від 27.12.2017р., складаними працівниками ТОВ СП «НІБУЛОН». ТОВ СП «НІБУЛОН» у день виявлення ознак нестачі, а саме 27.12.2017р., листом від 27.12.2017р. №17387/3-17/35 звернулось до начальника станції Миколаїв-Вантажний з вимогою прийняти участь у комісійному переважуванні вищевказаних вагонів та скласти комерційні акт, що передбачено ст. 52 та ст. 129 Статуту залізниць України. Проте, станцією Миколаїв-вантажний було безпідставно відмовлено у комісійній видачі вантажу зі вказаного вагону (лист №447/М від 27.12.2017р.). ТОВ СП «НІБУЛОН» в порядку, передбаченому п. 16 Правил складання актів подало скаргу на відмову в участі представника залізниці у комісійній видачі вантажу та складанні комерційного акту від 27.12.2017р. №17422/3-17/34. Листом від 27.12.2017р. №610 Херсонська дирекція залізничних перевезень повідомила позивача про нібито відсутність підстав для проведення комісійної видачі вантажу зі вищевказаного вагону та задоволення зазначеної скарги. Безпідставна відмова залізниці у складанні комерційної акту та необхідність дотримання встановленого законодавством порядку оскарження відмови залізниці у складанні комерційного акту призвела до того, що документи, які фіксують нестачу вантажу були складені лише 28.12.2017р. У зв’язку з відмовою працівників залізниці приймати участь у комісійній видачі вантажу, ТОВ СП «НІБУЛОН» листом від 27.12.2017р. №17494/3-17/35 запропонувало керівництву станції Миколаїв-вантажний направити уповноваженого представника залізниці для участі у прийманні вантажу з вагону №95615662 по кількості та складенні акту про приймання вантажу та акту експертизи за участю експертів Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області.

Позивач вказує, що 28.12.2018р. щодо вагону №95615662 було розпочато проведення експертизи регіональною торгово-промисловою палатою Миколаївської області, за результатами якої було складено акт експертизи №120-1857 відповідно до п.6 цього акту завданням експертизи було визначення кількості вантажу шляхом зважування і зовнішній огляд вагона. 28.12.2017р. комісією у складі працівників ТОВ СП «НІБУЛОН» було складено акт приймання продукції за кількістю №2 відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Державного арбітражу при ОСОБА_3 СРСР від 15.06.65 №П-6 щодо вагону №95615662. Зазначені документи (акти приймання вантажу по кількості та акти експертизи РТПП Миколаївської області) були складені лише за участю представників ТОВ СП «НІБУЛОН», оскільки залізниця не направила свого представника для участі у складанні цього акту, про причини відмови прийняття участі у складанні цих документів відповідач не повідомив. Актами експертизи та актами приймання продукції було встановлено, що у вагоні №95615662 у двох середніх розвантажувальних бункерах, в стиках металевих кришок наявні зазори, в яких затиснуті зерна кукурудзи. Також, на металевих кришках в районі стиків виявлені здири верхнього металевого шару. Крім того, після зняття пломб було виявлено, що у цьому вагоні між II та III люками від сходів є поглиблення вантажу по всій ширині вагону - воронка (порожнина) завглибшки приблизно: 0,50 м - у боковій стороні вагона зі сторони штурвала вагона; 0,8 м - у боковій стороні вагона з протилежної сторони від штурвалів вагона. На поверхні вантажу у місці воронки (скосу) проглядається чітко позначена смуга по ширині вагону, характерна для стікаючого вантажу вниз у напрямку середніх розвантажувальних люків з зазором, у якому є затиснуті зерна кукурудзи, та механічний вплив.

Як зазначає позивач, усі вище перелічені докази містять однаковий висновок про те, що візуально вільний простір у вагоні дозволяє поміститись недоліку вантажу. Наявність свіжих слідів механічного пошкодження, зазори, здири, наявність сторонніх предметів, не передбачених технічною конструкцією вагону свідчать про технічну несправність (пошкодження) вищевказаного вагону та можливість доступу до вантажу в процесі перевезення. Так само, наявність свіжої монтажної піни у розвантажувальних люках, зазорів у яких видно вантаж та наявність воронкоподібних поглиблень (порожнин) вантажу свідчить про течію вантажу (виникнення нестачі) саме під час його перевезення. Вищевказані обставини свідчать про наявність доступу до вантажу під час його перевезення через технічну несправність (пошкодження) вагону, а отже, відповідальність за нестачу повинен нести перевізник (залізниця). Актом експертизи було встановлено наявність воронки (порожнини) завглибшки приблизно 0,50м - у боковій стороні вагона зі сторони штурвала вагона; 0,8 м - у боковій стороні вагона з протилежної сторони від штурвалів вагона. На поверхні вантажу у місці воронки (скосу) проглядається чітко позначена смуга по ширині вагону, характерна для стікаючого вантажу вниз у напрямку середніх розвантажувальних люків з зазором, у якому є затиснуті зерна кукурудзи, та механічний вплив.

Після переважування вантажу (нетто) у вищевказаному вагоні №95615662 було встановлено нестачу вантажу у розмірі 2650кг. Нестача вантажу у вищезазначеному розмірі підтверджується актом експертизи РТПП Миколаївської області №120-1857 від 28.12.2017р., актом приймання продукції за кількістю №2 від 28.12.2018р. та актом переважування вагону здійсненого вантажоодержувачем ТОВ СП «НІБУЛОН» від 28.12.2017р.

Як вказує позивач, дійсна вартість вантажу може встановлюватись на підставі довідки вантажовідправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером. Згідно з довідкою від 18.04.2018р. №4944/3-18/27, виданою вантажовідправником ТОВ СП «НІБУЛОН» (зазначений у п. 1 залізничної накладної №43468792 від 23.12.2017р.), вартість однієї тони вантажу відправленого у вагоні №95615662 складає 4880,00грн. (у т. ч. ПДВ), без включення провізних платежів. Аналогічна вартість однієї тони вантажу зазначена і у акті приймання продукції за кількістю №2 від 28.12.2018р., у складанні якого відповідач відмовився приймати участь. Загальна вартість нестачі згідно з розрахунком у вагоні №95615662 становить 10881,18грн. (2550кг – 64050,00кг / 100% * 0,5%) * 4880,00грн. =10881,18грн.).

Позивач, посилаючись на п. 3.9. роз’яснення ВГСУ № 04-5/601 від 29.05.2002р., зазначає, що «...незбереження вантажу може бути наслідком як технічної несправності вагона або контейнера, так і їх непридатності для перевезення певного вантажу тобто у комерційному відношенні) ... Вагон (контейнер) може бути цілком справним, але таким, що не забезпечить збереження якості певного вантажу, наприклад, має стійкий запах, що впливає на завантажені до нього продовольчі товари. Саме в такому випадку йдеться про непридатність вагона (контейнера) у комерційному відношенні...». У даному випадку мова йде саме про технічну несправність (пошкодження) спірного вагону, у зв’язку з тим, що вагон №95615662 є вагоном-зерновозом (про що зазначено у відомості вагонів до спірної накладної), а отже, за своїм функціональним призначенням придатний для перевезення зернових культур (у тому числі кукурудзи). Таким чином, у комерційному відношенні на думку Позивача вагон з виявленою нестачею вантажу є справним. Проте, зазначений вагон на станцію призначення прибув у технічно не справному стані, а саме - наявні зазори, здири, щілини, свіжа монтажна піна у розвантажувальних люках вагона, затиснутий вантаж у розвантажувальному люці відповідного вагону. Під час передачі цього вагону перевізнику на станції відправлення - він був у технічному стані справним, жодних зауважень до технічного стану вагонів залізницею не було надано. Як зазначено у п. 20 спірної накладної - вантаж завантажено у справні вагони. З урахуванням того, що накладна є договором перевезення вантажу, то залізниця уклавши цей договір без застережень до даного пункту фактично визначала, що на станції відправлення спірні вагони були справними.

Позивач вважає, що вагони, у розвантажувальних люках яких наявні щілини, які не передбачені технічною конструкцією вагону та через які можливе просипання вантажу (про що також свідчить факт наявності вантажу у відповідних зазорах) не може вважатись справним. У зв'язку з цим, ТОВ СП «НІБУЛОН» отримано лист ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод» №50-01-36/1337 від 28.07.2016. Вказаним листом завод-виробник вагонів-зерновозів підтвердив той факт, що наявність будь-яких щілин діючими технічними вимогами до вагонів зерновозів не допускається. Так, вищевказаним листом зазначено, що «при закрытых кришках разгрузочных люков зазор между резиновым уплотнителем и крышкой (для вагона-зерновоза) ... не допускается по всему периметру места уплотнения». Отже, нестача у даному випадку відбулась через технічну несправність (пошкодження) вищевказаного вагону, яка враховуючи той факт, що на станції відправлення таких пошкоджень вагону не було - виникла під час перевезення вантажу, а відтак відповідальність за виявлену нестачу вантажу повинен нести перевізник (залізниця).

Позивач надав до суду копію витягу з вагового журналу за 26.12.2017 щодо зважування завантаженого вагону №95615662 за накладною № 43468792 від 23.12.2017, а також технічний паспорт на ваги, що знаходяться на станції Скороходове Південної залізниці (станції відправлення вантажу за спірною накладною). З зазначених документів вбачається, що у вагон №95615662 на станції відправлення було завантажено 64050,00кг вантажу. Це також підтверджується і відомістю вагонів до спірної накладної. Маса переданого до перевезення вантажу визначена на справних вагонних вагах №У-25 84-07. Про справність цих ваг свідчать відповідні відмітки у технічному паспорті про проходження повірок та оглядів (копія технічного паспорту додається). По прибуттю вантажу у зазначеному вагоні було виявлено нестачу переданого до перевезення вантажу в розмірі 2550 кг. Отже, залізниця за залізничною накладною № 43468792 від 23.12.2017 у відповідному вагоні на станції призначення видала на 2550,00 кг вантажу менше, ніж було передано до перевезення. При цьому, як зазначено у п. 20 спірної накладної - під час відправлення вантаж було розміщено та закріплено відповідно до наявних на той час правил перевезення вантажів насипом. Вказані обставини свідчать про порушення умов договору перевезення вантажу у зв'язку з його нестачею під час перевезення, а відтак залізниця, як перевізник, повинна відшкодувати вартість нестачі відповідно до вимог діючого законодавства (предмет позову у даній справі).

Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача 10881,18грн. вартості нестачі вантажу.

Відповідач проти позовних вимог заперечує посилаючись на те, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника та вантажоодержувача при перевезенні вантажів залізницею засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць (прероготива залізниць) у випадках, передбачених статтею 129 Статуту Залізниць.

Відповідач стверджує, що комерційні акти та акти загальної форми не складалися залізницею, вантаж доставлено та видано одержувачу зі справними запірно-пломбувальними пристроями які справні та виконують свої функції. Таким чином відповідач не може нести відповідальність за дії позивача, що відбувалися з вагоном зерновозом і вантажем, після передачі вагону – зерновоз №95615662, одержувачу, який зберігався на його під’їзній колії. Акт експертизи, який складено регіональною торгово-промисловою палатою Миколаївської області №120-1857 від 28.12.2017р., був складений без участі залізниці є неналежним доказом по справі, оскільки експертиза була зроблена 28.12.2017р., тобто після спливу двох діб з моменту передачі вагонів-зерновозів залізницею одержувачу.

Крім того у своєму відзиві на позов відповідач також посилається на договір №50 від 12.08.2017р.

Враховуючи викладене, відповідач просить відмовити у позові у повному обсязі.

У відповіді на відзив відповідача, позивач зазначає, що матеріали справи містять низку доказів вини відповідача у нестачі вантажу. Відповідачем не було зроблено зауважень щодо маси вантажу при завантаженні вагонів позивачем, не надано доказів невірного зазначення маси вантажу у вагонах, залізницею було безпідставно відмовлено у складанні комерційного акту при виявленні нестачі вантажу, акт експертизи є належним доказом, відповідача було повідомлено про намір провести видачу за участю експертів. Від відповідача не надходило зауважень щодо технічного стану вагону, що свідчить про вжиття позивачем як вантажовідправником всіх необхідних заходів для збереження вантажу під час його перевезення, як це передбачено вимогами чинного законодавства, а відповідний вагон на станції відправлення був у технічно справному стані. Якщо технічна несправність мала прихований характер або виникла у процесі перевезення вантажу – відповідальність за нестачу вантажу покладається на перевізника.

У своїх запереченнях на відповідь на відзив відповідач зазначає, що згідно Правил видачі вантажів вагон №95615662, фактично передано одержувачу 26.12.2017р. згідно договору №ДН-4/98 від 30.06.2016р. про експлуатацію під’їзної колії ТОВ СП «НІБУЛОН» без претензій до залізниці, що підтверджується штампом залізниці призначення в графі 52 залізничної накладної №43468792 про видачу вантажу ТОВ СП «НІБУЛОН», що не заперечується позивачем. Залізниця не може нести відповідальність за дії позивача, що відбулися з вагонами і вантажем після передачі вагона-зерновоза №95615662 одержувачу, який зберігався на його під’їзній колії та перевозився локомотивом Ольшанської філії ПрАТ «Київ – Дніпровське міжгалузеве підприємство залізничного транспорту», що вбачається з пункту 6 договору №ДН-4/98 від 30.06.2016р.

У своїх поясненнях на заперечення відповідача позивач зазначає, що №50 не є договором перевезення та до нього не складаються перевізні документи, зокрема накладні. Крім того в даному договорі не міститься відомостей про номера вагонів, вантаж та вид вантажу. Даний договір свідчить про переміщення вантажів в залізничних вагонах та іншого рухомого складу, які надійшли на адресу ТОВ СП «НІБУЛОН» з колій станції ОСОБА_1 – Вантажний до вантажних фронтів перевантажувального терміналу ТОВ СП «НІБУЛОН» та і у зворотньому напрямку.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно п.п.1, 2, 3 ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Частиною 2 ст.306 ГК України визначено, що суб’єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Відповідно до ч.3 ст.308 ГПК України вантажовідправник зобов’язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством.

Статтею 918 ЦК України передбачено, що завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 909 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.307 ГК України, п.6 Статуту залізниць України, встановлено, що залізнична накладна від 23.12.2017р. №43468792 свідчить про укладення між ТОВ СП „НІБУЛОН” (відправник) та ПАТ „Українська залізниця” (перевізник) договору перевезення вантажу на користь вантажоодержувача, яким теж є ТОВ СП „НІБУЛОН”.

Відповідно до пп.„а” п.111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Положенням п.113 Статуту залізниць України передбачено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Згідно п.52 Статуту залізниць України на станціях призначення залізниця зобов’язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі: прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій; прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами; прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму перевезення в рефрижераторних вагонах (контейнерах); прибуття вантажу, який був завантажений залізницею; видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею; прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами.

Відповідно до п.129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;… в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу… Залізниця зобов’язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу… Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

З матеріалів справи вбачається, що 23.12.2017р. ТОВ СП „НІБУЛОН”, що є вантажовідправником та вантажоодержувачем, завантажив у вагон №95615662 насипом вантаж – насіння кукурудзи та передав залізниці для перевезення, що відображено у залізничній накладній №43468792 від 23.12.2017р. Під час переважування вказаного вагону по масі брутто було виявлено ознаки недостачі вантажу, а саме виявлено ознаки нестачі вантажу у розмірі 2650кг, що підтверджується актом про виявлення нестачі вантажу від 27.12.2017р.

Позивач, у день виявлення ознак нестачі, а саме 27.12.2017р., листом від 27.12.2017р. №17387/3-17/35 звернувся до начальника станції Миколаїв-вантажний з вимогою прийняти участь у комісійному переважуванні вищевказаних вагонів та скласти комерційні акт, що передбачено ст. 52 та ст. 129 Статуту залізниць України. Проте, станцією Миколаїв-вантажний було відмовлено у комісійній видачі вантажу зі вказаного вагону (лист №447/М від 27.12.2017р.). Позивач в порядку, передбаченому п. 16 Правил складання актів подав скаргу на відмову в участі представника залізниці у комісійній видачі вантажу та складанні комерційного акту від 27.12.2017р. №17422/3-17/34. Листом від 27.12.2017р. №610 Херсонська дирекція залізничних перевезень повідомила позивача про нібито відсутність підстав для проведення комісійної видачі вантажу зі вищевказаного вагону та задоволення зазначеної скарги. Безпідставна відмова залізниці у складанні комерційної акту та необхідність дотримання встановленого законодавством порядку оскарження відмови залізниці у складанні комерційного акту призвела до того, що документи, які фіксують нестачу вантажу були складені лише 28.12.2018р. У зв’язку з відмовою працівників залізниці приймати участь у комісійній видачі вантажу, ТОВ СП «НІБУЛОН» листом від 27.12.2017р. №17494/3-17-35 запропонувало керівництву станції Миколаїв-вантажний направити уповноваженого представника залізниці для участі у прийманні вантажу з вагону №95615662 по кількості та складенні акту про приймання вантажу та акту експертизи за участю експертів Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області.

Згідно п.3.4 роз’яснень президії Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” від 29.05.2002р. № 04-5/601 (із змінами) зазначено, що якщо начальник залізничної станції необґрунтовано відмовився скласти комерційний акт або акт загальної форми, вантажоодержувач має право оскаржити таку відмову в порядку, передбаченому п.16 Правил складання актів, і здійснити приймання вантажу відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Державного арбітражу при ОСОБА_3 СРСР від 15.06.65 № П-6, Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Державного арбітражу при ОСОБА_3 СРСР від 25.04.66 № П-7, Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої спільним наказом Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту України, Державного комітету по стандартизації, метрології та сертифікації України, Державного комітету статистики України від 02.04.98 № 81/38/101/235/122. У разі додержання порядку оскарження відмови начальника станції у складанні зазначених актів вантажоодержувач має право звернутися до залізниці з претензією або позовом, до яких необхідно додати докази оскарження дій начальника залізничної станції та акти приймання вантажу.

Як вже вказано вище, Регіональною торгово-промисловою палатою Миколаївської області оформлено акт експертизи від 28.12.2017р. №120-1857 (для участі в експертизі представника залізниці викликано листом від 27.12.2017р. №17494/3-17/35 на якому міститься вхідний номер відповідача, проте він з невідомих причин не з’явився), в якому зафіксовано, що: у вагоні на 2550кг вантажу менше, ніж зазначено в накладній від 23.12.2017р. №43468792 розвантажувальні люки мають сліди від механічних впливів та наявність зазорів в стиках металевих кришок, в яких затиснуті зерна кукурудзи, що не забезпечує збереження вантажу при транспортуванні.

З огляду на наведене, те, що ТОВ СП „НІБУЛОН” надано до суду докази оскарження відмови начальника станції у складанні комерційного акту, а також зміст експертного дослідження, господарський суд доходить висновку, що позивачем у належний спосіб доведено прибуття на станцію призначення вагону з вантажем у технічно несправному стані, внаслідок чого могла виникнути нестача в т.ч. у процесі перевезення. Такі обставини мали бути відображені в комерційному акті, проте в порушення п.п.52 та 129 Статуту залізниць України перевізник комерційний акт не склав. Крім того, на виконання п.113 Статуту залізниць України ПАТ „Українська залізниця” не надано доказів виникнення нестачі з причин, які від неї не залежали, в зв’язку з чим суд покладає цивільно-правову відповідальність за втрату вантажу в процесі перевезення на відповідача.

При цьому суд враховує, що вантаж, завантажений засобами вантажовідправника у вагон №95615662 залізниця прийняла до перевезення без зауважень, до моменту прибуття вагонів на станцію Миколаїв-вантажний жодних зауважень чи то повідомлень з приводу неправильного визначення вантажу вантажовідправником залізницею зроблено не було, вантажовідправником також вагон №95615662 був прийнятий до перевезення без зауважень.

Крім того до пам’ятки про подавання вагонів №63 від 26.12.2017р. були внесені зауваження, а саме в нижній частині середніх розвантажувальних люків завдовжки 30см, частково знята монтажна піна та затиснуте зерно кукурудзи. На кришках бункера є свіжий слід від механічного пошкодження, здир верхнього металевого шару.

Згідно ст.110 Статуту Залізниць України, перевізник несе відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення і до видачі його вантажоодержувачу, якщо не доведе, що недостача виникла по незалежним від перевізника причинам.

Відповідно до ст.113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, недостачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, залізниця несе відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що недостача виникла з незалежних від неї причин.

В п.п.114,115 Статуту залізниць України закріплено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу – у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі...; недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення; вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу...

Відповідно до п.27 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р. норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) для вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, становить: 0,5% маси, зазначеної в перевізних документах для інших вантажів.

Отже, ТОВ СП „НІБУЛОН” має право на стягнення завданих неправомірними діями перевізника вантажу збитків в розмірі дійсної вартості в сумі 10881,18грн., розрахунок якої цілком обґрунтовано здійснено позивачем, виходячи з таких показників: вартість за 1 тону вантажу (насіння кукурудзи) – 4880,00 грн. з ПДВ, яка вказана в довідці від 18.04.2018р. №4944/3-18/27, маса відповідальної нестачі із вирахуванням норми нестачі (природної втрати) 0,5% нетто вантажу насіння ріпаку (інші вантажі) – 2229,75кг по вагону №95615662.

ПАТ „Українська залізниця” викладені у відзиві на позов доводи про те, що ним видано вантаж у схоронному стані, а також на те, що немає ознак втрати вантажу під час перевезення не приймаються до уваги, оскільки такі твердження суперечать фактичним обставинам справи.

Щодо посилань відповідача на правомірність його відмови в комісійній видачі вантажу та складанні комерційного акту, адже вагон прибув на станцію призначення з непошкодженими ЗПП, то в цій частині потрібно зазначити, що п.52 Статуту залізниць України встановлює обов’язок залізниці на станціях призначення перевірити масу і стан вантажу у разі прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а не тільки у випадку пошкодження пломб відправника.

Стосовно доводу ПАТ „Українська залізниця” про те, що відмова в комісійній видачі вантажу та складанні комерційного акту зумовлена виявленням невідповідності маси вантажу залізничній накладній після прийняття вагонів та без участі працівників залізниці, господарський суд зауважує, що будь-які докази впливу на вантаж та/або на вагон з боку ТОВ СП „НІБУЛОН” до моменту проведення експертизи в матеріалах справи відсутні, а, отже, позиція відповідача в цій частині ґрунтується на припущеннях.

Посилання відповідача на договір №50, який не засвідчений належним чином, однак визнаний позивачем, також судом до уваги не приймається оскільки зазначений договір не є договором перевезення та до нього не складаються перевізні документи, зокрема накладні. Крім того в даному договорі не міститься відомостей про номера вагонів , вантаж та вид вантажу. Даний договір свідчить про переміщення вантажів в залізничних вагонах та іншого рухомого складу, які надійшли на адресу ТОВ СП «НІБУЛОН» з колій станції ОСОБА_1 – Вантажний до вантажних фронтів перевантажувального терміналу ТОВ СП «НІБУЛОН» та і у зворотньому напрямку.

Крім того згідно п.1.6. договору №50 від 12.08.2017р., на який посилається відповідач, встановлено, що відстань перевезення вантажів (подавання-забирання) в залізничних вагонах, які надійшли на адресу Замовника указується в акті обстеження умов роботи на під’їзній колії, складений між Замовником та Виконавцем та складає 3 кілометри.

Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов’язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов’язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов’язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року) (рішення Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України»).

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства "НІБУЛОН" до відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" ОСОБА_2 акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 10881,18грн., обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1762,00грн. покласти на відповідача згідно ст. 129 ГПК України.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат, пов'язаних із залученням експертів, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з п.2 ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до ч.ч.4,5,7 ст.127 ГПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження витрат, пов’язаних із залученням експертів та оплати таких витрат в розмірі 2160,00грн. позивачем надані до суду договір про надання послуг від 30.08.2016р. №938, із додатками и та додатковими угодами до цього договору, які укладені між ТОВ СП „НІБУЛОН” (замовник) і Регіональною ТПП Миколаївської області (виконавець), актом приймання-передачі наданих послуг №120-1857 від 29.12.2017р., рахунком на оплату №120-1857 від 29.12.2017р. та платіжним дорученням №1036 від 09.01.2018р.

На підставі ст.129 ГПК України судові витраті щодо сплати судового збору та витрати, пов’язані із залученням експертів та проведенням експертизи, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, ст.ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського товариства “НІБУЛОН” до відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Одеська залізниця” про стягнення 10881,18грн. – задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з ОСОБА_2 акціонерного товариства “Українська залізниця” (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії “Одеська залізниця” (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ40081200) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського товариства “НІБУЛОН” (юридична адреса: 54002, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, 1, поштова адреса: 54030, м. Миколаїв, вул. Фалєєвська, 9-Б, код ЄДРПОУ 14291113) 10881/десять тисяч вісімсот вісімдесят одна/грн. 18коп. вартості нестачі вантажу, 1800/одна тисяча вісімсот/грн. витрат, пов’язаних із залученням експертів та проведенням експертизи, 1762/одна тисяча сімсот шістдесят дві/грн. судового збору.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повне рішення складено 06 липня 2018р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.В. Степанова