Рішення № 75134434, 03.07.2018, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2018 р. м. Київ Справа № 911/716/18

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до Комунального підприємства «Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області», м. Боярка, Київська область

про стягнення заборгованості

секретар судового засідання О.О.Стаднік

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: ОСОБА_2

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою №14/4-482 від 30.03.2018 року (вх.№744/18 від 10.04.2018 року) до Комунального підприємства «Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області» (далі - відповідач) про стягнення 25782,24 грн. заборгованості за Договором купівлі-продажу №1579/14-КП-17 від 28.01.2014 року, а саме: 14990,69 грн. пені, 1929,41 грн. 3 % річних, 8862,14 грн. інфляційних збитків.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань за Договором №1579/14-КП-17 від 28.01.2014 року купівлі-продажу природного газу в частині своєчасної оплати отриманого у 2014 році природного газу. Враховуючи несвоєчасну оплату отриманого у 2014 році природного газу, позивачем з посиланням на п. 7.2 договору нараховано відповідачу 14990,69 грн. пені та на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано 1929,41 грн. 3% річних та 8862,14 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 27.04.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/716/18 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 29.05.2018 року.

До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №15-05/18 від 23.05.2018 року (вх. №9994/18 від 29.05.2018 року), в якому відповідач проти позову заперечує та просить у задоволені позовних вимог відмовити посилаючись на те, що відповідач 18.03.2015 року в повному обсязі розрахувався з позивачем за спожитий у 2014 році газ, а нараховані позивачем штрафні санкції не підлягають задоволенню, оскільки до правовідносин сторін у справі має застосовуватись Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії».

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 29.05.2018 року не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача у підготовчому засіданні 29.05.2018 року повідомив, що відзив на позовну заяву ним не отримано.

Ухвалою суду від 29.05.2018 року підготовче засідання відкладено на 19.06.2018 року.

До суду від відповідача надійшов лист №18-06/18 від 18.06.2018 року (вх. №11571/18 від 18.06.2018 року) про доповнення до відзиву на позовну заяву.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 19.06.2018 року повторно не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 19.06.2018 року закрито підготовче провадження у справі №911/716/18 та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.07.2018 року.

Представник позивача у судовому засіданні 03.07.2018 року позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов в повному обсязі, проти викладених у відзиві відповідача обставин заперечував. В обґрунтування своїх заперечень представник позивача зазначив, що для списання штрафних санкцій підприємство повинно бути внесено до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства. На думку представника позивача, Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» не містить приписів щодо автоматичного списання штрафних санкцій за договором купівлі-продажу природного газу, а тому, позивачем правомірно нараховані штрафні санкції за несвоєчасну оплату за укладеним між сторонами договором.

Представник відповідача у судовому засіданні 03.07.2018 року проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об’єктивного розгляду спору по суті у судовому засіданні 03.07.2018 року, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (за договором – продавець) та Комунальним підприємством «Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області» (за договором – покупець) 28.01.2014 року укладено договір купівлі-продажу природного газу №1579/14-КП-17 з подальшими змінами, внесеними додатковими угодами №1 від 29.04.2014 року, №2 від 20.05.2014 року, №3 від 10.06.2014 року, №4 від 05.09.2014 року, №5 від 10.11.2014 року, №6 від 05.12.2014 року.

Відповідно до п. п. 1.1.,1.2 договору, продавець зобов’язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД НОМЕР_1, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити цей природний газ (далі – газ), на умовах цього договору. Газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб’єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ), (далі – споживачам покупця).

Згідно п. 2.1 договору, продавець передає покупцеві з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року газ обсягом до 626,580 тис.куб.м. (шістсот двадцять шість тисяч п’ятсот вісімдесят куб.м.), у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м.): І квартал – 355,490 (січень – 141,100, лютий – 103,320, березень – 108,070); ІІ квартал – 23,315 (квітень – 23,315, травень – 0, червень – 0); III квартал – 0 (липень – 0, серпень – 0, вересень – 0), IV квартал – 247,775 (жовтень – 27,540, листопад – 88,725, грудень – 131,510).

Відповідно до п. 3.1. договору, продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця. Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов’язану з правом власності на газ.

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця. (п. 3.3. договору).

Згідно п. 3.4. договору, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов’язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов’язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Пунктами 5.1., 5.2 договору передбачено, що ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи транспортування установлюються НКРЕ. Ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 3113,30 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ – 2%; податок на додану вартість за ставкою – 20%. Крім того, тариф транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами – 287,00 грн., крім того ПДВ – 20% - 57,40 грн., всього з ПДВ – 344,40 грн. (триста сорок чотири гривень 40 коп.). До сплати за 1000 куб.м. природного газу – 3462,26 грн., крім того ПДВ – 20% - 692,45 грн., всього з ПДВ – 4154,71 (чотири тисячі сто п’ятдесят чотири гривні, 71 коп.) гривень.

У разі зміни НКРЕ ціни на газ та/або тарифів на його транспортування, розподіл і постачання, вони є обов’язковими для сторін за цим договором з моменту введення їх в дію (п. 5.3. договору).

Відповідно до п. 5.5. договору, загальна вартість природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно п.п. 7.1, 7.2 договору, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов’язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором. У разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору він зобов’язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 9.3. договору, сторони погодили, що строк у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п’ять) років.

Відповідно до Розділу 11 договору, договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 січня 2014 року і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 523663,35 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме: від 31.01.2014 року за січень 2014 року на суму 97203,64 грн., від 28.02.2014 року за лютий 2014 року на суму 76002,15 грн., від 31.03.2014 року за березень 2014 на суму 44388,95 грн., від 30.04.2014 року за квітень 2014 року на суму 14020,38 грн., від 31.10.2014 року за жовтень 2014 року на суму 18186,11 грн., від 30.11.2014 року за листопад 2014 року на суму 59052,72 грн., від 31.12.2014 року за грудень 2014 року на суму 214809,40 грн., які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Відповідач за отриманий у 2014 році природний газ розрахувався в повному обсязі, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по операціях з відповідачем, підписаною заступником головного бухгалтера ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», проте з порушенням строку оплати встановленого п. 6.1 договору.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, відповідач взяті на себе зобов’язання зі своєчасної оплати отриманого у 2014 році природного газу не виконав у зв’язку із чим позивач просить стягнути з відповідача 14990,69 грн. пені, 1929,41 грн. 3% річних та 8862,14 грн. інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача за кожним актом приймання-передачі природного газу окремо з урахуванням дат виникнення заборгованості за загальний період з 15.02.2014 року по 17.03.2015 року.

03.11.2016 року прийнято Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» (далі - Закон), який набрав чинності 30.11.2016 року.

Законом визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону, процедура врегулювання заборгованості - це заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості. Учасниками процедури врегулювання заборгованості є підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу та/або електричної енергії, оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Згідно ст.ст. 1, 2 вказаного Закону, заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Дія Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону, на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до п. 1.2. Договору, газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб’єктами господарювання.

Так, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідач в повному обсязі сплатив вартість природного газу 18.03.2015 року, тобто до набрання чинності відповідним Законом, тому, нараховані неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти, згідно ч.3 ст. 7 вказаного Закону, підлягають списанню з дня набрання чинності вказаним Законом.

Частиною 1 ст. 3 Закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Зі змісту з ст.ст. 4, 5, 6 вказаного Закону вбачається, що до реєстру включаються вимоги саме за заборгованістю, у той час як ч. 3 ст. 7 вказаного Закону визначає, що на заборгованість за природний газ, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Відтак, до заборгованості, що виникла і погашена до набрання чинності відповідним Законом, не можуть бути застосовані передбачені таким Законом правила і вимоги щодо необхідності включення до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості. Таким чином, виконання ч. 3 ст. 7 Закону не потребує включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Отже, застосування приписів ч. 3 ст. 7 Закону не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29.01.2018 року у справі №904/10745/16, від 07.02.2018 року у справі №927/1152/16, від 14.02.2018 року у справі №908/3211/16, від 22.02.2018 року у справі №922/4355/14, від 24.04.2018 року у справі №914/3118/16, від 26.04.2018 року у справі №911/3945/16, від 02.05.2018 року у справі №914/102/17, від 16.04.2018 року у справі №905/375/17.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається із матеріалів справи, заявлені до стягнення з відповідача 3% річних, інфляційні втрати та пеня були нараховані позивачем на заборгованість, яку відповідач погасив до набрання чинності Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії», а саме, останній платіж був здійснений відповідачем 18.03.2015 року.

Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Таким чином, позивачем неправомірно нараховано відповідачу пеню, інфляційні втрати та 3 % річних, а тому суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача 14990,69 грн. пені, 1929,41 грн. 3% річних та 8862,14 грн. інфляційних втрат задоволенню не підлягають.

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 73, 74, 123, 129, 233, 236 – 240 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» №14/4-482 від 30.03.2018 року (вх.№744/18 від 10.04.2018 року) до Комунального підприємства «Боярське головне виробниче управління житлово-комунального господарства Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області» про стягнення 25782,24 грн. заборгованості за Договором купівлі-продажу №1579/14-КП-17 від 28.01.2014 року, а саме: 14990,69 грн. пені, 1929,41 грн. 3 % річних, 8862,14 грн. інфляційних збитків відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256,257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу ХІ Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 06.07.2018 року.

Суддя Д.Г. Заєць