Постанова № 7513432, 23.12.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2009 р.                                                                       справа № 2а-11042/09/0570

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Шальєвої В.А.

при секретарі                                                  

при секретарі Химич М.В.

за участю представників позивача Курило Ю.В., Курило М.Ю.

представників відповідача Вертела М.В., Саєнко Л.В., Бєломєстнової Л.В., Бересньової С.В., Кононенко В.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Донецьку, по вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Форте-дон” до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області, Головного управління Державного казначейства України у м. Києві про визнання дій незаконними, визнання недійсними рішень, стягнення надмірно сплачених митних платежів,

В С Т А Н О В И В:

          Товариство з обмеженою відповідальністю „Форте-дон” звернулось до суду з адміністративним позовом до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання дій незаконними, визнання недійсними рішень, стягнення надмірно сплачених митних платежів. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 15.08.2008 р. на адресу позивачу за контрактом № 05/07 від 15.05.2008 р. за СМR № 42375 надійшов вантаж – годинники, загальною вартістю 56151,6 грн.

          Позивачем до Східної митниці для митного оформлення була надана вантажна митна декларація № 700020009/8/019048 з наступними документами: контракт № 05/07 від 15.05.2008 р., рішення № 13606/08-07 та висновок № 415-08 ДП „Донецькстандартметрологія”, екологічна декларація № 72852, довідка про проведення декларування валютних цінностей № 217/6, експортна декларація.

В декларації митної вартості позивачем була задекларована митна вартість товару за першим методом визначення митної вартості – 56161,6 грн. Розмір митних платежів склав 17950,27 грн.

Східною митницею було відмовлено у розмитненні товару у зв’язку з не підтвердженням митної вартості.

17.10.2008 р. за актом про розміщення товарів й транспортних засобів на тимчасове зберігання під митним контролем на складі тимчасового зберігання вантаж був переданий на зберігання на СТЗ.

          Східною митницею було запропоновано позивачу надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів. Декларантом митному органу не були надані документи, які витребувались через відсутність запитуваних документів.

          15.01.2009 р. на адресу позивача надійшов запит митного органу щодо надання інформації щодо прибутку, що може бути закладений до вартості подібного товару. Позивачем було повідомлено відповідача про націнки та витрати, що буде нести позивач при реалізації товару.

          27.01.2009 р. позивачу була видана картка відмови в прийняття митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів через ненадання на вимогу митного органу додаткових документів для підтвердження митної вартості.

          27.01.2009 р. Східною митницею було прийняте рішення про визначення митної вартості, яким митний орган визначив митну вартість товару за шостим (резервним) методом – 274156,21 грн., розмір митних платежів склав 87729,99 грн.

          16.02.2009 р. ТОВ „Форте-дон” звернулось до відповідача із заявою про погодження дозволу на передачу вантажу до складу митниці з метою розмитнення. Позивач прийняв рішення про розмитнення товару за митною вартістю, визначеною митним органом.

          Позивачем була подана нова вантажна митна декларація № 700000002/9/004295, за якою було здійснено митне оформлення вантажу, при цьому позивачем були сплачені митні платежі в розмірі 87729,99 грн.

          Крім того, позивач вказує, що у зв’язку з відмовою у митному оформленні товару за першою декларацією, у зв’язку з тривалим процесом визначенням митної вартості позивач вимушений був зберігати товар спочатку на СТЗ ТОВ „Донбас” з 17.10.2008 р. по 20.02.2009 р., потім – на складі митниці з 20.02.2009 р. по 20.05.2009 р. За зберігання товару на СТЗ позивачем за договором з ТОВ „Донбас” було сплачено 14565 грн. За зберігання товару на складі митниці на підставі уніфікованої митної квитанції відповідачем сплачено 17561,20 грн.

Внаслідок митного оформлення вантажу за митною вартістю, визначеною митним органом, позивач зайво сплатив до бюджету митні платежі в розмірі 69779,72 грн.

          Позивач вважає, що при подані першої вантажної митної декларації ним були подані усі необхідні документи для митного оформлення, достатні для визначення митної вартості за ціною угоди. Внаслідок неправомірних дій митного органу позивач вимушений був подати нову вантажну митну декларацію та сплатити митні платежі у розмірі значно більшим, ніж це відповідає вимогам законодавства.

          Позивач просить визнати незаконними дії Східної митниці з надання картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів від 27.01.2009 р. та визначення нової митної вартості годинників „Ховард Міллер” у кількості 294 шт.; стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 69779,72 грн. – надмірно сплачені митні платежі; стягнути з Державного бюджету України на користь позивача матеріальну шкоду за вимушене у зв’язку з незаконними діями відповідача зберігання товару під митним контролем в розмірі 32126,20 грн.; зобов’язати ГУ ДКУ в Донецькій області перерахувати 101905,92 грн. на рахунок позивача.

          Позивач зменшив розмір позовних вимог, подавши заяву від 15.09.2009 р., в якій вказував, що загальна кількість товару, ввезеного позивачем на митну територію України, склала 294 шт. Постановами Київського районного суду м. Донецька були конфісковані на користь держави 2 годинника. Отже, за декларацією № 70000002/9/004295 було здійснено митне оформлення годинників у кількості 292 шт., митною вартістю, визначеною на підставі рішення митного органу за шостим методом, в розмірі 274156,21 грн., розмір митних платежів склав 87729,99 грн. Тому розмір митних платежів, надмірно нарахованих митним органом, складає 70090,79 грн. Саме ця сума підлягає стягненню з бюджету на користь позивача. Крім того, в заяві позивач вказує, що загальна сума матеріальної шкоди, завданої позивачу внаслідок вимушеного зберігання товару під митним контролем, складає 30738,56 грн.

          Крім того, заявою від 04.12.2009 р. позивач зменшив розмір позовних вимог, в якій вказав, що сума зайво сплачених митних платежів складає 63188, 41 грн.

          Позивач просить визнати незаконними дії Східної митниці з надання карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/2009/020027 від 27.01.2009 р. та № 700000024/2009/000216 від 15.05.2009 р., прийняття рішень про визначення митної вартості товарів № 700000024/2009/000015/1 від 27.01.2009 р. та № 700000024/2009/000213/1 від 15.05.2009 р.; визнати недійсними картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/2009/020027 від 27.01.2009 р. та № 700000024/2009/000216 від 15.05.2009 р., рішення про визначення митної вартості товарів № 700000024/2009/000015/1 від 27.01.2009 р. та № 700000024/2009/000213/1 від 15.05.2009 р.; стягнути з Державного бюджету України надмірно сплачені митні платежі в розмірі 63188,41 грн.; стягнути з Державного бюджету України матеріальну шкоду за вимушене незаконними діями Східної митниці зберігання товару в розмірі 30738,46 грн. та судові витрати.

          Ухвалою суду від 29.07.2009 р. до участі в справі в якості відповідача притягнуте Головне управління Державного казначейства України у м. Києві.

          В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

          Представник відповідача Східної митниці в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснивши, що Східною митницею було здійснено перевірку митної вартості, заявленої позивачем у вантажних митних деклараціях та деклараціях митної вартості. За відсутності цінової інформації на товар – годинники „Howard Miller” в ЄАІС ДМСУ було здійснено перевірку інформації в мережі Інтернет, в результаті чого встановлено, що вартість на ідентичний товар значно відрізняється від зазначеного в інвойсі. Посадовою особою митного органу при здійсненні митного оформлення товару, задекларованого позивачем, на виконання вимог ст. 265 Митного кодексу України, п. 11 Порядку № 1766 було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості: калькуляцію фірми-виробника товару, прайс-лист фірми-виробника товару, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, копію вантажної митної декларації країни відправлення, сертифікат про країну походження. Декларантом запитані документи не були надані.

          Митниця звернулася до ДНДІСЕ з метою здійснення оцінки товару. Листом від 27.01.2009 р. ДНДІСЕ повідомив митницю про неможливість надання висновку у зв’язку з відсутністю комерційних пропозицій щодо вартості товару в країні виробника та цінової інформації ЄАІС ДМСУ.

          Митним органом для вирішення питання про можливість визначення митної вартості за 4 методом (на основі віднімання вартості – ст. 271 Митного кодексу України) було запропоновано позивачу надати інформацію щодо прибутку, що може бути закладений до вартості подібного товару. Інформація надана позивачем не була.

          Надані позивачем прайс-листи та інформаційні листи відправника не відповідають вимогам п. 12 Порядку, а саме, листи не мали необхідних реквізитів (назва підприємства, адреса, номер телефону, вихідний номер, дата відправлення), довідки, висновки та інші документи, що стосуються вартісних та якісних характеристик, не містили реквізити організації, що їх видала, та печатки. Тому ці документи не могли бути прийняті для цілей визначення митної вартості.

Враховуючи відсутність документально підтвердженої інформації щодо внутрішньої структури ціни реалізації товарів, відсутність у митному органі об’єктивного джерела інформації (документів на ідентичні та подібні товари, які на час здійснення митного оформлення товарів імпортовані на митну територію України та час експорту якого збігається з часом експорту даних товарів), а також необхідної інформації для визначення митної вартості за методом на основі віднімання вартості та на основі додавання вартості, митним органом було здійснення коригування митної вартості з урахуванням цінової інформації бази даних ЄАІС ДМСУ, прийняте рішення щодо можливості застосування шостого резервного методу визначення митної вартості відповідно до ст. ст. 266, 273 Митного кодексу України.

Що стосується відшкодування збитків, то відповідач вважає, що відсутній причинно-наслідковий зв’язок між спірними діями та збитками, понесеними позивачем. Відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача ГУ ДКУ в Донецькій області в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснивши, що відсутні передбачені законодавством підстави для стягнення з бюджету надмірно сплачених митних платежів. Крім того пояснив, що відсутній причинно-наслідковий зв’язок між спірними діями та збитками, понесеними позивачем. Відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача ГУ ДКУ у м. Києві до судового засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать розписки про отримання судових повісток, а також телефонограми про виклик до судового засідання, надав клопотання про розгляд справи за його відсутністю. У відповідності до ч. 4 ст. 128 КАС України суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю представника відповідача на підставі наявних доказів. З письмових заперечень вбачається, що відповідач позов не визнає, вказує на безпідставність вимог щодо стягнення сум з бюджету.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю „Форте-дон” є юридичною особою, включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 34557436 (а.с. 10 т.1).

Відповідач Східна митниця у відповідності до ст. 14 Митного кодексу України є митним органом, який на території закріпленого за ним регіону в межах своєї компетенції здійснює митну справу та забезпечує комплексний контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи, керівництво і координацію діяльності підпорядкованих йому митниць та спеціалізованих митних установ і організацій.

Відповідачі Головне управління Державного казначейства України у в Донецькій області та Головне управління Державного казначейства України у м. Києві у відповідності до ч. 2 ст. 50 Бюджетного кодексу України ведуть бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснюють повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

Судом встановлено, що 15.05.2008 р. ТОВ „Форте-дон” був укладений контракт № 05/07 з фірмою „Юнифорт Корпорейшн ЛЛП” (Велика Британія), за умовами якого позивач придбаває партіями годинники торгівельної марки „Howard Miller” (а.с. 26-28 т.1).

          15.10.2008 р. на адресу позивача за зазначеним контрактом на підставі інвойсу № 3212 від 18.07.2008 р. надійшов вантаж – годинники торгівельної марки „Howard Miller” у кількості 294 шт., загальною вартістю 56161,60 грн.

          Позивачем 29.10.2008 р. до Східної митниці для митного оформлення була надана вантажна митна декларація № 700000002/8/019048 з наступними документами: контракт № 05/07 від 15.05.2008 р., рішення № 13606/08-07 та висновок № 415-08 ДП „Донецькстандартметрологія”, екологічна декларація № 72852, довідка про проведення декларування валютних цінностей № 217/6, експортна декларація, інвойс, коносамет (а.с. 16-39 т.1).

В декларації митної вартості до вантажної митної декларації № 700000002/8/019048 позивачем була задекларована митна вартість товару за першим методом визначення митної вартості – 56161,60 грн. (а.с. 144-147 т.1).

Отже, митна вартість зазначеного товару була визначена позивачем, виходячи з ціни контракту, тобто, за основним (першим) методом, встановленим ст. 266 Митного кодексу України.

Як встановлено судом, для підтвердження митної вартості товару митному органу були надані документи, передбачені ст. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2006 р. № 1766.

Східною митницею були витребувані у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, а саме, калькуляцію виробництва фірми-виробника товару, прайс-лист фірми-виробника товару, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, копію ВМД країни відправлення (а.с. 144 т.1).

Позивачем на вимогу митного органу зазначені документи надані не були, про що свідчить відмітка декларанта на зворотній стороні декларації митної вартості (а.с. 144 зворот т.1).

Східною митницею було прийняте рішення про визначення митної вартості № 700000024/2009/000015/1 від 27.01.2009 р., яким митний орган визначив митну вартість товару за шостим (резервним) методом, загальна вартість становить 274156,21 грн. (а.с. 173-180 т.1).

          На підставі зазначеного рішення про визначення митної вартості відповідачем було відмовлено у митному оформленні ввезеного товару на підставі картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/2009/020027 від 27.01.2009 р. у зв’язку з неподанням на вимогу митного органу додаткових документів згідно вимог п. 11 Порядку декларування митної вартості товарів, як переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження (а.с. 148 т.1).

02.02.2009 р. ТОВ „Форте-дон” звернулось до Східної митниці з проханням здійснити митне оформлення товару за митною вартістю, визначеною митним органом, під гарантійне зобов’язання відповідно до Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов’язання при ввезенні їх на митну територію України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 17.03.2008 р. № 230. Східною митницею листом від 04.02.2009 р. повідомлено позивача про можливість випуску товарів у вільний обіг під обрані гарантійні зобов’язання (а.с. 140 т.1).

10.04.2009 р. позивачем була надана до митного органу вантажна митна декларація № 700000002/2009/003080. Карткою відмови № 700000023/2009/010055 митним органом було відмовлено у митному оформленні товару у зв’язку з неправильним зазначенням відомостей про країну походження товару (а.с. 7 т.2).

08.05.2009 р. позивачем була подана вантажна митна декларація № 700000002/9/003324 на вантаж, але митним органом було виявлене порушення митних правил, передбачене ст. 340 Митного кодексу України.

Постановою Київського районного суду м. Донецька від 17.06.2009 р. конфісковані предмети, що є безпосереднім об’єктом правопорушення, - 2 годинника.

15.05.2009 р. позивачем була подана нова вантажна митна декларація № 700000002/9/004244 на 294 одиниці товару. Загальна вартість товару, що підлягав митному оформленню за цією вантажною митною декларацією, повинна бути менше на вартість 2 одиниць товару, оскільки вони були конфісковані.

15.05.2009 р. Східною митницею було прийняте рішення про визначення митної вартості товарів № 700000024/2009/000213/1, яким знову митна вартість 292 одиниць товару була визначена за шостим (резервним) методом (а.с. 165-171 т.1).

У зв’язку з цим митним органом була видана картка відмови у митному оформленні товару № 700000024/2009/000216 (а.с. 8 т.2).

15.05.2009 р. ТОВ „Форте-дон” до Східної митниці була подана вантажна митна декларація № 700000002/9/004295 на 292 одиниці товару, яка була прийнята митним органом до оформлення (а.с. 40-44 т.1).

Позивачем були сплачені митні платежі, виходячи з митної вартості, визначеної митним органом за методом № 6, що на 63188,41 грн. перевищує митні платежі, які підлягали сплаті до бюджету позивачем у разі здійснення митного оформлення за митною вартістю, визначеною за першим методом.

Суд вважає, що митним органом при здійсненні митного оформлення товару, який був ввезений на митну територію України позивачем, були допущені порушення вимог діючого законодавства, а тому дії митного органу при визначення митної вартості товару за шостим методом є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно ст. 249 Митного кодексу України митна вартість товарів, які переміщуються громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування податків і зборів визначається на підставі заяви власника цих товарів чи уповноваженої ним особи за умови надання підтверджувальних документів (товарних чеків, ярликів тощо), які можна ідентифікувати з наявними товарами. За відсутності таких підтверджень або у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей стосовно заявленої вартості митні органи визначають митну вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари та відповідно до вимог цього Кодексу.

Поняття митної вартості визначено Митним кодексом України (ст. 259), а саме, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Стаття 260 МК України встановлює, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Порядок визначення митної вартості товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України. Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості. Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.

Стаття 261 Митного кодексу України встановлює, що відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ). Згідно ч. 2 статті VII ГААТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна бути заснована на дійсній вартості товару, що обкладається митом, або аналогічного товару, і не повинна ґрунтуватися на вартості товару вітчизняного походження або на довільних або фіктивних оцінках.

Згідно статті 262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Як встановлює ст. 264 МК України, заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 266 Митного кодексу України визначає методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну. Так, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4) на основі віднімання вартості;

5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Згідно ст. 267 МК України митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати, понесені покупцем, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів тощо.

Використані декларантом відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Судом встановлено, що позивачем ТОВ „Форте-дон” були надані митному органі усі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості, в тому числі, контракт, інвойс, сертифікати якості, коносаменти, екологічні декларації, накладні CMR, декларації митної вартості тощо.

Додаткові документи, які вимагались митним органом, позивач не мав змоги надати, про що свідчить лист продавця компанії „Юнифорт Корпорейшн ЛЛП” (а.с. 48 т.2), відповідно до якого калькуляція собівартості товару та експортна декларація є комерційною таємницею. Крім того, з листа продавця (а.с. 49 т. 2) вбачається, що товар, який підлягав митному оформленню, був придбаний позивачем за спеціальною ціною, є дисконтним товаром каталогу 2005-2006 років.

Таким чином, документально підтверджується митна вартість, визначена позивачем за першим методом.

Отже, відомості про заявлену позивачем митну вартість є об’єктивними, такими, що піддаються обчисленню та підтверджуються документально.

Митні органи у відповідності до ст. 41 МК України повинні здійснювати митний контроль, який включає в себе контроль за правильністю визначення декларантом митної вартості.

Суд не піддає сумніву право митного органу контролювати митну вартість, заявлену декларантом, але такий контроль повинен здійснюватися в межах повноважень, наданих діючим законодавством.

Пунктом 11 Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України і подачі відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1766, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Отже, митний орган має право вимагати від декларанта подання додаткових документів виключно для підтвердження заявленої митної вартості.

Як суд зазначив вище, декларантом були надані усі необхідні документи, які давали митному органу змогу визначити митну вартість товару.

Згідно п. 14 Порядку, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

          Разом з тим, суд вважає, що такі положення Порядку зовсім не передбачають, що митний орган у разі неподання документів зобов’язаний визначити митну вартість не за тим методом, який застосував декларант.

Як зазначалось вище, законодавець в ст. 266 Митного кодексу України встановлює, що кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

          Відповідачем не надано суду доказів щодо неможливості застосування перших п’яти методів визначення митної вартості товарів та проведення відповідних консультацій між митним органом та декларантом, що є прямим порушенням порядку визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України.

Крім того, суд вважає, що неможливо порівнювати вартість товару, ввезеного позивачем, з ціновою інформацією бази ЄАІС ДМСУ.

ТОВ „Форте-дон” придбало спірний товар за спеціальною, дисконтною ціною. Суд зазначає, що товар є годинниками моделей каталогу 2005-2006 р., що пояснює низьку вартість товару.

З витягу з бази даних ЄАІС ДМСУ неможливо встановити, моделі яких років ввозились на митну територію України, чи за спеціальною або звичайною ціною здійснювалось митне оформлення годинників у випадку, на який посилається митний орган, та митна вартість яких була взята за основу при визначенні митним органом митної вартості товару, ввезеного позивачем. При цьому суд зауважує, що митний орган визначив митну вартість за шостим методом, не зважаючи на те, що у базі даних ЄАІС ДМСУ зазначений лише єдиний випадок ввезення годинників „Howard Miller”. Суд вважає, що ці обставини можуть суттєво впливати на визначення митної вартості товару.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

          Відповідачем в судовому засіданні взагалі не надано доказів правомірності своїх дій щодо визначення митної вартості товарів, не доведена законність, обґрунтованість своїх дії.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач Східна митниця, приймаючі рішення про визначення митної вартості товарів, діяв на підставі, в межах повноважень, що передбачені законодавством, з метою, з якою це повноваження надане, але діяв не у спосіб, що передбачений законами, не обґрунтовано, без урахування усіх обставин, упереджено, фактично без урахування права позивача на участь у процесі прийняття рішення.

Позивач в позовній заяві, зокрема, просить визнати незаконними дії Східної митниці з надання карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України та рішень про визначення митної вартості, визнати недійсними картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/2009/020027 від 27.01.2009 р., № 700000024/2009/000216 від 15.05.2009 р., рішення про визначення митної вартості товару № 700000024/2009/000015/1 від 27.01.2009 р. та № 700000024/2009/000213/1 від 15.05.2009 р.

Суд вважає, що дійовим способом захисту порушеного права позивача буде визнання протиправними дій Східної митниці з відмови у митному оформленні товару відповідно до митної вартості товару, заявленої Товариством з обмеженою відповідальністю „Форте-дон” у вантажній митній декларації № 700000002/8/019048 від 29.10.2008 р., декларації митної вартості та визнання протиправними оскаржуваних рішень митного органу.

Судом встановлено, що позивачем здійснено митне оформлення товару зі сплатою митних платежів, виходячи з їх митної вартості, встановленої митним органом за шостим методом визначення митної вартості.

Оскільки судом визнані протиправними дії митниці щодо встановлення митної вартості товару, суд вважає, що позивачу підлягає поверненню сума надмірно сплачених митних платежів, яка складає 63188,41 грн.

У відповідності до п. 4 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 липня 2008 р. № 609, юридичні та фізичні особи, на користь яких прийняті судові рішення про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти бюджету, подають ці рішення органам Державного казначейства, що здійснюють безспірне списання, у разі повернення за рішенням суду надмірно та/або помилково сплачених до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів.

Таким чином, суд стягує з Державного бюджету України надмірно сплачені митні платежі в сумі 63188,41 грн. на розрахунковий рахунок ТОВ „Форте-Дон”.

Разом з тим, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення матеріальної шкоди за вимушене незаконними діями Східної митниці зберігання товару під митним контролем в розмірі 30738,46 грн. задоволенню не підлягають.

Судом встановлено, що після отримання першої картки відмови у митному оформленні товарів № 700000024/2009/020027 27.01.2009 р. позивач 02.02.2009 р. звернувся до Східної митниці за дозволом на митне оформлення товару під гарантійні зобов’язання. 04.02.2009 р. митним органом був наданий такий дозвіл.

Проте, позивач, не подаючи нову вантажну митну декларацію, за власною ініціативою розмістив товар на складі митниці. Наступна вантажна митна декларація була подана тільки 10.04.2009 р.

Таким чином, відсутній причинно-наслідковий зв’язок між діями митниці щодо визначення митної вартості та витратами, які здійснював позивач, щодо зберігання товару під митним контролем.

З урахуванням викладених обставин суд відмовляє у задоволенні позову в цій частині.

Згідно ст. 94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені позивачем, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд           

П О С Т А Н О В И В:

          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Форте-дон” до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області, Головного управління Державного казначейства України у м. Києві про визнання дій незаконними, визнання недійсними рішень, стягнення надмірно сплачених митних платежів задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Східної митниці з відмови у митному оформленні товару відповідно до митної вартості товару, заявленої Товариством з обмеженою відповідальністю „Форте-дон” у вантажній митній декларації № 700000002/8/019048 від 29.10.2008 р., декларації митної вартості.

          Визнати протиправними картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/2009/020027 від 27.01.2009 р., № 700000024/2009/000216 від 15.05.2009 р., рішення про визначення митної вартості товару № 700000024/2009/000015/1 від 27.01.2009 р., № 700000024/2009/000213/1 від 15.05.2009 р., видані Східною митницею Товариству з обмеженою відповідальністю „Форте-дон”

          Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Форте-дон” надмірно сплачені митні платежі в сумі 63188 (шістдесят три тисячі сто вісімдесят вісім) грн. 41 коп.

          Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Форте-дон” судові витрати в розмірі 631 (шістсот тридцять одна) грн. 90 коп.

          В іншій частині позовних вимог відмовити.

          Повний текст постанови виготовлений 28 грудня 2009 р.

          Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Шальєва В.А.