Рішення № 75134184, 03.07.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.07.2018Справа № 910/4271/18

За позовом ОСОБА_1

до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

про стягнення 83 151,08 грн.

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Я.І. Репа

Представники:

позивач: не з'явився

відповідач: Жила М.І. за довіреністю № 10-540/д від 23.08.2017

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" (відповідач) про стягнення 83151,08 грн., з яких: 52386,18 грн. основного боргу (дивідендів за 2011-2014 роки), 4503,98 грн. 3% річних та 26260,92 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач не виплатив позивачу як акціонерові Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" дивідендів за 2011-2014 роки, розподілених відповідними рішеннями загальних зборів товариства.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2018 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, встановлено позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви та строк на усунення недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня вручення даної ухвали суду.

04.05.2018 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.05.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, призначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 04.06.2018 о 10:00 год.

25.05.2018 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач надав заперечення по суті пред'явленого позивачем позову та просив суд відмовити у його задоволенні, з огляду на таке:

- зобов'язання по виплаті дивідендів слід вважати визначеними лише тоді, коли ПАТ "УКРНАФТА" відома сума грошових коштів, що підлягає сплаті на користь певного акціонера, а не з моменту прийняття уповноваженим органом управління емітента рішення про порядок розподілу прибутку та виплату дивідендів за 2011 - 2014 роки. Право на отримання частки прибутку - дивідендів має бути реалізоване акціонером, а зобов'язання емітента по виплаті частки прибутку - дивідендів акціонерну виникає під час реалізації акціонером наданого права;

- з визначенням загальними зборами акціонерів ПАТ "УКРНАФТА" строку виплати дивідендів був встановлений відповідний період у часі для реалізації акціонерами ПАТ "УКРНАФТА", в т.ч. позивачем, права на отримання прибутку у вигляді дивідендів за 2011-2014 роки;

- відповідачем було здійснено нарахування позивачу доходу у вигляді дивідендів за 2011-2014 роки, з яких відповідно до положень Податкового кодексу України, було утримано та сплачено до бюджету податок з доходів фізичних осіб, що становить 5%, а також військовий збір, що становить 1,5%;

- відповідач, посилаючись на положення ст.ст. 173, 176 Господарського кодексу України, вважає, що між ним та позивачем існували організаційно-господарські немайнові зобов'язання, що виникли у процесі управління господарською діяльністю, в яких відсутні ознаки дій, передбачених у понятті грошового зобов'язання; виплата частини прибутку (дивідендів) товариства не є договірним зобов'язанням товариства, отже, на думку відповідача, положення ст. 625 Цивільного кодексу України не поширюється на корпоративні відносини, а відповідальність за порушення грошового зобов'язання, встановлена наведеною нормою, не може бути застосована до відповідача.

У підготовче засідання, призначене на 04.06.2018, з'явився представник відповідача.

Представник позивача у підготовче засідання 04.06.2018 не з'явився.

У підготовчому засіданні, призначеному на 04.06.2018, суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

У підготовчому засіданні 04.06.2018 представник відповідача зазначив, що повідомив всі обставини справи, які йому відомі, та надав всі докази, на які він посилається у відзиві.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2018 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 03.07.2018 о 09:50 год.

07.06.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

Зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про дотримання позивачем встановленого ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 08.05.2018 строку для подання відповіді на відзив, у зв'язку з чим долучив відповідь на відзив і додані до неї документи до матеріалів справи.

Відповідно до наданої відповіді на відзив, позивач зазначив, що він не згодний з відзивом та просив суд задовольнити позов у повному обсязі, з огляду на таке:

- відповідач відповідно до листа ПАТ "УКРНАФТА" № 01/01/08/03-02/5/36 від 06.03.2018 та відзиву № 01/01/07/1672 від 24.05.2018 визнав, що ним було здійснено нарахування доходу у вигляді дивідендів за 2011-2014 рік;

- з норм чинного законодавства та Статуту ПАТ "УКРНАФТА" вбачається, що акціонер не зобов'язаний вчиняти дії щодо реалізації свого права на отримання дивідендів, тоді як у разі прийняття загальними зборами товариства рішення про виплату дивідендів у такого товариства виникає обов'язок сплатити акціонеру відповідну суму коштів у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття такого рішення, чи у строк, визначений загальними зборами;

- щодо тверджень відповідача про те, що положення ст. 625 ЦК України не регулюють зобов'язання учасників господарського товариства у майнових відносинах між ними та не поширюються на корпоративні відносини, то позивач вказав, що грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, таких як виплата дивідендів.

У судове засідання 03.07.2018 з'явився представник відповідача.

Представник позивача у судове засідання 03.07.2018 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про розгляд справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Судом також враховано, що після одержання судом 07.06.2018 від позивача відповіді на відзив, будь-яких заяв чи клопотань, в тому числі про зміну позовних вимог або про відмову від позову, від позивача до суду не надходило, а відповідь на відзив фактично свідчить про те, що позивач у повному обсязі підтримує позовні вимоги, заявлені ним у позовній заяві.

Зважаючи на наведені обставини та приписи ст. 202 ГПК України, суд дійшов висновку про можливість здійснення розгляду справи у судовому засіданні 03.07.2018 за відсутності позивача (його представників).

У судовому засіданні 03.07.2018 судом здійснювався розгляд справи по суті.

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

При розгляді справи по суті в судовому засіданні 03.07.2018 судом було заслухано вступне слово відповідача, з'ясовано обставини справи та досліджено докази відповідно до ст.ст. 208-210 ГПК України, після чого суд перейшов до судових дебатів (ст.ст. 217, 218 ГПК України).

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, поданому 25.05.2018 через відділ діловодства суду.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 03.07.2018 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Заслухавши представника відповідача, з'ясувавши обставини справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши в судовому засіданні докази, якими сторони обґрунтовували відповідні обставини, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням позачергових загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" (далі - ПАТ "УКРНАФТА", відповідач), оформленим протоколом № 22 від 10.10.2014 вирішено:

- затвердити наступний порядок розподілу прибутку товариства за 2011 рік у сумі 2 181 892 000,00 грн.: 2 181 612 957,30 грн., що складає 99,99% чистого прибутку, направити на виплату дивідендів акціонерам (розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 40,23 грн.), решту чистого прибутку направити на розвиток товариства. Встановити дату складення переліку осіб, що мають право на отримання дивідендів, 20 жовтня 2014. Виплату дивідендів здійснити у строк з 20.10.2014 по 10.04.2015;

- затвердити наступний порядок розподілу прибутку товариства за 2012 рік у сумі 1 428 110 724,00 грн. : 1 427 836 668,30 грн., що складає 99,99% чистого прибутку, направити на виплату дивідендів акціонерам (розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 26,33 грн.), решту чистого прибутку направити на розвиток товариства. Встановити дату складення переліку осіб, що мають право на отримання дивідендів, 20 жовтня 2014. Виплату дивідендів здійснити у строк з 20.10.2014 по 10.04.2015;

- затвердити наступний порядок розподілу прибутку товариства за 2013 рік у сумі 189 886 355,00 грн.: 189 799 785,00 грн., що складає 99,99% чистого прибутку, направити на виплату дивідендів акціонерам (розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 3,50 грн.), решту чистого прибутку направити на розвиток товариства. Встановити дату складення переліку осіб, що мають право на отримання дивідендів, 20 жовтня 2014. Виплату дивідендів здійснити у строк з 20.10.2014 по 10.04.2015.

Станом на 20.10.2014 - дату складання переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів за 2011-2013 роки, позивачу (ОСОБА_1) належало на праві власності 600 (шістсот) простих іменних акцій ПАТ "УКРНАФТА", що підтверджується випискою про стан рахунку в цінних паперах №2704/3 від 27.04.2018, яка видана депозитарною установою ПрАТ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "УКРНАФТОГАЗ".

Рішенням загальних зборів акціонерів ПАТ "УКРНАФТА", оформленим протоколом № 23 від 22.07.2015 вирішено:

- затвердити наступний розмір та порядок розподілу прибутку товариства за 2014 рік: направити на виплату дивідендів акціонерам 100% або максимально наближений до 100 відсотків, але не менший ніж 99,9% розмір чистого прибутку товариства за 2014 рік за даними річної фінансової звітності, підтвердженої аудиторським висновком. Розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 23,32 грн.; решту чистого прибутку направити на розвиток товариства. Встановити дату складання переліку осіб, що мають право на отримання дивідендів, 03 серпня 2015 року. Виплату дивідендів здійснити у строк з 03 серпня 2015 року по 03 жовтня 2015 року.

Станом на 03.08.2015 - дату складання переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів за 2014 рік, позивачу (ОСОБА_1) належало на праві власності 600 (шістсот) простих іменних акцій ПАТ "УКРНАФТА", що підтверджується випискою про стан рахунку в цінних паперах №2704/2 від 27.04.2018, яка видана депозитарною установою ПрАТ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "УКРНАФТОГАЗ".

Позивач зазначив, що відповідно до протоколу № 22 загальних зборів акціонерів ПАТ "УКРНАФТА" від 10.10.2014, дивіденди за 2011-2013 роки повинні були бути виплачені акціонерам у строк з 20.10.2014 по 10.04.2015, а відповідно до протоколу № 23 загальних зборів акціонерів ПАТ "УКРНАФТА" від 22.07.2015, дивіденди за 2014 рік повинні були бути виплачені акціонерам у строк з 03.08.2015 по 03.10.2015.

Позивач зазначив, що він звертався до відповідача з листом № б/н від 21.02.2018, відповідно до якого просив повідомити про причин невиплати йому дивідендів за 2011-2014 роки та перспективи їх виплати, та з досудовою вимогою щодо сплати зобов'язання по виплаті дивідендів № б/н від 15.03.2018, відповідно до якої просив відповідача сплатити дивіденди за 2011-2014 роки у сумі 52386,18 грн. шляхом перерахування коштів у наведеній сумі на картковий рахунок позивача.

У відповідь на наведений лист позивача, відповідач листом № 01/01/08/03-02/5/36 від 06.03.018 повідомив позивача, що виплата дивідендів за 2011-14 роки унеможливлена через ряд об'єктивних причин, серед яких основною причиною був та залишається гострий дефіцит обігових коштів, спричинений державним регулюванням цін і тарифів на природний газ власного видобутку, необґрунтовано завищеним податковим навантаженням, тощо.

Позивач також зазначив, що станом на дату подання позову, відповідач відповіді на досудову вимогу позивача не надав, дивіденди за 2011-2014 роки - не виплатив.

Позивач вважає, що з огляду на вищенаведені рішення загальних зборів акціонерів ПАТ "УКРНАФТА" відповідач взяв на себе зобов'язання із виплати, в т.ч. на користь позивача, дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2011-2013 роках у строк з 20.10.2014 по 10.04.2015 та дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2014 році у строк з 03.08.2015 по 03.10.2015.

При цьому позивач зазначив, що згідно наведених рішень загальних зборів акціонерів ПАТ "УКРНАФТА" вбачається, що прибуток ПАТ "УКРНАФТА" становить: за 2011 рік - 2181892000,00 грн., за 2012 рік - 1427836668,30 грн., за 2013 рік - 189799785,00 грн., за 2014 рік - 1264626000,00 грн., з наведених сум прибутку відповідач мав виплатити дивіденди всім своїм акціонерам, а тому, на думку позивача, посилання відповідача на тяжкий фінансовий стан як на підставу невиплати дивідендів є необґрунтованими.

З огляду на невиконання відповідачем зобов'язання з оплати дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2011-2014 роках, позивач вважає свої права порушеними, у зв'язку з чим звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача 52386,18 грн. основного боргу (дивідендів за 2011, 2012, 2013, 2014 роки), 4503,98 грн. 3% річних та 26260,92 грн. інфляційних втрат.

Відповідач проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання по виплаті позивачу, як акціонеру ПАТ "УКРНАФТА", дивідендів за 2011-2014 роки.

Статтею 167 Господарського кодексу України встановлено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Згідно із п. 8 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про акціонерні товариства" корпоративні права - сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.

Відповідно до ст. 152 Цивільного кодексу України акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

Частиною 1 статті 6 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" встановлено, що акція - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

Статтею 25 Закону України "Про акціонерні товариства" встановлено, що кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на: 1) участь в управлінні акціонерним товариством; 2) отримання дивідендів; 3) отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства; 4) отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства. Одна проста акція товариства надає акціонеру один голос для вирішення кожного питання на загальних зборах, крім випадків проведення кумулятивного голосування. Акціонери-власники простих акцій товариства можуть мати й інші права, передбачені актами законодавства та статутом акціонерного товариства.

З огляду на викладені положення вбачається, що правовою підставою набуття майнових прав акціонера акціонерного товариства, в тому числі і права на одержання дивідендів, є набуття права на відповідну акцію товариства.

Згідно з п. 6.18 Статуту ПАТ "УКРНАФТА" підтвердженням права власності на акції є виписка з рахунку у цінних паперах, яку зберігач зобов'язаний надавати власнику цінних паперів. Виписка з рахунку в цінних паперах не може бути предметом угод, що тягнуть за собою перехід права власності на акції.

Наявними в матеріалах справи виписками про стан рахунку в цінних паперах №2704/2 від 27.04.2018 та №2704/3 від 27.04.2018, які видані депозитарною установою ПрАТ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "УКРНАФТОГАЗ", підтверджується, що станом на 20.10.2014 та станом на 03.08.2015, тобто, на встановлені загальними зборами акціонерів ПАТ "Укрнафта" дати складання переліку осіб, що мають право на отримання дивідендів, Садов Анатолій Михайлович був власником 600 штук простих іменних акцій ПАТ "УКРНАФТА", що в силу положень ст.ст. 2, 25 Закону України "Про акціонерні товариства", ст.6 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", ст. 167 Господарського кодексу України та ст. 152 Цивільного кодексу України свідчить про існування у нього права на отримання частини прибутку акціонерного товариства (дивідендів).

У статті 116 Цивільного кодексу України та статті 10 Закону України "Про господарські товариства" закріплено, право учасника товариства, на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників, якщо він є учасником товариства на початок строку виплати дивідендів.

За змістом ст. 30 Закону України "Про акціонерні товариства" дивіденд - частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів. Товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами. (ч. 1). Виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів (абз. 1 ч. 2). Рішення про виплату дивідендів та їх розмір за простими акціями приймається загальними зборами акціонерного товариства (ч. 3).

Відповідно до п.п. 12, 15 ч. 2 ст. 33 Закону України "Про акціонерні товариства" до виключної компетенції загальних зборів належить: розподіл прибутку і збитків товариства з урахуванням вимог, передбачених законом; затвердження розміру річних дивідендів з урахуванням вимог, передбачених законом.

Отже, у разі прийняття загальними зборами товариства рішення про виплату дивідендів у такого товариства виникає обов'язок сплатити акціонеру відповідну суму коштів у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття такого рішення, чи у строк, визначений загальними зборами.

Відповідно до п. 6.20 Статуту ПАТ "УКРНАФТА", дивіденди виплачуються за підсумками календарного року виключно грошовими коштами. Дивіденди виплачуються на акції, звіт про результати розміщення яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку. Рішення про виплату дивідендів приймається загальними зборами, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з п. 6.21 Статуту ПАТ "УКРНАФТА" дивіденди сплачуються акціонерам за рахунок чистого прибутку товариства пропорційно до загальної кількості належних їм акцій. Виплата дивідендів здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку у розмірі, встановленому рішенням загальних зборів. Виплата дивідендів акціонерам юридичним особам здійснюється шляхом перерахування коштів на їх банківський рахунок, а акціонерам фізичним особам - готівкою, поштовим переказом, банківським переказом. Спосіб виплати дивідендів визначається органом, що прийняв рішення про виплату дивідендів.

Згідно з п. 6.22 Статуту ПАТ "УКРНАФТА" для кожної виплати дивідендів наглядова рада товариства встановлює дату складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок та строки їх виплати. Дата складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, не може передувати даті прийняття рішення про виплату дивідендів.

Як встановлено судом, наявними в матеріалах справи протоколами загальних зборів акціонерів № 22 від 10.10.2014 та № 23 від 22.07.2015, підтверджується затвердження загальними зборами акціонерів ПАТ "УКРНАФТА" прибутку за 2011-2014 роки, визначення його розподілу, розміру, порядку та строків виплати дивідендів акціонерам.

Таким чином, з прийняттям рішень загальних зборів акціонерів, оформлених протоколами № 22 від 10.10.2014 та № 23 від 22.07.2015, ПАТ "УКРНАФТА" взяло на себе зобов'язання із виплати, зокрема, на користь позивача, дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2011-2014 роках.

За змістом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та строків, визначених рішеннями загальних зборів акціонерів ПАТ "УКРНАФТА", оформленими протоколами № 22 від 10.10.2014 та № 23 від 22.07.2015, грошове зобов'язання відповідача по виплаті на користь позивача дивідендів за 2011-2013 роки мало бути виконане до 10.04.2015, а за 2014 рік - до 03.10.2015.

Таким чином, за 2011 рік дивіденди позивача складають - 24138,00 грн. (600 шт. акцій х 40,23 грн.), за 2012 рік - 15798,00 грн. (600 шт. акцій х 26,33 грн.), за 2013 рік - 2100,00 грн. (600 шт. акцій х 3,50 грн.), за 2014 рік - 13992,00 грн. (600 шт. акцій х 23,32 грн.).

Відповідно до п. 168.1.1 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до п. 167.5.2 Податкового кодексу України ставка податку у розмірі 5 відсотків встановлюється для доходів у вигляді дивідендів по акціях та корпоративних правах, нарахованих резидентами - платниками податку на прибуток підприємств (крім доходів у вигляді дивідендів по акціях, інвестиційних сертифікатах, які виплачуються інститутами спільного інвестування).

Відповідно до п. 168.1.5 Податкового кодексу України, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Відповідно до п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідних положень" Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Згідно з п.п. 1.1-1.5 наведеного п .16-1, платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу; об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу; ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту; нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту; відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

З огляду на наведені приписи законодавства, сукупний розмір загальної суми нарахованих дивідендів за 2011, 2012, 2013 та 2014 роки необхідно зменшити на 5% податку з доходів фізичних осіб та 1,5% військового збору.

Після зменшення сукупного розміру загальної суми нарахованих дивідендів на вказані ставки податку та збору, на користь позивача підлягають виплаті дивіденди за 2011 рік у розмірі 22569,03 грн., за 2012 рік - дивіденди у розмірі 14771,13 грн., за 2013 рік - дивіденди у розмірі 1963,50 грн., за 2014 рік - дивіденди у розмірі 13082,52 грн.

При цьому суд звертає увагу, що у відзиві на позовну заяву відповідач підтвердив, що ПАТ "УКРНАФТА" було здійснено нарахування позивачу, як акціонеру станом на 20.10.20147 та станом на 03.08.2015, дивідендів за 2011-2014 роки (за 2011 рік - 24138,00 грн., за 2012 рік - 15798,00 грн., за 2013 рік - 2100,00 грн., за 2014 рік - 13992,00 грн.), крім того, відповідно до положень Податкового кодексу України відповідачем було утримано з нарахованого позивачу доходу та сплачено до бюджету податок з доходів фізичних осіб, що становить 5%, а також військовий збір, що становить 1,5%, на підтвердження чого відповідачем долучено до матеріалів справи копії відповідних платіжних доручень, витягів з податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку.

З огляду на викладене, матеріалами справи належним чином підтверджується існування грошового зобов'язання відповідача по сплаті на користь позивача 39303,66 грн. дивідендів за 2011, 2012 та 2013 роки, які відповідач зобов'язаний був сплатити позивачу не пізніше 10.04.2015, та 13082,52 грн. дивідендів 2014 рік, які відповідач зобов'язаний був сплатити позивачу не пізніше 05.10.2015 (відповідно до приписів ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, оскільки 03.10.2015 припадає на вихідний - суботу).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Суд відзначає, що сплата акціонеру дивідендів, щодо виплати яких було прийнято рішення загальними зборами відповідача, надає акціонеру, на користь якого таке рішення прийняте, законне очікування, що йому будуть такі дивіденди виплачені. Невиплата товариством таких дивідендів аукціонеру прирівнюється до порушення права останнього на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Брумареску проти Румунії" (п. 74), "Пономарьов проти України" (п. 43), "Агрокомплекс проти України" (п. 166).

Таким чином, оскільки право на отримання частки прибутку (дивідендів) акціонером передбачено ст. 116 Цивільного кодексу України, ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" і з цього питання були прийняті рішення загальними зборами відповідача, які оформлені протоколами № 22 від 10.10.2014 та № 23 від 22.07.2015, однак останній виплату дивідендів не здійснив, чим порушив свої зобов'язання і права позивача, який є акціонером ПАТ "УКРНАФТА", на мирне володіння майном, то суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача прострочених дивідендів (основного боргу) у загальному розмірі 52386,18 грн. є законними та обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо доводів відповідача про те, що право на отримання дивідендів повинно бути реалізоване акціонером, а зобов'язання емітента по виплаті частки прибутку (дивідендів) акціонеру виникає під час реалізації акціонером наданого права, то такі доводи суд вважає безпідставними, з огляду на те, що позивач не зобов'язаний звертатись до відповідача із заявою про виплату дивідендів, оскільки положеннями чинного законодавства такого обов'язку не встановлено.

Так, загальними зборами акціонерів ПАТ "УКРНАФТА" були прийняті рішення про оголошення чистого прибутку дивідендом, що не заперечується відповідачем і підтверджується наявними в матеріалах справи протоколами № 22 від 10.10.2014 та № 23 від 22.07.2015.

Згідно наведених рішень загальних зборів акціонерів ПАТ "УКРНАФТА" вбачається, що виплату дивідендів іншим акціонерам слід здійснити відповідно до ч. 5 ст. 30 Закону України "Про акціонерні товариства".

Приписами ч. 5 ст. 30 Закону України "Про акціонерні товариства" (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) передбачалось, що для виплати дивідендів товариство в порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему України, перераховує дивіденди Центральному депозитарію цінних паперів на рахунок, відкритий у Розрахунковому центрі з обслуговування договорів на фінансових ринках для зарахування на рахунки депозитарних установ та депозитаріїв-кореспондентів для їх подальшого переказу депозитарними установами на рахунки депонентів або сплати депонентам іншим способом, передбаченим договором, а також для їх подальшого переказу депозитаріями-кореспондентами особам, які мають права на отримання доходів та інших виплат відповідно до законодавства іншої країни.

Крім того, ні в ст. 117 Цивільного кодексу України, ні в ст. 11 Закону України "Про господарські товариства", ст. 29 Закону України "Про акціонерні товариства" та Статуті ПАТ "УКРНАФТА" не закріплено такого обов'язку акціонера як звернення до товариства з вимогою про виплату йому дивідендів після прийняття зборами рішення про виплату цих дивідендів.

Отже, з моменту прийняття рішення загальними зборами, виплата дивідендів акціонеру стає обов'язком цього товариства, належне виконання якого покладається саме на це товариство і не залежить від будь-яких дій акціонера. При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 14 Цивільного кодексу України особа (акціонер) не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 17.01.2018 у справі № 910/11316/17, від 31.01.2018 у справі № 910/8399/17.

Таким чином, обов'язок виплати дивідендів без будь-яких додаткових умов покладено на відповідача у встановлений у рішеннях загальних зборів акціонерів ПАТ "УКРНАФТА" строк.

Позивач також звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача 4503,98 грн. 3% річних за період з квітня 2015 по квітень 2018 (за прострочення оплати дивідендів за 2011, 2012, 2013 роки) та за період з жовтня 2015 по квітень 2018 (за прострочення оплати дивідендів за 2014 рік) із зазначенням при цьому певної кількості днів прострочення, а також 26260,92 грн. інфляційних втрат за період з квітня 2015 по квітень 2018 (за прострочення оплати дивідендів за 2011, 2012, 2013 роки) та за період з жовтня 2015 по квітень 2018 (за прострочення оплати дивідендів за 2014 рік) із зазначенням певної кількості днів прострочення.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Здійснивши перерахунок (за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга") заявлених позивачем до стягнення 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням дат, в які відповідач є таким, що прострочив виконання свого зобов'язання (11.04.2015 та 06.10.2015), за відсутності при цьому правових підстав для виходу за межі позовних вимог (ч. 1 ст. 14 ГПК України) в частині стягнення інфляційних витрат, суд дійшов висновку, що правомірним буде стягнути з "УКРНАФТА" 3% річних у розмірі 4501,83 грн. та інфляційних втрат у розмірі 26260,92 грн.

Разом з тим, в іншій частині заявлені до стягнення 3% річних у розмірі 2,15 грн. (4503,98 грн., заявлених позивачем до стягнення 3% річних - 4501,83 грн. = 2,15) обраховані невірно, оскільки позивачем не враховано приписів ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України та тієї обставини, що 03.10.2015 перепадає на вихідний день - суботу, а відтак, останнім днем виконання зобов'язання відповідача є перший робочий день після вказаної дати, а тому в частині 2,15 грн. 3% річних вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Щодо доводів відповідача на те, що спірні правовідносини не є грошовими, а тому до відповідача не може бути застосована відповідальність, передбачена ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, то вони відхиляються судом як безпідставні з огляду на таке.

За змістом ст. ст. 524 та 533 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання щодо сплати коштів.

Грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Про наявність грошового зобов'язання свідчить лише вид майна (гроші), яке підлягає передачі боржником на користь кредитора (спосіб виконання зобов'язання).

Частиною 1 статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства" визначено, що дивіденд - це частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу.

Судом встановлено, що в силу положень ст.ст. 2, 25, 30 Закону України "Про акціонерні товариства", ст. 167 Господарського кодексу України, ст. 152 Цивільного кодексу України та прийнятих ПАТ "УКРНАФТА" рішень загальних зборів акціонерів, оформлених протоколами № 22 від 10.10.2014 та № 23 від 22.07.2015, у останнього виникло зобов'язання по сплаті на користь позивача грошових коштів в якості виплати дивідендів.

Тобто, має місце правовідношення, в якому відповідач (боржник) зобов'язаний вчинити на користь позивача (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Cтаття 625 Цивільного кодексу України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 Цивільного кодексу України, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання й поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань, незалежно від визначених ст.11 Цивільного кодексу України підстав їх виникнення.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

В силу ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків може бути, у тому числі, і рішення загальних зборів про виплату дивідендів.

Отже, грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, й факту прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів.

Таким чином, правовідносини, в яких акціонерне товариство у разі прийняття рішення загальними зборами про виплату акціонеру дивідендів, зобов'язане здійснити таку виплату, є грошовим зобов'язанням, а тому застосування до спірних правовідносин положень ст. 625 ЦК України є правомірним.

Правомірність застосування визначеної ст. 625 Цивільного кодексу України відповідальності за невиконання зобов'язань, що виникли з корпоративних відносин, узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 17.01.2018 у справі № 910/11316/17, від 31.01.2018 у справі № 910/8399/17.

Судом також враховано правовий висновок Великої палати Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 про те, що стаття 625 Цивільного кодексу України поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань.

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 52386,18 грн. основного боргу, 4501,83 грн. 3% річних та 26260,92 грн. інфляційних втрат.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.

Згідно наданого позивачем попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс та які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, останній зазначив такі витрати: судовий збір - 1762,00 грн.; витрати на послуги "Укрпошти" - 160,00 грн. (з яких: відправлення позовної заяви відповідачу -20,00 грн., відправлення позовної заяви до суду - 20,00 грн., відправлення заяви щодо усунення недоліків позовної заяви - 20,00 грн., надання відповіді на відзив відповідача - 20,00 грн., заява про збільшення позовних вимог - 20,00 грн., інші заяви/клопотання пов'язані з розглядом справи - 60,00 грн.); витрати пов'язані з отриманням виписок про стан рахунку в цінних паперах станом на 20.10.2014 та 03.08.2015 - 1040,02 грн. (з яких: нотаріальна довіреність та нотаріально завірені копії документів для отримання виписок з рахунку в цінних паперах в депозитарній установі ПрАТ "ФК "УКРНАФТОГАЗ" - 800,00 грн.; послуги депозитарної установи ПрАТ "ФК "УКРНАФТОГАЗ"- 240,02 грн.), а всього 2962,02 грн.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи до суду не подав.

Відповідно ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, ч. 9 ст. 129 ГПК України передбачено, зокрема, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на наведені приписи ч. 9 ст. 129 ГПК України, сплачений позивачем згідно квитанції № 0.0.1003896901.1 від 04.04.2018 судовий збір у розмірі 1762,00 грн. повністю покладається на відповідача, як на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір у даній справі.

Щодо підстав для покладення на відповідача інших витрат, вказаних позивачем у попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, суд відзначає таке.

Частиною 5 статті 129 ГПК України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Стосовно витрат позивача на послуги "Укрпошти" у сумі 160,00 грн., то наявними в матеріалах справи доказами підтверджується здійснення позивачем пов'язаних з розглядом даної справи витрат на пересилання поштової кореспонденції відповідачу та до Господарського суду міста Києва лише на суму 132,60 грн.

Враховуючи приписи частини 9 статті 129 ГПК України, здійснені позивачем та підтверджені матеріалами справи витрати на пересилання поштової кореспонденції в сумі 132,60 грн. покладаються на відповідача.

Стосовно витрат, пов'язаних з отриманням виписок про стан рахунку в цінних паперах станом на 20.10.2014 та 03.08.2015 в загальній сумі 1040,02 грн., з яких: нотаріальна довіреність та нотаріально завірені копії документів для отримання виписок з рахунку в цінних паперах в депозитарній установі ПрАТ "ФК "УКРНАФТОГАЗ" - 800,00 грн.; послуги депозитарної установи ПрАТ "ФК "УКРНАФТОГАЗ"- 240,02 грн.), то такі витрати не відносяться судом до "витрат, пов'язаних з розглядом справи" з огляду на те, що "витрати, пов'язані з розглядом справи" виникають після відкриття провадження у справі, в процесі розгляду останньої в суді, тоді як приписами статті 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а згідно приписів статті 80 ГПК України позивач повинен подати суду докази разом з поданням позовної заяви. При цьому суд відзначає, що подання позивачем документів (в т.ч. доказів на підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги) на усунення недоліків позовної заяви фактично є вчиненням позивачем процесуальної дії у встановлений судом спосіб та строк з метою подальшого прийняття позовної заяви до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку статті 176 ГПК України про відкриття провадження у справі.

Більш того, подані позивачем докази на підтвердження вказаних витрат, а саме довідка приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_4 (без номера, без дати) про сплату 800,00 грн. "за вчинення нотаріальних дій" та квитанція № 0.0.1022681222.1 від 27.04.2018 на суму 240,02 грн. в якості "оплати за товари/послуги… зг. рахунку № 53514 від 26.04.2018" жодним чином не підтверджують, що позивач сплатив кошти в наведених сумах саме у зв'язку з отриманням виписок про стан рахунку в цінних паперах.

У зв'язку з наведеним, у суду відсутні підстави для покладення на відповідача витрат в загальній сумі 1040,02 грн., які позивач визначив як понесені ним витрати на отриманням виписок про стан рахунку в цінних паперах станом на 20.10.2014 та 03.08.2015.

Керуючись ст.ст. 14, 73-80, 86, 123, 124, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, пров. Несторівський, буд. 3-5; ідентифікаційний код 00135390) на користь ОСОБА_1 (36039, АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків: НОМЕР_1) 52386,18 грн. (п'ятдесят дві тисячі триста вісімдесят шість гривень 18 коп.) основного боргу, 4501,83 грн. (чотири тисячі п'ятсот одну гривню 83 коп.) 3% річних, 26260,92 грн. (двадцять шість тисяч двісті шістдесят гривень 92 коп.) інфляційних втрат, 1762,00 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят дві гривні 00 коп.) судового збору, 132,60 грн. (сто тридцять дві гривні 60 коп.) витрат, пов'язаних з розглядом справи.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 04.07.2018

Суддя О.В.Гумега