Рішення № 75133757, 02.07.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2018м. ДніпроСправа № 904/627/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. за участю секретаря судового засідання Левицької К.Ю.

за первісним позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Південенерго Груп", м. Дніпро

про стягнення пені в сумі 135 061, 05 грн. та штрафу в сумі 34 254, 61 грн.

та

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Південенерго Груп", м. Дніпро

до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро

про стягнення заборгованості в сумі 174 763, 21 грн.

Представники:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом): ОСОБА_1, дов. НМХ 149231 від 01.11.17 р., юрисконсульт 1 категорії філії "Енергозбут";

від відповідача (позивача за зустрічним позовом): ОСОБА_2, дов. б/н від 01.03.18 р., представник.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення 135 061, 05 грн., що складають суму пені за порушення умов договору № ПР/Е-16960/НЮ від 30.11.2016 року, 34 254, 61 грн. - штрафу.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2018 р. відкрито провадження у справі № 904/627/18, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено розгляд спору по суті на 05.03.2018 р.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2018 р. відкладено розгляд справи до 26.03.2018 р.

23.03.2018 р. від ТОВ «Південенерго груп» надійшли заперечення на позов, які зводяться до наступного.

Так, відповідачем 30.12.2016 р. було отримано від позивача заявку про початок виконання робіт за спірним договором, які свою чергу були закінчені в 30-ти денний строк, про що 14.02.2017 р. відповідач повідомив позивача. Проте, останнім акти форми Кб-2в та КБ-3 підписані не були з посиланням на відсутність актів засвідчення прихованих робіт.

З огляду на вказані обставини, відповідач вважає, що ним належним чином були виконані роботи за спірним договором та в строк, встановлений ним.

У наданих запереченнях відповідачем також заявлено про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені та штрафу, а також зауважено про не врахування позивачем положень ч. 6 ст. 232 ГК України та статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» при здійснення розрахунку пені та штрафу.

Крім того, відповідачем надано орієнтований розрахунок судових витрат, які останній поніс у зв’язку з розглядом справи, а саме, витрати на послуги адвоката в сумі 14 000 грн., у зв’язку з чим відповідач подав клопотання про забезпечення витрат на професійну правничу допомогу.

Звертаючись із вказаними вище запереченнями, відповідач просить суд поновити строк для їх подання.

До того ж, від відповідача також надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 1 частини 1 статті 226 ГПК України.

Ухвалою від 26.03.2018 р. господарським судом поновлено відповідачу строк на подання заперечень, відкладено вирішення питання стосовно поданої заяви про залишення позову без розгляду та клопотання про забезпечення витрат на професійну правничу допомогу, а також відкладено розгляд справи до 18.04.2018 р.

26.03.2018 року від ТОВ "Південенерго Груп" надійшла зустрічна позовна заява про стягнення 38 352, 54 грн., що складають суму інфляції; 7 711, 66 грн. - річних; 34 254, 61 грн. - штрафу та 94 444, 55 грн. – пені за порушення строків оплати супроводжувальних робіт за договором № ПР/Е-16960/НЮ від 30.11.2016 року.

Ухвалою від 29.03.2018 року, зустрічну позовну заяву ТОВ "Південенерго Груп" залишено без руху, у зв'язку з ненаданням належних доказів сплати судового збору у встановленому порядку.

04.04.2018 р. від ТОВ «Південенерго груп» надійшло клопотання про зменшення розміру пені та штрафу, які останній вважає надмірно великими.

Крім того, 04.04.2018 р. ТОВ «Південенерго груп» повторно подану заяву про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення пені та штрафу.

Ухвалою від 10.04.2018 р., у зв’язку з усуненням недоліків, зазначених в ухвалі суду від 29.03.2018 р., господарським судом прийнято зустрічну позовну заяву ТОВ «Південенерго груп» для спільного розгляду з первісним позовом та здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, у зв’язку з чим підготовче засідання призначено на 18.04.2018 р.

18.04.2018 р. від ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» надішли заперечення на зустрічний позов, в яких останній посилається на те, що направлення ТОВ «Південенерго груп» листа в лютому 2017 р. про готовність об’єкта до прийняття не свідчить про належне виконання умов спірного договору, оскільки відповідно до п. 4.6. Договору приймання супроводжувальних послуг з монтажу здійснюється в присутності представників покупця. Крім того, з наданих позивачем за зустрічним позовом актів огляду прихованих робіт, два свідчать про закінчення робіт лише 16.02.2017 р., тобто з порушенням встановленого договором строку.

Крім того, відповідач за зустрічним позовом вказує на порушення при здійсненні розрахунку положень ч. 6 ст. 232 ГК України, а також на неправомірне подвійне застосування штрафних санкцій у вигляді річних та штрафу в розмірі 7%.

Не погоджується ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» із вимогами позивача за зустрічним позовом про стягнення витрат на послуги адвоката в сумі 14 000 грн. та вважає їх явно завищеними.

ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» також подано до суду відповідь на відзив, в якій останній зазначає, що фактично ТОВ «Південенерго груп» не заперечується факт прострочки виконання умов договору.

У підготовчому засіданні 18.04.2018 р. оголошено перерву до 21.05.2018 р. та повторно відкладено вирішення питання стосовно поданої заяви про залишення позову без розгляду та клопотання про забезпечення витрат на професійну правничу допомогу.

03.05.2018 р. від ТОВ «Південенерго груп» надійшла відповідь на відзив, в якій останній повторно наполягає на належному виконанні з його сторони робіт за спірним договором та відсутності мотивованих заперечень позивача за первісним позовом щодо виконаних монтажних робіт.

Щодо посилань позивача за первісним позовом на те, що роботи були виконанні з простроченням, ТОВ «Південенерго груп» зазначає, що залучені до матеріалів справи акти взагалі не містять дати, проте містять підпис представника Замовника, а саме, особи відповідальної за технічний нагляд – ОСОБА_3

Крім того, ТОВ «Південенерго груп», не погоджуючись із посиланнями позивача на те, що 3% річні та 7% штрафу є подвійним стягнення штрафних санкції, зазначає, що 3% річних на відміну від штрафу є платою за користування чужими грошовими коштами і за своєю природою є самостійним способом захисту цивільних прав.

ТОВ «Південенерго груп» також подано заперечення на відповідь на відзив, які стосуються, зокрема, наступного.

Так, із первісним позовом до суду звертається відокремлений підрозділ ПАТ «Українська залізниця» - регіональна філія, а тому останній, на думку відповідача за первісним позовом, з огляду на відсутність доказів, які б підтверджували відповідні повноваження, позбавлений права звертатись до суду із даним позовом.

Крім того, відповідач за первісним позовом наполягає на тому, що спірні монтажні роботи були виконані в 30-ти денний строк з моменту отримання заявки від Замовника.

Ухвалою від 21.05.2018 р. господарським судом оголошено перерву до 29.05.2018 р.

25.05.2018 р. від відповідача за зустрічним позовом надішли заперечення стосовно поданої ТОВ «Південенерго груп» відповіді на відзив.

ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» зазначає, що із листа, на який посилається позивач за зустрічним позовом в якості доказів повідомлення Замовника про виконанні роботи не вбачається, що представника останнього було запрошено для складення актів.

Щодо не надання актів про закриття прихованих робіт, відповідач за зустрічним позовом зазначає, що це є не формальними недоліками, а фактичним невиконання прихованих робіт, доказів чого також не надано позивачем за зустрічним позовом.

Ухвалою господарського суду від 29.05.2018 р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 11.07.2018 р. та відкладено підготовче засідання до 20.06.2018 р.

Ухвалою від 20.06.2018 р. господарським судом відкладено підготовче засідання до 26.06.2018 р., у зв’язку з тим, що позивачем за первісним позовом заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи.

З огляду на відпустку судді Мельниченко І.Ф., судове засідання призначене на 25.06.2018 р. не відбулось, у зв’язку з чим останнє ухвалою суду відкладено до 02.07.2018 р.

Відповідно до ч. 6 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

З огляду на те, що під час підготовчого засідання у даній справі вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 цього Кодексу, за письмовою згодою учасників справи господарський суд розпочав в судовому засіданні 02.07.2018 р. розгляд спору по суті.

02.07.2018 р. у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (ст.240 Господарського процесуального кодексу України.).

Розглянувши матеріали справи за первісним позовом, дослідивши подані докази, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

30.11.2016 р. Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі начальника структурного підрозділу «Криворізька дистанція електропостачання» регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», як Покупцем (Позивач за первісним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Південенерго груп», як Постачальником (Відповідач за первісним позовом) укладено Договір № ПР/Е-16960/НЮ (далі – Договір).

Відповідно до п. 1.1. вище зазначеного Договору, Постачальник зобов’язується поставити покупцю комплекс обладнання для технічного переоснащення ЦРП – Кривий Ріг Сортувальний та надати супроводжувальні послуги з монтажу згідно з специфікацією (Додаток № 1), а Покупець зобов’язується прийняти цей товар та своєчасно оплатити його та надані постачальником супроводжувальні документи з монтажу.

Найменування та кількість поставки товару зазначене у специфікації (Додаток №1) (п. 1.2.).

Надання супроводжувальних послуг з монтажу виконуються згідно технічних вимог (ТУ) заводу виробника (п. 1.3.).

Згідно п. 16.1. Договору, цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2016 р.

30.11.2016 р. сторонами погоджена специфікація до договору, в якій визначено перелік обладнання, поставка якого повинна бути здійснена на підставі спірного договору (а.с. 22).

Крім того, сторони 30.11.2016 р. підписали календарний графік надання супроводжувальних послуг з монтажу, відповідно до якого погодили строк та види супроводжувальних послуг, а саме, відповідач надає послуги з монтажу, які передбачені проектною документацією: «Технічне переоснащення ЦРП Кривий Ріг Сортувальний Дніпропетровська обл., Криворізький район, с. Новопілля, вул. Садова, 56а», шифр проектної документації 11923-ЕП; роботи з пуско-наладки змонтованого обладнання (а.с. 23).

Згідно п. 4.1. Договору, товар повинен бути поставлений постачальником на протязі 30 робочих днів з моменту отримання постачальником письмової заявки від покупця, яка є підтвердженням готовності покупця до прийому та оплати товару. Письмова заявка від покупця подається за умови затвердження річного фінансового плану покупця встановленим порядком.

Днем поставки товару вважається день підписання уповноваженими представниками сторін акту прийому-передачі товару (п. 4.2.).

30.12.2016 р. відповідач на підставі отриманої від позивача заявки здійснив поставку товару на загальну суму 4 235 648, 38 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними, видатковими накладними та актами прийому-передачі товару, копії яких залучені до матеріалів справи (а.с. 41-56).

В п. 4.5. Договору сторони встановили, що супроводжувальні послуги з монтажу повинні бути надані протягом 30 робочих днів після поставки товару відповідно до отриманої заявки від покупця згідно Календарного графіку надання послуг з монтажу (Додаток до договору № 2), але не пізніше 28.12.2016 р.

Згідно п. 4.6. Договору, приймання супроводжувальних послуг з монтажу здійснюється в присутності представників покупця шляхом підписання уповноваженими представниками сторін актів з проведення супроводжувальних послуг з монтажу форми КБ-2в, КБ-3 та акту вводу в експлуатацію, оформлених належним чином.

В п. 10.3. Договору сторони встановили, що постачальник за даним Договором несе відповідальність, зокрема, у разі порушення строків надання супроводжувальних послуг з монтажу постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від загальної вартості послуг за кожен день прострочення; за прострочення понад 30 днів додатково сплачує штраф в розмірі 7% вказаної вартості.

Звертаючись із первісним позовом, ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» посилається на те, що у встановлений пунктом 4.5. Договору строк, а саме, не пізніше 28.12.2016 р., роботи з монтажу обладнання виконані не були, у зв’язку з чим позивач просить відповідно до п. 10.3. Договору стягнути з відповідача пеню за період з 28.12.2016 р. по 30.09.2017 р. в сумі 135 061, 05 грн. та 7% штрафу в сумі 34 254, 61 грн.

Заявлені вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Аналіз умов укладеного сторонами договору, який передбачає як поставку обладнання, так і виконання підрядних робіт з його монтажу, свідчить про те, що даний вид договору має змішаний характер.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно частини першої статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Так, із матеріалів справи та наданих сторонами доказів вбачається наступне.

Як вже зазначено вище, згідно п. 4.5. Договору супроводжувальні послуги з монтажу повинні бути надані протягом 30 робочих днів після поставки товару відповідно до отриманої заявки від покупця згідно Календарного графіку надання послуг з монтажу (Додаток до договору № 2), але не пізніше 28.12.2016 р.

30.12.2016 р. директором ТОВ «Південенерго груп» ОСОБА_4 отримано лист від ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» № Е4Т-6/561, в якому останній фактично надає заявку на виконання супроводжувальних послуг з монтажу поставленого за спірним договором обладнання (том 1, а.с. 121).

З огляду на те, що поставка обладнання була здійснена 30.12.2016 р., а згідно п. 4.5. Договору послуги з його монтажу повинні бути виконанні не пізніше 28.12.2016 р. відповідно до отриманої заявки покупця, яка була надана останнім лише 30.12.2016 р., то можна дійти висновку, що сторони своїми діями фактично змінили умови договору в частині строку виконання робіт.

Таким чином, зважаючи на те, що товар був поставлений 30.12.2016 р. та заявка покупця була отримана відповідачем лише 30.12.2016 р., то відповідно послуги з монтажу обладнання повинні бути виконані протягом 30 робочих днів, тобто не пізніше 14.02.2017 р.

Так, 14.02.2017 р. ТОВ «Південенерго груп» повідомило листом № 14/02-1 про фактичне виконання робіт та готовність об’єкта, а також направило для підписання акти форми КБ-2в та КБ-3 (том 1, а.с. 177-216).

У відповідь на вказаний вище лист, позивач повідомив, що акти за формою КБ-2в та КБ-3 не підписані, у зв’язку з тим, що не було надано актів на закриття прихованих робіт (том 1, а.с. 133).

Згідно приписів частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви він втрачає право в подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи, в межах розумного строку, має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру (ст. 857 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 4 ст. 882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Отже, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказів мотивованої відмови від підписання актів позивач за первісним позовом не надав, тому суд вважає, що зазначені в актах роботи виконані відповідачем у встановлені договором строки та прийняті позивачем без зауважень.

Посилання позивача на не надання актів огляду прихованих робіт, судом до уваги не приймаються, оскільки ні чинним законодавством, ні умовами спірного договору не встановлено обов’язку щодо складення актів огляду прихованих робіт.

Крім того, як свідчать матеріали справи, залучені відповідачем акти огляду прихованих робіт, які датовані січнем-лютим 2017 р., містять як підпис представника підрядної організації – ТОВ «Південенерго груп», так і підпис представника технічного нагляду підприємства замовника, тобто позивача (том 1, а.с. 122-131).

З огляду на викладені обставини, господарський суд вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення строків виконання робіт з монтажу, а тому у суду відсутні підстави для стягнення заявлених сум пені та штрафу.

До того ж, господарський суд звертає увагу на те, що позивачем безпідставно здійснено нарахування пені та штрафу на суму 489 351, 61 грн., оскільки відповідно до п. 10.3. Договору пеня та штраф розраховуються виходячи із вартості наданих послуг, яка відповідно до акту наданих послуг складає 483 634, 91 грн., сума якої і сплачена позивачем (том 1, а.с. 219).

Як вже було зазначено вище, відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності, відносно якої слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною, є самостійною підставою для відмови у позові.

Отже, відмова у позові через необґрунтованість (недоведеність) вимог виключає відмову в позові через пропуск позовної давності.

З огляду на вище викладене, також не підлягає розгляду і подана відповідачем заява про зменшення суми штрафних санкцій.

Заява відповідача про залишення позовної заяви без розгляду на підставі п.1 ч. 1 ст. 226 ГПК України задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" № 4442-VI від 23.02.2016 р., а також постанови КМУ від 25.06.2014 р. № 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" утворено ПАТ "Укрзалізниця". Засновником ПАТ "Укрзалізниця" є держава в особі Кабінету Міністрів України. З 01.12.2015 р. розпочало фінансово-господарську діяльність публічне акціонерне товариство "Українська залізниця".

Згідно додатку 1 до постанови КМУ від 25.06.2014 р. № 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", Державне підприємство «Придніпровська залізниця» увійшло в перелік підприємств та установ залізничного транспорту загального користування на базі яких утворюється Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», як регіональна філія «Придніпровська залізниця» без статусу юридичної особи, про що внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до п. 2.8. Положення про Регіональну філію «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», філія має право від імені Товариства, зокрема, представляти його інтереси в будь-яких органах державної влади та місцевого самоврядування, відносинах з державними і приватними нотаріусами, підприємствами, установами, організаціями будь-якого типу та організаційно-правової форми, фізичними особами, а також у судах в межах своїх повноважень, передбачених Статутом підприємства та цим Положенням.

Розглянувши матеріали справи за зустрічним позовом, дослідивши подані докази, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

При розгляді первісного позову господарським судом встановлено факт укладення 30.11.2016 р. Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі начальника структурного підрозділу «Криворізька дистанція електропостачання» регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», як Покупцем (Відповідач за зустрічним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Південенерго груп», як Постачальником (Позивач за зустрічним позовом) змішаного Договору № ПР/Е-16960/НЮ про поставку та монтаж обладнання.

Крім того, при розгляді первісного позову господарським судом встановлено факт поставки позивачем відповідачу 30.12.2016 р. обладнання на загальну суму 4 235 648, 38 грн., а також факт виконання робіт з його монтажу на загальну суму 483 634, 91 грн.

Звертаючись із зустрічною позовною заявою, Товариство з обмеженою відповідальністю «Південенерго груп» посилається на те, що у лютому 2017 року виконало монтажні роботи за спірним договором на загальну суму 483 634, 91 грн., проте, оплата виконаних робіт була здійснена з простроченням, а саме, 10.10.2017 р., у зв’язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 38 352, 54 грн. - інфляції, 7 711, 66 грн. – річних, 34 254, 61 грн. штрафу та 94 444, 55 грн. – пені.

Заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вже встановлено вище, послуги щодо монтажу поставленого обладнання за спірним договором були виконані позивачем 14.02.2017 р., про що останнім складено акт приймання виконаних будівельних робіт (том 1, а.с. 178-200).

З огляду на те, що при розгляді первісного позову встановлено, що відповідач за зустрічним позовом вказаний вище акт не підписав та мотивованих заперечень, як це передбачено частиною 1 статті 853 Цивільного кодексу України, не надав, роботи за актом приймання виконаних будівельних робіт від 14.02.2017 р. слід вважати прийнятими.

Відповідно до п. 6.4. Договору, оплата наданих супроводжувальних послуг з монтажу здійснюється протягом 30 банківських днів після надання супроводжувальних послуг та підписання уповноваженими представниками сторін актів з проведення супроводжувальних послуг з монтажу форми КБ-2в, КБ-3 та акту вводу в експлуатацію, оформлених належним чином.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач неналежним чином виконав зобов’язання щодо оплати виконаних робіт у строк, встановлений Договором, здійснивши розрахунки в повному обсязі в сумі 483 634, 91 грн. лише 10.10.2017 р., що підтверджується платіжним дорученням № 436735 від 10.10.2017 р., копія якого залучена до матеріалів справи (том 1, а.с. 219).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно наданого позивачем розрахунку річних за період прострочення з 29.03.2017 р. по 09.10.2017 р. складає 7 711, 66 грн. та підлягає до примусового стягнення.

Вимоги позивача щодо стягнення інфляції за період з березня 2017 р. по вересень 2017 р. в сумі 38 352, 54 грн. підлягають частковому задоволенню, оскільки при здійснені розрахунку суми інфляції позивачем не враховано приписи п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року за № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", яким встановлено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Так, після перерахунку сума інфляції за період з квітня по вересень 2017 р. складає 29 161, 93 грн. та підлягає до примусового стягнення.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

В п. 10.2. Договору сторони встановили відповідальність за порушення строків оплати товару у вигляді пені в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який нараховується пеня.

Вимоги позивача щодо стягнення пені за період прострочення з 30.03.2017 р. по 09.10.2017 р. в сумі 94 444, 45 грн. підлягають частковому задоволенню, а вимоги позивача про стягнення 7% штрафу в сумі 34 254, 61 грн. задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Так, позивачем за зустрічним позовом здійснено розрахунок пені та штрафу із посиланням на положення статті 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною першою статті 231 ГК України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч.2.ст.231 Господарського кодексу України, у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, якщо інше не передбачено законом чи договором у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу, передбачених абзацом 3 частини 2 статті 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Зважаючи на те, що відповідачем за зустрічним позовом допущено порушення грошового зобов’язання, у господарського суду відсутні правові підстави для застосування до нього штрафної санкції, передбаченої частиною 2 статті 231 ГК України.

Разом з тим, як вже зазначено вище, умовами спірного Договору (п. 10.2) встановлена відповідальність за порушення строків розрахунків у вигляді пені в розмірі 0,1% від суми заборгованості, який фактично перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період прострочення.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3, зазначеного вище Закону передбачено, що розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, розрахунок пені позивачем завищено в результаті невірно визначеного періоду прострочення без врахувань положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, якою визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, після перерахунку до стягнення підлягає пеня за період з 30.03.2018 р. по 29.09.2017 р. в сумі 62 104, 02 грн.

Клопотання ТОВ «Південерго груп» про забезпечення витрат на послуги адвоката в сумі 14 000 грн., шляхом внесення спірної суми на депозитний рахунок господарського суду задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Частиною 4 статті 125 Господарського процесуального кодексу України визначено, що як захід забезпечення судових витрат суд з урахуванням конкретних обставин справи має право, за клопотанням відповідача, зобов'язати позивача внести на депозитний рахунок суду грошову суму для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача на професійну правничу допомогу та інших витрат, які має понести відповідач у зв'язку із розглядом справи (забезпечення витрат на професійну правничу допомогу).

Таке забезпечення судових витрат застосовується, якщо:

1) позов має ознаки завідомо безпідставного або інші ознаки зловживання правом на позов; або

2) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування судових витрат відповідача у випадку відмови у позові.

Таке забезпечення судових витрат також може бути застосоване, якщо суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування судових витрат відповідача у випадку відмови у позові.

Частиною 4 статті 125 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів частини четвертої статті 126, частини п'ятої статті 127 та частини п'ятої статті 129 цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування.

Умовою застосування заходів до забезпечення судових витрат, як вважає суд, є достатньо обґрунтоване припущення, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування судових витрат відповідача у випадку відмови у позові.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення судових витрат є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заходів забезпечення судових витрат.

Клопотання відповідача щодо вжиття заходів до забезпечення судових витрат задоволенню не підлягає, оскільки підставою до забезпечення судових витрат, відповідно до статті 125 Господарського процесуального кодексу України, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, доказів чого суду не надано.

Відносно заявлених ТОВ «Південенерго Груп» витрат на оплату послуг адвоката в сумі 14 000 грн., які останній просить покласти на відповідача за зустрічним позовом, господарський суд зазначає наступне.

Згідно із статтею 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Позивачем в обґрунтування понесення ним витрат на оплату послуг адвоката надано договір про надання правової допомоги № 1/03 від 01.03.2018 р., ордер про надання правової допомоги серії ЗП № 042480 від 01.03.2018 р., акт прийому-передачі наданих послуг від 07.03.2018 р., платіжне доручення № 430 від 05.03.2018 р. на суму 14 000 грн. (том 2 а.с. 223-225, том 3 а.с. 96).

Відповідно до частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

у разі задоволення позову - на відповідача;

у разі відмови в позові - на позивача;

у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене та враховуючи докази, які свідчать про понесені ТОВ «Південенерго груп» витрати на послуги адвоката, господарський суд приходить до висновку про їх стягнення з відповідача за зустрічним позовом пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 256, 258, 526, 610, 611, 625 712, 837, 853, 857, 882 Цивільного кодексу України,статтями 231, 232 Господарського кодексу України, статтями 73, 74, 123, 126, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

За первісним позовом:

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Південенерго Груп" про стягнення пені в сумі 135 061, 05 грн. та штрафу в сумі 34 254, 61 грн. - відмовити.

За зустрічним позовом:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Південенерго Груп" до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення заборгованості в сумі 174 763, 21 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (49600, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 108, р/р 26002301527468 в ТВБВ № 10003/0310 філії – Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк», МФО 305482, код ЄДРПОУ 40081237) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Південенерго Груп» (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 38, оф. 5, код ЄДРПОУ 40074990) 7 711, 66 грн. (сім тисяч сімсот одинадцять гривень 66 коп.) річних, 29 161, 93 грн. (двадцять дев’ять тисяч сто шістдесят одна гривня 93 коп.) інфляції, 62 104, 02 грн. (шістдесят дві тисячі сто чотири гривні 02 коп.) пені, 1 484, 67 грн. (одна тисяча чотириста вісімдесят чотири гривні 67 коп.). судового збору, 7 929, 60 грн. (сім тисяч дев’ятсот двадцять дев’ять гривень 60 коп.) витрат на послуги адвоката.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повне рішення складено 06.07.2018

Суддя ОСОБА_5