Ухвала суду № 75133516, 02.07.2018, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

У Х В А Л А

02 липня 2018 р. Справа № 902/411/14

Господарський суд Вінницької області у складі судді Колбасова Ф.Ф., при секретарі судового засідання Вознюк К.В., розглянувши в судовому засіданні заяву за № 350/139/1761 від 19.06.2018р. Військової частини А2656 про відстрочку виконання рішення суду від 28.05.2014 р. у справі № 902/411/14

за позовом: Малого приватного підприємства Фірма "Альфа-М" (фактична адреса: вул. Героїв Дніпра, 5, кв.45, м. Київ-209, 04209; юридична адреса: вул. Артема, 59а, к.37, м. Київ-53, 04053)

до: Військової частини А2656 (вул. Стрілецька, 21, м. Вінниця, 21007)

про: стягнення боргу 102 007,89 грн. за договором №261-1 від 20.10.2010 р.

за участю представників сторін:

стягувала: не з'явився;

боржника (заявника): Кукуруза Р.В. - за довіреністю від 17.05.2018р., Бурденюк Х.І. - за довіреністю № 350/139/1571 від 29.05.2018р.

В С Т А Н О В И В :

20.06.2018р. до Господарського суду Вінницької області від Військової частини А2656 надійшла заява № 350/139/1761 від 19.06.2018р. про відстрочку виконання рішення суду від 28.05.2014 р. у справі № 902/411/14.

Станом на 20.06.2018р. повноваження судді Яремчука Ю.О. зі здійснення правосуддя припинено у зв'язку із закінченням п'ятирічного строку перебування на посади судді.

Відповідно до протоколу від 20.06.2018р. автоматизованого розподілу заяви Військової частини А2656 про відстрочку виконання рішення суду від 28.05.2014 р. у справі №902/411/14, вказану заяву розподілено судді Колбасову Ф.Ф.

З огляду на вказане вище, ухвалою суду від 22.06.2018р. справа прийнята до провадження з метою розгляду у судовому засіданні 02.07.2018р. поданої відповідачем заяви.

Розглянувши в судовому засіданні заяву Військової частини А2656 про відстрочку виконання рішення суду від 28.05.2014 р. у справі №902/411/14, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив, що Мале приватне підприємство Фірма "Альфа-М" зверталось до суду з позовом до Військової частини А2656 про стягнення боргу.

28.05.2014р. Господарським судом Вінницької області у складі судді Яремчука Ю.О. було винесено рішення, яким позов задоволено частково та стягнуто з Військової частини А 2656 на користь Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М" 72504,50 грн. - сума основного первісного зобов'язання без урахування індексу інфляції, 10157,52 грн. - сума збільшення основного первісного зобов'язання за рахунок індексу інфляції, 8141,90 грн. - сума 3% річних, 4944,26 грн. - сума пені, 1914,96 грн. витрати зі сплати судового збору. В решті позову відмовлено.

Як вбачається із поданої Військовою частиною А2656 заяви № 350/139/1761 від 19.06.2018р. про відстрочку виконання вищевказаного рішення терміном на один рік, остання мотивована тим, що відповідно до повідомлень Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області про безспірне стягнення коштів з рахунків боржника від 09 липня 2015 року № 16, № 17 з Військової частини А2656 частково було стягнуто 7638,18 грн.

Військова частина А2656 відповідно до Закону України "Про Збройні Сили України" є складовою частиною Збройних Сил України, підпорядкована Міністерству оборони України та утримується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Фінансове забезпечення військових частин здійснюється на основі принципу цільового використання бюджетних коштів; бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені паспортами бюджетних програм та бюджетними асигнуваннями відповідно до прийнятих кошторисів на рік.

На даний час кошти для погашення заборгованості перед стягувачем на рахунках військової частини А2656, які відкриті у Головному управлінні Державної казначейської служби України у Вінницькій області за бюджетною програмою КПКВ 21О1020 (загальний фонд) та бюджетною програмою КПКВ 2101020 (спеціальний фонд) відсутні.

Кошторисом на 2018 рік не передбачені видатки на виконання наказу Господарського суду Вінницької області від 13.06.2014р. по справі №902/411/14.

На підтвердження вказаних обставин боржник - військова частина А2656 надала суду копії кошторису на 2018 рік та плану асигнувань.

Листом за № 07.1-08/2675 від 07.06.2018 року Головне управління державної казначейської служби України у Вінницькій області, повідомило боржника - військову частину А2656 про безспірне списання коштів з рахунків боржника відповідно до "Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржника", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2013р. №45).

За твердженнями відповідача, дане списання може потягти за собою нездійснення розрахунків за програмою 2101020 - утримання особового складу Збройних Сил України та інші, а також може негативно вплинути на боєздатність військової частини.

Заявник посилається на те, що згідно із Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливим періодом є функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудований період після закінчення воєнних дій.

В Україні особливий період розпочався 18 березня 2014 року і триває по теперішній час.

В даному випадку підставою для відстрочення виконання судового наказу є майновий стан боржника (Військової частини А2656), який позбавив його можливості своєчасно виконати наказ суду, що є винятковим випадком.

Боржник стверджує, що Військова частина А2656 не ухиляється від сплати боргу присудженого до стягнення за рішенням суду, відповідні запити про виділення коштів підготовлені та направлені до довольчого органу для виділення коштів на погашення заборгованості перед стягувачем.

Посилаючись на вказані обставини, Військова частина А2656 просила відстрочити виконання наказу господарського суду Вінницької області від 13.06.2014 року по справі № 902/411/14 в зв'язку з особливим періодом на один рік.

При цьому 02.07.2018р. до суду засобами електронного зв'язку до суду надійшов відзив №18/6 Малого приватного підприємства Фірма "Альфа-М", в якому стягувач заперечив проти заяви № 350/139/1761 від 19.06.2018р. про відстрочку виконання рішення суду від 28.05.2014 р. у справі №902/411/14, посилаючись, зокрема на таке.

Згідно ч.ч. 1 - 3 ст. 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" щодо особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи, виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

У разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2-4, 9 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.

Стягувач вказав на те, що судовими рішеннями у справах № 902/304/14, №902/581/15, №914/1202/14, №914/1141/16, №906/1274/16, №906/1246/15, 916/1267/14, №916/940/16 та багатьох інших було встановлено, що військові частини не є державними органами, а є державними юридичними особами, видатки яких фінансуються з державного бюджету України і тому виконання судових рішень повинно виконуватись згідно Закону України "Про виконавче провадження" з урахуванням особливостей, визначених статтею 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Також стягувачем зазначено, що заборгованість за договором № 261-1 виникла не в 2010 році, а з договору № 261 від 06.08.2004р. за роботи, виконані ще в 2007 - 2008 роках, тобто за шість років до подій 2014 року. Стягувач стверджує, що за ці роки Військова частина А2656 не вчиняла дій для погашення зазначеної заборгованості.

Відносно твердження відповідача про те, що в Україні з 18 березня 2014 р. розпочався особливий період, який триває і на цей час, стягувач зазначив, що в Україні не оголошено надзвичайного стану, який міг би бути підставою для відстрочення виконання судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши наведені у заяві доводи, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні заяви № 350/139/1761 від 19.06.2018р., поданої Військовою частиною А2656 про відстрочку виконання рішення суду від 28.05.2014р. у справі №902/411/14 на один рік з огляду на таке.

Відповідно до ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк. Вирішуючи питання про відстрочку господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини.

Як свідчать матеріали справи, рішення суду від 28.05.2014р. у справі №902/411/14 впродовж чотирьох років з моменту його винесення боржником виконано частково.

09.07.2015р. Головним управлінням державної казначейської служби України у Вінницькій області було проведено часткове примусове списання сум 6617,97 грн. та 1020,21 грн. на виконання наказу господарського суду Вінницької області від 13.06.2014 року по справі № 902/411/14.

Окрім того, згідно заяви стягувача за № 19/6, яка 02.07.2018р. надійшла до суду засобами електронного зв'язку, 20.06.2018р. Державна казначейська служба України перерахувала стягувачу 36417,48 грн. в рахунок часткового виконання боргу по наказу господарського суду Вінницької області від 13.06.2014р. у справі № 902/411/14.

Вказаним стверджується існування можливості для виконання судового рішення в повному обсязі.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 74 ГПК України).

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Як вбачається зі змісту заяви боржника про відстрочку, підставою для відстрочки виконання рішення заявник вказує особливий період та важкий фінансовий стан.

Суд зазначає, що наведені боржником доводи не є доказом наявності виняткових обставин, достатніх та необхідних для відстрочки виконання судового рішення в розумінні ст.ст. 73, 74, 76, 331 ГПК України та не доводять неможливість виконання рішення суду у даній справі.

Наявність особливого періоду не тягне за собою безумовних підстав для відстрочки виконання рішення суду.

При цьому суд звертає увагу на те, що за змістом ст. 331 Господарського процесуального кодексу України скрутний фінансовий стан відповідача не є підставою для відстрочення виконання рішення суду.

Заявник, не надав доказів в підтвердження неможливості виконання рішення суду у встановлений строк, не надав документального обґрунтування наявності тих виняткових обставин, які роблять неможливим одночасне і повне виконання рішення суду по даній справі у встановлений строк.

Судом враховується, що при вирішенні заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 331 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Тобто господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але також необхідно враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Законом України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

У відповідності до ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Наведені боржником доводи не можуть бути підставою для звільнення від обов'язку належного виконання зобов'язань за судовим рішенням.

Суд зазначає, що положеннями п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст.326 ГПК України закріплено принцип обов'язковості рішень суду, згідно із яким судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковим на всій території України. Відповідно до ч. 2 ст. 326 ГПК України невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2012р. № 18-рп/2012 виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. У рішенні Конституційного Суду України від 25.04.2012 у справі № 11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці звертає увагу, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, однак відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру спору, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, питання щодо надання розстрочки (відстрочки) виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини (надалі - Суд) право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Horsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II).

За певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" , № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V), а існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (див. рішення у справі "Пономарьов проти України" від 3 квітня 2008 року, заява № 3236/03, п. 43).

П.1 ст.6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (див., наприклад, рішення від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції", Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява №59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 6 березня 2003 року у справі "Ясюнієне проти Литви", заява № 41510/98, п. 27).

Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. рішення від 7 червня 2005 року у справі "Фуклев проти України", заява № 71186/01, п. 84).

Саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції.

Оскільки господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення, та не допускати їх настання, суд дійшов висновку, що боржником не доведено, що відстрочення виконання рішення суду зробить реальною можливість отримання боргу стягувачем та не зашкодить матеріальним інтересам та фінансовому стану останнього.

До того ж, боржник в прохальній частині своєї заяви просить відстрочити виконання рішення на один рік, не надаючи жодного обґрунтування того, що у через рік гарантовано відбудеться покращення фінансового стану військової частини, яке призведе до можливості проведення повного розрахунку із стягувачем.

Господарський суд знаходить переконливими доводи стягувача, викладені у відзиві № 18/6 на заяву про відстрочку виконання рішення суду від 28.05.2014р. у справі №902/411/14.

З огляду на встановлені судом обставини, з урахуванням принципів розумності та справедливості, враховуючи інтереси як боржника, так і стягувача, а також те, що рішення суду є обов'язковим до виконання та має бути виконане, суд не вбачає правових підстав для відстрочки виконання рішення суду від 28.05.2014р. у справі №902/411/14. Тому в задоволенні заяви Військової частини А2656 про відстрочку виконання рішення суду від 28.05.2014р. у справі №902/411/14 слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 8, 46, 232, 233, 234, 235, 326, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Відмовити в задоволенні заяви № 350/139/1761 від 19.06.2018р. Військової частини А2656 про відстрочку виконання рішення суду від 28.05.2014р. у справі №902/411/14.

2. Відповідно до частини 2 статті 235 Господарського процесуального кодексу України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

3. Примірник ухвали надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

4. Примірник ухвали надіслати стягувачу на електронну адресу 30726900@mail.gov.ua.

Дата складання повного тексту ухвали 06.07.2018 р.

Суддя Колбасов Ф.Ф.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи

2- стягувачу (фактична адреса: вул. Героїв Дніпра, 5, кв.45, м. Київ-209, 04209)

3 - боржнику (вул. Стрілецька, 21, м. Вінниця, 21007)