Постанова № 75132563, 25.06.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 453/1078/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Ясінський Ю.Є.

Провадження № 22-ц/783/7590/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1М.

Категорія:30

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2018 року м. Львів

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі: головуючого судді: Ванівського О.М.,

суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,

секретаря: Цапа П.М.,

за участю: представника апелянта ОСОБА_2 – ОСОБА_3,

прокурора - Заєць І.Є.,

представника третьої особи - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сколівського районного суду Львівської області від 05 грудня 2017 року,-

в с т а н о в и л а:

В серпні 2016 року заступник керівника Стрийської місцевої прокуратури Львівської області ОСОБА_5, в інтересах держави, в особі Нижньорожанківської сільської ради, Сколівського району Львівської області, звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Славського дочірнього лісогосподарського підприємства «Галсільліс» про відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу незаконною рубкою дерев.

В обґрунтування своїх вимог зазначав, що 25.02.2016 року на території Славського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП «Галсільліс», в кварталі 25, виділ 15, Тухлянського лісництва, ОСОБА_2, без лісорубного квитка чи іншого спеціального дозволу вчинив самовільну рубку лісу, а саме шести дерев породи «смерека» загальною кубомасою 12,68 м. куб. Внаслідок протиправних дій ОСОБА_2 завдано збитків лісовому господарству на загальну суму 57 840 грн. 12 коп. Факт самовільної порубки лісу ОСОБА_2 стверджується протоколом про адміністративне правопорушення №4/4 від 25.02.2016 року про притягнення його до адміністративної відповідальності. Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення від 16.06.2016 року №15 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.65 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 85 грн., який відповідно квитанції №35, був сплачений 23.06.2016 року. Згідно такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, затверджених Постановою Кабінету Міністрів № 665 від 23.07.2008 р., сума матеріальної шкоди складає 57 840 грн. 12 коп. Однак, завдані збитки лісовому господарству, спричиненні внаслідок самовільної рубки на загальну суму 57840 грн. 12 коп., відповідачем в добровільному порядку не відшкодовано.

Рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 05 грудня 2017 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Нижньорожанківської сільської ради Сколівського району Львівської області 57840 (п`ятдесят сім тисяч вісімсот сорок) грн. 12 коп. заподіяної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Прокуратури Львівської області 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) гривень сплаченого судового збору.

Дане рішення оскаржив відповідач ОСОБА_2.

В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийнято в результаті неповного з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Покликається, що поза увагою суду залишилась та обставина, що зазначена в позовній заяві кількість дерев, а саме 6 (шість), згідно їх зазначеному фактичному діаметру та об’єму фізично не могла бути завантажена в кузов автомобіля ЗІЛ -131, а тим більш ним перевезена, оскільки такий об’єм та тонажність деревини (12-14 м.куб. вагою більше 10 тон) просто не могли - поміститися в ньому. Крім того, зазначає, що суд не звернув увагу на таку очевидну обставину, що він будучи людиною, середньої тіло будови і будучи інвалідом III групи, просто фізично не міг підняти, а тим більш завантажити дерев’яні колоди (стовбури) діаметром 40-56 см. і довжиною 3-4 метра чи більше. Також зазначає, що судом необґрунтовано було відмовлено у прийнятті та дослідженні заявлених ним доказів в частині допиту свідків: ОСОБА_6 та ОСОБА_7, жителів села ОСОБА_8, які були присутні при погрузці та вигрузці двох зрізаних ним дерев. Враховуючи викладене просить скасувати рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника апелянта ОСОБА_2 – ОСОБА_3 на підтримання доводів апеляційної скарги, прокурора Заєць І.Є. та представника третьої особи ОСОБА_4 на її заперечення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам.

Положеннями частини 1 статті 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.3 та ч.4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.4 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні та фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, завдану внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Згідно з ст.40 Закону України «Про рослинний світ», порушення законодавства про рослинний світ тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законами України. Відповідальність за порушення законодавства про рослинний світ, зокрема, несуть особи, винні у протиправному знищенні або пошкодженні об'єктів рослинного світу.

Судом встановлено, що 25.02.2016 року, у кварталі 25, виділі 15 Тухлянського лісництва, ОСОБА_2 скоїв незаконну порубку 6 дерев породи смерека, загальною кубомасою 12,68 куб.м., у зв’язку з чим інженером ОЗЛ Славського ДЛГП «Галсільліс» ОСОБА_4 було складено протокол про адміністративне правопорушення №4/4 від 25.02.2016 року та провідним інспектором ОЗЛ ДП «Славське лісове господарство» ОСОБА_9 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №15 від 16.06.2016 року, згідно якої ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 65 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 85 (вісімдесят п’ять) гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2а не оскаржував постанову від 16.06.2016 року про накладення на нього адміністративного стягнення у розмірі 85 гривень штрафу та оплатив такий, що стверджується наявною в матеріалах справи квитанцією №35 від 23.06.2016 року.

Згідно розрахунку, сума заподіяної шкоди Славське ДПЛГП «Галсільліс»» складає 57480 грн. 12 коп., яка визначена згідно польової перелікової відомості самовільно зрізаних дерев та відомості матеріально грошової оцінки.

Відповідно до ч. 1ст. 9 ЛК України ліси в межах населених пунктів, крім лісів, які перебувають у державній або приватній власності, відносяться до комунальної власності.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 105 ЛК України порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у тому числі в незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.

Згідно ст. 107 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Умовами застосування цих норм є завдання шкоди (майнової, моральної) неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, наявність причинного зв'язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою та вина заподіювача. Відсутність хоча б одного з елементів виключає цивільно-правову відповідальність.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України). Диспозиція наведеної норми у взаємозв'язку зі ст. 76 ЦПК України покладає на позивача обов'язок доказати факт заподіяння шкоди відповідачем та її розмір. Відсутність вини у заподіянні шкоди згідно ч. 2 ст. 1166 ЦК України має доводити відповідач.

Отже особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Посилання апелянта на те, що він будучи людиною, середньої тіло будови і будучи інвалідом III групи, просто фізично не міг підняти, а тим більш завантажити дерев’яні колоди (стовбури) діаметром 40-56 см. і довжиною 3-4 метра чи більше є безпідставними та спростовуються самим апелянтом, оскільки як під час розгляду справи в районному суді, так і при поданні апеляційної скарги ОСОБА_2 зазначив, що при погруз ці погрузці та вигрузці дерев з ним були присутні ще двоє осіб.

Хоча апелянт посилається на те, що він не вчиняв даного правопорушення, зокрема щодо вирубки 6 дерев, а зрізав лише два дерева породи «Смерека», однак доказів про це не представив.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відтак, встановивши, що самовільна рубка дерев була вчинена саме відповідачем та такою завдано майнову шкоду державі, дана шкода вірно розрахована відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 665 від 23 липня 2008 року та, врахувавши, що відповідач був притягнутий до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення за ст. 65-1 КУпАП, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову на підставі ч. 1 ст. 1166 ЦК України та ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Приймаючи до уваги вище викладене, колегія суддів приходить переконання про те, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення необхідно залишити без змін.

Відповідно до ст. 375 ЦКП України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1.ч.1 ст.374, 375, 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 – залишити без задоволення, а рішення Сколівського районного суду Львівської області від 05 грудня 2017 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 03.07.2018 року.

Головуючий : О.М. Ванівський

Судді: Р.П. Цяцяк

ОСОБА_10