Ухвала суду № 75132515, 27.06.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 463/3803/17 Головуючий у 1 інстанції: Гирич С.В.

Провадження № 11-кп/783/1038/17 Доповідач: Белена А. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді – Белена А.В.,

суддів - Макойди З.М., Головатого В.Я.,

секретарів судового засідання – Щербая В.П., Романчука Р.І., Проворної Н.І. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Сихівського відділу Львівської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_1 на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 06.09.2017 року, якою ОСОБА_2, звільнено від покарання з випробуванням, призначеного вироком Перемишлянського районного суду Львівської області від 21.07.2014 року,

за участю :

прокурора - Ванчака А.Л.

представника Західного міжрегіонального управління з питань виконання

покарань та пробації МЮ - ОСОБА_3,

захисника засудженого - адвоката ОСОБА_4,

встановила:

Прокурор Петришин М.Л. подала апеляційну скаргу на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 06.09.2017 року, про скасування даної ухвали та постановлення нової ухвали, якою відмовити в задоволені клопотання Личаківського РС ЛМВ з питань пробації України про звільнення від покарання ОСОБА_2 та направлення засудженого для відбування призначеного вироком покарання.

Апелянт вважає ухвалу суду першої інстанції незаконною, необґрунтованою у зв’язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи.

Покликається, що судом першої інстанції не було враховано те, що ОСОБА_5 неналежним чином виконав обов’язок покладений на нього судом по ст. 76 КК України щодо явки на реєстрацію в органи кримінально-виконавчої системи. ОСОБА_2 неодноразово скеровували на адресу реєстрації та проживання в ІНФОРМАЦІЯ_1, виклики про явку до КВІ з метою постановлення його на облік, однак ОСОБА_2 не з’являвся і 06.03.2015 року були розпочато розшукові дії відносно нього. Була отримана інформація, що за даною адресою він не проживає, хоча і прописаний. Однак ще 15.06.2015 року ОСОБА_2 був повідомлений про те, що йому необхідно з’явитися в КВІ Личаківського району м.Львова, однак не прибув, а зробив це 16.03.2016 року і тоді ж його ознайомили з обов’язками.

Апелянт зазначає, що ОСОБА_2 вподальшому неналежним чином виконував свої обов’язки по з’явленню на реєстрацію в органи з питань пробації. Протягом іспитового строку ОСОБА_2 двічі притягувався до адміністративної відповідальності., а саме 20.10.2015 року за ст.173 КУпАП, 18.04.2017 року за ч.1 ст.126 КУпАП. Систематичне вчинення правопорушень, що тягнуть за собою адміністративні стягнення свідчать про небажання стати на шлях виправлення, а тому клопотання про скасування звільнення від відбування покарання ОСОБА_2 є безпідставним, необгрунтованим і підлягає скасуванню.

Судом першої інстанції встановлено, що вироком Перемишлянського районного суду Львівської області від 21.07.2014 року ОСОБА_2 засуджений за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна, на підставі ст.75 КК України його звільнено від відбування покарання із призначенням йому іспитового строку тривалістю 3 роки. З матеріалів особової справи вбачається, що вирок суду поступив на виконання до органу пробації 15.01.2015 року з розпорядженням про набрання вироком законної сили, у яких адреса проживання засудженого зазначено м. Львів, вул. Мучна, 19/4. За цією адресою орган пробації здійснював дії пов’язані з виконанням вироку суду, але за вказаною адресою обвинувачений не проживав, у зв’язку із чим його не було ознайомлено із обов’язками та не визначено дні для явки на реєстрацію. Як вбачається із постанови (а.с. особової справи 75) лише 16.03.2016 року засудженому визначено дні явки для реєстрації і роз’яснено права та обов’язки пов’язані із виконанням вироку суду, та відібрано розписку про відповідальність про ухилення від відбуття покарання з випробуванням.

При цьому суд першої вважав, що час орган пробації мав достатньо інформації про те, що засуджений не проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, а постійно проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3. Зокрема, 16.10.2015 року на нього було складено протокол за ст.173 КпАП України (а.с. особової справи 66). Окрім того, сам засуджений пояснював, що ще на час розгляду кримінальної справи він проживав за цією адресою і саме ця адреса була зазначена для листування і по цій адресі він отримував судові повістки.

Таким чином, суд вважав, що до 16.03.2016 року засуджений не був ознайомлений з своїми правами та обов’язками, проживав за адресою, яка була відома понад 10 років і своє місце проживання не змінював та не ухилявся від відбуття покарання. Окремі порушення, які він допустив після постановки на облік не дають підстав вважати, що він ухилявся від відбуття покарання.

Заслухавши доповідача, міркування прокурора, який просив задоволити апеляційну скаргу, думку захисника ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_4, який просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, міркування представника відділення з питань пробації, яка просила залишити в силі рішення суду першої інстанції, вивчивши матеріали подання та особової справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Вироком Перемишлянського районного суду Львівської області від 21.07.2014 року ОСОБА_2 засуджений за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна, на підставі ст.75 КК України його звільнено від відбування покарання із призначенням йому іспитового строку тривалістю 3 роки.

Відповідно до п.8 ст.537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений ч.2 ст.539 КПК України, має право направити звільненого від покарання з випробуванням для відбуття покарання, призначеного вироком.

Згідно ст.166 КВК України, у разі ухилення засудженого, звільненого від відбування покарання з випробуванням, від виконання обов’язків, які покладені на нього судом, або порушення громадського порядку, за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності, кримінально-виконавча інспекція застосовує до нього застереження у виді письмового попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання; якщо засуджений не виконує покладені на нього обов’язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, кримінально-виконавча інспекція вносить до суду подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання.

15.01.2015 року на ОСОБА_2 була заведена особова справа № 6/2015 року та сторожова картка (а.с.1).

З матеріалів особової справи вбачається, що 12.05.2015 року з поданням про скасування ст. 75 КК України інспектор КВІ Личаківського РП м.Львова ОСОБА_6 звертався до суд ( а.о.с.46), а 24.09.2015 року Личаківським районним судом м.Львова була винесена ухвала про повернення вищевказаного подання для встановлення місця проживання засудженого (а.о.с.48).

16.03.2016 року ОСОБА_2 особисто написав анкету, де вказав, що проживає ІНФОРМАЦІЯ_4 та підписав постанову про ознайомлення з встановленими днями явки на реєстрацію (а.о.с.74,75)

Згідно листка реєстрації ОСОБА_2 відмічався регулярно з 04.04.2016 року по 03.07.2017 року включно, при цьому не з’явився на реєстрацію тільки 03.04.2017 р., 03.05.2018 р.(а.ол.с.76).

06.06.2017 року ОСОБА_2 було оголошено, під підпис, попередження за неприбуття на реєстрацію 03.04.2017 р., 03.05.2018 р. (а.о.с.102).

21.07.2017 року ( в день закінчення іспитового строку по вироку) начальником сектору було зроблено запит в поліцію про те чи притягувався до адміністративної відповідальності ОСОБА_2В.( а.с.104).

В суді апеляційної інстанції встановлено, що вироком Перемишлянського районного суду Львівської області від 21.07.2014 року ОСОБА_2 засуджений за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна, на підставі ст.75 КК України його звільнено від відбування покарання із призначенням йому іспитового строку тривалістю 3 роки. З моменту повідомлення під підпис ОСОБА_2 умови перебування на іспитовому терміні виконував.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції, розглядаючи клопотання про скасування ст. 75 КК України щодо ОСОБА_2 врахував, у відповідності до ч.1 ст.165 КВК України, строк обчислення іспитового строку, а також те, що він 18.04.2017 року притягувалася до адміністративної відповідальності в період іспитового строку. На підставі притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 жодних пояснень працівникам пробації не писав.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що наведені в апеляційній скарзі доводи є необґрунтованими та спростовуються наявними в матеріалах провадження доказами при цьому не ставлять під сумнів законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 418 КПК України, колегія суддів,

постановила:

Апеляційну скаргу прокурора Сихівського відділу Львівської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_1 відносно ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 06.09.2017 року, якою ОСОБА_2, звільнено від покарання з випробуванням, призначеного вироком Перемишлянського районного суду Львівської області від 21.07.2014 року - залишити без змін.

Ухвала набуває законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя:

Судді: