Постанова № 75131954, 02.07.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 754/5777/17

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/4697/2018

Головуючий у суді першої інстанції: Галась І.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд м. Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача Слюсар Т.А.

суддів: Волошиної В.М., Панченка М.М.,

за участю секретаря судового засідання Макаренко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на заочне рішення Деснянського районного суду м.Києва від 14 вересня 2017 року

у справі за позовом приватної організації (установа, заклад) «Загальноосвітній навчальний заклад «Міжнародна школа Глобус» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг на навчання, -

В С Т А Н О В И В :

У травні 2017 року приватна організація (установа, заклад) «Загальноосвітній навчальний заклад «Міжнародна школа Глобус» (надалі - ПО «ЗНЗ «Міжнародна школа Глобус», Гімназія) звернулася у суд із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та просила стягнути солідарно з відповідачів на свою користь грошову суму у розмірі 83 680 грн. 54 коп., з яких: заборгованість за надання освітніх послуг за договорами 70 000 грн.; 3 % річних - 766 грн. 54 коп., інфляційне збільшення боргу - 3588 грн.; пеня - 9326 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 31 серпня 2016 року між позивачем та відповідачами укладено договір про надання послуг з навчання ОСОБА_5, згідно умов якого Гімназія зобов'язалася за рахунок грошових коштів відповідачів здійснити навчання ОСОБА_5 у 2016-2017 навчальному році (п. 1.1.), а відповідачі зобов'язані своєчасно сплатити вступний внесок, плату за освітню послугу, а також своєчасно сплачувати додаткові платні послуги в розмірах та у строки, встановлені цим договором.

Позивач, посилаючись на те, що ним зі свого боку виконані всі зобов'язання за вищевказаним договором, тоді як відповідачі не повністю виконали свої і допустили виникнення заборгованості в частині оплати за надання позивачем освітніх послуг, просив позов задовольнити.

Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 14 вересня 2017 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посилається на порушення норм процесуального права та неврахування обставин, які є важливими для вирішення справи по суті.

Зазначено, судове рішення винесено за відсутності відповідачів, що завадило їм реалізувати свої процесуальні права, а також порушило принцип змагальності сторін. При цьому, відповідачі були обмежені вказати на той факт, що розрахунки заборгованості та штрафних санкцій надані позивачем були розраховані невірно, оскільки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, не відвідувала навчальний заклад у зв'язку з хворобою в період з кінця лютого по кінець квітня 2017 року, а отже, в цей час послуги з навчання позивачем їй не надавалися.

Посилаючись на те, що відповідачі були обмежені у витребуванні через суд належної інформації щодо часу перебування ОСОБА_5 на лікарняному, а відповідач ОСОБА_4 взагалі не має ніякого відношення до ОСОБА_5, адже не є її біологічним батьком чи усиновлювачем, що підтверджується свідоцтвом про народження останньої та витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України, представник відповідачів просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Колегія суддів, вислухавши представника відповідачів, яка підтримала апеляційну скаргу, представника позивача, яка просила апеляційну скаргу відхилити, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Як убачається з матеріалів справи, 31 серпня 2016 року між ОСОБА_4 та приватною організацією загальноосвітній навчальний заклад «Російсько - Українська гуманітарна гімназія», правонаступником якого є ПО «ЗНЗ «Міжнародна школа Глобус», було укладено Договір про надання послуг з навчання, за умовами якого позивач зобов'язався за грошові кошти ОСОБА_4, ОСОБА_3 здійснити навчання, виховання і розвиток ОСОБА_5. Розмір оплати за один начальний 2016-2017 рік становить 70 000 грн. (а.с.15-17).

Згідно п. 4.6 Договору відповідачі мають право вносити плату за навчання частинами: трьома платежами перший до 31 серпня 2016 року, другий до 31 грудня 2017 року, третій до 31 березня 2017 року.

Відповідно до оборотно-сальдової відомості по рахунку № 361 за 01.09.2016-04.05.2017 заборгованість відповідачів станом на 04 травня 2017 року за надані послуги складає 70 000 грн. (а.с.18).

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Згідно п. 5.2 Договору за несвоєчасне внесення плати за надання освітніх послуг замовник виплачує виконавцю неустойку (штраф, пеню) в розмірі 0,1 % за кожен день прострочення від суми простроченого платежу.

Встановлено, що відповідачі умови договору не виконали, плату за навчання не внесли.

Задовольняючи позов, районний суд виходив з підстав його доведеності.

Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів визнає законними й обґрунтованими. Вони повністю узгоджуються з сукупністю зібраних у справі й належно оцінених у рішенні доказів.

Твердження апеляційної скарги про не дотримання судом умов проведення заочного розгляду справи, колегія суддів оцінює критично.

Заочне рішення ухвалене у справі позовного провадження у відповідності до норм гл. 8 ЦПК (в редакції на час постановлення рішення), які регулюють порядок заочного розгляду справи, розміщені в межах розділу III ЦПК «Позовне провадження» (в редакції на дату ухвалення) і встановлюють особливості розгляду таких справ.

Проведення заочного розгляду справи можливе лише у разі наявності умов, значених у ст. 224 ЦПК (в редакції на час ухвалення рішення). Так, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Судом першої інстанції дотримано всіх умов проведення заочного розгляду справи: належне повідомлення обох відповідачів про час і місце судового засідання (а.с.36); відсутність поважних причин неявки відповідача ОСОБА_4, при цьому, колегія суддів враховує наявне в справі клопотання відповідача про неможливість явки в судове засідання, у зв'язку із перебуванням на роботі, доказів про що відповідачем не надано; неявка відповідача ОСОБА_3 в судове засідання та відсутність повідомлень про причини неявки, при цьому, в апеляційній скарзі зазначено як підставу - у зв'язку із хворобою дитини, доказів про що матеріали справи не містять; відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи (а.с.57).

Отже, доводи апеляційної скарги щодо неналежності постановлення по справі рішення в заочному порядку спростовуються наявними у справі доказами.

Колегія суддів визнає обґрунтованим винесення судом першої інстанції судового рішення у заочному порядку, остільки відповідачі, достовірно знаючи про розгляд справи в суді - неявка без повідомлення та без причин ОСОБА_3 та неявка без поважних причин ОСОБА_4, які не з'явились до суду після перерви, хоча до цього брали участь у справі, надавали усні пояснення та проти боргу не заперечували, разом з тим, докази та заперечення на позов не надали.

При цьому, колегія суддів враховує й те, що сторони реалізували своє право на перегляд заочного рішення за заявою відповідачів та на час розгляду відповідної заяви також не надавалось підтверджень поважності причин неявки в судове засідання відповідачів.

Щодо тверджень апеляційної скарги про не врахування судом при визначенні розміру заборгованості тривалої хвороби учня, колегія суддів прийшла до наступного.

31 серпня 2016 року між позивачем та відповідачами було укладено Договір про надання послуг з навчання, за яким у 2016-2017 навчальному році за рахунок апелянтів мало здійснюватись платне навчання, але просто здійснювалось навчання ОСОБА_5 (далі - учень). Вартість навчання за Договором - 70 000 грн., умови якого відповідачами не виконані.

Вказаним договором не передбачено зміну та/або зменшення розміру оплати у випадку хвороби учня, що також не суперечить нормам Закону України «Про освіту».

При цьому, колегія суддів враховує й наведені позивачем у відзиві на апеляційну скаргу пояснення, в яких зазначено, що за період навчального року діти хворіють постійно, але через це не припиняється навчальний процесс: вчителі кожного навчального дня приходять на роботу, викладають предмети учням, яким із розрахунку сум договорів з навчання по кожному учню розраховується певна заробітна плата, у тому числі іншим працівникам закладу. Робота в гімназії, як і будь якому іншому навчальному закладі, ведеться безперервно, незважаючи те, один учень прийшов на прослуховування предметів чи усі учні класу/класів, адже надаються предмети незалежно від обставин, діють додаткові гуртки, готується їжа, прибираються усі приміщення, тощо (а.с.192-199).

Відповідачем не надано доказів на спростування вказаних тверджень позивача.

Посилання апеляційної скарги про неналежність доказів, що підтверджують заборгованість за Договором, колегія суддів визнає необґрунтованими.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон) та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Мінфіну України від 24 травня 1995 № 88 (далі - Положення), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до п. 2.1 Положення первинними документами є документи, створені у письмовій чи електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

За ч. 2 ст. 9 Закону, п. 2.4 Положення первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати обов'язкові реквізити (назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції).

Згідно п. 2.7 Положення документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Господарська операція може оформлюватись документом/довідкою з обов'язковим наведенням реквізитів, передбачені Законом, Положенням (Лист Мінфіну України від 05.08.14 № 31-11410-08/23-2303/2333).

Враховуючи викладене, заборгованість за навчання підтверджена наявними у справі належними та допустимими доказами : договором, оборотно-сальдовою відомістю, розрахунком штрафних санкцій.

Так, умовами договору передбачено право замовників вносити плату за навчання частинами :

до 31 серпня 2016 року та до 31 грудня 2016 року - по 23 000 грн., а до 31 березня 2017 року - 24 000 грн. (п.4.6 договору).

Відповідно до справи, позов подано до суду 04 травня 2017 року (а.с.1).

Визначена судом сума пені - 9326 грн., відповідає умовам договору та обставинами справи ((23000*0.1*246):100=5658;23000*0,1*124:100=2852; 24000*0,1*34:100= 816 ( 5658+2852+816=9326)).

Відповідачі не виконали грошове зобов'язання, а тому районний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав до застосування положень ч. 2 ст.625 ЦК України й стягнення з боржників 3 % річних, що становить 766 грн. 54 коп. (465,05+234,42+67,07= 766,54).

З урахуванням встановлених за період з 01 вересня 2016 року по 04 травня 2017 року індексів інфляції та передбачених договором строків та суми платежів, інфляційне збільшення боргу становить 3588 грн.

При цьому, колегія суддів враховує й встановлені під час розгляду справи обставини про виконання навчальним закладом умов договору у повному обсязі, отримання ОСОБА_5 освіти за 8 клас та невиконання угоди відповідачами й неоплату отриманих учнем послуг з навчання.

Відповідно до положень ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами.

Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Твердження апеляційної скарги, що відповідач ОСОБА_4 не є батьком учня, колегія суддів визнає такими, що не спростовують висновків районного суду про наявність у відповідачів заборгованості перед позивачем, остільки предметом спору у даній справі є невиконання відповідачами, у тому числі ОСОБА_4, яким підписано договір, зобов'язань за договором в частині оплати послуг з навчання у 2016-2017 навчальному році, заборгованість за які підтверджена та становить 70 000 грн.

Та обставина, що ОСОБА_4 не є батьком ОСОБА_5 по справі правового значення не має й на суть прийнятого рішення не впливає.

Окрім цього, у даній справі не встановлювався факт батьківства, зустрічні позови не подавались, а отже, доводи апеляційної скарги у вказаній частині є необґрунтованими.

Відповідно до положень ст. 204 ЦК України, правочин є неправомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Укладений ОСОБА_4 договір про надання послуг з навчання є чинним, його дійсність ніким не оспорено, а тому діє презумпція правомірності правочину, який підлягає до виконання у повному обсязі.

Викладені у рішенні висновки відповідають обставинам справи та долученим до справи доказам. Норми матеріального й процесуального права районним судом застосовано правильно.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд ,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відхилити.

Заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 14 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з моменту складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 04 липня 2018 року.

Суддя - доповідач :

Судді: