Постанова № 75131934, 05.07.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Доповідач - Ратнікова В.М.

№ 22-ц/796/5612/2018

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 761/17207/18

05 липня 2018 року Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Левенця Б.Б.

- ЛапчевськоїО.Ф.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 ОСОБА_3 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 14 травня 2018 року про передачу справи за підсудністю до іншого суду, постановлену під головуванням судді Кондратенко О.О., у цивільній справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_7 до Київської міської ради, Приватного підприємства «Приватна фірма «ЧВМ» про визнання договору недійсним, -

в с т а н о в и в :

08 травня 2018 року ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_7 звернулися до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Київської міської ради, Приватного підприємства «Приватна фірма «ЧВМ», в якому просили: визнати недійсним договір №1160 від 26 грудня 2015 року про поновлення договору оренди земельних ділянок від 23 березня 2004 року, укладений між Київською міською радою та ПП «ПФ» ЧВМ; стягнути з Київської міської ради, ПП «ПФ «ЧВМ» на їх користь витрати по сплаті судового збору у розмірі 704, 80 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилалися на те, що вони є фізичними особами- підприємцями та здійснюють свою підприємницьку діяльність з реалізації продуктів харчування на торгівельному майданчику «Феофанівський», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Зазначили, що 28 грудня 2018 року, з метою створення та належної правової реєстрації торгового майданчика, вони звернулися до Київської міської ради з клопотанням про передачу їм у приватну власність земельних ділянок в розмірі 0, 10 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1. У відповідях на вказані звернення їм було повідомлено, що вищезазначені земельні ділянки перебувають в оренді ПП «Приватна фірма» ЧВМ, яка також здійснює торговельну діяльність, а тому, їхпитання щодо землі не було розглянуте по суті. Не погоджуючись з такими відповідями, 02 березня 2016 року ними були подані адміністративні позови, під час розгляду яких, представником ПП «Приватна фірма «ЧВМ» був наданий договір №1160 від 26 грудня 2015 року про поновлення договору оренди спірних земельних ділянок від 23 березня 2004 року. Вважають, що даний договір було укладено з порушенням норм чинного законодавства України, що є підставою для визнання його недійсним.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 14 травня 2018 року справу за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_7 до Київської міської ради, Приватного підприємства «Приватна фірма «ЧВМ» про визнання договору недійсним передано за підсудністю до Голосіївського районного суду м. Києва.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, 06 червня 2018 року представник позивача ОСОБА_2 ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 14 травня 2018 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до Шевченківського районного суду м. Києва.

Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, при неповному з'ясуванні дійсних обставин справи. Висновок суду про те, що спір виник з приводу нерухомого майна - земельних ділянок, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, а тому, відповідно до вимог ч.1 ст. 30 ЦПК України, позов підлягає розгляду за місцем знаходження цього майна, є необґрунтованим. Позивачі заявили вимоги про визнання недійсним договору про поновлення договору оренди спірних земельних ділянок від 23 березня 2004 року і підсудність цього спору визначається за правилами ст.ст. 27, 28 ЦПК України - за місцем знаходження одного з відповідачів, а не за правилами виключної підсудності.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України &q?ід;Про судоустрій та статус суддів&q?аї;, у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті &q?я ;Голос України&q?пу; повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Згідно п. 3 Розділу ХІІ &quac;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України&qu:";Про судоустрій та статус суддів&q?аї;, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до п. 8 Розділу ХІІІ &quol;Перехідні положення&qute; ЦПК України в редакції Закону України № 2147 - VІІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч. 13 ст. 7, п. 9 ч. 1 ст. 353, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційна скарга представника позивача ОСОБА_2 ОСОБА_3 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 14 травня 2018 року розглядається апеляційним судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про передачу позовної заяви ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_7 за підсудністю до Голосіївського районного суду м. Києва, суд першої інстанції керувався положеннями статей 30, 31, 32 ЦПК України, зазначаючи, що спір виник з приводу нерухомого майна, яке знаходиться в Голосіївському районі м. Києва, що свідчить про непідсудність цієї справи Шевченківському районному суду м. Києва.

Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погоджується, оскільки він відповідає вимогам процесуального законодавства та наявним в матеріалах справи доказам, з огляду на наступне.

Так, відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Занд проти Австрії» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Частина 1 статті 30 ЦПК України, яка визначає правила виключної підсудності, визначає, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.

З матеріалів справи вбачається, що позивачі подали позовну заяву до Шевченківського районного суду міста Києва за місцезнаходженням одного з відповідачів, а саме: Київської міської ради, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 36.

Предметом спору у даній справі є визнання недійсним договору №1160 від 26 грудня 2015 року про поновлення договору оренди земельних ділянок від 23 березня 2004 року, укладеного між Київською міською радою та ПП «Приватна фірма «ЧВМ», а тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що спір виник щодо нерухомого майна - земельних ділянок, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та обгрунтовано передав справу за підсудністю до Голосіївського районного суду м.Києва.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачі заявили вимоги про визнання недійсним договору про поновлення договору оренди спірних земельних ділянок від 23 березня 2004 року і підсудність цього спору визначається за правилами ст.ст. 27, 28 ЦПК України - за місцем знаходження одного з відповідачів, а не за правилами виключної підсудності, колегія суддів вважає помилковими, з огляду на наступне.

Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна ( частина 1 статі 30 ЦПК України) . Згідно з положеннями статті 181 ЦК України, до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об&q?а ;єкти розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Між сторонами у даній цивільній справі виник спір щодо нерухомого майна- земельних ділянок, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, так як ставиться вимога про визнання недійсним договору №1160 від 26 грудня 2015 року про поновлення договору оренди цих земельних ділянок від 23 березня 2004 року, а тому правила підсудності, визначені ст.ст. 27, 28 ЦПК України в даному випадку не застосовуються.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, при неповному з'ясуванні дійсних обставин справи, оскільки суд вірно встановив характер правовідносин, що склались між сторонами, з&q?ав;ясував дійсні обставини справи та постановив оскаржувану ухвалу з дотриманням вимог процесуального та матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвала Шевченківського районного суду міста Києва від 14 травня 2018 року є законною та обґрунтованою, постановлена з дотриманням норм процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги представника позивача ОСОБА_2 ОСОБА_3 немає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381 - 382, 384 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 14 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 05 липня 2018 року.

Головуючий: Судді: