Рішення № 75131628, 25.04.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/27987/13-ц

Провадження № 2/761/2580/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Макаренко І.О.

при секретарі Триндюк А.М.,

за участі:

представника позивача ОСОБА_1,

представник відповідача ОСОБА_2 (пр-к ОСОБА_3)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду, в загальному порядку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за правочином, суд

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому, відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог, просив суд: стягнути солідарно з відповідачів заборгованість по кредиту, що складає 264 991,71 доларів США та заборгованість по відсоткам у розмірі 37 622,87 доларів США.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 15.04.2008 року між ОСОБА_4 та ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» правонаступником якого в свою чергу є ТОВ «ОТП Факторинг України» був укладений кредитний договір №ML-019/005/2008 від 15 квітня 2008 року про надання кредиту в розмірі 265 000,00 доларів США, строком користування до 15.04.2023 року, зі сплатою плаваючої процентної ставки, яка складається із фіксованого відсотку 5,99 % річних плюс процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті тотожній Валюті Кредиту, що розміщені в Банку на строк в 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору. Умови повернення кредиту, порядок сплати процентів за користування кредитом визначені в Кредитному договорі. Також між сторонами було укладено додаткові договори до вказаного кредитного договору від 12.02.2009 р.; 26.05.2009 р.; 26.05.2009 р.; 23.04.2010 р.; 23.04.2010 р.; 23.04.2010 р. за якими вносились зміни до договору, змінювалась процентна ставка, доповнювались новими пунктами договору, змінювався текст договору.

В забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору було укладено договір поруки №SR-019/005/2008 від 15.04.2008 року із ОСОБА_3, відповідно до умов якого відповідачі по справі виступають як солідарні боржники.

На виконання умов вказаного кредитного договору ОСОБА_4 було надано кредит у вказаному розмірі, тобто позивач повністю виконав свої зобов'язання перед відповідачем за договором.

В період дії кредитного договору відповідач не дотримувався умов кредитного договору та не здійснював погашення належних до сплати щомісячних платежів як це передбачено кредитним договором.

Заочним рішенням від 27.01.2014 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за правочином - задоволено частково.

Ухвалою суду від 18.08.2015 року заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення суду від 27.01.2014 р. залишено без розгляду.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 29.10.2015 року, ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 18.08.2015 р. скасовано, питання передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою суду від 16.03.2016 р., заочне рішення Шевченківскього районного суду м. Києва від 27.01.2014 року - скасовано.

Ухвалою суду від 25.04.2016 р. вказану справу призначено до розгляду.

Розпорядженням №01-08-890 від 15.11.17 р. у звязку зі звільненням судді ОСОБА_5 у відставку з 17.10.2017 року, відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду було здійснено повторний розподіл справи на суддю Макаренко І.О.

Ухвалою суду від 01.12.2017 р. справу було призначено до розгляду.

Відповідач ОСОБА_3 в своєму відзиві на позовну заяву просила відмовити в задоволені позову до неї, як без підставному та не обгрунтованому, зазначаючи, що позивач за договором купівлі-продажу Кредитного портфелю не набув фактичного права вимоги виконання обовязків за Договором поруки, оскільки відповідачам не було направлено доказів права вимоги. Також вказує, що 16.06.2009 р. без її згоди було видано 2739,66 долларів США, тобто збільшений ліміт відповідальності поручителя. Разом з тим, зазначає, що пропущено строк предявлення вимог до поручителя.

Відповідач ОСОБА_4 свого відзиву на позовну заяву не подав.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позову в частині вимог до останньої заперечував та просив відмовити в задоволенні позову, підтримавши свій відзив.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

15.04.2008 року між ОСОБА_4 та ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» правонаступником якого в свою чергу є ТОВ «ОТП Факторинг України» був укладений кредитний договір №ML-019/005/2008 від 15 квітня 2008 року про надання кредиту в розмірі 265 000,00 доларів США, строком користування до 15.04.2023 року, зі сплатою плаваючої процентної ставки, яка складається із фіксованого відсотку 5,99 % річних плюс процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті тотожній Валюті Кредиту, що розміщені в Банку на строк в 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору. Умови повернення кредиту, порядок сплати процентів за користування кредитом визначені в Кредитному договорі.

В забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору було укладено договір поруки №SR-019/005/2008 від 15.04.2008 року із ОСОБА_3, відповідно до умов якого відповідачі по справі виступають як солідарні боржники.

12.02.2009 між ОСОБА_4 та позивачем було укладено Додатковий договір №1 до Кредитного договору № ML-019/005/2008 від 15 квітня 2008 р. Згідно умов Додаткового договору сторони домовились внести зміни та Доповнення до кредитного договору.

26.05.2009 між ОСОБА_4 та позивачем було укладено Додатковий договір №1 до Кредитного договору № ML-019/005/2008 від 15 квітня 2008 р. Згідно умов Додаткового договору сторони домовились внести зміни та Доповнення до кредитного договору.

26.05.2009 між ОСОБА_4 та позивачем було укладено Додатковий договір №2 до Кредитного договору № ML-019/005/2008 від 15 квітня 2008 р. Згідно умов Додаткового договору сторони домовились внести зміни та Доповнення до кредитного договору.

23.04.2010 між ОСОБА_4 та позивачем було укладено Додатковий договір №3 до Кредитного договору № ML-019/005/2008 від 15 квітня 2008 р. Згідно умов Додаткового договору сторони домовились внести зміни та Доповнення до кредитного договору.

23.04.2010 між ОСОБА_4 та позивачем було укладено Додатковий договір №4 до Кредитного договору № ML-019/005/2008 від 15 квітня 2008 р. Згідно умов Додаткового договору сторони домовились внести зміни та Доповнення до кредитного договору.

23.04.2010 між ОСОБА_4 та позивачем було укладено Додатковий договір №5 до Кредитного договору № ML-019/005/2008 від 15 квітня 2008 р. Згідно умов Додаткового договору сторони домовились внести зміни та Доповнення до кредитного договору.

09.07.2013 р. позивачем було направлено відповідачам досудову вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором № ML-019/005/2008 від 15 квітня 2008 р., в якій просив протягом 30 календарних днів, сплатити залишок заборгованості за кредитом у розмірі 264 991,71 доларів США, суму відсотків за користування кредитом у розмірі 111 001,36 доларів США.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачі не виконали своєчасно та повно свої обов'язки по кредитному договору у частині погашення заборгованості за кредитом та сплати відсотків за користування кредитом, в зв'язку з чим виникла заборгованість.

Згідно розрахунку заборгованості станом на 03.03.2017 року, відповідачі мають заборгованість по кредитному договору у розмірі 302 614,58 доларів США, яка складається з: 264 991,71 доларів США - залишок заборгованості за кредитом; 37 622,87 доларів США - заборгованість по відсоткам.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України зазначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено законом чи договором.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

У відповідності до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як встановлено під час розгляду справи, ОСОБА_4 не виконуються умови кредитного договору, та не сплачується борг по кредиту та відсотки за користування кредитними коштами, у зв'язку з чим, позов в частині стягнення з нього заборгованості підлягає задоволенню.

Щодо вимог до поручителя ОСОБА_3 суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ст.553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно ч. 1 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно ч. 2 ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За змістом ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Згідно зі змістом кредитного договору, остаточною датою повернення кредиту є 15.04.2023 р. Сума кредиту та нарахованих процентів щомісяця погашається рівними частинами протягом всього строку дії кредитного договору.

Відповідно до пп. 1.5.1. п. 1.5 частини №2 кредитного договору повернення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у Графіку платежів, шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковим перерахуванням на поточний рахунок, якщо інше не передбачено цим договором.

Згідно пп. 1.9.1. п. 1.9 частини №2 кредитного договору та додаткових угод до нього, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначений банком частині у випадку невиконання позичальником та/або поручителем зобов'язань за цим договором чи іншими укладеними з банком договорами.

Отже, умовами кредитного договору передбачено право Банку вимагати від позичальника та поручителя дострокового виконання зобов'язань в разі не внесення чергового мінімального платежу у термін, визначений договором та графіком погашення.

Так, позичальник ОСОБА_4 з квітня 2010 р. в порушення вимог кредитного договору з квітня 2010 р. не виконував свої зобов'язання за кредитним договором.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів.

Умови договору поруки про його дію до повного припинення всіх зобов'язань боржника не свідчать про те, що договором установлено строк припинення поруки в розумінні ст. 251, ч. 4 ст. 559 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

З огляду на викладене, у Банку виникло право пред'явити вимогу до поручителя ОСОБА_3 про виконання порушених зобов'язань боржником щодо сплати заборгованості за кредитним договором, починаючи з квітня 2010 року, протягом наступних шести місяців.

Однак, повідомлення про дострокове погашення заборгованості ОСОБА_3 банком направлено лише 09.07.2013 р., тобто вже після спливу шестимісячного строку, встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

У разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за основним договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Також згідно із Правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у справі № 6-53цс14, регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв'язку із закінченням строку її чинності, частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, установленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку, який є преклюзивним, жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань, застосоване в ч. 4 ст. 559 ЦК України словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, як умови чинності поруки, слід розуміти, як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Отже, виходячи з положень другого речення ч. 4 ст. 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням, якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами, або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашения кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого ч. 2 ст. 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання, у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем.

Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Враховуючи викладене, оскільки прострочення платежів за кредитним договором № №ML-019/005/2008 від 15 квітня 2008 року починається з квітня 2010 року, а з вимогою до поручителя, позивач звернувся 09.07.2013 року, тобто з пропуском шестимісячного строку, встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України, вимога про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором задоволенню не підлягає.

Крім того слід зазначити, що позивачем не надано до суду доказів отримання ОСОБА_3 вимогу банку про дострокове погашення заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за правочином підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 525, 526, 553, 554, 559, 610-612, 1049, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 81, 137, 141, 258, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за правочином - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса: АДРЕСА_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (ЄДРПОУ 36789421, місцезнаходження: м. Київ, вул. Фізкультури, 28-Д) заборгованість по кредиту у розмірі 264991,71 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 25.04.2018р. становить 6 934 833,05 грн., заборгованість за відсотками у розмірі 37622,87 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 25.04.2018р. становить 984 590,50 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса: АДРЕСА_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (ЄДРПОУ 36789421, місцезнаходження: м. Київ, вул. Фізкультури, 28-Д) судовий збір у розмірі 3441,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до п. 15.5 розділу 15 XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України рішення суду може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя