Рішення № 75131045, 22.06.2018, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/3941/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Чех Н.А.

з участю секретаря - Кузьменко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції у м. Київ рядового поліції 4 батальйону 1 роти Федоренка Ігоря Володимировича, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - Департамент патрульної поліції Національної поліції України, про визнання дій неправомірними та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАА № 312454 від 04.03.2018 року про притягнення до адміністративної відповідальності. Свої вимоги мотивує тим, що 04.03.2018 року близько 02 години він рухався на автомобіля «Mazda-626», державний номер НОМЕР_1, по вулиці М. Гринченко в м. Києві, та був зупинений відповідачем за те, що він їхав на габаритних вогнях без включення світла фар, яке він виправив ще до зупинки. Однак, інспектор цілеспрямований на притягнення його до відповідальності, додатково пред'явив, що у нього не освітлюється державний номерний знак, що розміщений позаду автомобіля, що є порушенням ч. 6 ст. 121 ПДР, і він повинен притягнути до відповідальності. Підсвітлення дійсно не працювало, проте до виїзду усе працювало. Він (позивач) запевнив, що виправить поломку при першій нагоді, однак відповідач продовжував вносити його дані для притягнення до відповідальності. Він повідомив відповідача про те, що він ніколи не порушував правил дорожнього руху, що дане порушення не є важким та таким, що вчинено умисно, і що дороги добре освітлюються. Проте відповідач повідомив, що повинен скласти протокол.

В судове засідання позивач не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримав. Просив його задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи сповіщався згідно норм процесуального законодавства. Відзив на позов не подавав.

В судове засідання представник третьої особи не з'явився, про день, час та місце розгляду справи сповіщався згідно норм процесуального законодавства.

Даний позов зареєстровано в суді 15.03.2018 року. Ухвалою від 19.03.2018 року відкрито провадження.

10.05.2018 року винесено ухвалу про залучення в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача - Департамент патрульної поліції Національної поліції України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відносно ОСОБА_1 було винесено постанову Серії ЕАА № 312454 від 04.03.2018 року про адміністративне правопорушення передбачене ч. 6 ст. 121 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170,00 грн.

Згідно наведеної постанови, ОСОБА_1 04.03.2018 року близько 02 години, керував автомобілем «Mazda-626», державний номер НОМЕР_1, по вулиці М. Гринченко в м. Києві, з непідсвітленим державним номером, чим порушив п. 2.9 «в» Правила дорожнього руху України.

Відповідно до постанови по справі про адміністративне правопорушення на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 170,00 грн.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту», а також про адміністративні правопорушення на транспорті встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП України. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Відповідно до ст. 11 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Згідно ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Статтею 24 КУпАП визначено, що за вчинення адміністративних правопорушень можуть застосовуватись такі адміністративні стягнення: попередження; штраф; штрафні бали; оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; конфіскація: предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення; позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання); позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; громадські роботи; виправні роботи; суспільно корисні роботи; адміністративний арешт; арешт з утриманням на гауптвахті.

Законами України може бути встановлено й інші, крім зазначених у цій статті, види адміністративних стягнень.

Згідно ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Відповідно до ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Статтею 34 КУпАП передбачено, що обставинами, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються: щире розкаяння винного; відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди; вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин; вчинення правопорушення неповнолітнім; вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до одного року.

Законами України може бути передбачено й інші обставини, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення. Орган (посадова особа), який вирішує справу про адміністративне правопорушення, може визнати пом'якшуючими і обставини, не зазначені в законі.

Згідно ст. 35 КУпАП обставинами, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються: продовження протиправної поведінки, незважаючи на вимогу уповноважених на те осіб припинити її; повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню; вчинення правопорушення особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення; втягнення неповнолітнього в правопорушення; вчинення правопорушення групою осіб; вчинення правопорушення в умовах стихійного лиха або за інших надзвичайних обставин; вчинення правопорушення в стані сп'яніння. Орган (посадова особа), який накладає адміністративне стягнення, залежно від характеру адміністративного правопорушення може не визнати дану обставину обтяжуючою.

Позивач по справі підтвердив, що порушення ним вчинено ненавмисно, так як постачання енергії на освітлення сталося внаслідок переламу електричних проводів.

По даній справі встановлено, що позивачем було дійсно вчинено адміністративне правопорушення, однак відповідач при винесенні постанови не врахував вимоги ст.ст. 9, 10, 11, 22, 23, 24, 33, 34, 35 КУпАП.

В даному випадку позивачем не навмисно порушено правила, при виїзді на автомобілі працювали усі прибори освітлення, і крім того, позивач збирався усунути поломку при першій нагоді. Даних про те, що позивач притягувався раніше до відповідальності, матеріали справи не містять. Відсутні дані і про протиправну поведінку позивача. Шкоди суспільству не було завдано.

На думку суду, відповідач мав можливість на підставі ст. 22 КУпАП звільнити позивача від адміністративної відповідальності обмежившись усним зауваженням.

На підставі наведеного, суд вважає, що постанова є протиправною, та підлягає скасуванню.

На підставі викладеного та керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту», Правилами дорожнього руху України, ст.ст. 9, 9, 11, 22, 23, 24, 33, 34, 35, 121 КУпАП, ст.ст. 2, 5, 7-9, 72-79, 90, 241, 242, 243, 246, 286 КАС України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції у м. Київ рядового поліції 4 батальйону 1 роти Федоренка Ігоря Володимировича, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - Департамент патрульної поліції Національної поліції України: про визнання дій неправомірними та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Визнати дії інспектора Управління патрульної поліції у м. Київ рядового поліції 4 батальйону 1 роти Федоренка Ігоря Володимировича щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 170,00 грн. неправомірними.

Скасувати постанову про адміністративне правопорушення від 04.03.2018 року, серія ЕАА № 312454, винесену інспектором Управління патрульної поліції у м. Київ рядовим поліції 4 батальйону 1 роти Федоренком Ігорем Володимировичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 КУпАП і накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170,00 грн., та звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, обмежитись усним зауваженням.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: