Ухвала суду № 75128007, 02.07.2018, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 734/3027/14 Головуючий у І інстанції Іванюк Т. І. Провадження № 11-кп/795/551/2018 Категорія - Доповідач Шахова О. Г.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2018 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_1

суддів: Демченка О.В., Салая Г.А.,

при секретарі Стахнюк Л.М.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в порядку апеляційного розгляду кримінальне провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014270080000166, за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисників – адвокатів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на вирок Козелецького районного суду Чернігівської області від 08 грудня 2017 року відносно

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимого: -09.10.2015 року Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області за ч.2 ст. 185, ч.2 ст.15, ч.2 ст. 185, ст. 70, ст. 71 КК України до 2 років позбавлення волі та штрафу у розмірі 850 грн.,

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_6, українця, громадянина України, військовослужбовця за контрактом військової частини 3057, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7, раніше не судимого,

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_9, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_10, раніше не судимого,

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_11, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_12, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_13, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_14, раніше не судимого,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_15, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_16, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_17, одруженого, водія-санітара приймально-сортувального відділення медичної роти Північного територіального управління Національної гвардії України, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_18, фактично проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_19, кім. 512, раніше не судимого,

обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України,-

з участю прокурора Бережняка В.В.

представника потерпілого ОСОБА_9-адвоката ОСОБА_10

захисника – адвоката ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_2,

В С Т А Н О В И В:

Не погоджуючись з вироком суду обвинувачений ОСОБА_2 та його захисники – адвокати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подали апеляційні скарги, в яких просять його змінити та призначити ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст. 69 КК України.

Вироком Козелецького районного суду Чернігівської області від 08 грудня 2017 року ОСОБА_2 визнано винуватим у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України, та призначено покарання за ч. 3 ст. 187 КК України, у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного майна; за ч. 3 ст. 289 КК України - 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначено ОСОБА_2 покарання у виді 7 років 3 місяці позбавлення волі з конфіскацією всього належного майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 визначено рахувати з 07 липня 2015 року, на підставі ч.5 ст. 72 КК України, зараховано час попереднього ув’язнення з 08 грудня 2014 року по 09 грудня 2014 року та з 07 липня 2015 року по 20 червня 2017 року з розрахунку 1 день попереднього ув’язнення за 2 дні позбавлення волі.

Також даним вироком визнано винуватим ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України, та призначено йому покарання: за ч. 3 ст. 187 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, – 4 роки 5 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного майна; за ч. 3 ст. 289 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, - 4 роки позбавлення волі з конфіскацією всього належного майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено йому покарання у виді 4 років 5 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 визначено рахувати з 27 листопада 2015 року, на підставі ч.5 ст. 72 КК України, зараховано час попереднього ув’язнення з 22 травня 2014 року по 22 вересня 2014 року та з 27 листопада 2015 року по 20 червня 2017 року з розрахунку 1 день попереднього ув’язнення за 2 дні позбавлення волі.

ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України, та призначити йому покарання: за ч. 3 ст. 187 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, – 4 роки позбавлення волі з конфіскацією всього належного майна; за ч. 3 ст. 289 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, - 3 роки 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено йому покарання у виді 4 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 визначено рахувати з 04 квітня 2016 року, на підставі ч.5 ст. 72 КК України, зараховано час його попереднього ув’язнення з 23 травня 2014 року по 22 вересня 2014 року та з 04 квітня 2016 року по 20 червня 2017 року з розрахунку 1 день попереднього ув’язнення за 2 дні позбавлення волі.

ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України, та призначено йому покарання: за ч. 3 ст. 187 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, – 4 роки позбавлення волі з конфіскацією всього належного майна; за ч. 3 ст. 289 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, - 3 роки 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_8 визначено рахувати з моменту його фактичного затримання, зараховано на підставі ч.5 ст. 72 КК України, час його попереднього ув’язнення з 22 травня 2014 року по 22 вересня 2014 року з розрахунку 1 день попереднього ув’язнення за 2 дні позбавлення волі.

ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України, та призначити йому покарання: за ч. 3 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України – 4 роки позбавлення волі з конфіскацією всього належного майна; за ч. 3 ст. 289 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, - 3 роки 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_7 визначено рахувати з моменту його фактичного затримання, зараховано на підставі ч.5 ст. 72 КК України, час попереднього ув’язнення з 22 травня 2014 року по 22 вересня 2014 року з розрахунку 1 день попереднього ув’язнення за 2 дні позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили залишено без змін - тримання під вартою.

Запобіжний захід ОСОБА_8, ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили змінити із домашнього арешту на тримання під вартою, взявши під варту із залу суду.

Стягнуто на користь держави з обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_2 процесуальні витрати у сумі 10053 грн. 00 коп.

Питання про речові докази вирішено в порядку ст. 100 КПК України.

Вирок щодо обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7 не оскаржується.

В апеляційній скарзі та доповненнях до неї обвинувачений ОСОБА_2 зазначає, що судом 1 інстанції не взято до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, а так само при наявності суперечливих доказів суд не зазначив, чому взяв до уваги одні та відкинув інші. Зокрема, суд не взяв до уваги показання ОСОБА_11 під час проведення слідчого експерименту про те, що господарство належить зраднику Батьківщини та його потрібно зачистити від сепаратистів. З показань обвинувачених відомо, що кількість учасників подій не шість осіб, а значно більше, проте на даний час вони не встановлені та судом не допитані. Також апелянт вказує, що при призначенні йому покарання судом не враховано, що він являється учасником бойових дій та революції гідності, пенсіонером, патріотом. В порушення вимог ст. 65, 69, 70 КК України, суд не призначив йому покарання нижче від найнижчої межі, встановлених санкціями інкримінованих статей, та не застосував принцип поглинення менш суворо покарання більш суворим, як було призначено іншим обвинуваченим у даному кримінальному провадженні. При застосуванні ч. 5 ст. 72 КК України судом порушено вимоги ст. ст. 4, 5 КК України, та не зараховано строк попереднього ув’язнення до дня набрання вироком законної сили.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги адвокат ОСОБА_3 зазначає, що призначене ОСОБА_2 покарання не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через суворість. Зокрема, при призначенні ОСОБА_2 покарання суд визнав обставинами, що його пом’якшують, визнання вини і щире каяття, наявність статусу учасника бойових дій. Крім цього, обставиною, що пом’якшує покарання, є вчинення злочину внаслідок збігу інших тяжких обставин, а саме: необхідність відстоювання незалежності та територіальної цілісності України. Під час проведення слідчих експериментів обвинувачені ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 вказували, що метою вчинення правопорушень було виявлення незаконних збройних формувань на території майнового комплексу в с. Кобижча Бобровицького району. Дані факти підтвердили в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 та потерпілі ОСОБА_9, ОСОБА_12 Також вказує, що умислу на заволодіння майном у ОСОБА_2 не було, і особисто він жодною річчю не заволодів та в подальшому не скористався. Апелянт вважає, що в силу ст. 66 КК України, слід визнати обставиною, що пом’якшує покарання ОСОБА_2, досягнення в силу ст. 10 «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» саме похилого віку. Обтяжуючих вину обставин, встановлено не було. При призначенні покарання судом не було враховано те, що він є військовим пенсіонером, до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувався, був активним учасником ОСОБА_13, був волонтером громадської організації, приймав участь в антитерористичній операції, зокрема, в боях за «Дебальцевський плацдарм». При зарахуванні строку попереднього ув’язнення на підставі ч. 5 ст. 72 КК України судом порушено вимог ст. 5 КК України.

Обґрунтування доводів апеляційної скарги адвоката ОСОБА_4 аналогічні обґрунтуванням апеляційної скарги адвоката ОСОБА_3, в якій він вважає вирок необґрунтованим з підстав призначення покарання, що не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через суворість та неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність. Зокрема захисник ОСОБА_4 зазначає, що крім обставин, вказаних судом у вироку, додатковою обставиною, яка пом’якшує покарання ОСОБА_2, є вчинення злочину внаслідок збігу інших тяжких обставин, зокрема, необхідність відстоювання незалежності та територіальної цілісності України, а так само досягнення ОСОБА_2 похилого віку. При призначенні покарання судом не було враховано те, що він є військовим пенсіонером, до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувався, був активним учасником ОСОБА_13, був волонтером громадської організації, приймав участь в антитерористичній операції. В порушення вимог ст. 5 КК України, судом, у відповідності до ч. 5 ст. 72 КК України, не зараховано час попереднього ув’язнення по день набрання вироком законної сили з розрахунку 1 день попереднього ув’язнення за 2 дні позбавлення волі.

При розгляді провадження судом І інстанції встановлено, що ОСОБА_2, знаходячись у невстановленому місці, з метою заволодіння чужим майном, вступив у злочинну змову з ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5 та невстановленими досудовим розслідуванням особами.

У подальшому, 22.05.2014 року, о 8 годині 10 хвилин ОСОБА_2, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5 та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на здійснення нападу з метою заволодіння чужим майном, попередньо озброївшись та розподіливши обов’язки кожного при вчиненні нападу, прибули до лісосмуги, розташованої неподалік майнового комплексу, належного ОСОБА_9, частина якого орендується дочірнім підприємством «Товариство шанувальників природи Козелецького району», розташованого за адресою: Чернігівська область, Бобровицький район, с. Кобижча, вул. Червонопартизанська, 57.

Після цього ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5 та інші невстановлені досудовим розслідуванням особи, діючи узгоджено між собою, проникли на територію майнового комплексу, належного ОСОБА_9, частина якого орендується дочірнім підприємством «Товариство шанувальників природи Козелецького району».

Перебуваючи у вказаному місці, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_5 та інші невстановлені досудовим розслідуванням особи спостерігали за оточуючою обстановкою зі зброєю в руках і були готові втрутитися при вчиненні опору особами, які знаходились на території підприємства.

У цей час ОСОБА_2 та інші невстановлені досудовим розслідуванням особи, знаходячись біля одного з будинків на території майнового комплексу, належного ОСОБА_9, частина якого орендується дочірнім підприємством «Товариство шанувальників природи Козелецького району», розташованого за адресою: Чернігівська область, Бобровицький район, с. Кобижча, вул. Червонопартизанська, 57, застосовуючи до ОСОБА_14 насильство, небезпечне для життя та здоров’я, а саме застосовуючи електрошокер, збили його з ніг.

Після цього, ОСОБА_2 та інші невстановлені досудовим розслідуванням особи нанесли декілька ударів ногами по кінцівках ніг ОСОБА_14, зв’язали йому руки пластиковими пломбувальними пристроями, заволоділи ключами від приміщень ДП «Товариство шанувальників природи Козелецького району» та пультом для автоматичного керування відкриття воріт, після чого завдали ще декілька ударів ногами по голові ОСОБА_14

Внаслідок нападу ОСОБА_14 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, сукон’юктивального крововиливу лівого ока, закритого перелому кісток носа зі зміщенням уламків, синця спини, які згідно висновку експерта від 28.08.2014 року № 801 відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я.

У цей же час ОСОБА_6 та невстановлені досудовим розслідуванням особи, побачивши на подвір’ї біля одного з будинків на території майнового комплексу, належного ОСОБА_9, частина якого орендується дочірнім підприємством «Товариство шанувальників природи Козелецького району», розташованого за адресою: Чернігівська область, Бобровицький район, с. Кобижча, вул. Червонопартизанська, 57, ОСОБА_15, завели її до будівлі, де знаходився кабінет бухгалтерії ДП «Товариство шанувальників природи Козелецького району».

Перебуваючи у приміщенні бухгалтерії ДП «Товариство шанувальників природи Козелецького району», ОСОБА_6 та невстановлені досудовим слідством особи зв’язали ОСОБА_15, обшукали її та відібрали мобільний телефон, щоб остання не змогла викликати допомогу. Обшукавши вказану будівлю, ОСОБА_6 та невстановлені досудовим слідством особи залишили в одній з кімнат мобільний телефон ОСОБА_15, який для потерпілої не становить матеріальної цінності.

У подальшому, в кабінеті одного із будинків ДП «Товариство шанувальників природи Козелецького району» учасники нападу побачили ОСОБА_16, яку вивели на подвір’я, зв’язали їй руки пластиковими пломбувальними пристроями і поклали на землю, тим самим застосувавши до неї насильство. Після цього заволоділи грошовими коштами ОСОБА_16, які зберігались в кабінеті бухгалтерії ДП «Товариство шанувальників природи Козелецького району» в сумі 500 грн., чим заподіяли їй матеріальні збитки.

Обшукавши будівлі, нападники заволоділи навігатором «Garmin Astro 320» вартістю 5632 грн., оптичним прицілом «Nikon» вартістю 14000 грн., біноклем «Лейка» вартістю 27000 грн., ліхтарем «Lead Lenser» вартістю 1500 грн., а всього - майном на загальну суму 48132 грн., які належать ОСОБА_9, біноклем «Bushnell» вартістю 1350 грн., який належить ОСОБА_14

Продовжуючи свою злочинну діяльність, 22.05.2014 року в ранковий час ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5 та невстановленими досудовим розслідуванням особами, діючи повторно, знаходячись на території майнового комплексу, належного ОСОБА_9, частина якого орендується дочірнім підприємством «Товариство шанувальників природи Козелецького району» за адресою: Чернігівська область, Бобровицький район, с. Кобижча, вул. Червонопартизанська, 57, незаконно заволоділи автомобілем НОМЕР_1 вартістю 35154,00 грн., автомобілем НОМЕР_2, вартістю 226593,90 грн., які належать дочірньому підприємству «Товариство шанувальників природи Козелецького району», чим спричинили матеріальну шкоду на загальну суму 261747,90 грн., а також автомобілем «LAND ROVER DEFENDER» реєстраційний номер СЕ 1716ВА вартістю 614362,81 грн., який належить ОСОБА_14, чим спричинили останньому матеріальну шкоду на суму 614362,81 грн.

Таким чином, ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5В та інші невстановлені досудовим розслідуванням особи, незаконно заволодівши автомобілями, завдали потерпілим великої матеріальної шкоди.

Заслухавши доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника, які підтримали подані апеляційні скарги, просили пом’якшити призначене ОСОБА_2 покарання, застосувавши положення ст. 69 КК України та зарахування часу попереднього ув’язнення по день набрання вироком законної сили; представника потерпілого, який просив апеляційні скарги залишити без задоволення, а вирок суду без змін; думку прокурора, який просив залишити без задоволення подані обвинуваченим та його захисниками апеляційні скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні зазначених у вироку діянь за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, належних, допустимих, достовірних і достатніх у своїй сукупності, ретельно досліджених у судовому засіданні доказах, детально викладених у вироку, які узгоджуються між собою та яким суд дав належну юридичну оцінку і встановлені фактичні обставини учасниками судового провадження не оскаржуються.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 судом першої інстанції вірно кваліфіковані за ч. 3 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаному з насильством, небезпечним для життя та здоров’я осіб, які зазнали нападу та з погрозою застосування такого насильства, вчиненому за попередньою змовою осіб, поєднаному з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище, а також як незаконне заволодіння транспортними засобами, вчиненими за попередньою змовою групою осіб, проникненням у сховище, що завдало великої матеріальної шкоди.

В судовому засіданні суду 1 інстанції ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень не визнавав, однак, в судових дебатах і в останньому слові свою вину в скоєному визнав повністю та щиро каявся. Не заперечував свою вину і в апеляційному суді.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд, у відповідності до вимог ст.ст. 65-67 КК України, врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, обставини, що пом’якшують покарання, відсутність обставин, що його обтяжують, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, за місцем проживання та служби характеризується позитивно, також його вік та характер його участі у вчинених злочинах, обґрунтовано дійшов висновку про призначення йому покарання у виді позбавлення волі в межах строку, передбаченого санкціями інкримінованих статей, із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

На думку колегії суддів, суд 1 інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про призначення ОСОБА_2 остаточного покарання за сукупністю злочинів, саме шляхом його часткового складання, врахувавши скоєння кількох злочинів, що входять до сукупності; обставини, встановлені судом; характер його участі у вчиненому, наслідки скоєного.

Як вбачається зі змісту вироку, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_2, суд, згідно ст. 66 КК України, визнав обставинами, які пом'якшують покарання останнього - визнання вини і щире каяття у вчиненому, також те, що він є учасником бойових дій.

Доводи захисників про вчинення ОСОБА_2 кримінальних правопорушень внаслідок збігу інших тяжких обставин, а саме, необхідність відстоювання незалежності та територіальної цілісності України, - не може визнаватися обставиною, що пом’якшує покарання, враховуючи характер вчинених кримінальних правопорушень, так як завданням Кримінального кодексу України є правове забезпечення, зокрема, охорони прав і свобод людини і громадянина, його власності і вчинення особою суспільно небезпечного діяння є підставою кримінальної відповідальності. В даному випадку відсутній зв’язок між збігом тяжких обставин та вчиненими злочинами.

Відповідно до вимог ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Вказані стороною захисту дані про особу обвинуваченого, враховані судом 1 інстанції при визначенні міри покарання і за своєю сутністю не є такими, що дають підстави для безумовного застосування положень ст. 69 КК України. До того ж, призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом, визначеного ст. 69 КК України, є правом, а не обов’язком суду.

Апеляційний суд не вбачає в даному кримінальному провадженні таких обставин, які б істотно знижували ступінь тяжкості вчинених обвинуваченим ОСОБА_2 кримінальних правопорушень та були б безумовною підставою для застосування положень ст. 69 КК України.

При всіх обставинах, що відносяться до кримінальних правопорушень та особи обвинуваченого, міра покарання, визначена обвинуваченому судом, не підлягає пом’якшенню.

Крім того, суд першої інстанції розглянув кримінальне провадження з дотриманням загальних засад кримінального провадження, та, відповідно до вимог ст. 337 КПК України, стосовно осіб, яким висунуто обвинувачення, і в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, тому колегія суддів вважає безпідставним твердження обвинуваченого в апеляційній скарзі про те, що інші особи, які скоювали дані злочини, не встановлені та судом не допитані. Дана обставина не була предметом розгляду у даному кримінальному провадженні і на доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні даних кримінальних правопорушень не впливає.

Відповідно до ст. 94 КПК України, суд оцінив зібрані у кримінальному провадженні докази і дав у вироку аналіз усіх доказів, які підтвердили винуватість обвинуваченого. При цьому суд, на виконання вимог закону, мотивував у вироку прийняття одних і відхилення інших доказів та поклав в основу вироку лише належні та допустимі докази, досліджені в судовому засіданні. Тому доводи апеляційної скарги обвинуваченого в цій частині не заслуговують на увагу.

Як убачається з вироку, судом першої інстанції на виконання вимог ч. 5 ст. 72 КК України зараховано обвинуваченому у строк вібрування покарання строк попереднього ув’язнення з 08 грудня 2014 року по 09 грудня 2014 року та з 07 липня 2015 року по 20 червня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув’язнення відповідає двом дням позбавлення волі.

Відповідно до Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув’язнення» від 18.05.2017 року, частина 5 статті 72 КК України викладена у новій редакції, яка діяла на момент ухвалення судом 1 інстанції вироку, та чинна на даний час.

Згідно вимог цього закону, що набрав чинності 21.06.2017 року, попереднє ув’язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день. З 21.06.2017 року ч.5 ст. 72 КК України ( в редакції закону №838-VIII від 26.11.2015 року) втратила свою чинність та не може бути застосована.

При цьому колегія суддів також враховує правовий висновок Об’єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладений в постанові № 51-576км18 від 06 червня 2018 року, згідно якої положення ч. 5 ст. 72 КК України щодо правил зарахування попереднього ув'язнення до строку позбавлення волі чи інших видів покарань, передбачених у ч. 1 ст. 72 КК України, не можна вважати такими, що визначають «караність» або «інші кримінально-правові наслідки діяння» у розумінні ч. 2 ст. 4 КК України. У зв'язку із цим положенням указаної правової норми в редакції Закону №838-VIII від 26.11.2015 року не може надаватися ультраактивна дія, яка би забезпечила можливість їх застосування після набрання 21 червня 2017 року чинності новою редакцією цієї норми відповідно до Закону від 18.05.2017 року № 2046- VIII. Таким чином, при зарахуванні попереднього ув'язнення у строк покарання у виді позбавлення волі або у строк іншого покарання, передбаченого ч. 1 ст. 72 КК України у редакції Закону від 26 листопада 2015 року 838-VIII підлягає застосуванню стосовно періодів попереднього ув'язнення, які тривали до 20 червня 2017 року включно, у тому числі до набрання чинності вказаним Законом, а в редакції Закону від 18.05.2017 року № 2046-VIII, до періодів, які мали місце, починаючи з 21 червня 2017 року, незалежно від того, коли було вчинено злочин за фактом якого здійснюється відповідне кримінальне провадження.

Порушень вимог кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування чи зміну судового рішення, у кримінальному провадженні не вбачається, тому вирок суду є законним та обґрунтованим.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 376, 404, 407, 419 Кримінального процесуального кодексу України, суд, –

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисників – адвокатів ОСОБА_3 та ОСОБА_4– залишити без задоволення.

Вирок Козелецького районного суду Чернігівської області від 08 грудня 2017 року відносно ОСОБА_2 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути подана касаційна скарга до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженому, який тримається під вартою – в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

СУДДІ:

ОСОБА_17 ОСОБА_1 ОСОБА_18