Постанова № 75126745, 03.07.2018, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи: 766/22898/17 Головуючий в І інстанції: Дорошинська В.Е.

Номер провадження: №22-ц/791/948/18 Доповідач: Майданік В.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2018 року Апеляційний суд Херсонської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Майданіка В.В.

суддів: Кутурланової О.В.,

ОСОБА_1

секретар Прушинська О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 22 березня 2018 року, у складі судді Дорошинської В.Е., у справі за позовом ОСОБА_3, діючого в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна", до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про фінансовий лізинг та збитків,

В С Т А Н О В И В :

12 грудня 2017 року представник ТОВ "Порше Лізинг Україна"звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_2, в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором про фінансовий лізинг в сумі 97614,11грн, з яких:

--- 3500,67грн – сума заборгованості по оплаті лізингових платежів;

--- 124,30грн – сума 3% річних за час прострочення грошового зобов’язання по оплаті лізингових платежів;

--- 623,12грн – сума інфляційних втрат за час прострочення грошового зобов’язання по оплаті лізингових платежів;

--- 25470,07грн – сума заборгованості по платежам за фактичне використання об’єкту лізингу;

--- 777,67грн – сума 3% річних за час прострочення грошового зобов’язання за фактичне використання об’єкту лізингу;

--- 3279,33грн – сума інфляційних втрат за час прострочення грошового зобов’язання за фактичне використання об’єкту лізингу;

--- 42999,53грн – сума інших витрат за договором про фінансовий лізинг;

--- 20839,42грн – сума збитків в порядку п.12.9 Договору про фінансовий лізинг.

Також просив стягнути судові витрати в розмірі 7600,00грн, з яких: 1600,00грн – сплачений судовий збір та 6000,00грн – витрати на оплату правової допомоги.

Позовна заява мотивована тим, що 13.05.2013 року між ТОВ "Порше Лізинг Україна"(лізингодавець) та відповідачем (лізингоодержувач) укладено договір про фінансовий лізинг №00007398, разом з додатками до нього, серед яких Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу та Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів, які є невід’ємними частинами Договору лізингу. За умовами дговору у розпорядження відповідача передано автомобіль марки VW, модель Polo Sedan 1.6 I benzin, 2013 року виробництва, шасі №XW8ZZZ61ZDG047134, двигун №CFN 451056, який той зобов'язувався прийняти та сплатити на користь лізингодавця платежі, передбачені умовами договору і графіком покриття витрат, у розмірі 17 071,51 доларів США, з яких авансовий платіж – 2560,73 доларів США. Також передбачено: кількість лізингових платежів – 60, строк лізингу (місяців) – 60, лізинговий платіж – 414,61 доларів США, адміністративний платіж – 256,07 доларів США.

28.05.2013 року згідно акту приймання-передачі ТОВ "Порше Лізинг Україна"передало лізингоодержувачу, а лізингоодержувач зі свого боку прийняв об’єкт лізингу, а саме вищевказаний транспортний засіб.

Договірні зобов’язання позивача перед відповідачем за договором лізингу виконані повністю.

Відповідач належним чином не виконував умови договору фінансового лізингу, у зв'язку із чим ТОВ "Порше Лізинг Україна"неодноразово направляло йому вимогу про сплату заборгованості та повернення об'єкта лізингу, яку відповідачем виконано не було.

10.11.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 вчинено виконавчий напис про повернення об'єкта лізингу.

У межах виконавчого провадження (відкрито 30.11.2016 року) з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса вказаний автомобіль вилучено у відповідача.

03 травня 2017 року між ТОВ "Порше Лізинг Україна" (постачальник)та ТОВ "Автохаус Захід" (покупець) укладено договір купівлі-продажу/поставки бувшого у використанні вказаного автомобіля за ціною 204723,75грн, а за актом прийому-передачі автомобіля покупець прийняв вказаний автомобіль.

Позивачем також буди понесені витрати за договорами про надання юридично-консультаційних послуг від 12.06.2012р та від 21.06.2012р.

Таким чином, невиконання відповідачем зобов’язань з оплати лізингових платежів призвело до виникнення заборгованості, яка станом на 21.11.2017 року складає 97614,11 грн., з яких:

--- 3500,67грн – сума заборгованості по оплаті лізингових платежів;

--- 124,30грн – сума 3% річних за час прострочення грошового зобов’язання по оплаті лізингових платежів;

--- 623,12грн – сума інфляційних втрат за час прострочення грошового зобов’язання по оплаті лізингових платежів;

--- 25470,07грн – сума заборгованості по платежам за фактичне використання об’єкту лізингу;

--- 777,67грн – сума 3% річних за час прострочення грошового зобов’язання за фактичне використання об’єкту лізингу;

--- 3279,33грн – сума інфляційних втрат за час прострочення грошового зобов’язання за фактичне використання об’єкту лізингу;

--- 42999,53грн – сума інших витрат за договором про фінансовий лізинг;

--- 20839,42грн – сума збитків в порядку п.12.9 Договору про фінансовий лізинг (упущена вигода), яка підтверджена рахунком-фактурою від 10.05.2017р і визначається як різниця між вартістю об’єкта лізингу (тобто сумою грошових коштів, що була фактично отримана позивачем в результаті продажу об’єкта лізингу, ринковою вартістю об’єкта лізингу) та лізинговими платежами, що залишилися несплаченими відповідно до контракту.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 22 березня 2018 року позов було задоволено в повному обсязі.

В апеляційній ОСОБА_2 просить вказане рішення суду скасувати й ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на неповне з’ясування обставин справи та порушення норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права. Зокрема вказав, що судом не враховано те, що за продаж спірного автомобіля після його вилучення позивач отримав від покупця ТОВ "Автохаус Захід" 204723,75грн, а на момент вилучення у нього автомобіля ним було сплачено за нього 256270,06грн і була наявна заборгованість по лізинговим платежам в сумі 34780,37грн. Тобто, позивач отримав за автомобіль грошові кошти, що перевищують заборгованість, а тому відсутні підстави для задоволення позову. Також зазначив, що суд не звернув увагу на недотримання нотаріальної форми договору лізингу, тобто положень ст.ст.220, 799 ЦК України, що тягне за собою нікчемність договору та, відповідно, відмову в позові. Також зазначив, що судом не враховано те, що долучені до матеріалів справи акти наданих послуг не містять інформації з приводу переліку дій, які проводилися спеціалізованими організаціями, спрямованих на стягнення заборгованості, тобто не містять підстав для стягнення 42999,53грн витрат за договором про фінансовий лізинг. Також зазначив, що суд не врахував ту обставину, що включені позивачем до складу збитків витрати (20839,42грн, понесені внаслідок залучення третіх осіб для стягнення заборгованості, вилучення автомобіля у відповідача та звернення до ТОВ "КПД Консалтинг" для отримання послуг юридичного консультування, підготовки позовної заяви, представництва інтересів в суді) не відповідають вимогам ст.22 ЦК України. Крім того, вказав, що поза увагою суду залишилась і та обставина, що внаслідок розірвання договору лізингу (оскільки автомобіль повернуто позивачу) у позивача зникає право вимагати оплати предмета лізингу.

Відповідно до п.6 Розділу XV "Перехідні положення" Конституції України до впровадження нового адміністративно-територіального устрою України відповідно до змін до Конституції України щодо децентралізації влади, але не довше ніж до 31 грудня 2017 року, утворення, реорганізацію та ліквідацію судів здійснює Президент України на підставі та у порядку, що визначені законом.

Указом Президента України №452/2017 від 29.12.2017 року "Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах" було постановлено ліквідувати Апеляційний суд Херсонської області та утворити Херсонський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Херсонську область, з місцезнаходженням у місті Херсоні.

Однак, згідно з п.3 Розділу XІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів", що набрав чинності з 30.09.2016 року, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Крім того, відповідно до ч.6 ст.147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Також, відповідно до п.8 ст.1 Розділу XІІІ "Перехідні положення" ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Враховуючи наведене, оскільки Херсонський апеляційний суд як новоутворений суд свою роботу ще не розпочав, то до утворення останнього його повноваження продовжує здійснювати Апеляційний суд Херсонської області, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається таке.

13.05.2013 року між ТОВ "Порше Лізинг Україна"(лізингодавець) та відповідачем (лізингоодержувач) укладено договір про фінансовий лізинг №00007398, разом з додатками до нього, серед яких Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу та Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів, які є невід’ємними частинами Договору лізингу. За умовами дговору у розпорядження відповідача передано автомобіль марки VW, модель Polo Sedan 1.6 I benzin, 2013 року виробництва, шасі №XW8ZZZ61ZDG047134, двигун №CFN 451056, який той зобов'язувався прийняти та сплатити на користь лізингодавця платежі, передбачені умовами договору і графіком покриття витрат, у розмірі 17 071,51 доларів США, з яких авансовий платіж – 2560,73 доларів США. Також передбачено: кількість лізингових платежів – 60, строк лізингу (місяців) – 60, лізинговий платіж – 414,61 доларів США, адміністративний платіж – 256,07 доларів США (а.с.15-31).

Згідно акту приймання-передачі від28.05.2013 року ТОВ "Порше Лізинг Україна"передало лізингоодержувачу, а лізингоодержувач зі свого боку прийняв об’єкт лізингу, а саме вищевказаний транспортний засіб (а.с.34).

Відповідачем отримано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на вказаний автомобіль (а.с.35).

Договірні зобов’язання позивача перед відповідачем за договором лізингу виконані повністю.

Відповідач належним чином не виконував умови договору фінансового лізингу, у зв'язку із чим ТОВ "Порше Лізинг Україна"неодноразово направляло йому вимогу про сплату заборгованості та повернення об'єкта лізингу, яку відповідачем виконано не було.

10.11.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 вчинено виконавчий напис про повернення об'єкта лізингу.

У межах виконавчого провадження (відкрито 30.11.2016 року) з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса вказаний автомобіль вилучено у відповідача.

03 травня 2017 року між ТОВ "Порше Лізинг Україна" (постачальник)та ТОВ "Автохаус Захід" (покупець) укладено договір купівлі-продажу/поставки бувшого у використанні вказаного автомобіля за ціною 204723,75грн, а за актом прийому-передачі автомобіля покупець прийняв вказаний автомобіль (а.с.97).

На думку позивача, невиконання відповідачем зобов’язань з оплати лізингових платежів призвело до виникнення заборгованості, яка станом на 21.11.2017 року складає 97614,11грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем умови договору про фінансовий лізинг виконуються не належним чином, у зв’язку з чим заборгованість станом на 21.11.2017 року складає 97614,11 грн, з яких:

--- 3500,67грн – сума заборгованості по оплаті лізингових платежів;

--- 124,30грн – сума 3% річних за час прострочення грошового зобов’язання по оплаті лізингових платежів;

--- 623,12грн – сума інфляційних втрат за час прострочення грошового зобов’язання по оплаті лізингових платежів;

--- 25470,07грн – сума заборгованості по платежам за фактичне використання об’єкту лізингу;

--- 777,67грн – сума 3% річних за час прострочення грошового зобов’язання за фактичне використання об’єкту лізингу;

--- 3279,33грн – сума інфляційних втрат за час прострочення грошового зобов’язання за фактичне використання об’єкту лізингу;

--- 42999,53грн – сума інших витрат за договором про фінансовий лізинг;

--- 20839,42грн – сума збитків в порядку п.12.9 Договору про фінансовий лізинг, а на неодноразові попередження позивача про погашення заборгованості відповідач не відреагував, письмові вимоги про сплату заборгованості залишені без задоволення.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки до нього він прийшов при неповному з’ясуванні обставин справи та порушенні норми процесуального права й неправильному застосуванні норм матеріального права, що згідно п.4 ч.1 ст.374, п.п.1, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України "Про фінансовий лізинг".

Згідно із ч.2 ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

За ч.2 ст.806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи з аналізу норм чинного законодавства, договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним і містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до ст.628 ЦК України.

Згідно з п.4 ч.1 ст.34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (п.111 ст.4 цього Закону).

Відповідно до ч.1 ст.227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.220 ЦК України в разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

При цьому договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню (ст.799 ЦК України).

Аналіз вказаних норм права дає підстави для висновку про недійсність (нікчемність) договору фінансового лізингу у зв'язку із недотриманням сторонами вимог чинного законодавства України щодо його нотаріального посвідчення та у зв'язку із відсутністю у ТОВ "Порше Лізинг Україна" відповідного дозволу (ліцензії) на здійснення діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб.

До такого ж висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 07.03.2018 року у справі № 310/10926/15-ц (провадження № 61-3272 зпв 18).

Таким чином, суд першої інстанції на вказане уваги не звернув, а тому прийшов до помилкового висновку про задоволення позову.

Апеляційний суд вважає, що оскільки сторонами не додержано вимог закону щодо нотаріального посвідчення договору, то цей договір є нікчемним та не підлягає визнанню недійсним у судовому порядку. Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Тому вимоги позивача про стягнення заборгованості за договором про фінансовий лізинг та збитків у зв'язку із невиконанням умов недійсного (нікчемного) договору задоволенню не підлягають.

Таким чином, відповідно до п.4 ч.1 ст.374, п.п.1 і 4 ч.1 ст.376 ЦПК України апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду першої інстанції слід скасувати й ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ст.141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, то із позивача на користь скаржника необхідно стягнути судові витрати в сумі 2400,00грн за сплату судового збору у встановленому законом розмірі за подання апеляційної скарги (а.с.213).

Керуючись ст.367, п.4 ч.1 ст.374, п.п.1, 4 ч.1 ст.376ЦПК України, ч.1 ст.220, ч.1 ст.227, ст.799, ч.2 ст.806 ЦК України, ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст.ст.4, 34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 22 березня 2018 рокускасувати й ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_3, діючого в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна", до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про фінансовий лізинг та збитківвідмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" на користь ОСОБА_2 2400,00грн судових витрат.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання безпосередньо до Верховного Суду касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови – 05 липня 2018 року.

Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ ОСОБА_5

Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ ОСОБА_6

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ ОСОБА_1