Постанова № 75125917, 02.07.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2018 року

м.Суми

Справа №587/3438/17

Номер провадження 22-ц/788/866/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Кононенко О. Ю. , Ткачук С. С.

з участю секретаря судового засідання -Кияненко Н.М.

сторони по справі:

заявник - ОСОБА_1;

заінтересовані особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, приватний нотаріус Сумського районного нотаріального округу Хоменко Оксана Володимирівна

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Сумської області в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сумського районного суду Сумської області від 26 березня 2018 року ухваленого у складі судді Степаненка О.А. у м. Суми,-

в с т а н о в и в:

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до суду, мотивуючи її тим, що вона фактично проживає в житловому будинку в АДРЕСА_1. В цьому ж будинку спільно з нею проживала її мати - ОСОБА_5, за якою заявниця до дня її смерті здійснювала догляд і вела з нею спільне господарство. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла. Заявниця зазначала, що вона провела поховання матері і, крім того, станом на ІНФОРМАЦІЯ_2 (дату смерті її батька ОСОБА_6.) проживала спільно з батьками, вела з ними спільне господарство, здійснювала догляд за ними та провела поховання батьків. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є її рідними братами, але разом з батьками не проживали, не здійснювали догляд за ними, спільного господарства не вели. Після смерті батьків відкрилася спадщина. Просила встановити факт її спільного проживання з спадкодавцями - батьками однією сім'єю до дня їх смерті та факт прийняття нею спадщини.

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 26 березня 2018 року в задоволенні заяви ОСОБА_1, заінтересовані особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, приватний нотаріус Сумського районного нотаріального округу Хоменко О.В. про встановлення факту спільного проживання з спадкодавцями однією сім'єю до дня смерті, встановлення факту прийняття спадщини відмовлено за безпідставністю вимог.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на порушення судом при ухваленні рішення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Сумського районного суду Сумської області від 26 березня 2018 року та ухвалити нове, яким задовольнити її заяву.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІ «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення ОСОБА_1, її представника ОСОБА_7, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є батьками заявниці ОСОБА_1, а також батьками заінтересованих осіб - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 Відповідно до довідки Хотінської селищної ради Сумського району від 18 жовтня 2017 року №1/235 ОСОБА_1 з 2012 року фактично проживає, але не зареєстрована в житловому будинку за адресою АДРЕСА_2

Відповідно до довідки Хотінської селищної ради Сумського району від 09 листопада 2017 року №1/259 ОСОБА_1 здійснювала догляд та провела поховання батьків ОСОБА_6 та ОСОБА_5, з якими ОСОБА_1 вела спільне господарство.

ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 своєчасно звернулися до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини після смерті батьків, що підтверджується копіями спадкових справ, де містяться особисті заяви заявниці та заінтересованих осіб (а. с. 24-47,85-133).

З копії спадкової справи вбачається, що після смерті ОСОБА_6 25 березня 2011 року видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом його дітям ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1

З копії спадкової справи вбачається, що після смерті ОСОБА_5 04 серпня 2017 року видано свідоцтво про право на спадщину за законом її дітям ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 (а.с.118-121), які прийняли спадщину шляхом своєчасного звернення до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини (а.с.25, 26,27, 86,87,88).

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що встановлення факту спільного проживання з спадкоємцем до дня смерті, як просить в заяві ОСОБА_1, законом не передбачено і такий факт в даному випадку не тягне за собою ніяких юридичних наслідків, оскільки не має правового значення для вирішення питань, пов'язаних з прийняттям спадщини.

Згідно ст. 1267 ЦК України, частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Спадкоємці за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них. Спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.

Відповідно до ст. 1278 ЦК України, частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі.

Доводи ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги те, що учасниками справи підтверджується факт її проживання з померлими батьками є безпідставними.

При ухваленні рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 судом було взято до уваги всі докази, які маються в матеріалах справи, однак безпідставність вимог заявниці визнано у зв'язку із тим, що ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 як спадкоємці першої черги після смерті батьків, скориставшись своїм правом, подали до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, тобто є такими, що прийняли спадщину і встановлення інших фактів, пов'язаних з прийняттям спадщини ( в тому числі факту спільного проживання з спадкоємцем до дня смерті, як просить в заяві ОСОБА_1.), позбавлено правового сенсу і не тягне за собою настання юридичних наслідків.

Згідно пункту 1 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31 березня 1995 року в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.

Твердження ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції вийшов за межі окремого провадження і зазначив в своєму рішенні висновки, які не відповідають обставинам справи про встановлення факту, що має юридичне значення, є безпідставними.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Також, в судовому засіданні суду першої інстанції було встановлено, що заявник і заінтересовані особи не мають між собою спору з приводу спадкового майна та права бути спадкоємцем. Як заявниця так і заінтересовані особи своєчасно прийняли спадщину після померлих батьків та отримали свідоцтва про право на спадщину, що підтверджується копіями спадкових справ.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції були правильно застосовані норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 375, 382, 384, 389 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Сумського районного суду Сумської області від 26 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: В.І. Криворотенко

Судді: О.Ю. Кононенко

С.С. Ткачук