Постанова № 75125902, 04.07.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2018 року

м.Суми

Справа №592/2011/18

Номер провадження 22-ц/788/1063/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенка В. І. , Ткачук С. С.

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.

сторони:

позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач – ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Сумської області у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 26 квітня 2018 року в складі судді Корольової Г.Ю., ухвалене у м. Суми,

в с т а н о в и в:

У лютому 2018 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 27 травня 2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за яким відповідач отримав кредит у розмірі 2300,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», затвердженими наказом № СП-2010-256 від 06 березня 2010 року та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

ОСОБА_1 порушив умови кредитного договору, в зв'язку із чим станом на 31 січня 2018 року виникла заборгованість у сумі 118483 грн. 18 коп., яка складається з наступного: 6301 грн. 89 коп. заборгованість за кредитом; 102431 грн. 69 коп. заборгованість по процентам за користування кредитом; 3631 грн. 35 коп. – заборгованість по пені та комісії; 500 грн. – штраф (фіксована частина); 5618 грн. 25 коп. (процентна складова).

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 26 квітня 2018 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 27 травня у розмірі 8845 грн. 61 коп., з яких заборгованість за кредитом – 6301 грн. 89 коп. та заборгованість по процентам за користування кредитом 2543 грн. 72 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судовий збір у сумі 132 грн. 68 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідно до кредитного договору відповідачем не спростований. Крім того, відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг.

У частині задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо стягнення заборгованості по тілу кредиту, рішення суду не оскаржується.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Пунктом 8 частини першої розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, також визначено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Сторони повідомлені про час і місце розгляду справи у встановленому законом порядку, але в судове засідання не з’явилися.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду відповідає не в повній мірі.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 27 травня 2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг (а.с. 9), за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 2300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

На підтвердження позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» надано розрахунок, згідно з яким загальний розмір заборгованості за кредитним договором станом на 31 січня 2018 року становить 118483 грн. 18 коп., яка складається з наступного: 6301 грн. 89 коп. заборгованість за кредитом; 102431 грн. 69 коп. заборгованість по процентам за користування кредитом; 3631 грн. 35 коп. – заборгованість по пені та комісії; 500 грн. – штраф (фіксована частина); 5618 грн. 25 коп. (процентна складова).

Рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову ПАТ КБ «ПриватБанк» мотивоване тим, що Умови і правила надання банківських послуг та Тарифи, всупереч вимогам ст.ст. 207, 1055 ЦК України, відповідачем не підписані, їх оригінали йому передані не були, а тому не є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору. Тому суд вважав, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості по пені та комісії, штрафів задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено наявність у відповідача відповідних зобов’язань. Розмір процентів суд обрахував, виходячи з положень ч. 1 ст. 1048 та ч. 2 ст. 1054 ЦК України на рівні облікової ставки НБУ, з 03 серпня 2015 року, тобто після сплати останнього платежу.

Проте, колегія суддів не може повністю погодитись з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти

За нормами ч.ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

ОСОБА_1, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, приєднався до договору приєднання та погодився з його умовами. При цьому Умови та правила надання банківських послуг є складовою частиною кредитного договору, при яких підпис під ними не потрібен.

З витягу із Умов та правил надання банківських послуг вбачається, що вони затверджені наказом від 06 березня 2010 року № СП -2010-256 (а.с. 11) і саме ці Умови та правила були чинними під час укладення договору.

Проте, суд першої інстанції вказавши, що банком не доведено, що саме ці Умови та правила надання банківських послуг, які були приєднані до позовної заяви, розумів відповідач, не встановив наявність Умов та правил в іншій редакції та не врахував, що відповідач, отримавши 04 квітня 2018 року позовну заяву з додатками (а.с. 49), не заперечував проти Умов та правил, приєднаних позивачем до позову.

Стаття 633 ЦК України передбачає, що договори, які укладаються банком з фізичними особами є публічними.

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Проте, суд не врахував, що відповідач укладення кредитного договору не оспорював, а з розрахунку кредитної заборгованості вбачається, що він частково сплачував заборгованість, користувався кредитними коштами, тобто погоджувався з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами.

Таким чином, у порушення вимог статей 89, 263-264 ЦПК України, суд на зазначені вище положення закону та обставини справи уваги не звернув, не встановив, які правовідносини сторін випливають з установлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, не надав належної правової оцінки поданим ним доказам та дійшов передчасного висновку про стягнення процентів, виходячи з облікової ставки НБУ та відмову в стягненні штрафів, який ґрунтується на припущеннях, що заборонено в силу ч. 6 ст. 81 ЦПК України.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що він користувався кредитними коштами, відсоткова ставка за користування якими становила 30% річних. Тому, слід вважати, що ОСОБА_1 мав обов’язок перед банком сплачувати не більше ніж 30 % річних за користування кредитними коштами, тому позовні вимоги в частині стягнення з нього заборгованості по процентам за користування кредитними коштами, підлягають частковому задоволенню.

Отже, розмір процентів за період з 01 вересня 2014 року (дата підвищення банком процентної ставки до 34,80% річних) до 31 січня 2018 року, що підлягають стягненню з відповідача, виходячи із суми заборгованості (тіла кредиту) в розмірі 6301 грн. 89 коп., відсоткової ставки в розмірі 30% та 1249 днів прострочення становить 6469 грн. 36 коп., що розраховується наступним чином: 6301 грн. 89 коп. х 30% х 1249 дні : 365 днів = 6469 грн. 36 коп.

До цієї суми слід додати заборгованість за процентами, яка була нарахована банком по ставці 30 % до 01 вересня 2014 року в розмірі 1018 грн. 88 коп.

Таким чином, заборгованість зі сплати процентів, яка підлягає стягненню з відповідача становить 7019 грн. 59 коп. (6469 грн. 36 коп. + 1018 грн. 88 коп. – 468 грн. 65 коп. (сума погашення за наданим кредитом)), а не 2543 грн. 72 коп., як стягнув суд першої інстанції.

Разом з тим, наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитом (тіло кредиту) в розмірі 6301 грн. 89 коп. відповідачем не спростовано, тому колегія суддів погоджується з його розміром, стягнутим судом першої інстанції.

Щодо вирішення позовних вимог про стягнення пені і комісії, штрафів (фіксованої частини та процентної складової), суд керується наступним.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

За положеннями ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (правова позиція, викладена Верховним Судом України у постанові від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15).

Умовами спірного договору, а саме пунктами 1.1.5.21, 1.1.5.25, передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення.

У той самий час, згідно з пунктами 1.1.5.20 Умов та правил надання банківських послуг передбачена сплата штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань по кредитному договору у розмірі 500 грн. та + 5 % від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій.

Отже, кредитним договором передбачена подвійна юридична відповідальність у вигляді пені та штрафу за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст. 549 ЦК України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

За таких обставин суд апеляційної інстанції з урахуванням обставин справи, балансу інтересів сторін вважає за необхідне стягнути з боржника штраф в розмірі 1166 грн. 07 коп., який складається з фіксованої частини 500 грн. та процентної складової 666 грн. 07 грн. (13321 грн. 48 коп. х 5%).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції на підставі п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості по відсотках і відмови у стягненні штрафів з ухваленням нового судового рішення про задоволення цих позовних вимог.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що із ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість по відсотках за користування кредитом у розмірі 7019 грн. 59 коп. грн.; штраф (фіксована частина) – 500 грн.; штраф (процентна складова) – 666 грн. 07 грн. В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.

Таким чином, загальний розмір заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача складає 14487 грн. 55 коп. (враховуючи 6301 грн. 89 коп. заборгованості за кредитом, розмір якої позивачем не оскаржується), а не 8845 грн. 61 коп., як стягнув суд першої інстанції.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь позивача підлягають компенсації судові витрати в розмірі 217 грн. 18 коп., понесені у зв’язку з розглядом справи в суді першої інстанції та судові витрати у розмірі 174 грн. 96 коп., понесені у зв’язку з за переглядом справи в суді апеляційної інстанції. У зв’язку з цим, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині стягнення судових витрат.

Подані позивачем до апеляційного суду нові докази, які не були подані до суду першої інстанції: витяги з банківського програмного комплексу щодо номерів виданих відповідачу карток та строк їх дії, а також щодо тарифного плану та назви картки; копії наказів – суд апеляційної інстанції не досліджував, оскільки на порушення вимог ч.3 ст. 367 ЦПК України позивач не надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381 – 384, 389 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Скасувати рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 26 квітня 2018 року в частині вирішення вимог про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитними коштами і відмови у стягненні штрафів та змінити рішення суду в частині стягнення судових витрат.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по відсотках та штрафів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість по відсотках за користування кредитом у розмірі 7019 грн. 59 коп.; штраф (фіксована частина) – 500 грн.; штраф (процентна складова) – 666 грн. 07 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570) компенсацію судових витрат у розмірі 217 грн. 18 коп., понесених у зв’язку з розглядом справи в суді першої інстанції 174 грн. 96 коп. судових витрат, понесених у зв’язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Судді: О.Ю.Кононенко

ОСОБА_2

ОСОБА_3